Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №570/1216/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року

м. Рівне

Справа № 570/1216/25

Провадження № 22-ц/4815/775/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Шимківа С.С.,

суддів: Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія

"Солвентіс",

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 19 січня 2026 року (ухвалене у складі судді Штогуна О.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Пінг-Понг" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

01 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Пінг-Понг" перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс".

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 16 січня 2020 року між ТзОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1844703 в електронній формі.

На підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 6000 грн.

Проте, відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання.

09 жовтня 2020 року згідно умов договору факторингу №03/10 ТОВ "Мілоан" відступило право вимоги за кредитним договором № 1844703 від 16 січня 2020 року на користь ТОВ "Діджи Фінанс", а ТОВ "Діджи Фінанс" набуло права вимоги до відповідача.

24 січня 2022 року між ТОВ "Діджи Фінанс" та ТОВ "ФК "Пінг-Понг" укладено договір факторингу № 1/15, у відповідності до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1844703 від 16 січня 2020 року.

Просили стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 16698 грн.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 19 січня 2026 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено повністю.

Рішення суду обґрунтовано тим, що позивач не довів належними доказами факт укладення кредитного договору ТОВ "Мілоан" із відповідачем, а відповідно, що сторони набули взаємних прав та обов`язків за ним.

Суд вважав недоведеною і ту обставину, що ТОВ "Мілоан" на виконання кредитного договору перерахувало відповідачу на його рахунок кошти в розмірі 6000 грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем не доведено факт укладення поміж ТОВ "Мілоан" та відповідачем кредитного договору від 16 січня 2020 року №1844703, а відповідно наявність за зазначеним договором права вимоги у першого до останнього, суд зробив висновок, про відсутність такого права і у позивача.

Не погоджуючись із рішенням суду ТзОВ "ФК "Солвентіс" оскаржило його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що вважає оскаржуване рішення таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Відповідачу було направлено електронним повідомленням на номер, який був вказаний ним у договорі про споживчий кредит, одноразовий ідентифікатор W34232, при введенні якого він підтвердив прийняття умов договору.

Кредитний договір не визнаний недійсним чи/або неукладеним у встановленому законом порядку, тобто правомірність правочину, передбачена ст. 204 ЦК України, не спростована.

Відсутність кваліфікованого електронного підпису не зумовлює недостовірність певних даних в електронній формі та не ставить під сумнів достовірність електронного доказу.

Наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення є належним та допустимим доказом на підтвердження перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу.

Відповідачем не спростовано отримання ним кредитних коштів.

Позивачем надано докази на підтвердження набуття ним права вимоги до позивача.

Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що 16 січня 2020 року між ТзОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1844703 в електронній формі.

Пунктом 1.1.-1.4. договору передбачено, що позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) в розмірі 6000,00 грн. на строк 30 днів, з 16.01.2020 року по 15.02.2020 року.

Пунктом 1.5. договору про споживчий кредит визначено загальні витрати позичальника за кредитом.

Пунктом 2.1. кредитного договору визначено, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

09 жовтня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір відступлення прав вимоги №03/10, відповідно до якого кредитор ТОВ «Мілоан» передало (відступило) новому кредитору ТОВ «Діджи Фінанс» за плату, а новий кредитор ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників.

24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Солвентіс», до зміни найменування - ТОВ «ФК «Пінг-Понг», було укладено договір факторингу № 1/15, відповідно до якого ТОВ «ФК «Солвентіс» (фактор) зобов`язалося передати грошові кошти в розпорядження клієнта ТОВ «Діджи Фінанс» за плату, а клієнт зобов`язався відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.

02 листопада 2024 року ТОВ «ФК «Солвентіс» повідомило ОСОБА_1 про відступлення прав вимоги за вказаним кредитним договором.

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 , сформованих ТОВ «Мілоан» по кредитному договору № 1844703, заборгованість за договором складає 16698,00 грн., яка включає в себе: 6000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 9018,00 грн. - заборгованість за процентами та 1680,00 грн. – заборгованість за пенею.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції покликався на недоведеність позивачем надання відповідачу кредиту, а, відповідно, і відсутність у позивача прав вимоги за ним до відповідача.

Колегія суддів погоджується із такими висновками місцевого суду.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону визначено, що, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як було передбачено у п. 2.1. кредитного договору № 1844703 від 16.01.2020 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

На підтвердження виконання ТОВ «Мілоан» своїх зобов`язань щодо надання кредиту на підставі договору № 1844703 від 16.01.2020 року, позивач ТОВ «ФК «Солвентіс» надало копію платіжного доручення № 13907323 від 16.01.2020 року про перерахування коштів в сумі 6000,00 грн., отримувач: ОСОБА_1 , кредит. рах. № НОМЕР_1 , а також відомості про щоденні нарахування та погашення за договором № 1844703, сформовані ТОВ «Мілоан».

Разом з тим, копії вказаних документів не можуть вважатися належним доказом надання відповідачеві кредиту на підставі договору № 1844703 від 16.01.2020 року.

Платіжне доручення № 13907323 від 16.01.2020 року було сформоване та підписане посадовою особою з прикладенням печатки самого ТОВ «Мілоан» та не є беззаперечним доказом проведення платежу.

У матеріалах справи відсутні докази, що рахунок, на який згідно вказаного платіжного доручення здійснювалося перерахування коштів - № 414949******999, належить саме ОСОБА_1 .

Так само і відомості про щоденні нарахування та погашення за договором № 1844703 від 16.01.2020 року, що по суті є розрахунком заборгованості, не можуть вважатися належним доказом виконання ТОВ «Мілоан» своїх зобов`язань за договором щодо надання відповідачу кредиту.

ТОВ «ФК «Солвентіс» не надало суду жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів на рахунок відповідача ОСОБА_1 , на підставі договору № 1844703 від 16.01.2020 року, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідних рахунків відповідачу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків місцевого суду.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № № 1844703 від 16.01.2020 року.

Щодо посилань скаржника на докази, долучені до апеляційної скарги та необхідності їх врахування при розгляді справи, колегія суддів приходить до слідуючого висновку.

Відповідно до ч. 3 ст.367 ЦПК докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках , якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У даній справі встановлено, що долучені до апеляційної скарги докази не були подані до суду першої інстанції. Відповідно такі докази судом апеляційної інстанції не приймаються.

Виходячи із наявних у матеріалах справи та досліджених судом доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" залишити без задоволення.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 19 січня 2026 залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Шимків С.С.

Судді: Боймиструк С.В.

Ковальчук Н.М.