Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №509/4588/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/4588/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року 31.07.2026 року Суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Панасенко Євгеній Миколайович, розглядаючи матеріали, які надійшли від Відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),-

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 701092 від 23.06.2026 року – гр. ОСОБА_1 23.06.2026 року о 17:30 год. в Одеській області, Одеському районі, с. Сухий Лиман, по вул. Чорноморців, 40, керуючи автомобілем «Toyota» д.н.з. НОМЕР_1 , не врахувала безпечну швидкість руху, внаслідок чого допустила наїзд на тварину (собаку). Внаслідок ДТП анспортний засіб отримав пошкодження, чим порушила п.12.1 Правил дорожнього руху (далі ПДР), за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

14.07.2026 року ОСОБА_1 подала до суду письмове клопотання про закриття провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення. Своє клопотання обгрунтовує тим, що вона рухалась із безпечною швидкістю руху, допустимою ПДР швидкістю у населених пунктах не більше 50 км. на годину, постійно контролювала його рух та безпечно керувала ним, була уважною, стежила за дорожньою обстановкою не відволікалась від керування цим засобом у дорозі, не створювала своїми діями загрози безпеці дорожнього руху. Під час руху на автомобільний шлях в с.Сухий Лиман по вул Чорноморців, 40 перед самим автомобілем вискочив собака, яка була без поводка та намордника, та у зв`язку із чим вона не взмозі була зупинити автомобіль, не мала технічної можливості уникнути ДТП та не здійснити наїзд на тварину, яка раптово потрапила під передні колеса автомобіля. Відсутність будь-якого гальмівного шляху до місця зіткнення, на її думку свідчить про раптовість потрапляння тварини під колеса автомобіля.

В судовому засіданні ОСОБА_1 також порушення не визнала, вважає, що правил дорожнього руху вона не порушувала, зіткнення із собакою відбулось непередбачено через неконтролбовані дії господаря собаки, який вигулював собаку без повідка, та яка раптово кинулась за іншою меншою собакою та потрапила їй під колеса. Внаслідок даної події її автомобіль отримав механічні пошкодження та потребує відновлювального ремонту.

В судовому засіданні допитано ОСОБА_2 в якості свідка, який дав наступні показання. 23.06.2026 року близько 17:30 год. він вийшов на вулицю з собакою, яку вигулював без повідка, оскільки собака завжди слухалась його команд та далеко від нього не відходила. Перед зіткненням його собака задніми лапами перебувала на проїжджій частині на відставні 1 метра (може ближче) до краю проїзної частини. Він дав команду собаці «Ко мне!», однак собака не встигла відреагувати та через 3 секунди відбувся наїзд автомобіля на собаку під керуванням водія ОСОБА_1 . При цьому, на думку свідка, до моменту зіткнення швидкість автомобіля була близько 80 км/год, гальмівного шляху автомобіля не було, а сам автомобіль зупинився через 26 метрів від місця зіткнення.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, та надавши оцінку всім дослідженим доказам, суддя вважає, що провадження по справі підлягає закриттю, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.7 та ст. 245 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно роз`яснень, викладених у п.24 постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП.

Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує в тому числі питання про те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи витребувано необхідні додаткові матеріали.

Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме в ньому повинні міститися повні й точні відомості про вчинене правопорушення і його кваліфікацію, що має значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Так, відповідальність за ст.124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та у сфері власності. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад). Суб`єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку). Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Умовою настання адміністративної відповідальності є наявний причинний зв`язок між порушенням правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди.

Відповідно до п. 1.10 ПДР, дорожньо-транспортна пригода — це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдано матеріальних збитків.

У відповідності до п.2.3.б ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п.12.1 ПДР, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Уповноваженою особою органу Національної поліції було встановлено, що 23.06.2026 року гр. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Тойота д.н.з. НОМЕР_2 , здійснила наїзд на тварину (собаку), чим порушила вимоги п. 12.1 ПДР України.

У відповідності до положень ст. 251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Проте, зазначені в протоколах обставини не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Так, згідно схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.06.2026 року місцем наїзду на тварину є проїзна частина АДРЕСА_2 .

З письмових пояснень ОСОБА_1 , а також пояснень, наданих нею під час судового засідання, вбачається, що вона рухалася зі швидкістю 45-50 км/год, та під час руху на проїзжу частину попереду її автомобіля раптово вибігла собака, у зв`язку з чим відбулось зіткнення із нею.

Згідно письмових пояснень гр. ОСОБА_2 , та його показань, наданих в судовому засіданні під час допиту в якості свідка, останній підтвердив, що в той день та час він вигулював собаку породи «Московська сторожева», власником якої є його дружина. Під час вигулу собака була без повідка. Також свідком підтверджено місце зіткнення автомобіля та собаки, яке зазначено на схемі місця ДТП від 23.06.2026 року.

Відповідно до ч.2 ст.180 ЦК України правила поводження з тваринами встановлюються законом.

Так, відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» №3447-IV від 06.11.2023, особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана забезпечити, серед іншого: безпеку супроводжуваної домашньої тварини; безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою; а також наявність повідка для здійснення вигулу собак поза місцем їх постійного утримання. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду. Особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана забезпечити: безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; безпеку супроводжуваної домашньої тварини; безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою; наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров`я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду. Дозволяється утримувати собак - без повідків і намордників під час оперативного використання правоохоронними органами, собак спеціального призначення, а також собак під час муштри, на полюванні, на навчально-дресирувальних майданчиках.

Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин. Отже, комплексний аналіз правового регулювання, чинного станом на час подій інкримінованого адміністративного правопорушення, свідчить про заборону вигулу собак без повідків і намордників крім випадків, прямо встановлених законом.

Згідно з ст.1 ПДР України, учасник дорожнього руху особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.

Суд зазначає, що собака не є учасником дорожнього руху, а її власник зобов`язаний дотримуватися правил вигулу собак, оскільки поведінка тварини не завжди є контрольованою, з метою забезпечення як збереження життя самого собаки, так і забезпечення безпеки дорожнього руху. Під час вказаної ДТП, собака не був контрольованим, оскільки вигул відбувався без повідка, що підтвердив свідок ОСОБА_2 в своїх поясненнях.

Окрім наведеного, справа не містить будь-яких даних, щодо фактичної швидкості руху транспортного засобу, дорожніх умов, оглядовості, стану проїзної частини, а також технічної можливості водія вжити заходів для запобігання наїзду.

Крім показань особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та показань свідка, який є заінтересованою особою у результатах розгляду даної справи, жодними письмовими доказами у справі швидкість руху автомобіля не визначено. Показання водія та свідка щодо швидкості руху автомобіля «Toyota» д.н.з. НОМЕР_1 суттєво різняться, та таку обставину, за відсутності інших доказів, слід підтверджувати відповідними експертними дослідженнями. Однак, учасниками справи такі клопотання суду не заявлялись, та й перевищення швидкості руху водієм ОСОБА_1 при розгляді даної справи за провину не ставиться.

Разом з цим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що наїзд на тварину було вчинено внаслідок порушення водієм вимог п.12.1 ПДР, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення. Факт порушення водієм ОСОБА_1 пункту 12.1 ПДР, що спричинило наїзд на тварину, вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення, яким визначено межі судового розгляду, не знайшов свого підтвердження під час дослідження у судовому засіданні, оскільки не підкріплений належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП – провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Таким чином, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення події та наявності складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Оскільки матеріали справи про адміністративне правопорушення не дають достатніх підстав та доказів для висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення та наявності у її діях події та складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв`язку з чим відсутні підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності за цією нормою закону, тому провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст.33-35, 40, 124, п.1 ст.247, 280, 283, 284, 294, 124, 122-4 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Одеського апеляційного суду через Овідіопольський районний суд Одеської області.

Суддя: Є. М. Панасенко