Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №465/3105/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/3105/26 Головуючий у 1 інстанції: Коліщук З.М.

Провадження № 33/811/1203/26 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника адвоката Олешка Тараса Орестовича, представника потерпілого адвоката Богданова Олександра Васильовича, неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 та й законного представника потерпілого ОСОБА_3 (в судовому засіданні 17 липня 2026 року) розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, апеляційну скаргу адвоката Олешка Тараса Орестовича на постанову Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 27 березня 2026 року о 14:02 у м. Львів, вул. Наукова, 96А, керуючи транспортним засобом «AUDI Q5», виїхала за прилеглої території, не надала дорогу велосипедисту, внаслідок чого здійснила наїзд на н/л велосипедиста ОСОБА_2 , у результаті чого завдано матеріальні збитки, чим порушила п.10.2 ПДР України, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою адвокат Олешко Т.О., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження по справі, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконною та необґрунтованою, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом безпідставно не враховано доводи сторони захисту.

Наголошує, що судом першої інстанції не враховано висновок експерта Демка Д.І. за результатом судової інженерно-трасологічної експертизи №20/26 від 19 травня 2026 року, не надано належної оцінки показанням свідків та водія ОСОБА_1 , які були допитані в судовому засіданні, не спростовано показань свідків, з яких вбачається, що велосипедист рухався з високою швидкістю, раптово виїхав на проїзджу частину дороги, створивши для водія ОСОБА_1 аварійну ситуацію.

Повідомляє, що судом першої інстанції не враховано п. 6.5 ПДР України, та невірно застосовано положення п. 10.2 ПДР України.

16 липня 2026 року адвокат Богданов О.В., в інтересах ОСОБА_2 , подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить апеляційну скаргу адвоката Олешка Т.О. залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Окрім того, просить долучити до матеріалів справи висновок судового експерта №168/26 від 30 червня 2026 року та постанову №464/4005/24 від 29 липня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та безпідставною.

Повідомлє, що висновок №20/26 від 19 травня 2026 року, який виготовлено на замовлення захисника Чури Х.Р., містить неправдиві вихідні дані, надані особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час складання письмових пояснень, не спростовує факту порушення нею п.10.2 ПДР України.

Наголошує, що велосипедист рухався велосипедною доріжкою, яка перетинала виїзд з прилеглої території, а не головну дорогу.

Зазначає, що судом першої інстанції розглянуто справу відповідно до вимог КУпАП, з повним дослідженням дій водія ОСОБА_1 , надано правову оцінку доводам сторін.

20 липня 2026 року адвокат Олешко Т.О., в інтересах ОСОБА_1 , подав клопотання про призначення судової автомеханічної експертизи, проведення якої долучити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення експерта поставити наступні питання: як у дані дорожній ситуації повинні були діяти водій автомобіля «AUDI Q5» ОСОБА_1 та водій велосипеда ОСОБА_2 , відповідно до вимог ПДР України; чи мала водій автомобіля «AUDI Q5» ОСОБА_1 технічну можливість уникнути зіткнення з велосипедистом, з моменту виникнення небезпеки; чи відповідали в даній обстановці дії водія «AUDI Q5» ОСОБА_1 вимогам п.10.2ПДР України; у діях якого з водіїв вбачаються невідповідності вимогам ПДР України, що перебувають у причинно наслідковому зв`язку із настанням ДТП; що з технічної точки зору є причиною виникнення даної ДТП.

Розглянувши клопотання апелянта, про призначення судової автомеханічної експертизи, вислухавши ОСОБА_1 та адвоката Олешка Т.О. на підтримку доводів клопотання, представника потерпілого на заперечення аргументів клопотання, а у випадку задоаолення клопотання проси проведення експертизи долучити Тернопільському НДІ, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що подане клопотання не містить достатніх обґрунтувань щодо необхідності призначення зазначеної експертизи. Зважаючи, що матеріали справи містять достатні дані щодо обставин адміністративного правопорушення, яке мало місце 27 березня 2026 року, до матеріалів справи долучено відеозапис моменту ДТП, відтак суд не вбачає доцільності у призначенні автомеханічної експертизи, а тому у задоволенні такого клопотання слід відмовити.

Заслухавши виступ особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, пояснення потерпілого та його законного представника дані ними 17 липня 2026 року, адвоката Богданова О.В. на заперечення аргументів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 124 КпАП України передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, та тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Пунктом 10.2 ПДР України передбачено, що виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги — велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №625613 від 27 березня 2026 року (а.с. 1), з якого встановлено, що ОСОБА_1 , 27 березня 2026 року о 14:02 у м. Львів, вул. Наукова, 96А, керуючи транспортним засобом «AUDI Q5», виїхала за прилеглої території, не надала дорогу велосипедисту, внаслідок чого здійснила наїзд на велосипедиста ОСОБА_2 , у результаті чого завдано матеріальні збитки;

-інформацією зі схеми місця ДТП (а.с. 2), на якій відображено місце події, та розміщення транспортних засобів, дорожня обстановка, завдані пошкодження транспортним засобам;

-письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 27 березня 2026 року (а.с. 3), згідно з якими вона, здійснював рух транспортним засобом «AUDI Q5» по другорядній дорозі в напрямку до вул. Наукової. Під`їжджаючи до велосипедної доріжки зменшила швидкість, після чого відбулося зіткнення з велосипедистом, який рухався по велосипедній доріжці із значною швидкістю. Вини у вчиненому правопорушенні вона не визнає, оскільки керувалася п.6.5 ПДР України.

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 27 березня 2026 року (а.с. 4), відповідно до яких він здійснювала рух велосипедом по вул. Науковій, велодоріжкою, на перехресті відчув удар з боку, впав з велосипеда.

- відеозаписом, долученим до матеріалів справи, на якому зафіксовано момент ДТП, а саме, що водій автомобіля «AUDI Q5» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , виїжджаючи з прилеглої території, не зменшила швидкості руху перед велосипедною доріжкою та не надала переваги в русі велосипедисту ОСОБА_2 , який рухався по вул. Науковій, у зв`язку з чим відбулося ДТП;

- висновок експерта ОСОБА_4 №168/26 за результатом проведеного автомеханічного дослідження по матеріалах справи про адміністративне правопорушення від 30 червня 2026 року, який долучено в суді апеляційної інстанції, з якого вбачаєтеся що в даній дорожній ситуації дії водія ОСОБА_1 не відповідають п. 10. 2 ПДР України.

Аргументи адвоката Олешка Т.О. про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення спростовуються доказами, описаними вище за текстом.

Апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції досліджено та належним чином враховано висновок експерта ОСОБА_5 за результатом судової інженерно-трасологічної експертизи №20/26 від 19 травня 2026 року, надано йому відповідно оцінку, з якою погоджується апеляційний суд, оскільки виїжджаючи на дорогу з прилеглої території, ОСОБА_1 відповідно до вимог п. 10.2 ПДР України була зобов`язана надати перевагу в русі велосипедисту, напрямок руху якого вона перетинала. Перед початком виїзду вона повинна була переконатися, що її маневр є безпечним, не створить перешкод або небезпеки для інших учасників дорожнього руху, а також утриматися від початку руху до моменту, поки це можна буде зробити безпечно. Однак, не виконавши зазначених вимог, не надавши переваги велосипедисту ОСОБА_2 , який рухався по велосипедній доріжці, допустила порушення ПДР України, що призвело до ДТП.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано вимоги пункту 6.5 ПДР України та неправильно застосовано пункт 10.2 ПДР України, є безпідставними.

Суд першої інстанції вірно встановив, що ОСОБА_1 , виїжджаючи з прилеглої території, перетинала напрямок руху велосипедиста, який рухався велосипедною доріжкою по вул. Науковій, та мав перевагу в русі.

Таким чином, посилання апелянта на пункт 6.5 ПДР України не спростовує встановленого факту порушення вимог пункту 10.2 ПДР України, не свідчить про неправильне застосування судом норм матеріального права та не впливає на правильність висновків суду першої інстанції.

Твердження апелянта про значну швидкість велосипедиста ОСОБА_2 , апеляційний суд розцінює критично, оскільки дана обставина сама по собі не звільняла водія від обов`язку переконатися у безпечності маневру та надати дорогу велосипедисту. Доводи щодо швидкості руху велосипедиста можуть бути предметом окремої оцінки лише за наявності належних і допустимих доказів, однак вони не спростовують факту невиконання водієм вимог пункту 10.2 ПДР України та не впливають на кваліфікацію її дій.

В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Олешка Т.О., є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Олешка Тараса Орестовича про призначення судової автотехінічної експертизи – відмовити.

постанову Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Олешка Тараса Орестовича – без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Партика І.В.