Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №601/455/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 601/455/26Головуючий у 1-й інстанції Клим Т.П.

Провадження № 22-ц/817/730/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої Хома М.В.

суддів Костів О. З., Храпак Н. М.,

секретар Хоміцька С.О.

з участю представника ОСОБА_1 - адвоката Медвідь І.М.,

представника органу опіки та піклування Кременецької міської ради — Тартак О.С.,

представника ОСОБА_2 - адвоката Сідорова В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — адвоката Медвідь Ірини Миколаївни на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 березня 2026 року, ухвалене суддею Клим Т.П. у цивільній справі №601/455/26 за заявою органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременецької міської ради, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , про призначення опікуна над недієздатною особою,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременецької міської ради звернувся до суду із заявою, в якій просив призначити опікуном над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її племінника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заяву обґрунтовано тим, що рішенням Кременецького районного суду від 23 жовтня 2009 року у справі №2-о-27/2009 визнано недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено над нею опіку та призначено її опікуном ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Кременецького районного суду від 12 грудня 2025 року у справі №601/3283/25 попереднього опікуна ОСОБА_4 у зв”язку з погіршенням її стану здоров”я було звільнено від повноважень опікуна ОСОБА_2 . Цим же судовим рішенням відмовлено у призначенні опікуном недієздатної ОСОБА_2 її племінника ОСОБА_1 . Судом зазначено, що органом опіки не було належним чином досліджено можливість призначення інших осіб, які перебувають із підопічною у сімейних чи родинних відносинах, не проведено порівняльного аналізу кандидатур та не з`ясовано обставин, необхідних для визначення найбільш прийнятного кандидата.

На виконання зазначеного рішення органом опіки та піклування було проведено додаткову перевірку, з”ясовано коло родичів недієздатної ОСОБА_2 та їх можливість виконувати обов”язки опікуна. За результатами такої перевірки встановлено, що ОСОБА_1 є єдиним кандидатом на призначення опікуном ОСОБА_2 , він відповідає вимогам законодавства та подав письмову згоду на здійснення опіки.

Рідний брат недієздатної ОСОБА_2 - ОСОБА_2 , 1959 р.н., є особою пенсійного віку, хворіє і йому самому потрібен догляд, він разом із своєю сім”єю проживає в іншому населеному пункті, з недієздатною сестрою ніколи не проживав, так як нею опікувалась сестра ОСОБА_4 .

Племінниця недієздатної ОСОБА_3 (дочка ОСОБА_4 ) письмово відмовилася від здійснення опіки, посилаючись на те, що ніколи не проживала з тіткою та не перебуває з нею у близьких стосунках.

Орган опіки та піклування вказує, що сам факт проходження ОСОБА_1 військової служби не є перешкодою для виконання обов`язків опікуна, оскільки відповідно до законодавства військовослужбовець може бути звільнений зі служби під час воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови відсутності інших осіб, які можуть здійснювати таку опіку.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 березня 2026 року в задоволенні заяви відмовлено.

До призначення опікуна недієздатній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладено на орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременецької міської ради обов`язки зі здійснення опіки над ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Медвідь І.М. просить рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви органу опіки та піклування і призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 .

Вказує, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, оскільки сам по собі факт проходження ОСОБА_1 військової служби під час мобілізації не є передбаченою законом підставою для відмови у призначенні опікуном, а висновки суду про неможливість виконання ним обов`язків опікуна ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Суд не врахував, що законодавством не встановлено заборони призначення опікуном особи, яка проходить військову службу, а питання щодо можливості виконання нею обов`язків опікуна насамперед підлягає оцінці органом опіки та піклування. Крім того, суд не врахував відсутність інших осіб, які могли б здійснювати опіку, а також висновок органу опіки про те, що ОСОБА_1 є єдиним кандидатом на призначення опікуном.

Суд залишив поза увагою обставини, які свідчать про фактичне здійснення ОСОБА_1 тривалого догляду до призову на військову службу за недієздатною тіткою, між ними існують сталі сімейні відносини, а призначення його опікуном відповідатиме найкращим інтересам підопічної. Також зазначає, що у разі призначення ОСОБА_1 опікуном закон передбачає можливість звільнення військовослужбовця з військової служби за сімейними обставинами, тому висновок суду про суперечність такого призначення інтересам недієздатної особи є помилковим.

Крім цього, вважає безпідставним покладення судом обов`язків щодо здійснення опіки виключно на орган опіки та піклування до призначення опікуна, оскільки це не забезпечує належного догляду за недієздатною особою, суперечить її найкращим інтересам та фактично перешкоджає збереженню усталених сімейних відносин.

У відзиві орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременецької міської ради просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким призначити ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 . Вказує, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви, обмежившись формальним посиланням на проходження ОСОБА_1 військової служби та не з`ясувавши, чи існують обставини, які б свідчили про його фактичну неможливість виконувати обов`язки опікуна. Суд також не врахував, що визначальним критерієм у справах цієї категорії є забезпечення найкращих інтересів недієздатної особи. Зазначає, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду, а орган опіки та піклування не може забезпечити безперервне здійснення такого догляду. Натомість ОСОБА_1 тривалий час фактично проживав разом із підопічною, здійснював догляд за нею та є особою, з якою вона має сформовані довірчі відносини, тому відмова у призначенні його опікуном не відповідає найкращим інтересам недієздатної особи. Також вказує, що інших осіб, які могли б здійснювати опіку над ОСОБА_2 , не встановлено, а сам факт проходження ОСОБА_1 військової служби не є самостійною підставою для відмови у призначенні його опікуном, оскільки законодавство не містить відповідної заборони та передбачає можливість звільнення військовослужбовця зі служби у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над недієздатною особою.

Рішення суду першої інстанції не забезпечує справедливого балансу між інтересами держави та правами недієздатної особи, порушує її право на повагу до приватного і сімейного життя та підлягає скасуванню. Крім того, зазначає, що орган опіки та піклування сам не оскаржив рішення суду першої інстанції лише через відсутність бюджетних призначень для сплати судового збору.

У відзиві представник недієздатної особи ОСОБА_2 – адвокат Сідоров В.М. просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким призначити ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 . Вказує, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви, обмежившись формальним посиланням на проходження ОСОБА_1 військової служби та не встановивши обставин, які б свідчили про неможливість виконання ним обов`язків опікуна. Суд не врахував, що визначальним критерієм у справах цієї категорії є забезпечення найкращих інтересів недієздатної особи.

Зазначає, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду, який не може бути забезпечений органом опіки та піклування в повному обсязі, тоді як ОСОБА_1 тривалий час фактично проживав разом із нею, здійснював догляд, між ними склалися довірчі відносини, а тому саме його призначення опікуном найбільше відповідає інтересам підопічної. Відмова у призначенні ОСОБА_1 опікуном не відповідає найкращим інтересам недієздатної особи та створює ризики для її життя, здоров`я і безпеки.

Також вказує про відсутність інших осіб, які могли б здійснювати опіку над ОСОБА_2 , та вважає, що проходження ОСОБА_1 військової служби саме по собі не є підставою для відмови у призначенні його опікуном.

У відзиві ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 задовольнити. Вказує, що рішення суду першої інстанції не враховує реального стану речей, оскільки суд виходив переважно з формальних обставин та не з`ясував, хто фактично здійснює догляд за недієздатною особою і хто має можливість надалі його забезпечувати.

Рішення є передчасним і не відповідає інтересам недієздатної особи. Зазначає, що через похилий вік, стан здоров`я та проживання на значній відстані від недієздатної сестри він не має можливості постійно здійснювати необхідний догляд, контролювати стан її здоров`я, організовувати лікування та вирішувати побутові питання, а також сам потребує сторонньої допомоги.

У зв`язку з цим, хоча формально він є родичем, фактично виконувати обов`язки опікуна не може. Водночас зазначає, що ОСОБА_1 тривалий час фактично доглядає за ОСОБА_2 , знає її стан здоров`я, звички та потреби, забезпечує необхідний догляд і лікування, а також здійснює догляд за іншими членами сім`ї, які потребують сторонньої допомоги. Інших осіб, які могли б взяти на себе здійснення опіки, немає.

У відзиві ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 задовольнити. Вказує, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки ухвалене з формальним підходом до їх встановлення та без належної оцінки можливості забезпечення реального догляду за недієздатною особою. Суд обмежився посиланням на проходження заявником військової служби, однак не з`ясував коло осіб, які фактично можуть здійснювати опіку, та не перевірив їхню реальну спроможність виконувати обов`язки опікуна.

Зазначає, що сама не має можливості здійснювати догляд за недієздатною тіткою ОСОБА_5 , оскільки перебуває у трудових правовідносинах на постійній основі, з 2008 року не проживає разом із ОСОБА_2 , не бере участі у забезпеченні її побутових потреб та не підтримує постійного особистого контакту, необхідного для належного виконання функцій опікуна.

У зв`язку з цим її призначення опікуном мало б виключно формальний характер і не забезпечило б належного захисту прав та інтересів недієздатної особи. Водночас ОСОБА_1 фактично здійснює постійний догляд за недієздатною особою, до мобілізації проживав разом із нею з 2008 року, забезпечував її основні життєві потреби, належні побутові умови, лікування та щоденний нагляд. Призначення ОСОБА_1 опікуном лише закріпить існуючий фактичний стан, який забезпечує належний догляд за недієздатною особою.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Медвідь І.М. та представник ОСОБА_2 - адвокат Сідоров В.М. доводи апеляційної скарги підтримали.

Представник органу опіки та піклування Кременецької міської ради — Тартак О.С. доводи апеляційної скарги також підтримала та додатково пояснила, що після смерті батьків недієздатної ОСОБА_2 остання з 2008 року і по даний час проживає у м.Кременець у квартирі своєї рідної сестри ОСОБА_4 разом із її сім”єю, за час спільного проживання між недієздатною ОСОБА_2 та її племінником ОСОБА_1 склалися теплі довірливі стосунки, він тривалий час допомагав своїй матері ОСОБА_4 здійснювати догляд за ОСОБА_2 . Оскільки ОСОБА_4 хворіє онкологічним захворюванням та на даний час проходить лікування, має інвалідність, тому судовим рішенням вона звільнена від обов”язків опікуна ОСОБА_2 . Також хворіє чоловік ОСОБА_4 , який потребує стороннього догляду, дочка ОСОБА_4 - ОСОБА_3 з 2008 року проживає окремо від батьків, працює та не має можливості здійснювати догляд за недієздатною тіткою. Отже, ОСОБА_1 є єдиною особою, яка тривалий час проживала з недієздатною особою ОСОБА_2 , має налагоджені теплі стосунки з нею та може здійснювати обов”язки опікуна.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відмовляючи у задоволенні заяви органу опіки та піклування, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , проходячи військову службу за мобілізацією в умовах воєнного стану, на час розгляду справи позбавлений можливості виконувати обов`язки опікуна та забезпечувати постійний догляд за недієздатною особою, а тому відсутні підстави для його призначення опікуном.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Обставини справи.

Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2009 року у справі №2-о-27/2009 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатною, встановлено над нею опіку та призначено опікуном її сестру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Кременецького районного суду від 12 грудня 2025 року у справі №601/3283/25 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 звільнено від повноважень опікуна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зазначеним рішенням встановлено, що ОСОБА_4 у зв`язку зі станом здоров`я не може надалі виконувати обов`язки опікуна ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства та потребує постійного стороннього догляду.

Крім того, зазначеним судовим рішенням також відмовлено у задоволенні вимоги ОСОБА_4 про призначення опікуном ОСОБА_2 . ОСОБА_1 з тих мотивів, що ОСОБА_1 проходить військову службу, а органом опіки та піклування не з”ясовано питання щодо можливості призначення інших осіб опікунами над ОСОБА_2 .

Після ухвалення вказаного судового рішення органом опіки та піклування повторно розглянуто питання щодо призначення опікуна над недієздатною ОСОБА_2 .

Рішенням Виконавчого комітету Кременецької міської ради №2943 від 09 січня 2026 року затверджено подання органу опіки та піклування про можливість призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 .

Як вбачається із змісту подання органу опіки та піклування, ним було з”ясовано питання щодо можливості призначення інших осіб опікунами над недієздатною ОСОБА_2 та встановлено, що остання має рідного брата ОСОБА_2 , 1959 року народження, та рідну сестру ОСОБА_4 , 1963 року народження. З 2009 року недієздатна ОСОБА_2 проживала постійно в сім”ї свої сестри ОСОБА_4 , разом з чоловіком сестри та її сином — ОСОБА_1 . ОСОБА_2 проживає з сім”єю в іншому населеному пункті (смт.Підволочиськ), пенсійного віку, хворіє, йому самому потрібен догляд, він ніколи не проживав з сестрою ОСОБА_2 та не спілкувався з нею, він не надав згоди на здійснення опіки. Дочка ОСОБА_4 - ОСОБА_3 (племінниця ОСОБА_2 ) відмовилася від здійснення опіки над ОСОБА_2 , так як працює, ніколи не проживала з недієздатною тіткою та не перебуває з нею у близьких стосунках. Інших родичів ОСОБА_2 не встановлено.

За результатами повторного розгляду орган опіки та піклування дійшов висновку, що ОСОБА_1 є єдиним кандидатом на призначення опікуном над ОСОБА_2 і призначення його опікуном близької людини максимально забезпечить дотримання прав ОСОБА_2 , а факт проходження ОСОБА_1 військової служби не може слугувати підставою для відмови у призначенні його опікуном, з врахуванням якнайкращих інтересів ОСОБА_2 .

У суді першої інстанції була заслухана недієздатна ОСОБА_2 (у присутності її представника адвоката Сідорова В.М.), яка висловила думку, що перебуває у хороших відносинах з ОСОБА_1 та просить призначити його опікуном.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Визнання фізичної особи недієздатною тягне за собою правові наслідки спрямовані на захист її прав та інтересів.

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною особою встановлюється опіка.

Згідно зі статтею 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Статтею 55 ЦК України передбачено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересі малолітніх осіб, а також неповнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Інститут опіки забезпечує реалізацію та охорону цивільних прав і обов`язків недієздатної фізичної особи.

Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (частина перша статті 67 ЦК України).

Наведені норми свідчать, що визнання фізичної особи недієздатною є винятковим заходом правового характеру, який застосовується з метою захисту самої особи. Інститут опіки покликаний забезпечити повну реалізацію та охорону прав недієздатної фізичної особи шляхом покладення на опікуна обов`язків діяти в інтересах підопічного, забезпечуючи йому належні умови життя, догляд і правове представництво.

У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій - п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Статтею 64 ЦК України визначено випадки, коли фізична особа, не може бути опікуном або піклувальником.

За змістом цієї статті, опікуном або піклувальником не може бути фізична особа:

1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

Цей перелік обмежувальних обставин є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

За змістом статті 64 ЦК України вбачається, що у ній відсутні положення, які б дозволяли стверджувати, що інші обмеження у призначенні опікуна чи піклувальника можуть бути передбачені законами або іншими нормативно-правовими актами. Конструкція цієї статті не передбачає обмеження у призначенні особи опікуном через перебування останньої на військовій службі, у тому числі у зв`язку із мобілізацією.

Факт перебування на військовій службі за мобілізацією не є законодавчою перешкодою для призначення опікуном. Більше того, законодавство передбачає механізм реалізації права на опіку при вирішенні питання про призначення опікуном мобілізованого військовослужбовця не шляхом обмеження чи заборони призначення такого військовослужбовця опікуном, а навпаки шляхом визначення такої підстави для звільнення із військової служби, у тому числі за мобілізацією. Відповідно, законодавство про військову службу, мобілізацію і мобілізаційну підготовку не тільки не забороняє призначати військовослужбовця опікуном, а встановлює наслідки такого призначення - звільнення особи з військової служби, у тому числі і за мобілізацією.

Так, згідно з пунктом «г» частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці, які проходять службу за мобілізацією, звільняються зі служби через такі сімейні обставини, як необхідність здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною.

Відповідно до абзацу 15 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.

Наведені положення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» свідчать, що під час дії воєнного стану законодавець передбачив виключні та чітко визначені підстави звільнення військовослужбовців, призваних під час мобілізації, у тому числі за сімейними обставинами або з інших поважних причин.

Необхідність здійснення опіки над недієздатною особою визнається законодавством самостійною та поважною сімейною обставиною, яка об`єктивно унеможливлює подальше проходження військової служби.

Положення статті 64 Конституції України допускають можливість обмеження окремих прав і свобод в умовах воєнного стану, однак такі обмеження не можуть стосуватися прав, гарантованих, зокрема, статтею 24 Конституції України, а саме рівності конституційних прав і свобод громадян.

Абзац 15 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» конкретизує, що військовослужбовець не може здійснювати опіку над особою, визнаною судом недієздатною, за умови, що опіку чи піклування щодо такої особи здійснює/може здійснювати інша особа.

Тобто єдиною законною підставою для обмеження права військовослужбовця бути призначеним опікуном над недієздатною особою є наявність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати таку опіку.

Указана норма права не містить застережень щодо неможливості призначення опікуном особи, яка проходить військову службу, а також не ставить реалізацію цієї підстави у залежність від попереднього припинення військової служби цією особою.

Верховний Суд у складі Об”єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 червня 2026 року (справа №305/1557/24) висловив правовий висновок про те, що сам по собі факт проходження військової служби не може розглядатися як автоматична та безумовна перешкода для призначення військовослужбовця опікуном. Абзац 15 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу» пов”язує можливість реалізації відповідної правової підстави з наявністю або відсутністю інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати опіку над недієздатною особою. Єдиною законною підставою для обмеження права військовослужбовця бути призначеним опікуном над недієздатною особою є наявність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати таку опіку.

У таких справах, з урахуванням якнайкращих інтересів особи, над якою встановлюється опіка, потрібно з`ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами недієздатного, здійснювати оцінку їх здатності виконання функцій саме опікуна недієздатної особи, а не відвідувача за необхідністю; досліджувати дійсність намірів військовослужбовця як єдиного кандидата на призначення опікуном недієздатної особи щодо забезпечення її особистих немайнових і майнових прав та інтересів, та ураховувати визначені Правилами опіки та піклування критерії, яким має відповідати особа як опікун.

Застосовуючи наведені висновки до спірних правовідносин, колегія суддів виходить з того, що визначальним у цій справі є встановлення наявності інших осіб із числа членів сім`ї чи близьких родичів ОСОБА_2 , які мають реальну можливість здійснювати опіку над нею.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви органу опіки та піклування, виходив виключно з тих мотивів, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі і лише після демобілізації у передбаченому законом порядку може ініціювати питання про призначення його опікуном.

Разом з цим, суд не дослідив належним чином та не надав належної оцінки тій обставині, що окрім ОСОБА_1 , відсутні інші особи, які реально можуть здійснювати опіку над недієздатною ОСОБА_2 .

Так, батьки недієздатної ОСОБА_2 померли до 2008 року, і з цього часу вона проживає разом з рідною сестрою ОСОБА_4 , чоловіком сестри та сином сестри — ОСОБА_1 .

Попередній опікун ОСОБА_4 рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 грудня 2025 року звільнена від виконання повноважень опікуна у зв`язку зі станом здоров`я, який не дозволяє їй надалі здійснювати опіку над недієздатною особою. Отже, вона об`єктивно позбавлена можливості виконувати обов`язки опікуна.

Рідний брат недієздатної ОСОБА_2 - ОСОБА_2 не може здійснювати опіку у зв`язку з похилим віком, станом здоров`я та проживанням окремо від сестри, в іншому населеному пункті (смт.Підволочиськ Тернопільської області), який віддалений майже на 100 км від місця проживання ОСОБА_2 (м.Кременець Тернопільської області). Крім цього, ОСОБА_2 вказував, що він ніколи не проживав із сестрою ОСОБА_2 та не підтримував із нею відносин. Ці обставини підтверджені матеріалами справи, не спростовані іншими доказами та узгоджуються з позицією ОСОБА_2 , викладеною у відзиві на апеляційну скаргу, в якому він також підтримав призначення опікуном ОСОБА_1 .

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_2 фактично не має можливості забезпечити належне виконання обов`язків опікуна.

Дочка ОСОБА_4 - ОСОБА_3 (племінниця недієздатної ОСОБА_2 ) з 2008 року не проживає разом із своїми батьками, ніколи не проживала із недієздатною тіткою, не підтримує з нею відносин та не бере участі у забезпеченні її повсякденних потреб. Крім цього, ОСОБА_3 працює, не має можливості здійснювати обов”язки опікуна та письмово відмовилася від здійснення опіки. Під час апеляційного перегляду вона у відзиві підтвердила зазначені обставини та підтримала призначення опікуном ОСОБА_1 .

Інших осіб, які перебувають із ОСОБА_2 у сімейних, родинних чи інших близьких відносинах та могли б здійснювати опіку над нею, органом опіки та піклування не встановлено.

При цьому органом опіки та піклування встановлено, що між ОСОБА_1 та недієздатною ОСОБА_2 склалися теплі довірливі стосунки, вони тривалий час, з 2008 року проживають в одній квартирі, ОСОБА_1 фактично допомагав своїй матері ОСОБА_4 здійснювати догляд за ОСОБА_2 , до призову на військову службу він забезпечував її побутові потреби, лікування та вирішення повсякденних питань.

Саме з цих підстав орган опіки та піклування дійшов висновку, що ОСОБА_1 є єдиним кандидатом, який відповідає вимогам закону для призначення опікуном та подав письмову заяву про згоду бути опікуном.

Будь-яких обставин, передбачених статтею 64 ЦК України, які б унеможливлювали призначення ОСОБА_1 опікуном, матеріали справи не містять.

Колегією суддів не встановлено жодної іншої особи із числа членів сім`ї чи близьких родичів ОСОБА_2 , яка відповідала б вимогам статті 63 ЦК України та мала реальну можливість виконувати обов`язки опікуна.

За встановлених обставин, колегія суддів доходить висновку, що саме ОСОБА_1 є особою, призначення якої найбільшою мірою відповідає інтересам недієздатної ОСОБА_2 та меті інституту опіки.

Таким чином, суд першої інстанції, поклавши в основу рішення виключно факт проходження ОСОБА_1 військової служби, не врахував відсутності інших осіб, які можуть здійснювати опіку над недієздатною особою, не надав належної оцінки висновку органу опіки та піклування та фактичним обставинам щодо можливості кожного із близьких родичів виконувати обов`язки опікуна, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності й обґрунтованості, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви органу опіки та піклування та призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 .

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Медвідь Ірини Миколаївни — задовольнити.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 березня 2026 року — скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким заяву органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременецької міської ради, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , про призначення опікуна над недієздатною особою — задовольнити.

Призначити опікуном над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її племінника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 3 серпня 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Костів О.З.

Храпак Н.М.