Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №935/1554/24 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №935/1554/24 Головуючий у 1-й інст. Янчук В. В.

Категорія 16 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Галацевич О.М., Павицької Т.М.,

за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №935/1554/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коростишівземінвест» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коростишівземінвест»

на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Рибнікової М.М. у м.Коростишеві,

у с т а н о в и в:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коростишівземінвест» (далі – ТзОВ «Коростишівземінвест»). Просила: розірвати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 та ТзОВ «Коростишівземінвест» від 27 листопада 2009 року; стягнути з ТзОВ «Коростишівземінвест» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 7 433,76 грн.

Позов обґрунтований тим, що 27 листопада 2009 року між ОСОБА_2 (матір`ю позивача) та ТзОВ «Коростишівземінвест» укладений договір оренди землі строком на 10 років, тобто до 2020 року. Предметом договору є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,4745 га, яка знаходиться на території Студеницької сільської ради Житомирського району Житомирської області, кадастровий номер 1822587300:04:000:0646. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона ( ОСОБА_1 ) отримала у спадщину вказану земельну ділянку, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 24 вересня 2015 року. Відповідно до умов договору, строк його дії встановлений на 10 років, тобто до 2020 року. З відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру, а також з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що земельна ділянка продовжує перебувати у користуванні ТзОВ «Коростишівземінвест». Речове право на користування земельною ділянко зареєстроване 18 березня 2017 року на підставі додаткової угоди від 01 березня 2016 року. За інформацією, що міститься в реєстрі, право оренди продовжено на 10 років. Із 2020 року земельна ділянка не була повернута їй ( ОСОБА_1 ) у встановленому порядку, ТзОВ «Коростишівземінвест» зареєструвало право користування земельною ділянкою і продовжує нею користуватися. З 2020 року їй не виплачується орендна плата за користування земельною ділянкою. ТзОВ «Коростишівземінвест», користуючись земельною ділянкою, не виконав свого обов`язку зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Орендар грубо порушив умови договору. Користувавшись земельною ділянкою впродовж 2020-2023 років, орендар не сплачував орендної плати та продовжує використовувати земельну ділянку наразі. Зважаючи на такі грубі та істотні порушення умов договору, вважає за необхідне ініціювати дострокове припинення договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 7 433,76 грн із розрахунку: 61 948,02 грн (нормативно-грошова оцінка земельної ділянки) * 3% = 1 858,44 грн (плата за один рік) * 4 роки.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2025 року позов задоволений. Договір оренди землі від 27 листопада 2009 року, укладений ОСОБА_1 та ТзОВ «Коростишівземінвест», розірваний. Стягнуто з ТзОВ «Коростишівземінвест» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати у сумі 7 433,76 грн. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ТзОВ «Коростишівземінвест» подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову про розірвання договору оренди землі і про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що сторонами визначений строк дії договору – десять років, із урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Між ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , та ТзОВ «Коростишівземінвест» 01 березня 2016 року укладена додаткова угода до договору оренди землі від 27 листопада 2009 року, за змістом якої у зв`язку з переходом права власності на земельну ділянку розміром 2,4745 га до спадкоємця ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НАР №201460 від 24 вересня 2015 року, що належала ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №154492 від 16 квітня 2004 року, сторони дійшли згоди здійснити заміну сторони орендодавця у договорі оренди землі від 27 листопада 2009 року, а саме, замінити орендодавця на її правонаступника - ОСОБА_1 . Інші умови договору оренди землі не змінювалися. Саме тому, державним реєстратором Козіївської сільської ради Коростишівського району Житомирської області Пашинською Д.В. 21 березня 2017 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 34378389 та внесено до Державного реєстру речових право на нерухоме майно запис про інше речове право номер 19556288 щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 1822587300:04:000:0646. Вказаний запис внесений на підставі документів, що подані для державної реєстрації, а саме: договору від 27 листопада 2009 року б/н та додаткової угоди від 01 березня 2016 року б/н. При цьому, під час внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про інше речове право номер 19556288, державним реєстратором вказаний строк дії іншого речового права - 10 років, що відповідає укладеному договору оренди землі. Під час внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про інше речове право номер 19556288, державним реєстром також зазначені відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення, а саме, що вказане інше речове право – право оренди зареєстровано у Державному реєстрі земель, реєстраційний номер іншого речового права 041021100038, 21 червня 2010 року. Зазначене вище спростовує твердження позивача, що договір оренди земельної ділянки №75 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,4745 га продовжено на 10 років відповідно до додаткової угоди від 01 березня 2016 року. Обрахунок строку дії договору оренди землі почався 21 червня 2010 року. З урахуванням наведеного, укладений 27 листопада 2009 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ТзОВ «Коростишівземінвест» (орендар) договір оренди землі, діяв до 21 червня 2020 року, коли і закінчився. У зв`язку з закінчення строку дії вказаного договору 21 червня 2020 року, з вказаної дати у ТзОВ «Коростишівземінвест» припинився обов`язок нарахування та виплати орендної плати на користь ОСОБА_1 , а тому і відсутні підстави щодо задоволення позовної вимоги про стягнення з ТзОВ «Коростишівземінвест» 7 433,76 гривень заборгованості з орендної плати за 2020-2023 роки. Суд же дійшов висновку, що договір оренди землі від 27 листопада 2009 року, укладений ОСОБА_1 та ТзОВ «Коростишівземінвест», продовжував діяти після 21 червня 2020 року. На переконання скаржника, зазначена позиція суду першої інстанції не узгоджується з умовами договору оренди землі, вимогами спеціального нормативно-правового акта, яким є Закон України «Про орендну землі», та висновками Верховного Суду в цій категорії справ. Так, згідно з частинами першою та другою ст.33 Закону України «Про орендну землі» (в редакції на дату виникнення правовідносин щодо поновлення договору оренди землі, 21 червня 2020 року), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку (частина друга). Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою ст.33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проєкт додаткової угоди, продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди. Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст.3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору. Закон України «Про оренду землі» (в редакції на дату виникнення відносин щодо поновлення договору оренди землі на спірну земельну ділянку) за своїм змістом вказує, що договір оренди землі після закінчення строку на який його було укладеного, може, або припинити свою дію (частина перша ст.19 Закону України «Про оренду землі»), або бути поновлено (ст.33 Закону України «Про оренду землі»). Виснуючи про продовження строку дії договору оренди землі від 17 листопада 2009 року, суд першої інстанції вважав, що його було поновлено. Водночас, порядок поновлення договору оренди землі регламентовано ст.33 Закону України «Про оренду землі». При цьому, Верховний Суд послідовно у своїй практиці сформував відповідні позиції щодо порядку поновлення договору оренди землі як за частинами другою-п`ятою, так і за частиною шостою ст.33 Закону України «Про оренду землі». Згідно з усталеною практикою Верховного Суду для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частинами другою-п`ятою ст.33 Закону України «Про оренду землі» необхідно встановити такі юридичні факти: 1) орендар належно виконує свої обов`язки за договором; 2) орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; 3) до листа-повідомлення орендар додав проєкт додаткової угоди; 4) орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення. Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою ст.33 Закону України «Про оренду землі», необхідно встановити такі юридичні факти: 1) орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; 2) він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; 3) до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; 4) продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; 5) орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору. При цьому, Верховний Суд послідовно у своїй практиці вказує, що завершення процедури поновлення договору оренди землі відповідно до вимог ст.33 Закону України «Про оренду землі» є укладення додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення, яка має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку, або ж у випадку відмови чи явного зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі – відповідний позов до суду. Вказане узгоджується з вимогами частини восьмої, дев`ятої ст.33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на дату виникнення відносин щодо поновлення договору оренди землі на спірну земельну ділянку). У даній справі, судом першої інстанції не було встановлено, чи дотрималися сторони механізму ст.33 Закону України «Про оренду землі» та чи існують юридичні факти, які згідно з висновків Верховного Суду в даному випадку повинні бути. Висновок суду першої інстанції про продовження дії договору оренди землі, укладеного 17 листопада 2009 року між ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , та ТзОВ «Коростишівземінвест», після 21 червня 2020 року не відповідає вимогам спеціального Закону та висновкам Верховного Суду. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували виконання сторонами процедури поновлення договору оренди землі, яка визначена ст.33 Закону України «Про оренду землі». ТзОВ «Коростишівземінвест», як орендар земельної ділянки, до закінчення строку дії договору не повідомляв про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк.

Сторона позивача правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник відповідача Варцаба С.А. апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити, - рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача Кушніренко А.В. апеляційну скаргу не визнав, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав.

Частиною четвертою ст.373 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до цільового призначення.

Згідно з ст.2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з частиною першою ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша ст.627 ЦК України).

У відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст.32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст.24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

У пункті "д" частини першої ст.141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати. При цьому, фундаментальне значення, крім ознаки «систематичність», має значення саме несплата орендної плати (висновок Верховного Суду у постанові від 11 липня 2018 року в справі №484/3687/16).

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами частини першої ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша ст.77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша ст.80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі №129/1033/13-ц).

Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року в справі №522/16724/16 зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі».

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке зареєстровано в реєстрі за №2-789, виданого 24 вересня 2015 року Коростишівською державною нотаріальною конторою, є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1822587300:04:000:0646 площею 2,4745 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.10).

Між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коростишівземінвест» 27 листопада 2009 року укладений договір оренди землі №75, за умовами якого ОСОБА_2 передала земельну ділянку площею 2,4745 га з кадастровим номером 1822587300:04:000:0646 у користування орендареві -ТзОВ «Коростишівземінвест» (а.с.27-29).

У пункті 1 додаткової угоди від 01 березня 2016 року до договору оренди землі від 27 листопада 2009 року, яка укладена між ОСОБА_1 та ТзОВ «Коростишівземінвест», зазначено, що у зв`язку з переходом права власності на земельну ділянку в розмірі 2, 4745 га відповідно до свідоцтва про право на спадщину серії НАР №201460 від 24 вересня 2015 року, що належала ОСОБА_2 на підставі державного акта, до його спадкоємця ОСОБА_1 , сторони дійшли згоди здійснити заміну сторони орендодавця в договорі оренди землі від 27 листопада 2009 року, що зареєстрований в державному реєстрі земель № 041021100038 від 21 червня 2010 року, а саме, замінити «орендодавця» на його правонаступника ОСОБА_1 (а.с.31). Сторони також домовилися, що орендна плата за договором нараховується на правонаступника з дня підписання даної додаткової угоди. Всі інші умови договору залишаються без змін.

Вказане підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №376310178 від 28 квітня 2024 року, згідно з якою право оренди земельної ділянки площею 2,4745 га з кадастровим номером 1822587300:04:000:0646, належної ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 27 листопада 2009 року, зареєстроване строком дії: 10 років, із правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду) (а.с.36).

Згідно з п.3.1 договору оренди землі №75 від 27 листопада 2009 року, договір укладений строком на 10 років із урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Договір діє з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Відповідно до п.3.2 договору оренди землі №75 від 27 листопада 2009 року, якщо до моменту закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його припинення шляхом надсилання відповідного поштового повідомлення іншій стороні, цей договір вважається продовженим на такий самий строк та на тих самих умовах.

У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку цього договору, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку цього договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.3.3 договору оренди землі №75 від 27 листопада 2009 року). Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Із змісту п.4.1 договору оренди землі №75 від 27 листопада 2009 року слідує, що орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі готівкою через касу орендаря з письмовим підтвердженням орендодавцем факту одержання готівки в день її одержання. Розмір орендної плати у рік складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1822587300:04:00:0646 становить 61 948,02 грн (а.с.15).

Відповідно до п.4.3 договору оренди землі №75 від 27 листопада 2009 року орендна плата вноситься у такі строки: до 31 грудня кожного року оренди.

У листі державного реєстратора від 10 жовтня 2024 року зазначено, що договір оренди землі від 27 листопада 2009 року зареєстрований 21 червня 2010 року терміном на 10 років (а.с.68). Даний договір діяв по 21 червня 2020 року. Також повідомлено про неможливість припинення запису про реєстрацію права оренди у зв`язку з наявністю пункту 3.2 договору, який містить відомості щодо поновлення договору. Встановити факт надсилання будь-яких повідомлень у даній ситуації не є можливим, а тому припинити запис про оренду землі в односторонньому порядку, зважаючи на цей пункт, неможливо.

За зверненням власника земельної ділянки ОСОБА_1 комісією в складі: голови - заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Семотюка В.Д., старости Студеницького старосинського округу Вергун Ю.Ю., начальника відділу землевпорядкування, екології, ЖКГ, містобудівництва та господарської діяльності ОСОБА_4 , депутата Глибочицької сільської ради Онищенко Г.М., складений акт про те, що 12 листопада 2024 року з виходом на місцевість було обстежено земельну ділянку з кадастровим номером 1822587300:04:000:0646 площею 2,4745 га для товарного сільськогосподарського виробництва на предмет встановлення факту незаконного використання іншим суб`єктом господарювання, а саме, ТзОВ «Коростишівземінвест», яка розташована на території Глибочицької сільської ради за межами с. Студениця Житомирського району Житомирської області (а.с.69). Комісія встановила, що на земельній ділянці здійснено агротехнічний обробіток ґрунту, а саме, фрезерування на глибину 6-12 см. Установити, ким і коли здійснено обробітку ґрунту комісією не є можливим. Рекомендовано власнику земельної ділянки звернутися до відділу поліції для захисту своїх конституційних прав.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що договір оренди землі припинив свою дію 21 червня 2020 року, тобто через 10 років після дати його державної реєстрації, спростовуються договором оренди землі від 27 листопада 2009 року, а саме, змістом його пункту 3.2, яким передбачено продовження договору на такий самий строк та на тих самих умовах, якщо до моменту закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про його припинення шляхом надсилання відповідного поштового повідомлення іншій стороні. Матеріали справи не містять доказів того, що будь-яка зі сторін надсилала повідомлення про припинення дії договору оренди землі, а тому договір оренди землі від 27 листопада 2009 року вважається продовженим ще на десять років та на тих самих умовах після 21 червня 2020 року.

Покликання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не встановив, чи дотрималися сторони механізму, передбаченого ст.33 Закону України «Про оренду землі», колегія суддів відхиляє з наступних мотивів.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній до 16 липня 2020 року, мала назву «Поновлення договору оренди землі» та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга ст.33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди (частина третя ст.33 цього Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта ст.33 вказаного Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята ст.33 Закону про оренду землі).

Частина шоста ст.33 Закону про оренду землі встановлювала, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

За приписами частини восьмої цієї статті у попередній редакції, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку, а положення частини одинадцятої цієї статті зазначали, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» істотно змінив редакцію ст.33 Закону України «Про оренду землі», яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша-п`ята ст.33 Закону України «Про оренду землі»). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції ст.33) тепер регулюється ст.126-1 ЗК України.

При цьому відповідно до абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України "Про оренду землі" правила, визначені ст.126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Згідно з частиною другою ст.126-1 ЗК України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, адже ст.126-1 ЗК України передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення).

Із наведеного вбачається, що зміст поняття «поновлення договору оренди», про яке йдеться у абзаці 4 розділу Перехідних положень Закону України «Про оренду землі» базується саме на положеннях ст.126-1 ЗК України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.

За змістом приписів ст.126-1 ЗК України можливість поновлення договору оренди землі має бути чітко передбачена у цьому договорі та підпорядкована низці умов. Таке поновлення не можна передбачати у договорах оренди земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких ділянках розташовані будівлі або споруди, які перебувають у власності користувача або набувача права користування відповідною ділянкою (частина перша вказаної статті). За наявності у договорі оренди землі умови щодо його поновлення після закінчення строку, на який його уклали сторони, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах без вчинення сторонами письмового правочину про його поновлення. Останнє можливе у разі відсутності заяви однієї зі сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Таку заяву сторона договору може подати до вказаного реєстру не пізніш як за місяць до дати закінчення договору оренди землі (частини друга та третя ст.126-1 ЗК України).

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року в справі №903/1030/19, постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року в справі №906/1314/21.

У договорі оренди землі від 27 листопада 2009 року передбачені положення щодо поновлення договору землі, а тому поновлення договору оренди землі у цьому випадку має відбуватися відповідно до положень ст.126-1 ЗК України.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції постанов Верховного Суду, зазначених в апеляційній скарзі, оскільки у вказаних постановах судами встановлені обставини, які є відмінними від обставин у цій справи, а тому висновки не є релевантними (застосовними) до спірних правовідносин.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір оренди землі від 27 листопада 2009 року підлягає розірванню у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати за договором оренди землі за 2020-2023 роки в сумі 7 433,76 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Отже, суд першої інстанції зробив правильні висновки із встановлених фактичних обставин, а також коректно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Інші доводи апеляційної скарги містять суб`єктивне тлумачення скаржником як обставин справи, так і норм законодавства, спрямовані на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку з додержанням положень ст.89 ЦПК України, та грунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права.

Відповідно до приписів ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коростишівземінвест» залишити без задоволення.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення – 30 липня 2026 року.

Головуюча Судді: