Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №603/582/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 603/582/25Головуючий у 1-й інстанції Гудкова Ю. Г.

Провадження № 22-ц/817/752/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників у м.Тернополі цивільну справу №603/582/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 26 березня 2026 року, ухвалене суддею Гудковою Ю.Г., повний текст якого складено 31 березня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Андрусенко І.Я., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – ОСОБА_6 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилається на те, що за час перебування з відповідачем у шлюбі у них народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу залишився проживати разом із нею. ОСОБА_6 , попри досягнення повноліття, продовжує перебувати на її утриманні, оскільки навчається у Карпатському національному університеті імені Василя Стефаника на денній бюджетній формі навчання (передбачуваний термін закінчення навчання – 30.06.2028), у зв`язку із чим не має змоги працювати і потребує матеріальної допомоги. Водночас відповідач працевлаштований, здоровий, має можливість утримувати сина, проте жодних коштів не надає. Враховуючи наведені обставини, просить стягувати з ОСОБА_5 на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_6 , який продовжує навчання, у твердій грошовій сумі у розмірі 4000.00 грн щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви і до закінчення ОСОБА_6 навчання або до досягнення ним двадцяти трьох років за умови, що він продовжуватиме навчання. Окрім того, просить стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 26.03.2026 позов задоволено частково.

Ухвалено стягувати з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн щомісяця, починаючи з 07.11.2025 і до досягнення ОСОБА_6 двадцяти трьох років або до припинення навчання.

В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зокрема зазначає, що за наслідком встановлених фактів, суд дійшов необґрунтованого висновку про неможливість праці ОСОБА_7 та додатково забезпечувати себе з власного заробітку, оскільки фактичні відомості про час навчання ОСОБА_7 за індивідуальним графіком та можливість його поєднання з працею відсутні, а докази будь-яких витрат, пов`язаних із навчанням повнолітнього сина сторін, позивачем не надавались.

Вказує, що оскільки йому невідома країна проживання сина ОСОБА_7 , з`ясувати його фактичну зайнятість чи отримання будь-яких соціальних пільг, що покращувало б його матеріальне становище, не видавалось можливим, а суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про визнання явки повнолітнього сина обов`язковою для надання відповідних пояснень.

Вважає, що позивачка, проживаючи окремо від ОСОБА_7 , не беручи часті у його житті, а також не бажаючи залучати його до судової справи, може мати намір використовувати призначені аліменти на власну користь, не за цільовим призначенням, оскільки вона заявила вимоги про стягнення аліментів саме на свою користь.

Таким чином стверджує, що суд першої інстанції не з`ясував необхідні витрати на навчання, реальну залученість повнолітнього сина у навчальний процес, з врахування відсутності обліку навчальних занять, та можливість поєднання індивідуального графіку навчання з працею на самостійне забезпечення. Вважає, що без встановлення згаданих обставин, суд у мотивувальній частині оскаржуваного рішення дійшов безпідставного висновку про неможливість працевлаштування сина ОСОБА_7 , а також про відсутність забезпечення матеріальними засобами для навчання без врахування фактичної залученості у навчальний процес.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи категорію та складність даної справи, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено наступні обставини.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 12.04.2016 у справі № 603/752/15-ц.

За час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 26.09.2007.

Як видно зі змісту довідки про склад сім`ї/зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №195 від 23.10.2025, позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із нею за вказаною адресою також зареєстровані її сини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з довідкою Карпатського національного університету імені Василя Стефаника №06-05-с/2244 від 03.10.2025 ОСОБА_6 навчається на факультеті природничих наук цього університету на освітньому рівні «Бакалавр» (другий рік навчання) за спеціальністю 201 «Агрономія» на денній бюджетній формі здобуття освіти. Передбачуваний термін закінчення навчання – 30.06.2028.

Також до позовної заяви долучено копію договору №1450/06-05-0 від 16.08.2024 про навчання ОСОБА_6 у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника (теперішній Карпатський національний університет імені Василя Стефаника) на денній бюджетній формі здобуття освіти за спеціальністю 201 «Агрономія».

На підтвердження зарахування ОСОБА_6 на навчання у Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника на пільгових умовах до відзиву на позовну заяву долучено копію протоколу №12 засідання приймальної комісії від 16.08.2024 та копію списку вступників, переведених на вакантні місця державного замовлення, у якому зазначено про належність ОСОБА_6 до пільгової категорії, код категорії – 133 (діти постраждалих учасників Революції Гідності, учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни).

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 від 19.07.2018 відповідач ОСОБА_5 є постраждалим учасником Революції Гідності і має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни – учасників бойових дій.

Зі змісту відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №19/101583-25-Вих від 31.12.2025 видно, що син сторін ОСОБА_6 з 12.03.2025 перебуває за кордоном.

Згідно з відповіддю Карпатського національного університету імені Василя Стефаника № 2026-01-26/13/08 від 02.01.2026 на підставі розпорядження №637 від 13.10.2025 ОСОБА_6 переведено на індивідуальний графік через виїзд за кордон. У зв`язку із цим відвідування навчальних занять здійснювалося з використанням дистанційних технологій. Облік навчальних занять у розрізі очної/дистанційної форми для індивідуального графіка не ведеться.

На підтвердження вказаних обставин до відповіді долучено копії заяви ОСОБА_6 від 01.10.2025 про надання дозволу на навчання за індивідуальним графіком у зв`язку із перебуванням за кордоном, паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_6 , службового подання та розпорядження №637 від 13.10.2025 про переведення ОСОБА_6 на індивідуальний графік навчання, індивідуального графіка відвідування занять на перший семестр 2025-2026 навчальних років студента групи АГ-21 ОСОБА_6 , а також витягу з електронного журналу обліку навчальних досягнень студентів групи АГ-21.

Зі змісту вищевказаної відповіді також видно, що ОСОБА_6 навчається за кошти державного бюджету, як особа з числа дітей постраждалих учасників Революції Гідності, та отримує соціальну стипендію.

Згідно з долученою до відповіді довідкою про доходи №460 за період із січня 2025 року до грудня 2025 року ОСОБА_6 отримав стипендію на загальну суму 14471.52 грн.

На підтвердження наявності у позивача інших витрат на утримання дітей, зокрема, сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до матеріалів справи долучено відповідь Заліщицького навчально-реабілітаційного центру Тернопільської обласної ради №30 від 29.01.2026.

Зі змісту вказаної відповіді видно, що неповнолітній син сторін ОСОБА_9 є учнем 9 класу цього навчально-реабілітаційного центру та навчається у ньому з 01.09.2016. Останній є дитиною з інвалідністю і потребує регулярного диспансерного та амбулаторного обстеження/лікування. ОСОБА_4 забезпечує сина належним медичним обслуговуванням і медикаментозним лікуванням – приблизно 1-2 рази на рік ОСОБА_9 проходить стаціонарне лікування у медичних закладах.

Як видно зі змісту довідки Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Тернопільської обласної ради (далі – КНП «ЦЕМД та МК» ТОР) №155 від 17.12.2025, відповідач працює в КНП «ЦЕМД та МК» ТОР (Монастириська підстанція) з 2014 року та обіймає посаду парамедика першої категорії. Сума заробітної плати ОСОБА_5 за 2024 рік становить 225423.24 грн, з яких утримано 62536.54 грн ПДФО та військового збору.

Згідно з відповіддю Головного управління ДПС у Тернопільській області від 11.12.2025 сума доходу відповідача ОСОБА_5 за період з січня 2024 року до жовтня 2025 року становить 438899.67 грн, з яких 430765.38 грн – заробітна плата у КНП «ЦЕМД та МК» ТОР, 8134.29 грн – дохід від надання земельної частки (паю) в лізинг, оренду або суборенду (джерело доходу – ФГ «Новий рівень 2006»). Сума ПДФО та військового збору, утриманих з доходу ОСОБА_5 за вказаний період, становить 93676.07 грн.

07.03.2025 ОСОБА_5 та ОСОБА_10 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки (реєстровий № 120), за умовами якого відповідач ОСОБА_5 продав ОСОБА_10 належну йому земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2.00 га з кадастровим номером 6124289800:01:001:2016, розташовану на території Яргорівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області.

Як видно зі змісту п.п.2.1, 2.4 вказаного договору продаж цієї земельної ділянки вчинено за 176400.00 грн, що відповідає її ринковій вартості.

Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 02.12.2025 ОСОБА_5 належать транспортні засоби «АМС 500 Старконь» 2020 року випуску (дата останньої операції – 20.05.2025), «Fiat Doblo» 2008 року випуску (дата останньої операції – 20.05.2025), «Audi 100» 1990 року випуску (дата останньої операції – 14.12.2017).

На підтвердження факту відчуження автомобіля «Audi 100» до матеріалів справи долучено витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей №36113981 від 22.03.2018, відповідно до якого 22.03.2018 ОСОБА_5 видав довіреність на ім`я ОСОБА_11 на транспортний засіб «Audi 100» 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Строк дії довіреності – до 22.03.2021.

Окрім того, згідно з відповіддю ТСЦ МВС №6142 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях Головного сервісного центру МВС від 12.12.2025 станом на 12.12.2025 за ОСОБА_5 зареєстровані такі транспортні засоби: «Fiat Doblo», 2008 року випуску (підстава – договір купівлі-продажу № 6142/2025/533061 від 09.05.2025); причіп «АМС 500 Старконь», 2020 року випуску (підстава – договір купівлі-продажу № 200504/23П від 05.05.2020).

На підтвердження розміру орієнтовної середньої вартості вищевказаних транспортних засобів до матеріалів справи долучено скриншоти з маркетплейсу «AutoRia» з оголошеннями про продаж причепів «АМС 500» та автомобілів «Fiat Doblo» 2008 року випуску.

Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 19.07.2016 відповідач ОСОБА_5 та ОСОБА_12 19.07.2016 зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу остання змінила прізвище з « ОСОБА_13 » на « ОСОБА_14 ».

02.09.2025 ОСОБА_15 і ОСОБА_16 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки (реєстровий №1655), за умовами якого ОСОБА_16 продала ОСОБА_15 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0.1436 га з кадастровим номером 6124210100:03:001:1004, яка розташована на АДРЕСА_2 .

Як видно зі змісту п.п.3, 4 вказаного договору, продаж цієї земельної ділянки вчинено за 2000.00 грн, оціночна (ринкова) вартість земельної ділянки – 87600.00 грн.

Окрім того, 02.09.2025 ОСОБА_15 і ОСОБА_16 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку з надвірними будівлями (реєстровий №1651). За умовами цього договору ОСОБА_16 продала ОСОБА_15 земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка) площею 0.1000 га з кадастровим номером 6124210100:03:001:1003, а також розташований на ній житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2 загальною площею 109.3 кв.м, житловою площею 62.1 кв.м.

Як видно зі змісту п.п.2, 3 вказаного договору, продаж цієї земельної ділянки вчинено за 100000.00 грн (оціночна (ринкова) вартість – 222800.00 грн), будинку – за 140000.00 грн (оціночна (ринкова) вартість – 758720.00 грн).

Вказані договори купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_15 уклала за нотаріально посвідченою письмовою згодою відповідача.

На підтвердження того, що ОСОБА_15 придбала зазначене вище нерухоме майно за власні кошти, до матеріалів справи долучено копії кредитних договорів №18МК від 18.04.2024, №56МК від 01.08.2023, №58МК від 02.08.2023, №37МК від 09.08.2024, №43МК від 26.08.2024, які ОСОБА_15 уклала з Кредитною спілкою «Самопоміч», а також копію квитанції про сплату 4425.00 грн за договором №37МК від 09.08.2024. Загальна сума кредитування за цими договорами становить 250000.00 грн, строк кредитування – до квітня/серпня 2025 року.

Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 26.07.2016 у справі № 603/369/16-ц, яке набрало законної сили 06.08.2016, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів та ухвалено стягувати з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання синів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи від дня пред`явлення позову до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Постановою державного виконавця Бучацького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 20.03.2019 відкрито виконавче провадження №58675691 щодо примусового виконання виконавчого листа №603/369/16-ц від 26.07.2016 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання синів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зі змісту відповіді Бучацького відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №28.7-24/74 від 08.01.2026 видно, що заборгованість зі сплати аліментів у вищевказаному виконавчому провадженні відсутня.

Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 16.03.2026 у справі №603/645/25 частково задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зміну способу стягнення аліментів і ухвалено стягувати з відповідача на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання синів ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3512.00 грн на кожну дитину щомісяця. На час розгляду цієї справи вищевказане рішення суду не набрало законної сили.

На підтвердження додаткових щомісячних витрат відповідача до матеріалів справи також долучено копії кредитних договорів №34МК від 01.07.2025 та №38МК від 03.07.2025, які ОСОБА_5 уклав з Кредитною спілкою «Самопоміч».

За умовами кредитного договору №34МК від 01.07.2025 кредитодавець зобов`язався надати грошові кошти у кредит позичальникові у сумі 50000.00 грн на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти у розмірі 30% річних. Мета отримання кредиту – ведення особистого селянського господарства, строк кредитування – 24 місяці (з 01.07.2025 до 01.07.2027), загальні витрати за кредитом – 29999.97 грн.

До матеріалів справи, окрім того, долучено копії квитанцій (чеків) від 01.08.2025, від 01.09.2025, від 01.10.2025, від 03.11.2025, від 01.12.2025 про здійснення оплати за кредитними договором №34МК від 01.07.2025 на суму 3357.00 грн, 3303.00 грн, 3270.00 грн та 3045.00 грн.

За умовами кредитного договору №38МК від 03.07.2025 кредитодавець зобов`язався надати грошові кошти у кредит позичальникові у сумі 50000.00 грн на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти у розмірі 42% річних. Мета отримання кредиту – ремонт нерухомого майна, строк кредитування – 23 місяці (з 03.07.2025 до 03.06.2027), загальні витрати за кредитом – 40273.99 грн.

До матеріалів справи також долучено копії квитанцій (чеків) від 01.08.2025, від 29.08.2025, від 01.09.2025, від 30.09.2025, від 01.10.2025, від 31.10.2025, від 03.11.2025, від грудня 2025 року про здійснення оплати за кредитними договором №38МК від 03.07.2025 на суму 3843.00 грн, 200.00 грн, 3680.00 грн, 200.00 грн, 3550.00 грн, 300.00 грн, 3525.00 грн та 3500.00 грн.

Частково задовільняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку із продовженням навчання повнолітній син сторін ОСОБА_6 не має змоги працювати та потребує матеріальної допомоги. При цьому суд зазначив, що відповідач ОСОБА_5 працевлаштований, працює у КНП «ЦЕМД та МК» ТОР на посаді парамедика та отримує заробітну плату, а тому у змозі надавати матеріальну допомогу синові.

З таким рішенням колегія суддів не погоджується.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів.

Відповідно до статті 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Статтею 199 СК України установлено, що, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням

суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

- стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

- стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

- наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

- наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

- доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

- інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини 2 статті 200 СК України при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Пленум Верховного Суду України надав роз`яснення щодо підстав виникнення обов`язку батьків по утриманню своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання.

Так, пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів:

1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років;

2) продовження ними навчання;

3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі;

4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 23.01.2019 у справі №346/10317/ виснував, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів:

1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років;

2) продовження ними навчання;

3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі;

4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі №635/1139/17 виснував, що не надання будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у повнолітньої дитини потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо) може стати підставою для відмови у задоволенні позовної заяви про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання після досягнення повноліття.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, у своєму позові ОСОБА_4 вказувала, що оскільки їхній повнолітній син навчається на денній формі здобуття освіти, він не має змоги офіційно працювати та отримувати доходи, а тому потребує матеріальної допомоги на оплату за проїзд, придбання їжі, ліків та одягу.

Разом з тим, доводи позовної заяви фактично зводяться до того, що відповідач є працездатною та здоровою особою, офіційно працює парамедиком в Комунальному некомерційному підприємстві «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Тернопільської обласної ради, а тому має змогу сплачувати аліменти на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.

Як зазначалось вище, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів:

1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років;

2) продовження ними навчання;

3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі;

4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Однак, позивачкою, ані до позовної заяви, ані в ході розгляду справи не надано жодних доказів на підтвердження понесених нею витрат, в тому числі тих, що за своїм характером пов`язані із навчанням, або витрат, які мають бути (заплановані) понесені позивачем за навчальний період, враховуючи при цьому те, що позивачка просить стягнути з відповідача такі витрати на саме на її користь.

Із наданих позивачем документів можливо установити лише факт навчання повнолітнього сина сторін ОСОБА_6 у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника (теперішній Карпатський національний університет імені Василя Стефаника) на денній бюджетній формі здобуття освіти за спеціальністю 201 «Агрономія».

Більше того, зі змісту відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19/101583-25-Вих від 31.12.2025 вбачається, що син сторін ОСОБА_6 з 12.03.2025 перебуває за кордоном, у зв`язку з чим останнього переведено на індивідуальний графік навчання, а відвідування навчальних занять здійснювалося з використанням дистанційних технологій.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст.199 СК України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Однак, повнолітній син сторін з позивачкою не проживає, оскільки виїхав за межі України і будь-яких відомостей щодо його місця проживання в матеріалах справи немає.

Таким чином, колегія суддів констатує, що позивачкою не доведено існування всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності надають право стягувати аліменти на підставі статті 199 СК України, що є її процесуальним обов`язком, не надано будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у неї потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку із навчанням, або наявності супутніх, пов`язаних із навчанням, витрат.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції фактично досліджував лише можливість відповідача сплачувати відповідні аліменти, не врахувавши при цьому те, що обов`язок утримувати своїх дітей покладається на обох батьків, зокрема і позивачку, яка в свою чергу жодними доказами не підтвердила здійснення нею будь-яких витрат на користь повнолітнього сина сторін, в тому числі і пов`язаних з його навчанням, а також не надав жодної оцінки тому факту, що повнолітній син сторін проживає окремо від позивачки та знаходиться за межами України.

Згідно з п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, на підставі статті 376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 26 березня 2026 року — скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді