Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №729/1196/24 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

03 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 729/1196/24

Головуючий у першій інстанції – Кузюра В. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1338/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Луговця О.А. (головуючий), Мамонової О.Є., Супруна О.П.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

відповідач ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан»

особа, яка подала апеляційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 04 березня 2026 року (суддя – Кузюра В.О., місце ухвалення – м. Бобровиця, дата складання повного рішення – 12.03.2026) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути на їх користь з відповідача заборгованість за кредитним договором №7440760 у розмірі 38250,00 грн, з яких: борг за основною сумою – 10000,00 грн, борг за відсотками – 28125,00 грн, борг за комісією – 125,00 грн, а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 23.08.2023 між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товарства, було укладено кредитний договір №7440760, підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором. У зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань за даним кредитним договором у відповідача виникла зазначена кредитна заборгованість, право вимоги якої кредитодавець за договором факторингу №26122023 від 26.12.2023 відступив ТОВ «ФК «ЄАПБ», як новому кредитору. З моменту отримання права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» ОСОБА_1 штрафних санкцій не нараховувало, але відповідач існуючий борг ні первісному, ні новому кредитору не сплатив, що й спонукало товариство звернутися з даним позовом до суду.

Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 04 березня 2026 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить скасувати дане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, котрим позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» судові витрати, понесені в суді першої та апеляційної інстанцій.

Доводи апеляційної скарги позивача узагальнено зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального права, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції не дослідив у повній мірі матеріали справи, у зв`язку з чим дійшов хибних висновків про не надання позивачем належних і достовірних доказів, що підтверджують перерахування кредитодавцем позичальнику коштів згідно укладеного кредитного договору.

Позивач зазначає, що укладений 23.08.2023 між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 електронний кредитний договір був підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором, містив у собі всі істотні умови, заперечень чи зауважень проти яких позичальник не висував, а тому є правомірним і підлягає виконанню.

Скаржник стверджує, що ним надано суду отримані від первісного кредитора докази перерахування кредитних коштів та детальний розрахунок заборгованості відповідача, який містить інформацію про розмір виданого кредиту, нарахування відсотків, номер кредитного договору та відомості про позичальника.

Вказує, що відповідач здійснював часткове погашення заборгованості по картці банку, але не в повному обсязі, що свідчить про усвідомлення позичальником оформлення кредитного договору та погодження з його умовами, отримав кредитні кошти та намагався сплатити кредит. При цьому, відповідач мав право подати до суду власний розрахунок заборгованості, але цього не зробив.

Позивач наголошує, що кредитні кошти ТОВ «Мілоан» надавалися безготівково відповідачу на вказану ним у договорі банківську картку № НОМЕР_1 , емітентом якої є АТ «Таскомбанк», у зв`язку з чим позивачем заявлялось клопотання про витребування в АТ «Таскомбанк» інформації щодо наявності у ОСОБА_1 картки (рахунку) з номером НОМЕР_1 , зарахування на неї коштів за кредитним договором та виписки за карткою за період з 23.08.2023 по 01.09.2023. Однак, лише після отримання рішення суду позивачу стало відомо, що вказаний рахунок в АТ «Таскомбанк» не відкривався, інформація про ОСОБА_1 в банку відсутня. Після цього, здійснивши додаткові дії, позивач дізнався, що банком-емітентом зазначеної картки може бути «izibank» - мобільний додаток, який працює за ліцензією АТ «Таскомбанк», у зв`язку з чим дану інформацію просив витребувати у належного банка-емітента.

Апелянт також наголошує, що відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів вчинення стосовно нього шахрайських дій при отриманні кредитних коштів за кредитним договором.

Відповідач, будучи належним чином та своєчасно повідомленим про відкриття апеляційного провадження у справі, відзиву на апеляційну скаргу не подав, що за змістом положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожитковогомінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права іздотриманням норм процесуального права (ч. 2). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (ч. 3). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 5).

Судом у справі встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

У наданій позивачем заяві на отримання кредиту №7440760 сайт: miloan.ua дата створення: 23.08.2023, міститься наступна інформація: сума кредиту – 10000,00 грн; строк кредиту – 104 днів, з них пільговий період 14 днів, поточний період 90 днів; денна процентна ставка протягом пільгового періоду 1,25%, протягом поточного періоду 3,00%; комісія за надання кредиту 10% відсуми кредиту; платіжна картка позичальника, на яку має бути перерахована сума кредиту: MASTER CARD CREDIT WORLD НОМЕР_2 , Банк, що випустив картку: НОМЕР_3 ; заявник ОСОБА_1 ; також зазначені: РНОКПП, дата народження, номер телефону, адреси місця реєстрації та проживання, соціальний статус, місце роботи, доходи та інше (а.с. 12 т. 1).

Позивачем надана паперова копія договору про споживчий кредит №7440760 (індивідуальна частина) від 23.08.2023 між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 (а.с. 5-10 т. 1), згідно умов якого кредитодавець зобов`язується на строк, визначений умовами договору, надати позичальнику кошти в сумі 10000,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений договором термін (п. 1.1, 1.2).

Відповідно до п. 1.3, 1.4 договору кредит надається загальним строком на 104 дні з 23.08.2023 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 06.09.2023 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 05.12.2023 (дата остаточного погашення боргу). Позичальник має повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом 06.09.2023 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості – 05.12.2023 (останній день строку кредитування).

Згідно п. 1.5.1 договору за надання кредиту позичальник має сплатити комісію у розмірі 1000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 1750,00 грн, що нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п. 1.5.2); проценти за користування кредитом протягом поточного періоду становлять 27000,00 грн, що нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5.3).

У п. 2.1 договору сторонни узгодили, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки № НОМЕР_1 .

Процедура пролонгації визначена в п. 2.3 договору.

Розділом 6 кредитного договору передбачено порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника. Зокрема, кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи іншізасоби. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладенняцього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається товариством електронним повідомленням (смс) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність – комбінацію цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепт). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільнийдодаток, месенджера бо у смс-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277. На договір накладається електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, що визначає дату та час укладення договору. Після укладення кредитний договір надається (надсилається) позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником товариству.

Відповідно до п. 6.4 кредитного договору укладення кредитодавцем кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

У матеріалах справи наявні також додаток №1 до договору (Графік платежів), додаток №2 до договору (Паспорт споживчого кредиту), додаток №3 до договору (Заява на отримання кредиту від 23.08.2023) (а.с. 10 зворот - 12 т. 1).

У довідці по заяві на кредит №7440760 від 23.08.2023, окрім іншого, міститься інформація щодо процесу оформлення та розгляду заяви та прийняте по ній рішення (погоджено) (а.с. 111-116 т. 1)

У копії платіжного доручення №108325697 від 23.08.2023 зазначено, що ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_1 кошти в сумі 10000,00 грн, призначення платежу - згідно договору №7440760 (а.с. 71 т. 1).

За довідкою АТ «Таскомбанк» від 26.12.2024, ОСОБА_1 рахунок, операції по якому можуть здійснюватися за платіжною карткою № НОМЕР_4 , в АТ «Таскомбанк» не відкривався. Інформація про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) в АТ «Таскомбанк» відсутня (а.с. 137 т. 1).

На виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 15.11.2024, ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» повідомило наступне: 1/23.08.2023 о 02:11 успішно здійснено (завершено) переказ коштів за платіжною операцією №1284799138 від платника ТОВ «Мілоан» на користь отримувача на картковий рахунок НОМЕР_1 з призначенням платежу «кредитні кошти від ТОВ «Мілоан», кошти згідно договору 5837993» на суму 500 грн; 2/ 23.08.2023 о 02:38 успішно здійснено (завершено) переказ коштів за платіжною операцією №1284799488 від платника ТОВ «Мілоан» на користь отримувача на картковий рахунок НОМЕР_1 з призначенням платежу «кредитні кошти від ТОВ «Мілоан»» на суму 10000 грн (а.с. 139-140 т. 1) На підтвердження оплати надало квитанції №19592-1333-60122460, №19592-1333-60122067 від 23.08.2023 (а.с. 143-144 т. 1).

На виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 25.09.2025, ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 було здійснено дві платіжних операції від платника ТОВ «Мілоан»: 1/ 23.08.2023 о 02:38 за платіжною операцією №1284799488 на суму 10000,00 грн з призначенням платежу «кредитні кошти від ТОВ «Мілоан», кошти згідно договору 7440760; 2/ 23.08.2023 о 02:11 за платіжною операцією №1284799138 на суму 10000,00 грн з призначенням платежу «кредитні кошти від ТОВ «Мілоан», кошти згідно договору 5837993» (а.с. 192-193 т. 1) На підтвердження оплати надало квитанції №19592-1333-60122067, №19592-1333-60122460 від 23.08.2023 (а.с. 195-196 т. 1).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом незаконного заволодіння невстановленою особою грошовими коштами в сумі 1976 грн, які перебували на картці «Монобанк» № НОМЕР_6 , відкритої ОСОБА_1 , було відкрито кримінальне провадження №12023105020001289 від 23.05.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України (а.с. 53 т. 1).

Згідно складеної ТОВ «Мілоан» відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №7440760 стосовно ОСОБА_1 , 23.08.2023 відповідачу надано кредит у розмірі 10000,00 грн та нараховано комісію за оформлення кредиту в сумі 1000,00 грн, у подальшому кожного дня до 05.12.2023 проводилося нарахування процентів: у період 24.08.2023-06.09.2023 – згідно п. 1.5.2 договору по 125,00 грн у день; у період 07.09.2023-05.12.2023 – згідно п. 1.6, 2.3.1.2 договору по 300,00 грн у день. Позичальником сплачено комісію за оформлення кредиту в сумі 875,00грн та проценти за користування кредитом в сумі 625,00 грн (а.с. 73-74 т. 1).

26.12.2023 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) і ТОВ «Мілоан» (клієнт) укладено договір факторингу №26122023, згідно умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (п. 1.1). Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, післячого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу відклієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиноюц ього договору (п. 1.2). Ціна продажу за договором включає у себе ціну продажу згідно реєстру боржників №1 та реєстру боржників №2 і становить 2038050,89 грн (п. 3.3) (а.с. 13-14, 76-80 т. 1).

26.12.2023 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» і ТОВ «Мілоан» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників №1 за договором факторингу №26122023 від 26.12.2023, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників №1 кількістю 2723 осіб(а.с. 15 т. 1).

У витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу №26122023 від 26.12.2023, підписаному 26 грудня 2023 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» і ТОВ «Мілоан», зазначено боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №7440760 на загальну суму 38250,00 грн, з яких: 10000,00 грн – борг за основною сумою, 28125,00 грн – борг за відсотками, 0,00 грн – борг за пенею, 125,00 грн – борг за комісією (а.с. 16, 81-82 т. 1).

Згідно платіжної інструкції №20643 від 28.12.2023 ТОВ «ФК «ЄАПБ» перерахувало ТОВ «Мілоан» кошти в сумі 2038050,89 грн, як оплату за договором факторингу №26122023 (а.с. 83 т. 1).

Відповідно до складеного ТОВ «ФК «ЄАПБ» розрахунку заборгованості за кредитним договором №7440760 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 31.05.2024 складає 38250,00 грн, з яких: борг за тілом кредиту – 10000,00 грн, борг за процентами – 28125,00 грн, борг за комісією – 125,00 грн (а.с. 17 т. 1).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом положень статей 526, 530, 610, 611, 625, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором (договором позики) банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору; зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1). У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч. 2).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами ч. 3-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Згідно з ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

У ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позовнихвимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з не підтвердження позивачем факту отримання по кредитному договору коштів у сумі 10000,00 грн саме відповідачем. Суд послався на надану АТ «Таскомбанк» інформацію, згідно якої вказана в кредитному договорі картка НОМЕР_1 в установі банку не відкривалася й інформація про ОСОБА_1 відсутня. Також суд вказав, що в копіях квитанцій до платіжних інструкцій зазначена картка, маска якої НОМЕР_1 і на яку зараховувалися кошти на ім`я ОСОБА_1 , проте надавач платіжних послуг різний, а банк отримувача має різні найменування.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджується, що 23.08.2023 між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №7440760, підписаний сторонами у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом використання електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора (позичальником – V13665, кредитодавцем – ОСОБА_2 , сертифікат 3ED5083160DBC59B04000009F964400E9C36E).

Зазначені одноразові ідентифікатори містяться на першій сторінці кредитного договору, що підтверджує добровільність волевиявлення позичальника на укладення вказаного договору в електронній формі.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У довідці по заяві на кредит №7440760 від 23.08.2023 також міститься інформація про підписання договору 23.08.2023 у період часу з 2:37:55 по 2:38:24.

Звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів щодо вчинення стосовно нього шахрайських дій не є беззаперечним доказом неукладення ним кредитного договору. Така заява відповідача свідчить лише про його волевиявлення повідомити про правопорушення, але автоматично не скасовує та не спростовує факт підписання договору, якщо кредитор надав належні технічні чи первинні документи.

Прикметно, що відповідач не оскаржує судове рішення, яким установлено юридичний факт укладення ним із ТОВ «Мілоан» договору про споживчий кредит №7440760 від 23.08.2023.

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про укладення між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 електронного кредитного договору, що узгоджується з приписами Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», ст. 6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України.

У вказаному кредитному договорі сторонами погоджено всі його істотні умови, договір є дійсним, відповідає презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), у зв`язку з чим він у силу положень ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «ФК «ЄАПБ» послалось на неналежне виконання (часткове виконання) ОСОБА_1 умов укладеного ним з ТОВ «Мілоан» кредитного договору, у зв`язку з чим виникла кредитна заборгованість.

Водночас із аналізу положень ч. 1 ст. 626 ЦК України та означеного кредитного договору №7440760 від 23.08.2023 убачається, що його підписання сторонами свідчить лише про факт укладення договору, проте ще не підтверджує його виконання сторонами, зокрема й кредитодавцем по наданню позичальнику коштів у кредит.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів, про що також зазначено й у п. 3.4.5а кредитного договору.

За таких обставин саме позивач повинен довести, що кредитодавцем на виконання умов укладеного договору ним було надано позичальнику обумовлену суму кредиту (у даній справі – в безготівковій формі на рахунок з використанням картки № НОМЕР_1 ), а позичальник користувався позиковими коштами.

Однак, надані ТОВ «ФК «ЄАПБ», а також витребувані місцевим судом за клопотанням сторін документи, достовірно не підтверджують факт, що саме кредитодавець ТОВ «Мілоан» належним чином у відповідності до умов договору надав позичальнику ОСОБА_1 обумовлену суму кредитних коштів у розмірі 10000,00 грн, а відповідач їх отримав, і відповідно – наявність у відповідача перед позивачем заборгованості у вищезначеному розмірі.

Так, у платіжному дорученні №108325697 від 23.08.2023 на суму 10000,00 грн зазначено неповний номер банківської картки, належність якої ОСОБА_1 не встановлено, не містить відмітки банку про проведення цієї платіжної операції й ніким не завірене, а тому не є допустимим доказом надання відповідачу кредитних коштів на виконання умов кредитного договору.

Також місцевий суд цілком обгрунтовано не взяв до уваги як доказ перерахування ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 кредитних коштів надані ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» копії квитанцій до платіжної інструкції №19592-1333-60122460 від 23.08.2023, оскільки в них банком отримувача коштів ОСОБА_1 по картці № НОМЕР_1 значиться АТ «Сенс Банк».

Натомість за першими шістьома цифрами номера даної банківської картки (BIN) її емітентом є АТ «Таксобанк».

Водночас за довідкою АТ «Таскомбанк» від 26.12.2024, ОСОБА_1 рахунок, операції по якому можуть здійснюватися за платіжною карткою № НОМЕР_4 , в АТ «Таскомбанк» не відкривався; інформація про ОСОБА_1 в АТ «Таскомбанк» відсутня.

У порядку підготовки справи до апеляційного розгляду апеляційним судом було відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ «ФК «ЄАПБ» про витребування додаткових доказів.

Адже посилання позивача на ознайомлення з витребуваними судом доказами лише після отримання судового рішення не може слугувати поважною причиною пропуску встановленого ч. 2 ст. 83, ч. 1 ст. 84 ЦПК України процесуального строку, оскільки позивач зареєстрований у підсистемі «Електронний суд» і мав можливість вчасно ознайомитися з наданою АТ «Таксомбанк» інформацією та відповідно відреагувати на неї. При цьому, апеляційний суд звернув увагу позивача, що вказана довідка банку була отримана місцевим судом 19.02.2025, а оскаржуване судове рішення винесено 04.03.2026, тобто пройшло більше року.

Апеляційний суд зауважує, що зміст обґрунтування даного клопотання ТОВ «ФК «ЄАПБ» свідчить про те, що позивач проявив недбалість як при подачі позову, з самого початку не ініціювавши клопотання про витребування доказів, необхідних для підтвердження його вимог, так і упродовж тривалого часу розгляду справи (понад рік з моменту отримання судом довідки банку) не цікавився матеріалами справи, хоча мав достатньо часу й можливостей ознайомитися з ними як у паперовій, так і в електронній формі. Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Складена ТОВ «Мілоан» відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором, договір факторингу та реєстр боржників до нього, розрахунок заборгованості, на які посилається ТОВ «ФК «ЄАПБ» в обгрунтування своїх позовних вимог та апеляційної скарги, не є первинними документами, що підтверджують отримання відповідачем кредиту та користування ним, а отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Адже ці документи створені попереднім кредитором і самим позивачем, а, відтак, зазначена в них інформація, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Заява на отримання кредиту №7440760 від 23.08.2023 не містить підпису ОСОБА_1 , в тому числі й електронного в порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Сам по собі договір про споживчий кредит №7440760 від 23.08.2023, як домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, та розрахунок заборгованості, без надання доказів виконання кредитодавцем свого договірного зобов`язання по наданню позичальнику коштів, не підтверджує наявності заборгованості у відповідача перед первісним чи наступним кредитором (фактором), зокрема й у тому розмірі, що пропонується до стягнення.

Виписка по банківській картці/рахунку відповідача у матеріалах справи відсутня й позивачем у встановлений цивільним процесуальним законом строк клопотання про її витребування не заявлялось, чим ТОВ «ФК «ЄАПБ» розпорядилось своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

З огляду на викладене, доводи апелянта про отримання ОСОБА_1 від ТОВ «Мілоан» кредитних коштів, користування ними та часткове погашення заборгованості не підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, п. 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, п. 90 постанови від 21.01.2026 у справі №755/9838/23)

Європейський суд з прав людини також визнає допустимість у цивільних справах стандарту доказування «баланс ймовірностей» (balance of probabilities) (п. 43 рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України», заява №22750/02; рішення від 23.08.2016 у справі «J.K. and others v. Sweden», заява №59166/12).

Оцінюючи поведінку та спосіб ведення справи ТОВ «ФК «ЄАПБ», суд апеляційної інстанції враховує те, що товариство є фінансовою установою і професійним учасником ринку надання фінансових послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ, тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою фінансовою установою. З урахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Аналогічна позиція викладена Верховим Судом у постанові від 01.02.2023 у справі №199/7014/20.

Натомість згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Відтак, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, за викладених обставин, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності за правилами ст. 89 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє аргументи апеляційної скарги й погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» усупереч положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України не було надано належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, які б підтверджували юридичний факт отримання ОСОБА_1 від первісного кредитора ТОВ «Мілоан» грошових коштів на виконання умов укладеного між ними кредитного договору, у зв`язку з чим неможливо й стверджувати про наявність у відповідача за цим кредитним договором заборгованості, яка є предметом судового розгляду даної справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування правильного по суті судового рішення, яке постановлено з дотриманням вимог закону.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів висновлює, що апеляційна скарга ТОВ ФК «ЄАПБ» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 04 березня 2026 року – без змін.

Оскільки апеляційний суд відмовляє в задоволенні апеляційної скарги, то у відповідності до ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст. 367-369, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» – залишити без задоволення.

Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 04 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.А. Луговець

Судді О.Є. Мамонова

О.П. Супрун