Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №216/2322/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/2322/26

провадження 2-о/216/99/26

РІШЕННЯ

іменем України

28 липня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Скиби М.М.,

за участю секретаря судового засідання Сирко І.В.,

розглянувши у порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: виконавчий комітет Криворізької міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявниці - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але з вересня 2023 року бела переміщена до м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у зв`язку з окупацією селища, де взята на облік як внутрішньо-переміщена особа.

13 червня 2016 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповіла своє майно ОСОБА_1 . На момент смерті матері заявниці, вони спільно проживали за адресою: АДРЕСА_2 .

Після смерті матері, ОСОБА_1 звернулась до Третьої криворізької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак постановою від 22.10.2025 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з відсутністю факту постійного проживання разом зі спадкодавцем, відсутній факт прийняття спадщини (пропустила строк прийняття спадщини).

Враховуючи викладене, заявниця просила суд задовольнити заяву.

У судове засідання заявниця, її представниця ОСОБА_3 не з`явилися, надали суду заяви про розгляд справи без їх участі, заяву підтримали.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення заяви за наступних підстав.

При розгляді заяви судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка була матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 20.11.2024, актовий запис № 828; та свідоцтвом про народження, виданого Артемівським районним РАЦС м. Ворошиловград 20.02.1973, актовий запис № 194.

13 червня 2016 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповіла ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 4,1480 га кадастровий номер 6524455500:02:093:0019, яка знаходиться на території Сиваської селищної ради Новотроїцького району Херсонської області.

ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ), є внутрішньо переміщеними особами, та проживають за адресою: АДРЕСА_2 ), що встановлено довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 25.08.2022 № 1211-5002043342, та від 28.09.2023 № 1211-5002976325.

З метою прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 заявниця звернулась з відповідною заявою до державного нотаріуса Третьої криворізької державної нотаріальної контори, та постановою останньої від 22.10.2025, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері - ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що відсутній факт прийняття спадщини (спадкоємець пропустила строк для прийняття спадщини). Також не надала рішення суду про встановлення факту постійного проживання разом із померлою.

Матеріалами спадкової справи заведеної державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_4 встановлено, що після смерті останньої з заявою про прийняття спадщини звернулась лише ОСОБА_1 .

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , зазначили, що вони проживали в одному будинку з заявником та померлою ОСОБА_2 та підтвердили факт проживання заявниці разом з матір`ю ОСОБА_8 , в період з жовтня 2023 року по день смерті останньої, зазначили, що ОСОБА_1 здійснювала догляд та піклування за матір`ю, забезпечувала її всіма необхідними товарами, ліками.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

В пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Враховуючи викладене, щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори в межах 6-місячного строку, встановленого для прийняття спадщини (ст. 1270 ЦК). Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу протягом 6 місяців з часу відкриття спадщини, (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

У відповідності до п.п. 3.21, 3.22. глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Згідно з п.п. 4.10. п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена.

Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем. У такому випадку вказані обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідний висновок викладений у постанові Верховного суд від 12 квітня 2022 року у справі № 175/2730/20 (провадження № 61-19265св21).

У постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 міститься правовий висновок, що згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» відсутність реєстрації місця проживання не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом. Факт постійного проживання позивача разом із спадкодавцем по день смерті останнього підтверджує наявність у позивача можливостей для вирішення його спадкових прав.

Аналогічна позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18).

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) сформульовано висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

При розгляді судом даної справи інших спадкоємців не встановлено, спір про право відсутній, вирішення даного питання надасть право заявниці, яка є спадкоємицею за заповітом, на отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, та відповідно, реалізацію її спадкових прав.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що спір про право в даному випадку відсутній та в судовому засіданні знайшов підтвердження факт спільного проживання на час відкриття спадщини заявниці разом з матір`ю ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлення даного юридичного факту породжує для заявниці юридичні наслідки - можливість оформлення її спадкових прав та отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті матері.

Керуючись ст.ст. 264, 265, 315 ЦПК України, ст.ст. 1261, 1264, 1268, 1270, 1296, 1297 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: виконавчий комітет Криворізької міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення- задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , із ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторони:

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;

Заінтересована особа: виконавчий комітет Криворізької міської ради, місцезнаходження юридичної особи: 50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Молодіжна, буд. 1, код ЄДРПОУ: 04052169.

Суддя М.М.СКИБА