Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №521/4208/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 липня 2026 року м. Одеса

Справа № 521/4208/26

Провадження № 2/521/4424/26

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі

Головуючого – судді Гуревського В.К.

за секретаря – Турава Н.М.,

Учасники справи:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика»

Представник позивача – Міньковська Анастасія Володимирівна

Відповідач – ОСОБА_1

Представник відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

До Хаджибейського районного суду міста Одеси звернувся з позовом представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Позика» Міньковська Анастасія Володимирівна до ОСОБА_1 , за яким просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №46763527 від 17.12.2021 року у розмірі 23120,00 гривень;, сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 гривень, посилаючись на таке.

17.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 46763527. Відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 6800 гривень.

У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору.

01.09.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика»відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №01092025/1. Згідно даного Договору факторингу 01.09.2025 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 46763527 від 17.12.2021 року. Відповідно до Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 23120, 00 гривень, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 6800, 00 гривень; заборгованість за відсотками становить 16320, 00 гривень.

Не погодившись з позовними вимогами ОСОБА_1 з особі представника ОСОБА_2 03.06.2026 року подав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову, зменшити розмір правових витрат до 1000 гривень, посилаючись на таке.

Відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на відсутність належних та допустимих доказів фактичного отримання кредитних коштів, оскільки надана позивачем довідка про переказ коштів не підтверджує здійснення такого переказу, а первинні платіжні документи (банківська виписка, платіжне доручення, меморіальний ордер тощо) до матеріалів справи не долучені.

Крім того, відповідач вважає умови кредитного договору несправедливими, оскільки передбачені ним процентні ставки (2 % та 3 % на день) призвели до нарахування відсотків у розмірі, що є неспівмірним із сумою основного боргу та суперечить засадам справедливості, добросовісності й розумності.

Також відповідач заперечує проти заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 500,00 гривень, вважаючи їх завищеними з огляду на типовий характер спору та використання позивачем шаблонної позовної заяви.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» Міньковська Анастасія Володимирівна 08.06.2026 року надала до суду відповідь на відзив, в якій зазначила наступне.

Договір про надання фінансового кредиту № 46763527 від 17.12.2021 був укладений між сторонами в електронній формі шляхом підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджується матеріалами справи. Позивач вважає доведеним факт перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 6 800,00 гривень а нарахування відсотків у розмірі 16 320,00 гривень – таким, що здійснено відповідно до умов договору.

Також позивач зазначив, що кредитний договір є чинним, недійсним у встановленому законом порядку не визнавався, а тому користується презумпцією правомірності. Заперечуючи доводи відзиву, позивач просив відмовити у їх задоволенні та вказав, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є документально підтвердженими, співмірними зі складністю справи та підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 16.06.2026 року було витребувало з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» інформацію та належним чином завірені документи.

На виконання вищевказаної ухвали Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» надали до суду наявну інформацію щодо руху грошових коштів за період 17.12.2021 року - 25.12.2021 року, на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську картку № НОМЕР_1 .

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Позика» Куриліна Валерія Василівна просила розглянути справу за її відсутності, на позовних вимогах наполягала у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

Розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі представлених позивачем письмових доказів.

Судом встановлено, що 17.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 46763527 в електронній формі. Відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 6800 гривень, що підтверджуються відповіддю Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» оформлення кредитного договору в електронній формі із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором прирівнюється до укладення договору у письмовій формі з власноручним підписом сторін.

Одноразовий ідентифікатор надсилається позичальнику на номер мобільного телефону або інший засіб зв`язку, зазначений ним під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, та використовується для підтвердження волевиявлення щодо укладення договору.

У цій справі кредитний договір був підписаний відповідачем саме шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на вказаний ним номер телефону, що підтверджує належне волевиявлення на укладення договору та відповідає вимогам законодавства. Такий підхід узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема постановою від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 та постановою у справі № 524/5556/19.

Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору кредитодавець зобов`язаний надати споживачу паспорт споживчого кредиту із повною інформацією про умови кредитування, що дає можливість прийняти усвідомлене рішення щодо укладення договору.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач був ознайомлений з умовами кредитування до укладення договору, після чого погодився на їх прийняття шляхом підписання кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Згідно з умовами договору кредитодавець зобов`язався надати кредит у визначеному розмірі, а позичальник — повернути отримані кошти та сплатити проценти у строки й на умовах, передбачених договором.

Відповідно до умов договору він укладався шляхом акцепту оферти, розміщеної в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. З наданої позивачем довідки про ідентифікацію клієнта вбачається, що відповідач здійснив акцепт договору шляхом введення одноразового ідентифікатора, при цьому в системі зафіксовано номер мобільного телефону, електронну адресу, дату і час підписання договору, а також маскований номер банківської картки НОМЕР_2 .

Згідно із частиною другою статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції (оферти) та її прийняття (акцепту), а електронний підпис одноразовим ідентифікатором є належним способом його підписання і породжує для сторін такі самі правові наслідки, як і власноручний підпис.

Надані позивачем електронні докази підтверджують, що укладення кредитного договору стало можливим лише після проходження відповідачем процедури авторизації в особистому кабінеті, введення персональних даних, номера мобільного телефону та використання одноразового ідентифікатора. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Відповідно до статей 5, 7, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ має таку саму юридичну силу, як і документ у паперовій формі, а його допустимість як доказу не може бути заперечена виключно через електронну форму.

Позивачем до матеріалів справи подано електронний договір та додатки до нього у візуальній формі, які містять усі істотні умови договору, персональні дані відповідача, реквізити сторін, номер телефону, адресу електронної пошти та відомості про використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Суд вважає такі докази належними та допустимими.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Матеріали справи не містять доказів того, що договір про надання фінансового кредиту № 46763527 від 17.12.2021 року був визнаний недійсним чи неукладеним, а тому діє презумпція його правомірності.

Щодо доводів відповідача про непідтвердження факту отримання кредитних коштів суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 3.1 договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачу кредит у сумі 6 800, 00 гривень шляхом перерахування коштів на банківську картку, визначену відповідачем під час оформлення кредиту.

Із листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 24.10.2025 вбачається, що 17.12.2021 року кредитні кошти у сумі 6 800 гривень були перераховані на банківську картку відповідача через платіжну систему зазначеної установи (а. с. 25).

Крім того, на виконання ухвали суду АТ «Державний ощадний банк України» повідомило, що банківська картка № НОМЕР_1 емітована саме на ім`я ОСОБА_1 , що узгоджується з маскованим номером картки, зазначеним у кредитному договорі та довідці про ідентифікацію клієнта.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів підтверджує, що кредитні кошти були перераховані саме на банківську картку, власником якої є відповідач.

Відповідач не надав суду жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував факт укладення кредитного договору, використання його персональних даних або отримання кредитних коштів, а також не подав доказів погашення кредиту.

Щодо розміру заявленої до стягнення заборгованості суд зазначає, що пунктами 3.2, 5.1, 5.2 та 5.11 договору сторони погодили порядок нарахування процентів за користування кредитом. У пільговий період застосовувалася процентна ставка 2 % на день, а після його закінчення — стандартна процентна ставка 3 % на день у межах строку кредитування.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що проценти були нараховані лише в межах строку кредитування відповідно до умов договору. Доказів неправильності такого розрахунку відповідачем суду не надано.

Посилання відповідача на несправедливість умов договору суд оцінює критично, оскільки матеріали справи свідчать, що до моменту підписання договору відповідач мав можливість ознайомитися з усіма його істотними умовами, у тому числі із сумою кредиту, процентною ставкою, строком кредитування та порядком повернення коштів. Підписавши договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідач підтвердив свою згоду з його умовами.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт укладення між сторонами кредитного договору, перерахування відповідачу кредитних коштів, а також розмір заборгованості. Відповідачем зазначені обставини належними доказами не спростовано, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору.

На підтвердження факту укладення договору позивачем надано примірник електронного договору, додатки до нього, довідку про ідентифікацію клієнта (а. с. 12-18).

Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначав, що матеріали справи не містять належних доказів проходження відповідачем ідентифікації та верифікації, отримання ним одноразового ідентифікатора, укладення кредитного договору саме відповідачем, а також належних доказів видачі кредитних коштів та розрахунку заборгованості.

Разом із тим зазначені доводи спростовуються матеріалами справи.

01.09.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика»відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №01092025/1. Згідно даного Договору факторингу 01.09.2025 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 46763527 від 17.12.2021 року. Відповідно до Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 23120, 00 гривень, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 6800, 00 гривень; заборгованість за відсотками становить 16320, 00 гривень.

Згідно зі статтями 526, 1048, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у порядку і строки, визначені договором.

Відповідно до статті 1082 ЦК України та правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не звільняє його від обов`язку виконання кредитного зобов`язання.

Оскільки відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором, у нього виникла заборгованість перед новим кредитором, що є підставою для її стягнення в судовому порядку.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань.

Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд доходить висновку, що позивач довів факт укладення кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів, перехід до нього права вимоги за договором факторингу та наявність заборгованості у заявленому розмірі, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 23120,00 гривень є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки судом задоволено позов, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі в сумі 2662, 40 гривень.

Відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України до судових витрат належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із положень статей 137, 141 ЦПК України, відповідно до яких витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу за умови підтвердження їх розміру належними доказами та за умови їх співмірності зі складністю справи, обсягом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом, і значенням справи для сторони.

На підтвердження понесених витрат позивачем подано договір про надання правової допомоги №39493634_01 від 02.01.2026 року (а. с. 9-11), додаткову угоду № 46763527 до договору про надання правової допомоги №39493634_01 від 02.01.2026 року (а. с. 24), детальний опис наданих послуг (а. с. 36), акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги (а. с. 33) та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката (а. с. 31). Подані докази підтверджують обсяг наданої правничої допомоги та її вартість у розмірі 5 500,00 гривень.

Оцінивши подані докази, характер і складність спору, обсяг виконаної адвокатом роботи, а також враховуючи правові висновки Верховного Суду щодо можливості відшкодування як сплачених, так і таких, що підлягають сплаті, витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 гривень є документально підтвердженими, співмірними та підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 16, 526, 611, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 13, 141, 263, 265, 268, 272, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, СУД –

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Позика»(ЄДРПОУ - 39493634, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_4 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО: 380634) заборгованість за Кредитним договором № 46763527 від 17.12.2021 року у розмірі 23120 (двадцять три тисячі сто двадцять) гривень 00 копійок, з яких:

-заборгованість за тілом кредиту становить 6800 (шість тисяч вісімсот) гривень 00 копійок;

-заборгованість за відсотками становить 16320 (шістнадцять тисяч триста двадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Позика»(ЄДРПОУ - 39493634, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_4 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО: 380634) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Позика»(ЄДРПОУ - 39493634, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_4 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО: 380634) суму сплаченого судового збору 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення його в повному обсязі.

СУДДЯ: В.К.Гуревський

Рішення суду у повному обсязі складено 31 липня 2026 року.