Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №2-2537/2007 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 29.07.2026 Справа № 2-2537/2007

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №2-2537/2007 Головуючий у 1-й інстанції: Воробйов А.В.

Провадження №22-ц/807/1796/26 Суддя-доповідач: Мінгазов Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача Мінгазова Р.В.,

суддів: Бредуна Д.С.,

Полякова О.З.,

за участю секретаря Товстопятко З.С..

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Будовської Наталії Володимирівни на ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2026 року у справі за скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Будовської Н.В. на дії та бездіяльність державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржник ОСОБА_2 -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя звернулась адвокат Будовська Н.В. в інтересах ОСОБА_1 зі скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання, у який просили визнати незаконною бездіяльність Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо повернення виконавчих листів за №2-2537/2007 виданий 18.06.2009 р. та №2-2537/2007 виданий 18.06.2009 р. без прийняття їх до виконання та зобов`язати прийняти виконавчі листи до виконання.

В обґрунтування скарги вказує наступне.

В 2007 році Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя було видано 2 виконавчих листа на виконання рішення суду у справі №2-2537/2007 від 20.09.2007: стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки – інваліда ОСОБА_4 у розмірі частини усіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 10.08.2007 р. і до повноліття дитини; стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки – інваліда у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з 10.09.2007 до її одужання, які перебували на виконанні у Шевченківському ВДВС та Орджонікідзевському ВДВС відповідно.

Згодом, у зв`язку з звільненням боржника, стягнення аліментів було припинено, виконавчі листи повернуто стягувачу. В подальшому, враховуючи, що боржник офіційно працевлаштувався, ОСОБА_1 , 28.09.2025 звернулася до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції з відповідною заявою, до якої було долучено оригінали виконавчих листів, підтвердження звернення за примусовим виконанням (що перериває строк давності для пред`явлення) та відповідні докази припинення стягнення у зв`язку зі звільненням боржника, а також докази того що ОСОБА_4 визнана наразі недієздатною, але 11.03.2026 представнику скаржника доведено до відома про повернення виконавчих документів з посиланням на п. 6 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження». Оскільки повернення оформлено у вигляді повідомлення, а не постанови, надати ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження не убачається можливим.

Враховуючи вищевикладене представник скаржника вважала такі дії державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції протиправними.

Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2026 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, адвокат Будовська Н.В. в інтересах ОСОБА_1 , 29.06.2026 подала апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Зазначає, що судом першої інстанції проігнорована ту обставину, що строк стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 , на утримання ОСОБА_4 встановлено до одужання останньої, однак ОСОБА_4 до цього часу не одужала, у зв`язку з чим на утримання ОСОБА_1 мають стягуватись аліменти.

У встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу учасники справи не подали.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином шляхом доставки судової повістки-повідомлення до електронного кабінету в ЄСІТС, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу за відсутності учасників справи.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_5 у цій справі підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Судовими рішеннями є: ухвали…, постанови…(ст. 258 ч. 1 ЦПК України).

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні скарги на дії та бездіяльність державного виконавця керувався ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження» і виходив з того, що донька боржника ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 . Строк пред`явлення виконавчого листа щодо стягнення аліментів на утримання доньки спливав 10.06.2020. Звернення стягувача у 2025 році відбулося зі значним пропуском зазначеного строку, у зв`язку з чим, на думку суду першої інстанції, повернення виконавчих документів у зв`язку з пропуском строку їх пред`явлення, передбачене п.2 ч.4 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження» є законним і обґрунтованим.

Звернення стягувача у вересні - жовтні 2025 року відбулося після спливу трирічного строку від дати повноліття дитини і жодних рішень суду про поновлення строку пред`явлення надано не було.

Дії державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо повернення виконавчих листів без прийняття до виконання, вчинені на підставі та в межах повноважень, визначених ЗУ «Про виконавче провадження» і є правомірними.

Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі погодитись повністю не можна з таких підстав.

Вказана ухвала суду першої інстанції вимогам законності та обґрунтованості у цій справі не відповідає.

Так як суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України достовірно не з`ясував всіх обставин, необхідних саме для правильного вирішення скарги на дії державного виконавця.

Так, апеляційним судом у цій справі у даному судовому засіданні встановлено, що:

18.06.2009 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя видано два виконавчих листи:

1) про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини усіх видів доходів щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.08.2007 і до повноліття дитини;

2) про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліментів у розмірі на її утримання, починаючи з 10.08.2007 до виздоровлення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення набрало законної сили 01.10.2007 строк пред`явлення виконавчих листів до виконання, зазначений у самих документах – до 01.10.2010.

Відповідно о інформаційної довідки від 02.04.2026 встановлено, що виконавче провадження №43395314 за одним із зазначених листів перебувало на виконанні в Шевченківському ВДВС м. Запоріжжя. За даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, 27.01.2020 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 05.07.2014 встановлено, що 05.07.2014 ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_7 та набула прізвище ОСОБА_8 , актовий запис № 240

28.09.2025 представником стягувача подано заяви про примусове виконання до Лівобережного ВДВС у м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління МЮ, (м. Одеса).

Повідомленням від 27.10.2025 старшим державний виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Мінстарства юстиції (м. Одеса) Кочіашвілі М.С. виконавчий лист №2-2537/2007 виданий 18.06.2009 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повернуто ОСОБА_9 без прийняття до виконання.

Повідомленням від 03.11.2025 старшим державний виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Мінстарства юстиції (м. Одеса) Кочіашвілі М.С. виконавчий лист №2-2537/2007 виданий 18.06.2009 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліментів на її утримання, з 10.08.2007 до видужання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повернуто ОСОБА_9 без прийняття до виконання.

Відповідно до вказаних повідомлень, державний виконавець обґрунтував повернення виконавчих листів стягувачу посиланням на норми п. 6 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у разі якщо він не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав виконавчий документ, заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону або заяву про поновлення виконавчого провадження відповідно до статті 37-1 цього Закону.

Разом з цим, в оскаржуваній ухвалі від 15.05.2026, суд першої інстанції, обґрунтовуючи правомірність дій державного виконавця, послався на п. 2 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» зазначивши про те, що повернення виконавчих документів у зв`язку з пропуском строку їх пред`явлення є законним і обґрунтованим, при цьому оцінку діям державного виконавця щодо повернення виконавчих листів стягувачу на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» судом взагалі не надано.

Крім цього, судом повністю проігноровано те, що відповідно до ч. 3 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Відповідно до одного з виконавчих листів №2-2537/2007 від 18.06.2009 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти у розмірі на її утримання, починаючи з 10.08.2007 до виздоровлення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Матеріали справи містять докази того, що на час пред`явлення виконавчих листів до виконання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнана недієздатною у зв`язку з наявним психічним розладом (дитячий церебральний параліч), тобто не одужала.

На вказану обставину суд першої інстанції уваги не звернув, не зясував характер і природу стягнутих аліментів, оцінку доводам скарги в повній мірі не надав.

Згідно до ч. 1 ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

7-1) чи є підстави для здійснення судового контролю, передбаченого частинами п`ятою, шостою статті 453-1 цього Кодексу;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Оскаржувана ухвала Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 15.05.2026 у цій справі в повній мірі вказаним вимогам не відповідає.

При вищевикладених обставинах, вимоги апеляційної скарги сторони стягувача частково ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та наявних у цій справі доказах.

Допущені судом порушення норм процесуального права призвели до постановлення передчасної помилкової ухвали, що перешкоджає подальшому розгляду цієї справи, та в силу вимог ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В разі скасування ухвали суду першої інстанції у цій справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, питання про розподіл цих витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, вирішується у подальшому судом першої інстанції за результатами розгляду справи в порядку, передбаченому ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 81-82, 89, 141, 367, 371-372, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Будовської Наталії Володимирівни – задовольнити частково.

Ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2026 року у цій справі скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р.В. Мінгазов

Судді: Д.С. Бредун

О.З. Поляков