Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №335/4898/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 21.07.2026 Справа № 335/4898/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 335/4898/26 Головуючий у І інстанції: Калюжна В.В.

Провадження № 22-ц/807/1673/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Полякова О.З.,

суддів Кочеткової І.В.,

Мінгазова Р.В.,

секретар Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 07 травня 2026 року про задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором позики грошових коштів,

У С Т А Н О В И Л А:

У травні 2026 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором позики грошових коштів, в якому просив суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 суму основного боргу в розмірі 37 315 000 грн, штрафні санкції за прострочення грошового зобов`язання в розмірі 150000 грн, а всього: 37 465 000 грн, а також судові витрати.

Разом із позовом, ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви зазначено, що предметом позову в цій справі є грошові кошти в розмірі 37645000 грн. У зв`язку з тим, що відповідач ухиляється від виконання зобов`язань, не відповідає на телефонні дзвінки, у заявника є підстави вважати, що існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про стягнення грошових коштів з відповідача.

Заявнику відомо, що відповідач має грошві зобов`язання перед іншими кредиторами, які також не виконані. Відповідач ховається від позивача, що дає підстави вважати, що існує реальна загроза відчуження майна на користь третіх осіб, що призведе до невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, яке, з урахуванням значної суми боргу, можливо виконати лише за рахунок наявного у власності відповідача нерухомого майна.

Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_2 просив суд вжити заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на таке нерухоме майно, що належить відповідачу:

- квартиру АДРЕСА_1 ;

- квартиру АДРЕСА_2 ;

- квартиру АДРЕСА_3 ;

- квартиру АДРЕСА_4 ;

- машиномісце/паркомісце, АДРЕСА_5 .

Ухвалою від 07 травня 2026 року Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя задовольнив заяву про забезпечення позову.

Наклав арешт на

- квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 86,86 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 4937523101, яка належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 60 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 83368180391, яка належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 98,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 564946480000, яка належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 51,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 565003380000, яка належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- АДРЕСА_5 , загальною площею 8,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 331238468000, яка належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подалаапеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи, просить скасувати ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 07 травня 2026 року та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні заяви.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції постановив ухвалу на основі припущення позивача, без жодних підтверджуючих доказів, тим самим, позбавивши відповідача вільно користуватися її власністю.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

20 липня 2026 року до апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про залишення її апеляційної скарги без розгляду.

В обґрунтування клопотання ОСОБА_1 зазначає, що після відкриття провадження у справі суд першої інстанції залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором позики грошових коштів, тому відпала процесуальна мета існування заходів забезпечення позову та відсутній предмет апеляційного оскарження. Після залишення позову без розгляду апеляційний перегляд ухвали про забезпечення позову втратив своє практичне та процесуальне значення, що є підставою для залишення апеляційної скарги без розгляду.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства. Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з`явились.

Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про залишення її апеляційної скарги без розгляду, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначені ст. 374 ЦПК України, відповідно до якої, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і прийняти постанову про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 8) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-7 частини першої цієї статті.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Згідно з ч. 4 ст. 364 ЦПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення апеляційного провадження. За відмови від апеляційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зауважує, що залишення апеляційної скарги без розгляду не відповідає повноваженням апеляційного суду, передбаченим процесуальним законом, тому клопотання ОСОБА_1 про залишення її апеляційної скарги без розгляду не може бути взяте апеляційним судом до уваги.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Позов забезпечується, іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (пункт 4 частини першої статті 151 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Так, апеляційний суд встановив і підтверджено матеріалами справи, що у травні 2026 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором позики грошових коштів, в якому просив суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 суму основного боргу в розмірі 37 315 000 грн, штрафні санкції за прострочення грошового зобов`язання в розмірі 150000 грн, а всього: 37 465 000 грн, а також судові витрати.

За даними Державного реєстру судових рішень, ухвалою від 23 червня 2026 року Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором позики грошових коштів. Скасував заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 07.05.2026 у справі № 335/4898/26, 2-з/335/37/2026, у вигляді арешту об`єктів нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 86,86 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 4937523101, яка належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 60 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 83368180391, яка належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 98,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 564946480000, яка належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 51,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 565003380000, яка належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_5 , загальною площею 8,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 331238468000, яка належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Отже, оскільки позовна заява не розглядалася по суті, а обставини, що стали причиною звернення до суду з цим позовом фактично відпали на час перегляду справи апеляційним судом, відсутні підстави для забезпечення цього позову, і суд першої інстанції вирішив питання про їх скасування в ухвалі про залишення позову без розгляду, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 07 травня 2026 року та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені заяви.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 07 травня 2026 року – скасувати. Ухвалити нову постанову, якою:

«У задоволені заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором позики грошових коштів – відмовити.»

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 31 липня 2026 року.

Головуючий

Судді