Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №342/709/25 — Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/709/25

Провадження № 2/342/49/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Андріюк І.Г.,

секретаря судового засідання Малик Г.В.

представника позивача

(у режимі відеоконференції) адвоката Олексієнка М.М.

представника відповідача

у режимі відеоконференції) адвоката Репало О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Городенка у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

Адвокат Олексієнко М.М., звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача на користь позивача різницю між фактичним розміром шкоди та виплатою страхового відшкодування у розмірі 1 574 644, 28 грн, моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн, витрати па професійну правничу допомогу у розмірі 45 000,00 грн та судовий збір у розмірі 15 140,00 гривень.

Позовні вимоги мотивував тим, що 03.01.2025 о 09.20 по вул. Височана у м. Городенка водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Mercedes Benz Atego по другорядній дорозі, не надав перевагу у русі транспортному засобу, що рухався по головній дорозі, в результаті чого сталося зіткнення з автомобілем Mercedes GLE400 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобіль Mercedes GLE400 викинуло на зустрічну смугу руху та сталося зіткнення із автомобілем AUDI A6 під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Постановою Городенківського районного суду Івано-Франківської області по справі № 342/19/25 від 21.01.2025 р. ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. На 03.01.2025 року автомобіль «Mercedes-Benz GLE 400» д.н. НОМЕР_2 був застрахований полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземного транспорту №219880333 у «СГ «ТАС». Також автомобіль «Mercedes-Benz GLE 400» д.н. НОМЕР_1 , був застрахований публічним договором (оферти) добровільного страхування наземного транспорту, що підтверджується заявою-приєднання (акцепт) №К0008109. ПрАТ «СК «Євроінс Україна» здійснило виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 150 000 грн, таким чином виконавши свої зобов`язання відповідно до чинного законодавства в повному обсязі. Станом на 03.01.2025 р. цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Mercedes Benz Atego» д.н.з. НОМЕР_3 була застрахована полісом обов`язкового страхування № 221344901 в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Поліс № 221344901, виданий ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», є діючим на 03.01.2025 р. Іншим договорів страхування, укладених щодо транспортного засобу «Mercedes Benz Atego» д.н.з. НОМЕР_3 та діючих на 03.01.2025 не виявлено.

Згідно висновку експерта від 11.02.2025 ринкова вартість автомобіля «Mercedes-Benz GLE 400» д.н. НОМЕР_1 становить 2 143 314 грн. 81 коп; вартість відновлювального ремонту «Mercedes-Benz GLE 400» д.н. НОМЕР_1 становить 1 684 644 грн. 28 коп. без ПДВ. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mercedes-Benz GLE 400» д.н.з НОМЕР_1 , становить 1 157 323 грн. 20 гривень. ОСОБА_2 повинен відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, яка становить 1 524 644, 28 грн. (1 684 644, 28 грн. (Вр) - 160 000, 00 грн. (Св) = 1 524 644, 28 гривень, де Вр - вартість відновлювального ремонту без ПДВ; Св сума страхового відшкодування). При визначенні розміру відшкодування, яке підлягає до стягнення, враховується принцип повного відшкодування шкоди потерпілому, зокрема, відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Щодо моральної шкоди у розмірі 50000 гривень представник позивача зазначив, що така сума є достатньою та співмірною із тривалістю порушення його прав та характером завданої шкоди, є справедливою компенсацією за завдану винуватцем шкодою.

Провадження у даній справі відкрито 23.07.2025, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

22.10.2025 представник відповідача – Репало О.О. подав відзив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що згідно даних загальнодоступних джерел Інтернет, транспортний засіб із індивідуальним номером VIN, (вказаним у висновку експерта від 11.02.2025 року), а саме: « НОМЕР_4 » був виставлений на продаж на сайті AUTO.RIA із оголошеною вартістю: 1 885 500 грн. Згідно відомостей із вказаного сайту даний транспортний засіб проданий власником 20.03.2025 року, а тому в діях позивача вбачається не бажання відновити попереднє становище, а збагатитися. Враховуючи неспівмірність заявленої у позові суми відшкодування збитків із завданими ушкодженнями транспортному засобу, ринкову вартість вживаного автомобіля, заявлену для продажу самим позивачем та середню ринкову вартість автомобілів даної моделі та року випуску, вважає, що заявлена у позові сума відшкодування є завищеною. Просив суд врахувати те, що позиція позивача щодо того, що «правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням» є такою, що не відповідає вимогам законодавства та принципу розумності відшкодування шкоди. Вважає, що слід враховувати правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 363/2222/16-ц, відповідно до якого різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди відшкодовується тільки у випадку, якщо транспортний засіб вважається знищеним. До даних правовідносин необхідно було застосовувати статтю 29 Закону «Про страхування відповідальності власників ТЗ», відповідно до якої у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовується витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку встановленому законодавством. При цьому, звертає увагу суду на те, що відповідач визнає свою вину у вчиненому ДПТ, визнає необхідність відшкодування завданої шкоди, проте, вказані позовні вимоги вважає необґрунтовано завищеними. Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди cтороною позивача не наведено мотивів визначення саме такої суми відшкодування моральної шкоди, не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивачу її було завдано; не наведено аргументів, у чому саме, на думку сторони позивача, виражалась вказана моральна шкода. Факт завдання шкоди транспортному засобу позивача не тягне за собою автоматично завдання моральних страждань. Позивачем не надано підтверджень щодо погіршення його стану, звернення до лікарів, призначення та купівлю ліків тощо. Також витрати позивача на правову допомогу у розмірі 45 000,00 грн є завищеними та не обґрунтованими, неспівмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для сторони відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Просить відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення витрат позивача на правову допомогу. У випадку, якщо суд дійде висновку, що заявлена вимога підлягає задоволенню, просить зменшити зазначену стороною позивача суму витрат до 5 000 гривень. Також просив призначити у даній справі судову- транспортно товарознавчу експертизу.

27.10.2025 представник позивача подав відповідь на відзив, зазначивши, що сторона відповідача пропустила строк на подачу такого, тому суд повинен розглянути справу без врахування доводів відзиву. Щодо ремонту та продажу автомобіля позивача адвокат відповідача безпідставно, без жодних доказів стверджує, що позивач має на меті збагачення, а не відновлення попереднього становища, оскільки автомобіль позивача було продано. Вважає, що сторона відповідача вводить суд в оману та підміняє поняття, оскільки відновлення порушеного права не тотожне відновленню пошкодженого автомобіля. Процедура відшкодування шкоди містить зобов`язання для винної сторони сплатити грошові кошти (або за бажанням потерпілої сторони відшкодувати в натурі) за нанесену майнову шкоди в такому розмірі, аби це було еквівалентно пошкодженому чи знищеному винною особою блага. Такі твердження узгоджуються, зокрема, з положеннями ст.ст.22, 1166, 1187 ЦК України. При цьому, жодна норма закону не зобов`язує потерпілого витрачати отримані як компенсацію кошти в той чи інший спосіб. Жодна норма закону не зобов`язує потерпілого ремонтувати свій автомобіль після ДТП не лише у разі отримання відшкодування від винної особи, але і у разі отримання виплати від страхової компанії. Оскільки автомобіль позивача зазнав значних пошкоджень внаслідок ДТП, продаж автомобіля спрямований саме на максимальне відновлення порушеного відповідачем права, а не на збагачення, та саме такий спосіб захисту сприятиме максимально ефективному відновленню порушеного права. Встановлення факту продажу автомобіля та вартості такого продажу необхідно у разі застосування процедури, передбаченої ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закону), коли витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП і транспортний засіб вважається фізично знищеним. В такому разі вартість продажу автомобіля має значення при визначенні розміру відшкодування, оскільки власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. Натомість у разі застосування процедури , встановленої ст.29 Закону, які застосовуються у разі пошкодження транспортного засобу, але без визнання його фізично знищеним, при визначенні розміру відшкодування має значення лише розрахунок вартості відновлювального ремонту, оскільки саме ця сума підлягає відшкодуванню власнику. При цьому, при розрахунку розміру відшкодування винним водієм положення ст.29 Закону застосовуються через призму положень ЦК України, і оскільки відшкодуванню підлягає збиток у повному розмірі, то положення про знос транспортного засобу в даному випадку не застосовуються і розповсюджуються лише на страховика. Відповідно до Закону в редакції від 01.01.2025 р. страховик також зобов`язаний здійснювати виплату страхового відшкодування без врахування коефіцієнту фізичного зносу. Адвокат відповідача наполягає, що нібито ринкова вартість як вживаного автомобіля (2 143 314, 81 грн. згідно Висновку експерту №030/25 від 11.02.2025 р.), так і нового автомобіля (4 121 210, 00 грн. згідно Висновку експерту №030/25 від 11.02.2025 р.) значно завищені та не відповідають цінам, вказаних у відкритих джерелах інтернет, однак такі твердження не відповідають дійсності, оскільки середня вартість аналогічного автомобіля на сайті «Авторіа» становить 47 000 дол США = 1 974 000, 00 грн, а вартість нового автомобіля згідно офіційного сайту https://www.mercedes-benz.ua/ становить 4 700 000 грн. Крім того, існує законодавчо затверджений порядок визначення розміру заподіяної шкоди, який було дотримано Позивачем. Поняття ринкової вартості автомобіля є оціночним поняттям і підлягає визначенню саме на підставі довідкової літератури, як і було зроблено судовим експертом Ковалем І. М. у Висновку №030/25 від 11.02.2025 р. У відзиві адвокат відповідача стверджує, що нібито стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням не відповідає вимогам законодавства та принципу розумності відшкодування шкоди. Такі твердження сторони відповідача не відповідають дійсним обставинам, оскільки ст.22. 1166, 1187 ЦК України встановлюють прямий обов`язок заподіювача шкоди відшкодувати заподіяну шкоду саме у повному обсязі, а не в зменшеному.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то вартість відновлювального ремонту пошкодженого відповідачем автомобіля позивача складає 1 684 644, 28 гривень. Тобто, внаслідок протиправних дій відповідача позивачу було пошкоджено автомобіль преміального класу. позивач просить здійснити відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000, 00 грн, що становить лише 2,97% від суми, завданих позивачу збитків. Вважає, що визначена сума моральної шкоди є співмірної із завданою шкодою та понесеними стресом та стражданнями, у зв`язку зі значним пошкодженням майна та клопотами, пов`язаними з його відновленням. Щодо витрат на правничу допомогу вважає, що сплачені позивачем грошові кошти в розмірі 45 000,00 грн за надання професійної правничої допомоги розумними та обґрунтованими. Просив позов задовольнити.

31.10.2025 представник відповідача – Репало О.О. подав заперечення. Вважає, що справедливим буде застосування норм законодавства про відшкодування шкоди достатнього для повернення автомобіля у стан, який існував до ДТП. Застосуванню у даному випадку підлягає практика ВС, згідно якої у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовується витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, розрахованого у порядку встановленому законодавством. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 26.11.2025 задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 22.01.2026 задоволено клопотання представника відповідача про призначення судової транспортно-товарознавчої експертизи. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Ухвалою суду від 15.05.2026 провадження у справі поновлено, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 09.06.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав, просив задовольнити з підстав, наведених у позові та поданій до суду відповіді на відзив.

Представник відповідача у судові засідання 25.06/2026, 23.07.2026 не з`являвся, подав 04.06.2026 заяву про розгляд справи за його відсутності. У судовому засіданні, 29.07.2026, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши та дослідивши доводи представників сторін, матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, вважає необхідним зазначити таке.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст.77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 03.01.2025 о 09.20 по вул. Височана у м. Городенка водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Mercedes Benz Atego по другорядній дорозі, не надав перевагу у русі транспортному засобу, що рухався по головній дорозі, в результаті чого сталося зіткнення з автомобілем Mercedes GLE400 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобіль Mercedes GLE400 викинуло на зустрічну смугу руху та сталося зіткнення із автомобілем AUDI A6 під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження.

Постановою Городенківського районного суду Івано-Франківської області по справі № 342/19/25 від 21.01.2025 р. ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Частиною шостою цієї ж статті визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 транспортний засіб Mercedes BENZ GLE400 д.н.з. НОМЕР_1 належить позивачу ОСОБА_1

Автомобіль «Mercedes-Benz GLE 400» д.н.з. НОМЕР_2 застрахований публічним договором (оферти) добровільного страхування наземного транспорту «»СК Євроінс Україна», що підтверджується заявою-приєднання (акцепт) №К0008109 за програмою страхування «КАСКО-Light».

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 транспортний засіб «Mercedes Benz Atego», д.н.з. НОМЕР_3 належить ОСОБА_4 .

За даними листа ДПС України про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів щодо ОСОБА_2 , надано відомості з Державного реєстру про джерела та суми доходів за 2024-2025 рік від ВПУ №21 м.Івано-Франківська у формі стипендії.

За даними Департаменту з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації від 11.08.2025 до бази даних реєстру застрахованих осіб відомості щодо особи, яка нараховувала, утримувала та сплачувала (перераховувала) податок з доходів фізичних осіб у вигляді заробітної плати стосовно ОСОБА_2 не надходили.

Таким чином, судом не встановлено факту виконання відповідачем ОСОБА_2 трудових обов`язків у ОСОБА_4 .

Цивільно-правова відповідальність автомобіля «Mercedes Benz Atego» д.н.з. НОМЕР_3 застрахована полісом обов`язкового страхування № 221344901 в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» з лімітом за шкоду майну у розмірі 160000 грн, розмір франшизи 3200 гривень.

Позивач отримав страхове відшкодування за мінусом комісії у розмірі 1042,70 грн, у розмірі 158 957,30 гривень, що підтверджується долученими до справи доказами, та у судовому засіданні представник позивача підтвердив про отримання суми страхового відшкодування від страхової компанії ПрАТ «СК «Євроінс Україна» у повному розмірі.

Отже, встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача та отримання позивачем суми страхового відшкодування у розмірі 160 000,00 гривень від страхової компанії.

Предметом спору є недостатність суми страхового відшкодування для відновлення пошкодженого майна та позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Представник відповідача у відзиві також не заперечив щодо обов`язку відшкодування суми матеріального збитку відповідачу, завданого внаслідок ДТП, проте у меншому, ніж зазначив позивач, розмірі.

Відповідно до п. 8, п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Згідно висновку експертного товарознавчого дослідження від 11.02.2025 року за № 030/25, складеного судовим експертом Ковалем І.М., на замовлення ОСОБА_1 , вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mercedes-Benz GLE 400» д.н.з. НОМЕР_2 становить 2069009,05 гривень без коефіцієнта фізичного зносу, ринкова вартість автомобіля на момент ДТП – 2143314,81 гривень.

У судовому засіданні представник позивача наголосив, що при обрахунку вартості майнової шкоди від вартості запасних частин у розмірі 1 921 823, 84 гривень вирахував 20%, які включені у цю суму, та розмір отриманого страхового відшкодування. Таким чином вказана сума становить 1 574 644, 28 гривень.

Суд зауважує, що оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування 160 000 грн, то позивач правильно вважав, що з ОСОБА_2 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Наведене підтверджується висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).

Водночас, представник відповідача, заперечуючи щодо позовних вимог в частині розміру матеріального збитку, просив призначити суд експертизу та згідно висновку експерта судової транспортно-товарознавчої експертизи за ухвалою суду від 22.01.2026 за № СЕ-19/109-26/1871/АВ, складеного судовим експертом Мосейчуком В.В., вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mercedes-Benz GLE 400» д.н.з. НОМЕР_2 становить 1919216,19 гривень без коефіцієнта фізичного зносу. Ринкова вартість автомобіля на момент ДТП – 2143293,79 грн. Вартість запчастин за мінусом 20% ПДВ становить 1825432,25 гривень.

По обох експертизах розрахунок вартості відновлювального ремонту проведено із застосуванням порівняльного та витратного методичних підходів, з використанням ліцензованої комп`ютерної програми «AUDATEX».

Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у випадку завдання збитків проведення незалежної оцінки є обов`язковим.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 77-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Відповідно до ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Щодо висновку експертизи, наданого стороною позивача, суд враховує те, що огляд пошкодженого транспортного засобу проводився на відкритому майданчику СТО у м.Києві у присутності власника ОСОБА_1 . Учасник ДТП ОСОБА_2 про час та місце проведення огляду повідомлявся засобами поштового та електронного зв`язку, однак на огляд не з`явився. До матеріалів експертизи долучено повідомлення про проведення огляду автомобіля, адресоване ОСОБА_2 , проте доказів отримання такого останнім у матеріалах справи немає.

Крім того, суд врахував те, що доказів оплати за проведення транспортно-товарознавчої експертизи позивачем не надано.

Враховуючи наведене, суд, при визначенні розміру відшкодування шкоди відповідачем, взяв до уваги результати проведеної за ухвалою суду експертизи, оплату якої провів відповідач, сплативши згідно рахунку-фактури 6931,56 грн, що підтверджується інформацією, зазначеною в експертизі.

При проведенні експертизи експерт обґрунтував свій розрахунок дослідженнями, отриманими на підставі вихідних даних, що містяться у матеріалах справи без візуального огляду об`єкту дослідження (в ухвалі про призначення експертизи зазначено про виконання експертизи на підставі наявних у матеріалах справи даних у зв`язку з перереєстрацією автомобіля на нового власника).

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Вимоги ст. 1192 ЦК України містять такий зміст, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Системний аналіз ст.22 ЦК України, ч.2 ст.1192, ст.1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (№ 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

За змістом статей 9, 22-28, 35 Закону настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП, зокрема майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Вказаним Законом визначений порядок розрахунку шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу. Зокрема, відповідно до статті 29 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою.

Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 760/5618/16-ц, від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц.

У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суд на підставі статті 1194 ЦК України стягує з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної у результаті пошкодження транспортного засобу, у більшості випадків ця різниця утворюється внаслідок того, що за договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхові компанії вартість відновлювального ремонту обраховують з урахуванням коефіцієнту зносу транспортного засобу, тоді як фактичні витрати на ремонт здебільшого перевищують зазначену суму.

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі статтею 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, з якою погодився і Верховний Суду у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/111.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Судом встановлено, що 03.01.2025 року позивач повідомив ПрАТ «СК «Євроінс Україна» про ДТП, що мало місце 03.01.2025 року за участю автомобіля марки Mercedes Benz Atego, д.н.з. НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_2 , та автомобілем Mercedes GLE400 д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .

Згідно листа ПрАТ «СК «Євроінс Україна», адресованого ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» від 29.01.2025 страхувальник ОСОБА_1 звернувся із повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку, та виплата страхового відшкодування буде сплачена в повному обсязі та до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» буде надіслано регресну заяву про відшкодування.

ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у листі від 30.01.2025 повідомило про отримання 20.01.2025 від ОСОБА_1 заяву про настання події та копії документів стосовно ДТП, що відбулося 03.01.2025 у м.Городенка, на 30.01.2025 власник або інші зацікавлені особи із заявами про страхове відшкодування за пошкоджений транспортний засіб Mercedes GLE400 д.н.з. НОМЕР_1 не зверталися.

Отже, у позивача, після виплати страховиком страхового відшкодування, розмір якого є меншим ніж фактичний розмір шкоди, виникло право вимоги до відповідача відшкодувати суму матеріальної шкоди, яка є різницею між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у зв`язку з тим, що відповідач порушив Правила дорожнього руху України, які призвели до дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого постраждав транспортний засіб марки «Mercedes-Benz GLE 400» д.н.з. НОМЕР_2 .

Враховуючи наведене, суд вважає, що матеріальна шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить 1300345,80 грн, що є різницею між фактичним розміром заподіяної шкоди і страховою виплатою, що була одержана позивачем від страховика, має бути відшкодована відповідачем, оскільки виплачене позивачу страхове відшкодування у розмірі 160 000 грн є недостатнім для повного відшкодування шкоди.

Визначена сума матеріальної шкоди визначена, виходячи з вартості загальної суми запчастин – 1825432,25 грн, зазначеної у додатку 3 висновку експерта від 30.04.2026 за мінусом 20% ПДВ.

Всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов`язані компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування податку на додану вартість (ПДВ). В зв`язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (пункт 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.

У разі, якщо страхові суми спрямовуються безпосередньо на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Зазначені зобов`язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ.

У випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, податкові зобов`язання не виникають.

Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 523/5890/15-ц (провадження № 61-18781св18).

Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі №565/1210/19 зазначив, що якщо автомобіль не було відремонтовано або відремонтовано на СТО, яке не є платником ПДВ, то вказану суму не повинні компенсувати ні страхова компанія, ні винна в ДТП особа.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).

Тобто вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати.

Матеріали справи не містять відомостей про здійснення ремонту пошкодженого транспортного засобу юридичною особою, або фізичною особою-підприємцем, яка є платником ПДВ, а тому є підстави для зменшення розміру відшкодування на суму ПДВ, що також врахував позивач при здійсненні свого розрахунку.

Посилання представника відповідача на продаж позивачем автомобіля за 1 885 500 грн спростовуються даними Регіонального сервісного центру МВС у м.Києві від 26.11.2025, на підтвердження чого долучено договір купівлі-продажу від 20.03.2025, згідно якого транспортний засіб марки «Mercedes-Benz GLE 400» д.н.з. НОМЕР_2 продано за 830 000 гривень згідно договору купівлі-продажу від 20.03.2025.

Крім того, докази того, що транспортний засіб Mercedes-Benz GLE 400» д.н.з. НОМЕР_2 було відремонтовано перед його продажем відсутні.

Під час розгляду справи представник позивача підтвердив факт реалізації ОСОБА_1 автомобіля за ціну, що вказана у договорі купівлі-продажу, та зазначив, що ремонт такого не проводився.

Крім того, жоден з висновків експерта, наданих до суду, не містить інформації, що відновлювальний ремонт автомобіля Mercedes-Benz GLE 400» д.н.з. НОМЕР_2 є економічно необґрунтованим, тому доводи представника відповідача про те, що встановлення факту продажу автомобіля та вартості такого продажу необхідно у разі застосування процедури, передбаченої ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», коли витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП і транспортний засіб вважається фізично знищеним та в такому разі вартість продажу автомобіля має значення при визначенні розміру відшкодування, оскільки власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП є надуманими. У разі застосування процедури, встановленої ст.29 Закону, яка застосовуються у разі пошкодження транспортного засобу, але без визнання його фізично знищеним, при визначенні розміру відшкодування має значення лише розрахунок вартості відновлювального ремонту, оскільки саме ця сума підлягає відшкодуванню власнику.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини першою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який довести, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Водночас моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Стосовно ж заявлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн, суд, враховуючи характер та обсяг заподіяних позивачу моральних страждань, пов`язаних з пошкодженням внаслідок неправомірних дій відповідача належного позивачу автомобіля, їх тривалість та наслідки, істотність вимушених змін у його житті, час та зусилля, які були необхідні позивачу для відновлення свого права, та пов`язані з цим його моральні переживання, вважає, що позивачу дійсно була завдана моральна шкода, тому заявлені позовні вимоги про стягнення моральної шкоди необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача завдану моральну шкоду в розмірі 10 000 грн, що, на думку суду, є достатньою сумою на відшкодування понесених позивачем моральних страждань.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 1300345,80 грн, та моральної шкоди у розмірі 10 000 гривень. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 12503 гривень.

На підставі ст.ст. 16, 22, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 141, 247, 256-257, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що становить різницю між фактичним розміром шкоди та виплатою суми страхового відшкодування, у розмірі 1 300 345,80 (один мільйон триста тисяч триста сорок п`ять) гривень 80 копійок та 10 000 (десять тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 12503 гривні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 03.08.2026.

Суддя: Андріюк І.Г.