Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №757/6173/22-ц — Подільський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 757/6173/22-ц

Провадження № 2/505/597/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31.07.2026 року м.Подільськ Одеської області

Подільський Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючої судді – Павловської Г.В.

при секретарі – Киларь Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів та відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів та відшкодування моральної шкоди і з урахуванням уточнених позовних вимог просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на його користь 5400,00 грн. безпідставно набутих нею коштів та 1 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 08-09 липня 2020 року, відповідачка маючи на той час прізвище ОСОБА_3 безпідставно отримала на свої рахунки в АТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти від нього на загальну суму 5400, 00 грн. двома безготівковими платежами: 4000,00 грн. 08.07.2020 року та 1400,00 грн. 09.07.2020 року. Вказані кошти відповідачка шахрайським способом виманила у нього внаслідок омани та зловживання його довірою через застосунок «Приват24» у мережі інтернет. Після отриманих коштів відповідачка відмовилась їх повертати перестала спілкуватись з ним і заблокувала його у своєму телефоні та у всіх соціальних мережах, які йому були відомі.

Внаслідок втрати свого майна, він зазнав сильних душевних хвилювань , позбавлення його коштів призвело до втрати ним віри у порядність жінок, у зв?язку з чим він змушений звернутись до суду.

07.10.2024 року від представника відповідачки ОСОБА_2 – адвоката Цвігун А.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, який зареєстрований за вх.№ 13306 від 07.10.20245 року.

Представник відповідачки зазначив, що відповідачка, ОСОБА_2 , та позивач познайомилися в мережі Інтернет на сайті знайомств і почали спілкуватися. Відповідачка у справі, розпочавши спілкування з позивачем мала достатні наміри на виникнення дружніх стосунків, які згодом могли перейти до створення стійких сімейних відносин, те ж саме повідомив їй і позивач. Повіривши в його серйозні наміри та дружнє відношення до неї, погодилась на отримання грошової допомоги в якості подарунка від близької людини, друга, яким і вважала позивача.

Згодом у позивачки та відповідача погіршилися стосунки у зв?язку з тим, що у позивача з відповідачкою були різні погляди на життя, що і було однією з підстав припинення відносин між ними.

Оскільки позивач в своєму позові посилається на обізнаність розуміння виникнення правочину то одночасно мав розуміти, що передання коштів на користь відповідача без укладання письмового правочину не може в майбутньому вважатися помилкою з його боку, оскільки поведінка сторони правочину має бути сталою. Одночасно позивач не зазначив, що передача коштів на користь відповідача сталася поза його волею і відповідно не навів належних доказів.

Позивач, перераховуючи кошти чи інше майно відповідачу, знав, що між ними відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок), а тому поведінка Позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків).

Позивачем не доведено у встановленом порядку належними та допустимими доказами, що між ним та відповідачкою була досягнута домовленість із повернення отриманих грошових коштів.

Позивач систематично, протягом тривалого часу добровільно перераховував грошові кошти на користь відповідачки ОСОБА_2 і не мав наміру їх повертати , проте згодом його поведінка змінилась і він почав вимагати ці кошти.

Щодо стягнення моральної шкоди. Представник відповідачки зазначив, що важливою умовою для осіб, які звертаються до суду для відшкодування моральної шкоди є наявність доказів. Доказами, що підтверджують розмір моральної шкоди можуть слугувати дані, що підтверджує дійсність моральних страждань, їх тяжкість та зміну звичного способу життя потерпілого, це можуть бути висновок спеціаліста, психолога або висновок судового експерта-психолога, показання свідків (свідчення друзів, колег, тощо), характеристика з місця роботи, виписки з лікарні, якщо потерпілий звертався по допомогу до лікаря невролога чи психіатра, рахунки від приватних психологів чи проходження спеціальних курсів реабілітації.

Однак, позивачем не доведений факт заподіяння йому моральних страждань неправомірними діями відповідача, не доведено причинного зв`язку між діями відповідача та спричиненням моральних страждань, також не наведено жодних доказів у чому полягає та чим саме керувався позивач, визнаючи розмір морального відшкодування.

Ухвалою суду від 15.01.2026 року суддею Павловською Г.В. справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 28.04.2026 року у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про передачу справи за підсудністю до Голосіївського районного суду м.Києва відмовлено. У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в межах суми стягнення та накладення арешту на рахунки відповідачки ОСОБА_2 відмовлено. Заяву позивача ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів та відшкодування моральної шкоди повернути без розгляду. Закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів та відшкодування моральної шкоди до судового розгляду по суті на 05.06.2026 року на 13 год. 15 хв.

Позивач ОСОБА_1 в судове засдання не з?явився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутності, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник – адвокат Цвігун А.В.в судове засідання не з?явилися, представник відповідачки надав заяву, яка зареєстрована в канцелярії Подільського міськрайонного суду Одеської області за вх.№10336 від 05.06.2026 року про розгляд справи у відсутності відповідачки та її представника, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів – відмовити.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд також застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.

Суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (стаття 1213 ЦК), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна, а набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого.

Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок, потерпілого поза підставою, передбаченою законам, іншими правовими актами чи правочином.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Судом встановлено і відповідачкою не заперечується, що позивач і відповідач в минулому перебували у дружніх відносинах.

Згідно дублікату квитанції № P24A785697446A96384 від 08.07.2020 року позивачем було здійснено переказ грошових коштів на імя одержувача ОСОБА_4 на суму 4000,00 грн.. призначення платежу: переказ на картку ПриватБанку. Платник: ОСОБА_1 .

Згідно дублікату квитанції № P24A785866798A48314 від 09.07.2020 року позивачем було здійснено переказ грошових коштів на імя одержувача ОСОБА_4 на суму 1400,00 грн.. призначення платежу: переказ на картку ПриватБанку. Платник: ОСОБА_1 .

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61- 22315сво18) зазначено, що: "добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) – це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того чи підлягають поверненню безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду у справі № 548/741/21, де суд звернув увагу на те що кошти перераховані позивачем на рахунок відповідача добровільно та без зазначення призначення платежу не є отриманими відповідачем безпідставно у розумінні статті 1212 ЦК Українита не є такими, що підлягають поверненню.

Згідно ч.ч. 2-4 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, позивач, ОСОБА_1 , пераховуючи кошти відповідачці ОСОБА_4 знав, що між ними відсутнє зобов?язання (відсутній обов?язок), а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потрепіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків).

Позивачем не доведено в установленмоу порядку належними та допустимим доказами, що між ним та відповідачкою була досягнута домовленість про повернення грошових коштів. В наданих позивачем дублікатів квитанцій не вказано призначення платежу, а вказано, що це був переказ грошових коштів від позивача, що свідчить про те, що позивач добровільно переводив ці кошти та не мав наміру їх повертати.

При вищевикладених обставинах, проаналізувавши усі докази наявні в матеріалах справи, надавши їм оцінку, суд вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та недоведеними, за наслідком чого у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити за недоведеності вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог про стягнення безпідставно набутих коштів, не встановивши факту безпідставного набуття відповідачкою грошових коштів за рахунок позивача, похідна вимога про відшкодування моральної шкоди також не підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, її обсягу, а також причинного зв`язку між діями відповідача та моральними стражданнями, на які він посилається.

На підставі ст.ст.13, 76-81, 141,258,259, 263–265 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів та відшкодування моральної шкоди – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Суддя Павловська Г.В.

Повне судове рішення складено 31.07.2026 року.