Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №405/7324/25 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 405/7324/25

Номер провадження 2/404/5333/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького в складі:

головуючого судді Іванової Н.Ю.

при секретарі Коцюбі Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Письменна Людмила Іванівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності, визнання права власності на частку цього майна, зміну черговості спадкування

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року до Подільського районного суду міста Кропивницького звернулась адвокат Жеребенко О.В., в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Письменна Людмила Іванівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності, визнання права власності на частку цього майна, зміну черговості спадкування.

Просила суд:

• встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі спадкодавцем, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 20 грудня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини;

• встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства, побуту, бюджету та придбання майна внаслідок спільної праці, як сім`ї, шляхом об`єднання спільних та індивідуальних трудових зусиль, внаслідок яких одержані спільні та особисті доходи об`єднувалися для набуття спільного майна, у період з 20 грудня 2013 року до 10 серпня 2025 року включно;

• визнати майно, набуте внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту та бюджету, за час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а саме – житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,0379 га, кадастровий номер 3510100000:11:111:0052, під №93, що знаходиться по АДРЕСА_1 , автомобіль Lexus LX470, д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , автомобіль HYUNDAI IONIQ 5, д.н.з. НОМЕР_3 , 2023 року випуску, номер шасі НОМЕР_4 – об`єктом спільної сумісної власності, здійснити поділ спільного майна;

• визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/2 частину:

- житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки, площею 0,0379 га, кадастровий номер 3510100000:11:111:0052, під №93, що знаходиться по АДРЕСА_1 ;

- автомобіля Lexus LX470, д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 ;

- автомобіль HYUNDAI IONIQ 5, д.н.з. НОМЕР_3 , 2023 року випуску, номер шасі НОМЕР_4 ;

• змінити черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , надавши ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємиці четвертої черги за законом, право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, а саме разом зі спадкоємцем першої черги за законом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з наступного майна: квартира, що знаходиться в АДРЕСА_2 (належить померлому на підставі договору купівлі-продажу квартири 04 травня 1998 року); квартири під номером АДРЕСА_3 (належить померлому на підставі договору купівлі-продажу квартири від 27 травня 2000 року); житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить померлому на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку з розстроченням платежу від 28 жовтня 2005 року); земельна ділянка, розташована на території Кіровоградської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3510100000:11:111:0011, загальною площею 319,87 кв. м. (належить померлому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки з відстроченням платежу від 28 жовтня 2005 року та державного акту на право власності на земельну ділянку Серія КР № 010908); земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 3510166900:09:070:0130, загальною площею 0,15 га (належить померлому на підставі свідоцтва про право власності від 19 листопада 2014 року).

З 20 грудня 2013 року по дату смерті позивач проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу.

Відносини між позивачем та ОСОБА_3 мали характер сімейних, адже у позивача та померлого були взаємні права та обов`язки як подружжя, вони вели спільне господарство, підтримували у належному стані нерухоме майно, мали спільний сімейний бюджет, спільно купували речі, продукти харчування.

Так, під час спільного проживання вони з ОСОБА_3 набули (придбали) у власність рухоме та нерухоме майно, а саме: 28 жовтня 2020 року житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1 , вартістю 334 000 грн.; 28 жовтня 2020 року земельну ділянку площею 0,0379 га, кадастровий номер 3510100000:11:111:0052, під № 93, що знаходиться по АДРЕСА_1 вартістю 371 840,01 грн.; 30 жовтня 2019 року автомобіль Lexus LX470 д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 року випуску, номер шасі НОМЕР_5 , вартістю 697000 грн.; 03 лютого 2022 року автомобіль HYUNDAI ELANTRA д.н.з. НОМЕР_6 , 2019 року випуску, номер шасі НОМЕР_7 , вартістю 601000 грн.; 25 вересня 2024 року автомобіль HYUNDAI IONIQ 5 д.н.з. НОМЕР_8 , 2023 року випуску, номер шасі НОМЕР_9 , вартістю 1 130 000 грн.

Після смерті ОСОБА_3 10 серпня 2025 року позивач подала заяву до приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Письменної Л.І., але нотаріусом було відразу повідомлено про те, що необхідним в даному випадку є встановлення факту спільного проживання позивача та ОСОБА_3 однією сім`єю, адже юридично зв`язки з померлим не відслідковуються.

Вказано, що довідкою від 26 вересня 2025 року, посвідченою квартальним комітетом №5 Фортечного району міста Кропивницький підтверджується, що з 2013 року по теперішній час ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала зі своїм цивільним чоловіком - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_1 .

Позивач, як дружина померлого, здійснила поховання ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про поховання № 2249 від 13 серпня 2025 року та лікарським свідоцтвом про смерть № 954 від 11 серпня 2025 року, замовленням № 860, щодо організації похорон чоловіка.

Згідно декларації № 0001-6182-09А0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 31 травня 2024 року, саме позивач зазначена, як довірена особа пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом.

Як і в декларації позивача № 0001-1HХX-5210 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 11 липня 2025 року, саме ОСОБА_3 є тією довіреною особою пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом.

Підтвердженням наявності тривалих сімейних відносин як чоловіка і дружини з 20 грудня 2013 року свідчить і той факт, що позивач має дві доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які в 2017 та 2019 році відповідно змінили своє прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

ОСОБА_3 не був біологічним батьком ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , але з 2013 року брав активну участь у їх вихованні, а тому і він їх вважав рідними доньками, і, відповідно, доньки вважали його батьком.

Підтвердженням цього є не лише зміна прізвищ, є і долучена до матеріалів справи подяка зі школи, яка свідчить про виховання ОСОБА_3 доньок позивача.

Також, підтвердженням того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були чоловіком та дружиною без реєстрації шлюбу протягом тривалого часу, мали спільний бюджет та спільний побут, опікувалися один одним і в суспільстві в будь-якій сфері життя вважалися подружжям свідчать і долучені до матеріалів справи документи, в яких вони вказані як члени сім`ї один одного.

Таким документом зокрема є і наказ від 20 серпня 2025 року № 1487/к/тр «Про припинення дії трудового договору з ОСОБА_10 », де відповідно ТОВ «АВ МЕТАЛ ГРУП» (підприємство на якому працювало подружжя) вирішило провести остаточний розрахунок зі співробітником та виплатити компенсацію невикористаної щорічної основної відпустки з його дружиною ОСОБА_1 .

Участь у матеріальному забезпеченні родини підтверджує трудова книжка НОМЕР_10 , виписка по витратам по картці/рахунку ОСОБА_1 , розрахункова квитанція серія АААА № 06/25-11579-1, квитанція від 25 вересня 2024 року, розрахункова квитанція серія ААА № 06/25-11579-2.

У позивача наявні усі документи померлого, які супроводжували його протягом життя, такі як атестат про середню освіту № НОМЕР_11 , диплом кваліфікованого робітника НОМЕР_12 , диплом молодшого спеціаліста НОМЕР_13 , свідоцтво про народження НОМЕР_14 , свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Також, на підтвердження участі позивача у лікуванні чоловіка наявні наступні документи: довідка № 6968 від 26 грудня 2013 року Інституту серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова, довідка № 1015 від 21 лютого 2014 року Інституту серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова, карта ехо кардіологічного обстеження від 17 лютого 2014 року, договір на поставку послуг з охорони здоров`я від 27 травня 2014 року (де позивач вказана дружиною); консультативне заключення від 29 травня 2014 року ДЗ «Всеукраїнський клінічний медико-реабілітаційний кардіохірургічний центр міністерства охорони здоров`я України», епікриз № 221 від 10 жовтня 2014 року, епікриз № 1163 від 17 квітня 2015 року, епікриз № 3200 від 05 жовтня 2015року, виписка № 1191 від 20 квітня 2016 року, виписка № 1191 від 17 жовтня 2016 року, виписка №1180 від 18 квітня 2017 року, виписка № 3342 від 30 жовтня 2017 року, виписка № 1188 від 16 квітня 2019 року, виписка № 3336 від 29 жовтня 2019 року, виписка № 920 від 24 березня 2020 року, виписка № 2069 від 10 червня 2024 року.

Позивач постійно була присутня під час лікування чоловіка, опікувалася ним, перебувала з ним у лікарні, збирала кошти на його неодноразове лікування, позичала у знайомих та друзів, займалася організацією його відновлення та реабілітації.

Свідченням спільного проживання та спільного побуту є одночасне здійснення вакцинації від короновірусу, в один і той самий час, в одного лікаря, що підтверджується міжнародним свідоцтвом № 411 від 27 вересня 2021 року, 19 серпня 2021 року та 15 вересня 2021 року.

Також, до матеріалів позовної заяви долучена і чимала кількість фотографій зі спільного відпочинку та спільної присутності позивача із ОСОБА_3 у певних місцях: на відпочинку, біля громадських місць, на святкуванні важливих для сім`ї подій.

Так, протягом спільного сумісного життя як подружжя постійно подорожувало за кордон, як лише разом, так і разом зі своїми доньками до таких країн як Молдова, Польща, Болгарія, Румунія, Німеччина, Туреччина, Іспанія, Єгипет. Неодноразово подружжя їздило до доньки померлого - ОСОБА_11 до Німеччини, разом відпочивали з донькою померлого ОСОБА_12 та її сином ОСОБА_13 на острів ОСОБА_14 .

Факт спільного проживання, ведення спільного господарства і побуту, спільної праці, можуть підтвердити також свідки - друзі, сусіди, спільні співробітники, знайомі.

На її думку доцільним і підтвердженим є те, що між позивачем та ОСОБА_3 були відносини, що притаманні чоловіку і жінці як подружжю без реєстрації шлюбу в розумінні ст. 3 СК України більше 12 років з веденням спільного господарства, наявності у них спільного бюджету, подружніх взаємних прав та обов`язків, та інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю, до дня смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою судді Подільського районного суду міста Кропивницького від 27 листопада 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

02 грудня 2025 року ухвалою судді Подільського районного суду міста Кропивницького цивільну справу передано за підсудністю до Фортечного районного суду міста Кропивницького.

Ухвалою судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 24 грудня 2025 року цивільну справу повернуто до Подільського районного суду міста Кропивницького, для належного оформлення.

Ухвалою судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 22 січня 2026 року прийнято до розгляду матеріали справи, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано у приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Письменної Л.І. копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 29 січня 2026 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт та заборону права відчуження державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб`єктам реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії на наступне майно: житловий будинок із господарськими будівлями АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, площею 0,0379 га, кадастровий номер 3510100000:11:111:0052, під № 93, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; транспортний засіб – Lexus LХ470 д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 року випуску, номер шасі НОМЕР_15 ; транспортний засіб - НYUNDАІ ЕLАNТRА д.н.з. НОМЕР_6 , 2019 року випуску, номер шасі НОМЕР_16 ; транспортний засіб - НYUNDАІ ІОNІQ 5 д.н.з. НОМЕР_17 , 2003 року випуску, номер шасі НОМЕР_18 . У задоволенні іншої частини заяви, відмовлено.

Ухвалою суду від 04 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

12 лютого 2026 року до суду від представника відповідача, адвоката Сьори О.М. надійшов відзив на позовну заяву. Вказано, що відповідач не визнає позовні вимоги та вважає їх необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Так, мати померлого - ОСОБА_15 регулярно приходила до сина готувати їжу та доглядати за будинком. Факт того, що матір померлого здійснювала приготування їжі та побутове обслуговування, спростовує твердження позивача про ведення нею спільного господарства з померлим. За наявності сімейних відносин ці функції виконувала б саме позивач, як співмешканка, а не мати.

Крім того, жодних особистих речей позивача у домі померлого не було до 2022 року.

Фактичне переміщення речей позивача у дім померлого у 2022 році було зумовлене воєнними обставинами та страхом за власну безпеку, а не тривалим спільним проживанням.

Речі позивача з`явилися в будинку померлого у 2022 році, оскільки був ракетний приліт біля будинку позивача, так як вона зареєстрована за адресою АДРЕСА_5 , їй стало страшно та під таким приводом вона переїхала до будинку померлого.

А отже, відсутність особистих речей позивача у житлі померлого до 2022 року свідчить про те, що позивач фактично там не проживала на постійній основі. Постійне проживання неможливе без розміщення особистих речей, одягу, предметів щоденного користування, що підтверджує відсутність спільного побуту та сімейних відносин.

У 2023 році позивач фактично проживала не з померлим у його будинку, а за іншою адресою у ОСОБА_16 : АДРЕСА_6 - у будинку колишньої дружини померлого, де вона мешкала разом зі своїми доньками. Саме це місце було її основним та постійним місцем проживання, де вона організовувала побут, зберігала особисті речі, здійснювала щоденне життя разом із дітьми. Такий спосіб проживання свідчить про відсутність у позивача єдиного центру життєвих інтересів з померлим. Проживання однією сім`єю у розумінні ст. 74 СК України передбачає постійність, стабільність та спільність побуту, чого у даному випадку не було. Періодичні візити до померлого або епізодичне перебування у його будинку не можуть розцінюватися як спільне проживання однією сім`єю.

Вказано, що коли відповідач запитувала у батька про зміну прізвищ доньок позивача, то він відповідав: «Їм так хочеться, то хто може заперечити? Мені все одно». Ніколи він і не рахував дітей позивача своїми. Більше того, померлий підтримував тісні стосунки з колишньою дружиною та донькою. Вказане підтверджується фото, адже усі сімейні свята колишньої дружини, доньки, внуків вони проводили разом.

Факт збереження тісного емоційного та сімейного зв`язку з колишньою родиною підтверджує, що позивач не займала місце дружини у його житті та не була членом його сім`ї.

Померлий не визнавав позивача своєю дружиною перед близькими родичами, матір`ю та донькою, що свідчить про відсутність наміру створити сім`ю.

Окремі жартівливі або неофіційні висловлювання в компаніях не мають юридичного значення.

Насправді фактичну допомогу забезпечувала мати померлого, яка передавала кошти на лікування сина у м. Київ та організовувала цей процес через співробітників сина.

Позивач не надала жодних доказів постійного догляду, присутності у лікувальному закладі чи виконання обов`язків, притаманних члену сім`ї.

На підтвердження своєї позиції, відповідачем додано спільні сімейні фотознімки, які підтверджують фактичні сімейні зв`язки спадкодавця саме з відповідачем та членами його сім`ї. Вказані фотографії ілюструють сталі, тривалі та публічні сімейні відносини спадкодавця з донькою, її сім`єю та з його колишньою дружиною, участь у сімейних святкуваннях, спільному дозвіллі та житті, що спростовує твердження позивача про наявність із спадкодавцем повноцінних подружніх або сімейних відносин.

Таким чином, подані фотодокази мають значення для правильного вирішення спору, оскільки в сукупності з іншими доказами підтверджують відсутність у позивача статусу особи, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю та вела з ним спільне господарство.

Відповідно до квитанцій про оплату комунальних послуг, всі надані платіжні документи оформлені на ім`я спадкодавця, містять його реквізити та підтверджують систематичне самостійне виконання ним обов`язків з утримання належного йому житла.

З копій актів наданих послуг (монтаж газу, Інтернету, купівлі меблів та побутової техніки), копії квитанцій про їх оплату, вбачається, що вони були здійсненні саме ОСОБА_3 .

Водночас у матеріалах справи відсутні будь-які квитанції, платіжні документи або інші докази, які б підтверджували оплату комунальних послуг саме позивачем, її участь у фінансуванні утримання житла.

Зазначена обставина має істотне правове значення, оскільки відповідно до усталеної судової практики, участь у сплаті обов`язкових витрат, зокрема комунальних платежів, є однією з ключових ознак ведення спільного господарства та спільного бюджету.

Систематична самостійна оплата спадкодавцем усіх комунальних послуг свідчить про відсутність спільного бюджету між сторонами, відсутність фінансової участі позивача у забезпеченні побутових потреб спадкодавця, індивідуальний характер утримання житла спадкодавцем.

Таким чином, наведені докази прямо спростовують твердження позивача про спільне проживання однією сім`єю, ведення спільного господарства та спільне фінансування побутових витрат.

Відповідно до полісів автострахування спірних транспортних засобів – усі вони оформленні на ім`я спадкодавця та його доньки – відповідача у справі.

Жоден зі страхових полісів не містить відомостей про позивача як страхувальника, співстрахувальника, вигодонабувача чи особу, яка несе фінансові зобов`язання за договорами страхування.

Зазначена обставина має істотне правове значення, оскільки оформлення договорів автострахування відображає фактичну модель користування, володіння та фінансової відповідальності за транспортні засоби.

Особи, які сплачують страхові платежі та зазначаються у полісах як страхувальники, зазвичай і є тими, хто несе витрати на утримання майна та приймає ключові рішення щодо нього.

Відсутність імені позивача у будь-яких документах, що стосуються страхування транспортних засобів, свідчить про те, що вона не брала участі у фінансуванні утримання транспортних засобів, не здійснювала страхових платежів, не розглядалася спадкодавцем як особа, пов`язана з майновими правами чи обов`язками щодо цих транспортних засобів.

Зазначені докази прямо спростовують твердження позивача про спільне користування, спільне фінансування або спільне набуття спірних транспортних засобів.

До відзиву додано рахунки за комунальні послуги, за якими утворилася заборгованість після смерті спадкодавця, у період, коли позивач продовжувала фактично проживати у будинку спадкодавця. Зазначена обставина має істотне правове значення, так як до моменту смерті спадкодавця всі комунальні платежі здійснювалися ним особисто, що підтверджується відповідними квитанціями. Водночас після його смерті, за наявності фактичного користування житлом з боку позивача, оплата обов`язкових комунальних платежів не здійснювалася, що призвело до накопичення заборгованості.

Такий різкий контраст у поведінці щодо оплати комунальних послуг чітко свідчить про те, що спадкодавець самостійно та регулярно утримував житло, а позивач не брала участі у фінансуванні витрат на утримання будинку ані за життя спадкодавця, ані після його смерті, а твердження позивача про спільний бюджет та спільне ведення господарства не відповідають фактичним обставинам справи.

Більше того, продовження проживання позивача у будинку спадкодавця після його смерті без здійснення обов`язкових платежів за комунальні послуги свідчить про споживчий, а не сімейний характер користування майном, а також про відсутність у неї наміру нести витрати, притаманні особі, яка вважає себе членом сім`ї або співвласником.

Фактичні обставини свідчать про відсутність спільного проживання сторін як однієї сім`ї у період з 2013 року. Взаємини носили епізодичний характер і зводилися до окремих зустрічей, спільних поїздок, відвідування кафе, святкових заходів, що саме по собі не є доказом створення сім`ї у розумінні ст. 74 СК України. Спільного постійного проживання, ведення спільного побуту та сімейного бюджету в цей період не було, як і не було такої сім`ї, а тому підстав для задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, немає.

Зазначено, що фінансові відносини між позивачем та померлим мали виключно роздільний характер. Під час поїздок, у тому числі за кордон, кожна зі сторін самостійно оплачувала свої витрати, купувала продукти, речі та несла особисті фінансові зобов`язання. Твердження позивача про існування спільного бюджету та спільне придбання дороговартісного майна не узгоджуються з її фактичним фінансовим станом та підтверджуються об`єктивними доказами протилежного. Так, протягом тривалого часу позивач перебувала у складному фінансовому становищі, що підтверджується наявністю у неї численних боргових зобов`язань, судових спорів щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами, а також боргів за комунальні послуги.

Наявність системних боргів та виконавчих проваджень свідчить про відсутність у позивача стабільних вільних коштів, які могли б формувати так званий «спільний бюджет».

Твердження позивача про її рівноправну участь у формуванні спільних заощаджень та придбанні дороговартісного майна є внутрішньо суперечливими та економічно необґрунтованими.

Особа, яка не здатна самостійно виконувати власні фінансові зобов`язання, об`єктивно не може одночасно інвестувати значні грошові кошти у спільне майно, в тому числі і нерухоме. Більше того, наявність у позивача значних боргів за комунальні послуги додатково спростовує факт ведення спільного господарства з померлим.

У разі існування спільного бюджету та реального спільного проживання фінансові зобов`язання щодо житла, у якому вона була зареєстрована або проживала, погашалися б системно, а не накопичувалися роками. Відсутність спільного бюджету є однією з ключових ознак відсутності проживання однією сім`єю. Спільний бюджет передбачає консолідацію доходів, узгоджене планування витрат та спільну відповідальність за фінансові рішення. У даному випадку таких ознак не існувало, що підтверджує виключно особистий, а не сімейний характер відносин.

Таким чином, фінансовий стан позивача та її боргова історія не лише не підтверджують, а навпаки - спростовують твердження про наявність між сторонами спільного бюджету, спільного ведення господарства та спільного придбання дороговартісного майна.

Фактично позивач намагається ототожнити окремі епізодичні витрати або побутові дії з існуванням повноцінних сімейних та майнових відносин, що суперечить як реальним обставинам справи, так і усталеній судовій практиці.

Позивач заявляє вимоги щодо поділу майна, загальна вартість якого становить 3133840 грн., обґрунтовуючи це твердженнями про спільний бюджет та спільне набуття майна. Проте, позивач не надала жодних доказів отримання стабільних офіційних доходів, розмір яких був би співмірний з вартістю майна, що підлягає поділу.

Особа, яка не спроможна самостійно виконувати власні фінансові зобов`язання (оплата комунальних послуг, обслуговування кредитів), об`єктивно не може одночасно здійснювати значні фінансові вкладення у придбання нерухомого чи іншого дороговартісного майна.

Таким чином, твердження позивача про участь у формуванні спільного бюджету та фінансуванні придбання майна суперечать принципам економічної логіки та реальному фінансовому стану позивача.

Усе нерухоме майно та транспортні засоби, що були придбані ОСОБА_3 за час його життя, за грошові кошти самого ОСОБА_3 , є його особистою власністю. Позивачем не доведено жодного джерела та конкретних сум її особистих коштів, які нею були вкладені у покупку ОСОБА_3 нерухомості та транспортних засобів, а тому немає жодних фактичних чи юридичних підстав визнавати таке майно об`єктом спільної сумісної власності позивача та ОСОБА_3 . Крім того, оскільки позовна вимога про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності безпідставна, то і позовна вимога про визнання за позивачем права власності на частку цього майна, яка є похідною, теж не підлягає задоволенню.

Позивачем не доведено існування жодної із підстав, що визначені статті 1259 ЦК України.

Позивач стверджує, що здійснювала опікування над спадкодавцем шляхом надання нематеріальних послуг, зокрема спілкування, емоційної підтримки та прихильного ставлення. Однак наведені твердження є оціночними та не підтверджуються жодними об`єктивними доказами. Фактичні обставини справи свідчать, що позивач не перебувала зі спадкодавцем у постійному спільному проживанні, тривалими періодами проживала за іншими адресами, а в окремі періоди взагалі перебувала за кордоном. Систематичні нічні від`їзди позивача від спадкодавця, зокрема у період його захворювання, виключають можливість постійного емоційного контакту та опікування.

Крім того, найближчі родичі спадкодавця не сприймали позивача як особу, що здійснювала опіку або була для нього членом сім`ї.

Спадкодавець самостійно забезпечував себе матеріально, мав власні джерела доходу та не перебував на утриманні позивача. Фінансовий стан позивача характеризується наявністю значних боргових зобов`язань, у тому числі кредитних боргів та заборгованості за комунальні послуги, що виключає можливість її фінансової спроможності утримувати іншу особу.

За відсутності спільного бюджету та за умов роздільного ведення фінансів, твердження про матеріальне забезпечення спадкодавця є необґрунтованими та не підтвердженими жодними платіжними документами.

Фактично ведення побуту спадкодавця здійснювалося його матір`ю, яка регулярно приходила до нього, готувала їжу та допомагала по господарству. До 2022 року позивач взагалі не мала у будинку спадкодавця особистих речей, що підтверджує відсутність постійного побутового проживання та системної участі у веденні господарства. Епізодичне перебування позивача у будинку спадкодавця або разові побутові дії не можуть визнаватися «іншою допомогою» у розумінні судової практики, яка вимагає регулярності та системності таких дій.

Однією з обов`язкових умов для зміни черговості спадкування є тривале, безперервне здійснення опікування, матеріального забезпечення та іншої допомоги. У даному випадку така тривалість відсутня.

Щодо безпорадного стану спадкодавця позивач намагається створити уявлення про безпорадний стан спадкодавця. Проте, жодних належних доказів того, що спадкодавець перебував у стані, коли він не міг самостійно забезпечувати свої життєві потреби, не надано. Спадкодавець до останнього часу самостійно проживав, пересувався, приймав рішення, керував власними справами та не був визнаний недієздатним або таким, що потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда щодо ОСОБА_3 від 14 листопада 2018 року, останньому призначено довічно 3 групу інвалідності. Навіть, підставою для його звільнення із основного місця роботи, де він займав керівну посаду, було звільнення у зв`язку зі смертю.

Наявність серцевого захворювання сама по собі не свідчить про безпорадний стан у розумінні судової практики, оскільки безпорадність передбачає нездатність особи самостійно забезпечувати базові потреби, що у даному випадку відсутнє.

Таким чином, оскільки позивач не довела жодної з обов`язкових обставин для зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування, а тим більше їх сукупність, підстави для зміни черговості спадкування відсутні, а вимоги позивача про це є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідачем направлено заяви до правоохоронних органів з тих підстав, що позивач на свій лад без погодження родичів здійснює благоустрій могили померлого ОСОБА_3 , щодо викрадення транспортних засобів які є предметом спору у вказаній справі: автомобіль Lexus LХ470, 2005 року випуску, автомобіль НYUNDАІ ЕLАNТRА, 2019 року випуску, автомобіль НYUNDАІ ІОNІQ 5, 2003 року випуску, щодо зміни позивачем замка в гаражному приміщенні, належного померлому та обмеження відповідачеві доступу до цього приміщення.

24 лютого 2026 року до суду від представника позивача, адвоката Жеребенко О.В. надійшла відповідь на відзив, у якій вказано, що ОСОБА_3 та позивач знайомі з 2011 року. У період з 2011 по 2013 рік вони підтримували романтичні стосунки, періодично ОСОБА_1 залишалась у ОСОБА_3 , але вони ще не проживали разом, та ще не створили сім`ю, так як на утриманні позивача знаходилися малолітні діти. Натомість у період з 2013 року і по дату смерті ОСОБА_3 та позивач почали проживати разом за адресою ОСОБА_3 .

Всі питання харчування, готування їжі та догляд за будинком ОСОБА_1 виконувала, як жінка, дружина, яка створила сім`ю, проживає в будинку і, відповідно, займається всіма побутовими питаннями.

ОСОБА_1 в судовому засіданні повідомить всі особливості їх подружнього життя та харчування, переваги в харчуванні та особливості їх сімейного побуту.

При цьому, дійсно, в нетривалі періоди, коли подружжя не перебувало вдома, перебувало на лікуванні в інших містах, подорожах, у друзів з ночівлею, мати померлого дійсно могла покормити собак, або, проявляючи звичайну батьківську турботу принести самостійно приготовані голубці чи якусь іншу страву. При цьому, прояв батьківської турботи жодним чином не може заперечувати тривалий сімейний союз ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як подружжя.

У 2022 році (орієнтовно квітень/травень) ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_17 в зв`язку з ракетними обстрілами переїхали на АДРЕСА_6 до колишньої дружини померлого ОСОБА_16 , так як їх постійне місце проживання знаходилося в мікрорайоні «Миколаївка», що був на той період досить небезпечним для проживання.

Твердження про те, що позивач фактично проживала у будинку ОСОБА_16 …. разом зі своїми доньками…, є досить дивним, адже чого б це раптом колишня дружина пустила до себе проживати, як вказує відповідач, зовсім сторонню жінку, яка не є сім`єю ОСОБА_3 .

Що рахував, а чого не рахував померлий знав лише він. І якщо відповідачу неприємним є той факт, що померлий мав настільки велике і добре серце, що міг вмістити в нього інших, окрім відповідача, людей, то це є лише проблемою відповідача, яку треба пропрацювати з психологом.

ОСОБА_3 надзвичайно по-батьківськи ставився до дітей позивача, навіть настільки, що вони хотіли носити його прізвище, адже отримуючи таку велику любов та взаєморозуміння від нього, пишалися, що є членами його родини. Така батьківська любов виходила за рамки офіційних штампів, адже доводити нічого і нікому ані діти позивача, ані померлий не мали на меті. ОСОБА_3 був присутній на всіх родинних святах дітей позивача в якості саме батька, вони називали його «тато».

Позивач неодноразово в супроводі ОСОБА_3 відвідувала сімейні свята, перебувала в якості дружини померлого у 2018 році в ОСОБА_18 в сім`ї ОСОБА_11 та її чоловіка ОСОБА_19 , разом відпочивала влітку 2024 року на острові ОСОБА_14 , проживала разом з донькою позивача у колишньої дружини вдома більше 2-х місяців по АДРЕСА_6 , проживали у Німеччині разом з відповідачем та її мамою. Тобто тривалий час, ОСОБА_3 в супроводі своєї цивільної дружини та її доньок/доньки спілкувався, разом проживав (перебуваючи в гостях), відвідував сімейні події як трактує відповідач із сторонньою особою. Це пояснення відповідача виглядає меншою мірою дивним.

Організацією, пошуком та збором коштів займалася саме позивач. Дійсно, після оперативного втручання, коли ОСОБА_3 прийшов до тями, був здійснений дзвінок матері, яку подружжя попросило взяти кошти в розмірі 6000 доларів, так як тих коштів, які подружжя взяли з собою не вистачило на відповідне лікування.

Враховуючи, що номінальним власником відповідного домоволодіння був саме ОСОБА_3 безпідставно та дивно оформлювати комунальні платежі на ОСОБА_1 . Тобто навіть, коли ОСОБА_1 здійснювала оплату за квитанціями, які надходили за адресою, то звісно оплата здійснювалася від імені власника, адже на нього був відкритий особовий рахунок.

В нормальних подружніх стосунках немає підстав розділяти особові рахунки, зберігати відповідні підтвердження саме особистої оплати, тому, відповідно, такі докази у позивача не збереглися. Те ж саме стосується і документів, наданих відповідачем стосовно монтажу газу, інтернету, чи страхових полісів на авто, адже нічого дивного, що чоловік попіклувався про оформлення страхового полісу. Тим більше, що таке оформлення відбувається за допомогою одного телефонного дзвінка та підтвердження смс пароля. І грати на випередження разом зі своїм чоловіком у ОСОБА_1 не було ані цілі, ані бажання, ані необхідності.

Вважає, що вся аргументація є перекручуванням фактів, так як позивач сплачувала всі комунальні послуги, про що свідчать докази, які долучені до даної відповіді на відзив. Позивач сплачувала регулярно всі комунальні платежі за період до того, як відповідач її силоміць вигнала з будинку 23 грудня 2025 року, докази чого містяться в матеріалах справи.

Про спільний бюджет осіб, які проживають 13 років разом може бути відомо мабуть лише їм, і аж ніяк не відповідачу. Вказані твердження свідомо вводять суд в оману.

ОСОБА_1 працювала, з 2014 року була фізичною особою підприємцем, мала заощадження, працює на даний час в ТОВ «АВ Метал груп».

Відповідач тривалий час взагалі не проживає в Україні. Яким чином нею підтверджуються нічні / ранкові чи обідні від`їзди. Натомість, саме позивач здійснювала повне піклування за померлим. Більше того, саме позивач здійснювала придбання всіх необхідних ліків для забезпечення життєдіяльності батька відповідача. Більше того, в період, коли ОСОБА_15 потрапила в 4-ту лікарню із нагноєнням нирки, саме позивач здійснювала піклування за нею майже 2 місяці.

Саме позивач здійснювала організаційні питання пов`язані зі спільним побутом, функціонуванням житла, в періоди лікування чоловіка. Підтримувала фінансово на ті кошти, які мала, які отримувала як дохід від діяльності ФОП, а потім від роботи в ТОВ «АВ Метал груп».

Позивач є цивільною дружиною померлого близько 13 років, саме вона була в найтяжчі хвилини його життя, займалася організацією похорон, поминального обіду, а тому, відповідно догляд за могилою чоловіка не є в даному випадку чимось дивним. Твердження стосовно викрадення автомобілів чи обмеження у користування гаражем є вигадками, адже жодного викрадення немає, про що свідчить відповідь РУП НПУ в Кіровоградській області, гаражем позивач не користується.

Індивідуальна програма реабілітації інваліда свідчить, що померлий був інвалідом. Вказаний документ відповідач знайшла в будинку, з якого вигнала позивача 23 грудня 2025 року. До позову цей документ долучений не був як мінімум з тих причин, що померлий не користався державними програмами, а проходив реабілітацію самостійно в тих лікарнях, які вважав дають йому більше користі.

Поліс обов`язкового цивільного страхування авто саме на відповідача був зроблений, бо відповідач саме у 2021 році їхала на автомобілі Лексус в Крим, а потім в Німеччину. Договір на придбання товару № 2016/1158 від 03 лютого 2016 року взагалі не підписаний померлим, тому не може бути доказом в даному випадку. Акти приймання товару також не мають жодного підпису, тому не є належним доказом. Рахунки на комунальні послуги, які долучені до справи є лише квитанціями, які приносили листоноші.

Стосовно долучених фото, позивач не заперечує, що ОСОБА_3 спілкувався зі своєю донькою та її родиною, що абсолютно нормальною, здоровою поведінкою дорослого чоловіка.

Представник відповідача, адвокат Сьора О.М. подала до суду письмові заперечення у яких вказувала, що доводи, викладені у відповіді позивача на відзив, не спростовують аргументів відповідача та не підтверджують наявності між позивачем і спадкодавцем ОСОБА_3 фактичних шлюбних відносин у розумінні статті 3 СК України. Наведені позивачем пояснення мають оціночний характер та не підтверджені належними та допустимими доказами.

У даній справі відсутні належні докази саме постійного спільного проживання позивача та померлого ОСОБА_3 .

Протягом тривалого часу позивач мала системні боргові зобов`язання та відкриті виконавчі провадження, що свідчить про відсутність у неї стабільних вільних коштів, необхідних для формування спільного бюджету, внесення свого фінансового вкладу у купівлю таких дорого вартісних нерухомих об`єктів, як житловий будинок із земельною ділянкою та трьох транспортних засобів не самого бюджетного сегменту на автомобільному ринку. Крім того, позивач не надала жодних доказів отримання стабільних офіційних доходів, розмір яких був би співмірний з вартістю майна, що підлягає поділу, як про те зазначає позивач у позові.

Тобто навіть, коли ОСОБА_1 здійснювала оплату за квитанціями, які надходили за адресою, то звісно оплата здійснювалася від імені власника, адже на нього був відкритий особовий рахунок. В нормальних подружніх стосунках немає підстав розділяти особові рахунки, зберігати відповідні підтвердження саме особистої оплати, тому, відповідно, такі докази у позивача не збереглися.

Проте, у даній справі відсутні будь-які платіжні документи, фінансові перекази чи інші докази участі позивача у витратах спадкодавця, що виключає можливість визнання наявності спільного бюджету.

Доводи позивача щодо існування спільного бюджету є необґрунтованими. Спільний бюджет підтверджується доказами системної участі обох осіб у витратах на утримання житла та задоволення спільних потреб. Під спільним бюджетом слід розуміти системну та взаємну участь обох осіб у формуванні та використанні коштів для забезпечення спільних потреб сім`ї. Разові витрати або епізодична матеріальна допомога не свідчать про наявність спільного бюджету, так само як і відсутність доказів регулярних спільних витрат та придбання майна в інтересах сім`ї виключає можливість встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Відсутність доказів спільного бюджету, спільних витрат і придбання майна в інтересах сім`ї виключає можливість визнання осіб такими, що проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Твердження позивача про те, що відомості щодо характеру фінансових відносин між нею та померлим могли бути відомі виключно цим особам, є юридично необґрунтованими та суперечать вимогам цивільного процесуального законодавства.

У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази системної участі позивача у фінансуванні спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї або об`єднання доходів сторін. Висновок відповідача про роздільний характер фінансових відносин ґрунтується саме на відсутності таких доказів, що відповідає нормам матеріального права у таких правовідносинах та не є введенням суду в оману.

Зазначення у позові позивачем про факт наявності спільного побуту не підтверджені жодними належними доказами. Спільний побут має підтверджуватися не загальними поясненнями сторін, а конкретними обставинами ведення спільного господарства. Натомість із матеріалів справи вбачається, що побутове забезпечення спадкодавця здійснювалося іншими членами сім`ї, зокрема його матір`ю, що свідчить про відсутність між сторонами сталих сімейних відносин. Оплата комунальних послуг та ведення господарства за місцем проживання померлого - теж здійснювалося саме померлим самостійно. Адже існування того факту, що позивач допускала заборгованість з оплати комунальних послуг у своєму власному житлі (справа № 509/6659/21, справа № 404/6181/23, справ № 404/9586/14-ц, справа № 509/2587/20, справа № 509/2091/22, справа № 509/3606/23, справа № 404/8330/24, справа № 404/6178/25, справа № 509/3087/25 – предметом розгляду яких є стягнення з позивача заборгованості за оплату комунальних послуг), не свідчить про здійснення нею оплати комунальних послуг у житлі спадкодавця.

З листування ОСОБА_3 із донькою (відповідачем) вбачається, що спадкодавець повідомляв доньці про від`їзд позивача увечері на ночівлю до іншого житла. Він в цей час підтримував із донькою активне спілкування та звертався до неї з особистих мотивів, зокрема через почуття самотності. Наведені докази також підтверджують відсутність постійної присутності та системного догляду з боку позивача, що виключає наявність сукупності обставин, необхідних для зміни черговості спадкування.

Посилання позивача на те, що у 2023 році ОСОБА_20 було проведено оперативне втручання – перкутанну нефрон літотрипсію (ПНЛ) праворуч (це малоінвазивне видалення каменів із правої нирки через прокол (1-2 см) у попереку), саме по собі не є підставою для зміни черговості спадкування та не підтверджує наявності безпорадного стану спадкодавця у розумінні частини другої статті 1259 ЦК України.

Зазначена норма закону передбачає можливість зміни черговості спадкування виключно за умови встановлення судом сукупності п`яти обставин, а саме: тривалого опікування спадкодавцем, його матеріального забезпечення, надання іншої допомоги з матеріалізованим вираженням, здійснення таких дій протягом тривалого часу, а також перебування спадкодавця у безпорадному стані, зумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Водночас сам факт проведення оперативного втручання, без доказів тривалої втрати здатності до самообслуговування, постійної залежності від сторонньої допомоги та без підтвердження системного опікування і матеріального утримання з боку позивача, не свідчить про перебування спадкодавця у безпорадному стані та не може бути підставою для зміни черговості спадкування.

Позивачем допущено заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг за час проживання у спірному будинку після смерті спадкодавця. Так, відповідно до квитанції від 02 січня 2026 року, відповідачем здійснено оплату використаної електроенергії на суму 1714,60 грн. за особовим рахунком спадкодавця . Що ще раз підтверджує відсутність спільного бюджету між позивачем та спадкодавцем, а також спростовуються твердження позивача про її системну участь у фінансуванні утримання житла.

Адже за період проживання позивача у будинку спадкодавця після серпня 2025 року (смерті спадкодавця) утворилася заборгованість зі сплати комунальних послуг, яка не погашалася позивачем, у зв`язку з чим обов`язок з її погашення був фактично покладений на відповідача. Такі обставини свідчать про роздільний характер фінансових відносин між позивачем та спадкодавцем, відсутність регулярних спільних витрат та неспроможність позивача виконувати фінансові зобов`язання щодо утримання житла.

Таким чином, позивачем не доведено наявність сукупності ознак, які, відповідно до сімейного законодавства та правових позицій Верховного Суду, є обов`язковими для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Доводи відповіді на відзив зводяться до суб`єктивних оцінок та припущень і не спростовують позиції відповідача, викладеної у відзиві.

31 березня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні. Викликано у судове засідання свідків.

У судовому засіданні позивач та її представник, адвокат Жеребенко О.В. підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача, адвокат Сьора О.М. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог посилаючись на обставини викладені у письмовій промові адвоката у судових дебатах. Просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Письменна Л.І. у судове засідання не з`явилась, направила до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Суд, в межах наданих доказів, заслухавши пояснення позивача, її представника, представника відповідача, допитавши свідків, оцінивши надані і добуті докази, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги не обґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказувала на те, що вона з 20 грудня 2013 року по дату смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто по ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала з ним однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу. Вони вели спільне господарство, мали спільний побут, друзів. Спільно відпочивали, придбали меблі, техніку та інше майно, необхідне для спільного проживання.

Стверджувала, що під час спільного проживання вони набули (придбали) у власність рухоме та нерухоме майно, а саме: 28 жовтня 2020 року житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1 , вартістю 334 000 грн.; 28 жовтня 2020 року земельну ділянку площею 0,0379 га, кадастровий номер 3510100000:11:111:0052, під № 93, що знаходиться по АДРЕСА_1 вартістю 371 840,01 грн.; 30 жовтня 2019 року автомобіль Lexus LX470 д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 року випуску, номер шасі НОМЕР_5 , вартістю 697000 грн.; 03 лютого 2022 року автомобіль HYUNDAI ELANTRA д.н.з. НОМЕР_6 , 2019 року випуску, номер шасі НОМЕР_7 , вартістю 601000 грн.; 25 вересня 2024 року автомобіль HYUNDAI IONIQ 5 д.н.з. НОМЕР_8 , 2023 року випуску, номер шасі НОМЕР_9 , вартістю 1 130 000 грн.

Після смерті ОСОБА_3 10 серпня 2025 року позивач подала заяву до приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Письменної Л.І. та нотаріусом було відразу повідомлено про те, що необхідним в даному випадку є встановлення факту спільного проживання позивача та ОСОБА_3 однією сім`єю, адже юридично зв`язки з померлим не відслідковуються.

За вищевказаних підстав позивач звернулась до суду з даним позовом.

Як встановлено судом, з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_19 , виданого 12 серпня 2025 року Кропивницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у віці 58 років, місце смерті – Україна, Кіровоградська область, місто Кропивницький.

Відповідач, ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є рідною дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_16 , шлюб між якими розірвано 27 жовтня 2005 року.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне йому майно.

ОСОБА_3 належить квартира, що знаходиться в АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу квартири 04 травня 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Письменною Л.І., зареєстровано в реєстрі за № 939.

Також, ОСОБА_3 належить квартира під номером АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 27 травня 2000 року, посвідченому приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Кріпким Ю.В., зареєстровано в реєстрі за № 1215.

На підставі договору купівлі-продажу житлового будинку з розстроченням платежу від 28 жовтня 2005 року, ОСОБА_3 належить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Також, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки з відстроченням платежу від 28 жовтня 2005 року та державного акту на право власності на земельну ділянку Серія КР № 010908, йому належить земельна ділянка, розташована на території Кіровоградської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3510100000:11:111:0011, загальною площею 319,87 кв. м.

ОСОБА_3 належить земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 3510166900:09:070:0130, загальною площею 0,15 га, на підставі свідоцтва про право власності від 19 листопада 2014 року.

28 жовтня 2020 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 придбав у власність житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Цариченко Н.В., зареєстровано в реєстрі за №1324. У вказаному договорі зазначено, що покупець, неодружений, купує будинок за власні кошти, які не є спільною сумісною власністю, в зареєстрованому шлюбі та фактичних шлюбних відносинах, які витікають зі спільного проживання та ведення спільного господарства на момент придбання майна, він не перебуває, шлюбного договору ним не укладено, що підтверджено поданою ним заявою 28 жовтня 2020 року приватному нотаріусу Кропивницького міського нотаріального округу Цариченко Н.В. для зберігання в її справах.

28 жовтня 2020 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , придбав у власність земельну ділянку площею 0,0379 га, кадастровий номер 3510100000:11:111:0052, під АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Цариченко Н.В., зареєстровано в реєстрі за №1325. У вказаному договорі зазначено, що покупець, неодружений, купує земельну ділянку за власні кошти, які не є спільною сумісною власністю, в зареєстрованому шлюбі та фактичних шлюбних відносинах, які витікають зі спільного проживання та ведення спільного господарства на момент придбання майна, він не перебуває, шлюбного договору ним не укладено, що підтверджено поданою ним заявою 28 жовтня 2020 року приватному нотаріусу Кропивницького міського нотаріального округу Цариченко Н.В. для зберігання в її справах.

Свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, підтверджується те, що автомобіль Lexus LX 470, д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 року випуску, номер шасі НОМЕР_5 , належить ОСОБА_3 з 30 жовтня 2019 року, автомобіль HYUNDAI ELANTRA, д.н.з. НОМЕР_6 , 2019 року випуску, номер шасі НОМЕР_7 , належить ОСОБА_3 з 03 лютого 2022 року, автомобіль HYUNDAI IONIQ 5 д.н.з. НОМЕР_8 , 2023 року випуску, номер шасі НОМЕР_9 , належить ОСОБА_3 з 25 вересня 2024 року.

ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , проживав за адресою: АДРЕСА_7 .

ОСОБА_3 працював заступником директора по регіону Кіровоградського регіону ТОВ «АВ МЕТАЛ ГРУП» та наказом від 20 серпня 2025 року № 1487/к/тр «Про припинення дії трудового договору з ОСОБА_10 », ТОВ «АВ МЕТАЛ ГРУП» припинило дію трудового договору з ОСОБА_3 , заступником директора по регіону Кіровоградського регіону, 10 серпня 2025 року у зв`язку зі смертю. Проведено остаточний розрахунок зі співробітником та наказано виплатити компенсацію невикористаної щорічної основної відпустки з його дружиною ОСОБА_1 .

Зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_5 .

Позивач є матір`ю двох доньок: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ., які у 2017 та 2019 році відповідно змінили прізвища з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». Вказане підтверджується відповідними свідоцтвами про зміну імені.

З трудової книжки НОМЕР_10 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 08 вересня 2005 року прийнята на роботу продавця за трудовим договором до приватного підприємства та 31 травня 2006 року була звільнена. 25 лютого 2021 року прийнята на посаду менеджера (управитель) з питань регіонального розвитку представництва «КІМАКР АЕМ ЛТД», 20 серпня 2021 року звільнена з вказаної посади. 21 листопада 2023 року позивач прийнята на посаду вагара ТОВ «АВ МЕТАЛ ГРУП».

В обґрунтування позовних вимог позивачем долучено до матеріалів справи належні ОСОБА_3 документи, а саме атестат про середню освіту № НОМЕР_11 , диплом кваліфікованого робітника НОМЕР_12 , диплом молодшого спеціаліста НОМЕР_13 , свідоцтво про народження НОМЕР_14 , свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, довідку № 6968 від 26 грудня 2013 року Інституту серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова, довідку № 1015 від 21 лютого 2014 року Інституту серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова, карту ехо кардіологічного обстеження від 17 лютого 2014 року, договір на поставку послуг з охорони здоров`я від 27 травня 2014 року, консультативне заключення від 29 травня 2014 року ДЗ «Всеукраїнський клінічний медико-реабілітаційний кардіохірургічний центр Міністерства охорони здоров`я України», епікризи, виписку № 1191 від 20 квітня 2016 року, виписку № 1191 від 17 жовтня 2016 року, виписку № 1180 від 18 квітня 2017 року, виписку № 3342 від 30 жовтня 2017 року, виписку № 1188 від 16 квітня 2019 року, виписку № 3336 від 29 жовтня 2019 року, виписку № 920 від 24 березня 2020 року, виписку № 2069 від 10 червня 2024 року, міжнародне свідоцтво № 411 від 27 вересня 2021 року, 19 серпня 2021 року та 15 вересня 2021 року. Надано також позивачем фотографії.

Також надані декларації № 0001-6182-09А0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 31 травня 2024 року, де позивач зазначена, як довірена особа пацієнта ОСОБА_3 для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом та № 0001-1HХX-5210 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 11 липня 2025 року, ОСОБА_3 є тією довіреною особою пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом.

Відповідно до подяки зі школи, вона видана на ім`я ОСОБА_22 та ОСОБА_23 .

Згідно довідки від 26 вересня 2025 року, посвідченої квартальним комітетом №5 Фортечного району міста Кропивницький, з 2013 року по теперішній час ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала зі своїм цивільним чоловіком - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою АДРЕСА_1 .

Свідоцтво про поховання від 13 серпня 2025 року, яке видано КР «Ритуальна служба» та замовлення про надання ритуальних послуг були видані на ім`я ОСОБА_1 .

З метою встановлення факту спільного проживання позивача з ОСОБА_3 були допитані свідки ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_17 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 .

Свідок ОСОБА_29 надав суду пояснення, що з ОСОБА_3 працював з 2011 року. ОСОБА_33 з`явилася у житті ОСОБА_3 у 2011-2012 р.р. та він вважав, що вона є його дружиною. ОСОБА_33 була присутня на корпоративах та днях народження, які святкували на роботі. Спільних дітей у них не було. Одна із доньок позивача взяла прізвище ОСОБА_34 . Про це йому розповів сам ОСОБА_3 . Зі слів ОСОБА_3 знає, що позивач займалася його лікуванням. Після смерті ОСОБА_34 саме ОСОБА_33 зверталася до фірми за допомогою.

Свідок ОСОБА_30 , яка є тіткою позивача пояснила, що її племінниця та ОСОБА_3 познайомились у 2012 році на дні народження ОСОБА_3 . Проживали вони разом на ОСОБА_35 , а також і на ОСОБА_36 . Вона часто бачилась з ними, ходили в гості один до одного. Вважала їх родиною, про борги позивача нічого не знає, про їх спільні покупки їй нічого не відомо. ОСОБА_3 приймав участь у фінансуванні весілля ОСОБА_37 доньки – ОСОБА_38 .

Свідок ОСОБА_39 пояснив, що був з ОСОБА_3 сусідом по АДРЕСА_1 , який проживав в будинку приблизно з 2010 року, позивача знає років 10. Вони зійшлися та почали проживати разом як чоловік та дружина. Вранці вдвох уходили, ввечері вдвох поверталися до дому. Знає, що їздили разом відпочивати. ОСОБА_40 приходила у гості, спілкувалась із ОСОБА_41 . Дочку ОСОБА_42 він побачив тільки на похованні. В гості до ОСОБА_34 ходив не часто.

Свідок ОСОБА_31 пояснила, що проживає по сусідству із ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 знає з часу як той придбав будинок, приблизно років АДРЕСА_8 . З того ж часу знає і позивача. Вважала, що вони чоловік та дружина. На роботу та з роботи ходили разом. ОСОБА_33 постійно жила у будинку. Мати ОСОБА_3 бачила рідко.

Свідок ОСОБА_28 пояснила, що мала дружні відносини з ОСОБА_3 приблизно з 2001-2002 р.р. На той час він був одружений, мав доньку. ОСОБА_43 знає років десять. ОСОБА_44 та ОСОБА_33 познайомилися на дні народження ОСОБА_34 . Вони разом приходили до неї на косметичні процедури. ОСОБА_33 та ОСОБА_44 жили разом на ОСОБА_35 . Вона приходила до них гості. ОСОБА_33 вела себе в будинку як господиня, готувала їжу. Бачила в будинку друзів ОСОБА_34 , брата, тітку з дочкою, дітей ОСОБА_45 . Мати ОСОБА_34 , ОСОБА_46 та ОСОБА_47 не бачила. Її родина та ОСОБА_44 з ОСОБА_41 разом відпочивали. Коли вона переїхала проживати до Харкова ОСОБА_44 та ОСОБА_33 приїздили до неї.

Свідок ОСОБА_17 пояснила, що є дочкою позивача, а ОСОБА_3 її вітчим. У 2011 році ОСОБА_44 та мама познайомились у кафе, почали зустрічатися, він приходив до них додому, вони їздили до нього додому. ОСОБА_48 і з мамою і у ОСОБА_34 і у себе вдома окремо від них. Мати займалася лікуванням ОСОБА_34 , вони разом їздили на операцію до Києва. ОСОБА_49 та ОСОБА_50 у лікуванні ОСОБА_3 не приймали ніякої участі. ОСОБА_3 сплачував за її навчання та сестри. Подарував їй ноутбук та браслет. Своє прізвище вона змінила на ОСОБА_7 коли міняла паспорт. З родиною ОСОБА_3 знайома. Фатіму та ОСОБА_46 бачила рідко. ОСОБА_50 була проти того щоб її батько одружувався з її мамою.

Свідок ОСОБА_24 надав пояснення, що був сусідом ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 . Знає їх приблизно з 2013 року. Позивач з ОСОБА_3 жили як подружжя. Він бував у них раз в тиждень чи в два тижні. Вони ходили разом у магазин, вигулювали собаку. Мати ОСОБА_34 бачив декілька разів, вона приходила доглядати за будинком коли ОСОБА_44 та ОСОБА_33 були у від`їзді. ОСОБА_46 не бачив.

Свідок ОСОБА_27 надала пояснення, що має дружні відносини з позивачем та ОСОБА_3 . Позивач з ОСОБА_51 проживали разом як чоловік та жінка. Позивач вела себе у будинку як господиня. ОСОБА_3 подарував їй шубу, золото, купив її дітям браслет та ноутбук. Вони часто відпочивали разом. ОСОБА_44 представляв ОСОБА_43 як свою кохану жінку. ОСОБА_44 розповідав, що у нього не дуже добрі відносини з донькою. Знає, що ОСОБА_50 поставила умову, щоб батько не одружувався із ОСОБА_41 , інакше не буде бачитись з онуком і з нею. З ОСОБА_51 вона спілкувалася по роботі майже кожен день та стверджує, що ОСОБА_33 завжди була вдома в будинку. Також їй відомо, що позивач займалася лікуванням ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_25 , пояснив, що є однокласником позивача, має з нею дружні відносини. ОСОБА_3 знає з 2015 року, їх познайомила позивач та сказала, що це її цивільний чоловік. Був у них в гостях, вони проживали вдвох. Позивач переживала через те, щоб люди не думали, що вона вийшла заміж за ОСОБА_34 через вигоду, тому шлюб не укладала, а також його дочка була проти цього.

Свідок ОСОБА_26 пояснила, що позивача знає з 2002 року, є її сусідкою по будинку по АДРЕСА_9 . Приблизно у 2013 році ОСОБА_33 почала проживати у ОСОБА_34 . Коли ОСОБА_33 приходила до квартири відвідувати дітей, завжди заходила до неї. Познайомила її з ОСОБА_51 , вони розповідали та показували куди їздили відпочивати, про закінчення школи дітьми ОСОБА_45 , весілля доньки ОСОБА_45 . В будинку на ОСОБА_35 вона не була. Їй відомо, що позивач збирала та позичала кошти на лікування ОСОБА_34 .

Допитані у судовому засіданні свідки зі сторони відповідача ОСОБА_52 , чоловік ОСОБА_16 та ОСОБА_16 , колишня дружина померлого, пояснили, що спільного бюджету у позивача з ОСОБА_3 не було, оскільки під час їх спільної поїздки до ОСОБА_53 кожен розраховувався за свої покупки окремо. ОСОБА_44 на ОСОБА_54 одружуватись не збирався, офіційно її не представляв. Свідки тісно спілкувались з ОСОБА_51 , зустрічались на свята, дні народження та інші свята. До 2023 року бачили ОСОБА_43 три рази. У 2022 році коли почалась війна позивач з дочками з дозволу ОСОБА_16 переїхала до будинку на ОСОБА_36 , ОСОБА_44 проживав окремо. Гроші на поховання давала ОСОБА_16 та фірма в якій працював ОСОБА_3 , місце на кладовище оформлював ОСОБА_55 . ОСОБА_16 пояснила, що в будинку на ОСОБА_35 вона з донькою була два рази. Прибирали на кухні, оскільки було не дуже чисто. ОСОБА_44 сказав, що ОСОБА_33 , то тут в будинку, то з дітьми на квартирі.

Свідок ОСОБА_56 пояснив, що є кумом ОСОБА_3 . З ОСОБА_41 ОСОБА_44 познайомився у кафе на своєму дні народженні, коли йому було 45 років. Жили вони разом на гроші ОСОБА_34 . ОСОБА_57 представляв як свою жінку, подругу, але одружуватись не бажав. Останні 8 років він в будинку у ОСОБА_34 не бував. До цього коли він приходив у гості до будинку ОСОБА_34 бачив там ОСОБА_43 , його приймали вони удвох, накривали стіл, однак на ночівлю ОСОБА_33 йшла у квартиру до дітей. З дітьми позивача у ОСОБА_34 були добрі відносини, він оплачував їх навчання. Коли ОСОБА_44 хворів бачив у лікарні ОСОБА_43 один раз, там бачив і Фатіму. Чув як ОСОБА_33 недобре висловлювалася про ОСОБА_46 .

Свідок ОСОБА_15 , мати ОСОБА_3 пояснила, що син купив будинок і дав їй від нього ключі, вона приходила прибирала там, доглядала за будинком, готувала їжу, прибирала листя. Жіночих речей у будинку не було. Позивача син їй представляв, казав, що вона його знайома. У сина були і інші жінки. Коли почалась війна побачила речі позивача у будинку. Син сказав, що позивач поживе деякий час, оскільки робить у себе в квартирі ремонт. Одружуватися він не мав наміру. Коли у 2023 році вона лежала у лікарні, то ОСОБА_33 приходила до неї, оскільки у сина були хворі ноги. Коли син був у лікарні вона передавала гроші на його лікування. На її дні народження він приходив сам та лише один раз був з ОСОБА_41 , були і її діти.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18-ц, від 03 березня 2021 року у справі № 127/28507/15 належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

На думку суду не встановлено, що між сторонами у справі дійсно були наявні відносини, що притаманні подружжю, а саме матеріалами справи не підтверджено спільне проживання вказаних осіб, наявність між ними спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин, що є обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах.

Надані позивачем докази не доводять факту того, що вона мешкала однією сім`єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу у зазначений період, а саме починаючи з 20 грудня 2013 року по 10 серпня 2025 року.

Стороною позивача наведені окремі прояви особистих стосунків, однак не доведено належними та допустимими доказами сукупність ознак, із якими закон пов`язує проживання чоловіка і жінки саме однією сім`єю.

Факт спільного відпочинку, спільна присутність на святкуванні свят, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між ними склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року (справа № 61-30273св18).

Так, судом не беруться до уваги оглянуті в судовому засідання фотографії, оскільки дані фотографії не підтверджують факт проживання, а лише можуть підтверджувати їх спільний відпочинок. Надані суду фотографії не містять жодних посилань на дату фотографування, а саме по собі знаходження позивача та ОСОБА_3 у певній обстановці не презюмує їх проживання однією сім`єю, ведення спільного господарства або наявності спільного бюджету, побуту, тобто вказані докази не можуть бути визначальними у вирішенні даного питання.

Додані позивачем до матеріалів справи особисті документи ОСОБА_3 , суд не може прийняти у якості доказу на підтвердження ведення спільного господарства.

Посилання сторони позивача на ту обставину, що ОСОБА_3 любив її доньок та вважав їх своєю родиною, на думку суду, спростовується тим, що діти позивача проживали окремо, за адресою: АДРЕСА_5 та вказані обставини підтвердила у судовому засіданні сама позивач та свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_26 .

На час придбавання житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0379 га, кадастровий номер 3510100000:11:111:0052, за цією ж адресою 28 жовтня 2020 року ОСОБА_3 одруженим не був, купував будинок та земельну ділянку за власні кошти, які не є спільною сумісною власністю, в зареєстрованому шлюбі та фактичних шлюбних відносинах, які витікають зі спільного проживання та ведення спільного господарства на момент придбання майна, він не перебував, шлюбного договору ним укладено не було, про що зазначено приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Цариченко Н.В. у договорах купівлі-продажу. Вказане було підтверджено поданими ОСОБА_3 заявами 28 жовтня 2020 року приватному нотаріусу для зберігання в справах.

З приводу допитаних у судовому засіданні свідків, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.63 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

В контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх слід також відзначити, що згідно усталеної судової практики самі лише показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16-ц).

Суд вважає, що показами свідків, які допитані в судовому засіданні, не підтверджено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивача з ОСОБА_3 , оскільки підтверджений ними саме факт проживання в одному будинку без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між ними склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.

Вирішуючи даний спір, суд, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності сторін, відповідно до яких позивач зобов`язана була довести обставини, на які посилалася на підтвердження позову, у зв`язку з чим дійшов висновку про недоведеність факту спільно проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивача з ОСОБА_3 та набуття ними спірного майна під час ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, внаслідок спільної праці або за спільні кошти.

Відповідно п.5 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Шлюб це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб це добровільний, рівноправний союз, спільність чоловіка та жінки, спрямований на створення сім`ї.

Пунктом 21 Постанову Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що при розгляді справ щодо встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу необхідно керуватися правилами ч.2 ст. 3 СК України: «сім`ю складають особи, що спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки».

Загальна декларація прав людини у ч. 2 ст. 16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються.

За аналогією можливо зробити висновок, що й подальше існування сім`ї як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз сім`ю шлюб, не може мати місце, а також, приймаючи бажання й право одного з них розірвати шлюб не може бути незаконно порушене або одного з подружжя не можливо насильно, без його волі змусити перебувати у таких зареєстрованих як шлюб відносинах. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу, тобто наявність вільної згоди, - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.

За ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб.

Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. (частини перша та друга статті 21 СК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зазначено, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18), та Верховним Судом у постановах від 09 січня 2020 року у справі № 186/421/17 (провадження № 48280св18); від 09 червня 2021 року у справі № 346/5702/18 (провадження № 61-17111св20) та від 01 вересня 2021 року у справі № 523/9720/17 (провадження № 61-7715св21).

Отже, позовна вимога щодо встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з огляду на досліджені докази в їх сукупності не доведена та задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності, визнання права власності на частку цього майна, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 64 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 Сімейного кодексу України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

Верховний Суд України у постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-135цс13 висловив правову позицію, за якою майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету), а інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Відповідно до ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно набуте нею, ним до шлюбу, майно набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, майно набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Статтею 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 280/1792/18, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що для визнання майна спільною власністю на підставі статті 74 СК України, потрібно підтвердити факт проживання осіб однією сім`єю без шлюбу - у той період, коли було придбане спірне майно. Для цього важливе підтвердження фактів ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, а також придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

Згідно з частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди мають встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Частиною 1 ст. 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частиною другою статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, ч. 1 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави для застосування положень передбачених ст. 74 СК України, у зв`язку з чим не має підстав вважати майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності позивачу та ОСОБА_3 , як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

Така правова позиція викладена також, зокрема, у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 369/3338/17.

На підставі викладеного, оскільки позовна вимога про визнання права спільної сумісної власності на майно є похідною від вищезазначеної, в задоволенні якої відмовлено, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання права спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя.

Щодо вимоги про визнання права на спадкування позивача, суд приходить до наступного.

За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

Позивач не довела належними та допустимими доказами жодної з встановлених статтею 1259 підстав для зміни черговості. Матеріали справи не містять доказів безпорадного стану померлого, здійснення позивачем безперервної опіки та матеріального забезпечення спадкодавця.

Більш того, судом встановлено, що ОСОБА_3 до дня смерті працював.

Таким чином вимога про зміну черговості спадкування задоволенню не підлягає.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, покладаються на позивача, відповідач вимог про розподіл судових витрат не заявляла.

Керуючись ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Письменна Людмила Іванівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності, визнання права власності на частку цього майна, зміну черговості спадкування – відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання: АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_20 .

Відповідач: ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце проживання: АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_21 .

Третя особа: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Письменна Людмила Іванівна, місце знаходження, АДРЕСА_12 .

Повний текст судового рішення складено 03.08.2026 року.

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Н. Ю. Іванова