Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №757/28481/23-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/28481/23-ц

пр. 2-2844/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі Романенко Д.С.

за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням сторін) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

07.07.2023 до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яка передана судді Ільєвій Т.Г. 10.07.2023, згідно вимог якої ОСОБА_2 просив суд:

- стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 та фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 37888,80 грн. (Тридцять сім тисяч вісімсот вісімдесят вісім грн. 80 коп.) компенсації матеріальної шкоди завданої Позивачеві внаслідок ушкодження здоров`я викликаного побиттям;

- стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 та фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 321498,00 гривень (Триста двадцять одна тисяча чотириста дев`яносто вісім грн.) компенсації моральної шкоди завданої Позивачу в наслідок ушкодження здоров`я викликаного побиттям;

- стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 та фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) усі судові витрати понесені позивачем в зв`язку з розглядом цього позову в суді: судовий збір у розмірі 2147,20 грн., витрати на проведення експертизи з отриманням висновку експерта № 15-12-2018 в розмірі 3723 грн. та витрат на правову (правничу) допомогу.

Мотивуючи позовні вимоги ОСОБА_2 вказує, що в провадженні Печерського районного суду міста Києва знаходилось кримінальне провадження за №12018100060004104 від 13.09.2018 р. відносно ОСОБА_3 за фактом вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Позивачу надано статус потерпілого в цьому кримінальному провадженні.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва у справі №757/46395/19-к від 08.12.2021 року було відмовлено у застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні №12018100060004104 від 13.09.2018 р. відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із вчиненням суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, з підстав досягнення вказаною особою повноліття.

Досудове слідство проводилось СВ Печерського управління поліції ГУ НП у м.Києві. Прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 (на даний час це Печерська окружна прокуратура міста Києва) було затверджено клопотання про застосування до неповнолітнього ОСОБА_3 , 2003 р.н., примусових заходів виховного характеру у даному кримінальному провадженні та направлено до Печерського районного суду міста Києва.

Згідно обставин встановлених слідством, 07 вересня 2018 р., приблизно о 14.00 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи на занятті з української мови в Ліцеї інформаційних технологій № 79 м. Києва, що розташований за адресою: м.Київ, вул.Ш.Руставелі, 37, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із своїми однокласниками та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 .

Таким чином, ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразились у нанесенні легких тілесних ушкоджень, вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, внаслідок чого позивачу було завдано моральну та матеріальну шкоду.

Вказане в сукупності завдало позивачу матеріальної та моральної шкоди, що послугувало підставою для звернення до суду з метою відшкодування такої шкоди.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

04.04.2024 ухвалою суду скасовано заочне рішення Печерського районного суду м. Києва суду від 22.11.2023 по справі №757/28481/23-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

16.04.2025 ухвалою суду витребувано у Печерської окружної прокуратури міста Києва (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2) належним чином завірені копії матеріалів кримінального провадження №12108100060004104 від 13.09.2018, які в подальшому надійшли до суду.

28.05.2025 до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно вимог якої позивач просить суд:

1. Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 та фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 37888,80 гри. (Тридцять сім тисяч вісімсот вісімдесят вісім гри. 80 коп.) компенсації матеріальної шкоди завданої позивачеві внаслідок ушкодження здоров`я викликаного побиттям.

2. Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 та фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 50 000, 00 гривень (п`ятдесят тисяч гривень) компенсації моральної шкоди завданої позивачу в наслідок ушкодження здоров`я викликаного побиттям.

3. Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 та фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2147,20 гри.

4. Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 та фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) інфляційні нарахування в сумі 15 086,09 грн. та 3% річних 3 855,51 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог та просила відмовити у їх задоволенні.

Суд, заслухавши позицію сторін, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та враховуючи доводи сторони відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства, а саме ст. ст. 2, 12, 13 ЦК України.

За приписами ч. 3 ст. 208, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України, судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, яке проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Судовим розглядом при дослідженні матеріалів кримінального провадження № № 12018100060004104, що 07.09.2018 року встановлено, що приблизно о 14 год. ОСОБА_3 перебуваючи на занятті із української мови в Ліцеї інформаційних технологій №79 м. Києва, що розташований за адресою: м. Київ вул. Ш. Руставелі, 37, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із своїми однокласниками та ОСОБА_2 , які виникли внаслідок образ, висловлюваних останнім, спровокував сварку та конфлікт, під час якого у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 згідно клопотання.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_3 , сидячи за партою, умисно наніс один удар рукою в обличчя ОСОБА_2 , внаслідок чого останній впав зі стільця на підлогу та отримав тілесні ушкодження у вигляді: синців на спині, правому скаті носа, на повіках правого ока з переходом у підочну ділянку по всій зазначеній поверхні; перелом коронок верхніх центральних різців; садно на слизовій оболонці верхньої губи, які згідно висновку судово-медичної експертизи №2129/е від 12.12.2018 відносяться до легких тілесних ушкоджень.

За вказаним фактом Печерським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві 13.09.2018 р. внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100060004104 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 Кримінального кодексу України, за фактом побиття, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження легкої тяжкості.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 12018100060004104.

Досудове слідство проводилось СВ Печерського управління поліції ГУ НП у м.Києві. Прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 було затверджено клопотання про застосування до неповнолітнього ОСОБА_3 , 2003 р.н., примусових заходів виховного характеру у даному кримінальному провадженні та направлено до Печерського районного суду міста Києва.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва у справі №757/46395/19-к від 08.12.2021 року було відмовлено у застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні №12018100060004104 від 13.09.2018 р. відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із вчиненням суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, з підстав досягнення вказаною особою повноліття.

Надані суду докази є належні, допустимі і достовірні та у взаємозв`язку свідчать про їх достатність стверджувати, що відповідач завдав позивачеві фізичної шкоди, у вигляді легких тілесних ушкоджень.

Відповідної до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Згідно п.1 ст.1199 ЦК України, у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров?я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов?язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

Як вбачається із ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Положення коментованої статті є загальною нормою, що регулює відносини по відшкодуванню шкоди, яка завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я фізичній особі. Зокрема, в ч. 1 коментованої статті містяться загальні підстави відшкодування шкоди, завданої здоров?ю фізичної особи внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров?я. Положення коментованої статті визначає можливість відшкодування шкоди, яка завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі.

Насамперед, чинне законодавство передбачає відповідальність за завдання шкоди здоров?ю фізичної особи каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я. Поняттям «каліцтво», в свою чергу, охоплюються дві основні категорії: травма та професійне ушкодження здоров?я.

Травма характеризується раптовим та, як правило, одноразовим зовнішнім впливом на організм, внаслідок чого йому завдається фізичне ушкодження.

Певна особливість шкоди, яка завдана здоров`ю, полягає також і в тому, що вона не може бути відшкодована в натурі та оцінена в грошовому еквіваленті. І тому об`єктом відшкодування буде не зазначена шкода, а лише майнові втрати, що зазнала фізична особа внаслідок завдання цієї шкоди.

З наданих матеріалів стороною позивача, судом встановлено, що позивача з приміщення ліцею інформаційних технологій № 79 каретою швидкої допомоги (підтверджується копією відповіді Центру ЕМД та МК № 2323/5 від 18.09.19 р.), було спочатку доправлено до травмпункту щелепно-лицьової хірургії Дитячої клінічної лікарні № 7 Печерського району м.Києва, де був проведений огляд стоматологом-хірургом і нейрохірургом та надано консультаційний висновок спеціаліста від 07.09.2018 р.

В подальшому, тією ж каретою швидкої допомоги, відповідно супровідному листа Центру ЕМД та МК м.Києва № 249185 від 07.09.2018 р. та талону до нього, позивача перевезено для госпіталізації до Дитячої клінічної лікарні № 5 Святошинського району м.Києва. В цій лікарні позивач був терміново прооперований та перебував на стаціонарному лікуванні до 12.09.2018 р., після чого виписаний для продовження лікування протягом 5-ти днів (до 17.09.2018 р.) в домашніх умовах, про що свідчить виписка № 402 з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 12.09.2018 р.

Як зазначалось вище, внаслідок отриманого від відповідача удару, позивачеві було спричинено перелом стінки носу зі зміщенням, перелам двох передніх центральних різців, забиття м`яких тканин обличчя, правому скаті носу, на повіках правого ока з переходом у підочну ділянку по всій зазначеній поверхні та садна на слизовій оболонці верхньої губи, про що свідчать результати огляду лікарем приймального відділення ДКЛ № 5 від 07.09.2018 р. та висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 2129/е від 12.12.2018 р.

Позивачеві в стаціонарних умовах було проведено операцію з редресації кісток носу, що підтверджується копією виписного епікрізу до медичної карти стаціонарного хворого № 402 з ДКЛ № 5 Святошинського району м.Києва, а після виписки з лікарні знадобилось тривале стоматологічне лікування та протезування зубів, з метою відновлення жувальних і мовних функцій та естетичного вигляду.

Позивач вказує, що для проведення стоматологічного лікування звертався по консультацію до кількох стоматологічних клінік різної цінової категорії, серед яких була обрана стоматологічна клініка «Колібрідент», що запропонувала найбільш вигідні умови лікування за помірні ціни. Протягом періоду лікування і реабілітації, який тривав 1,5 місяці, а до відновлення естетичного аспекту - більше 2-х місяців, що підтверджено заключенням головного лікаря ОСОБА_4 зі стоматологічної клініки «Колібрідент», де проводилось стоматологічне лікування позивача, від 26.11.2018 р. позивач не міг відвідувати ліцей і був вимушений навчатись віддалено.

Загальна вартість понесених витрат на проведення консультацій, лікування становить 37 888,80 грн.

Так, розрахунок понесених майнових витрат на консультації, лікування, протезування та відновлення зубів підтверджується наступним:

1. Судово-медичним дослідженим проведене Київським міським бюро судово-медичної експертизи від 17.09.2018 р. (висновок експертного дослідження № 1375/ж від 17.09.2018 р.) касовий чек КМКБ СМЕ № 0010 від 17.09.2018 р. 273,80 грн.

2. Консультація та рентгенологічне дослідження ТОВ "Естет-практик" рахунок № 59493 за надання стоматологічної допомоги від 14.09.2018 р. 365,00 грн.

3. Консультація, стоматологічне лікування та протезування для відновлення жувальних і мовних функцій та естетичного вигляду у стоматологічній кліниці "Колібрідент" (ФОП ОСОБА_4 )(акти виконаних робіт від 28.09.2018 р., 08.10.2018 р., 22.10.2018 р., 26.10.2018 р., 02.11.2018 р., 12.11.2018 р., 26.11.2018 р., 04.12.2018 р., 10.12.2018 р.)

- товарний чек № 14 від 24.09.2018 р. на суму 445,00 грн.

- касовий чек № 181172 від 28.09.2018 р. на суму 7 195,00 грн.

- касовий чек № 181192 від 08.10.2018 р. на суму 16 250,00 грн.

- касовий чек № 181193 від 10.10.2018 р. на суму 100,00 грн.

- товарний чек № 18 від 22.10.2018 р. на суму 3 450,00 грн.

- касовий чек № 181226 від 26.10.2018 р. на суму 2 030,00 грн.

- касовий чек № 181244 від 02.11.2018 р. на суму 3 400,00 грн.

- касовий чек № 181278 від 12.11.2018 р. на суму 1 010,00 грн.

- касовий чек № 181318 від 26.11.2018 р. на суму 360,00 грн.

- касовий чек № 421 від 04.12.2018 р. на суму 1 110,00 грн.

- товарний чек № 26 від 10.12.2018 р. на суму 1 900,00 грн.

Всього разом: 37 888,80 грн.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем розрахунок завданої матеріальної шкоди не спростований, доказів помилковості чи неправильності наданого позивачем розрахунку не надано.

Окрім матеріальної шкоди, позивачу діями позивача також завдано немайнових втрат, тобто моральної шкоди. Відшкодування моральної шкоди передбачене статтею 23 Цивільного кодексу України.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Позивач стверджує, що неправомірними суспільно-небезпечними діями відповідача йому завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у житті позивача: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення події, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; фіксованість уваги на проблемі одужання та правової реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності.

В момент отримання тілесних ушкоджень, позивач переніс значний фізичний біль, пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності, тривоги, страху за своє здоров`я та життя.

Наслідки перенесеної травми призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, образливість, чутливість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, насторога, невпевненість в собі, тривога з приводу майбутнього.

Також, позивач зазначає, що внаслідок обставин отримання тілесних ушкоджень, позивач досі відчуває почуття приниженої гідності, образи, досади, обурення поведінкою відповідача, переживає щодо своєї соціальної репутації, зміни відношення оточуючих, зневаги перед колишніми однокласниками та однолітками, педагогами, переживає за свою соціальну адаптацію, стрес, страх, руйнацію моральних цінностей.

Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу (на лікування, проведення правових заходів), обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, що дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання.

Так, після події позивач не мав змоги протягом 2-х місяців відвідувати заняття у ліцеї, що призвело до відставання в освоєнні учбового матеріалу, зниження успішності та труднощів в навчанні, необхідності додатково звертатись по допомогу до педагогів ліцею та репетиторів. Крім того, позивач на фоні сильних душевних страждань, після повернення до занять у ліцеї, був вимушений звертатись по консультації та допомогу в подоланні стресу до психолога ліцею ОСОБА_5 .

Протиправними діями ОСОБА_3 , моральному здоров`ю позивача спричинено значної шкоди, тому що весь період намагання поновити свої порушені права, його життя було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями.

Отже, відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Частиною 1 ст.1180 ЦК України передбачено, що шкода, завдана неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності, відшкодовується цією особою самостійно на загальних підставах.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставі ч. 1ст. 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Верховний суд України в п. 1 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4(з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди.

Згідно пункту 9 вищевказаної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При ньому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Вирішуючи позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг моральних страждань позивача, їх тривалість, інші конкретні обставини справи, вимоги розумності і справедливості, та вважає справедливим та співрозмірним відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.

Окрім цього, сторона позивача вказує, що оскільки грошове зобов`язання відповідача перед позивачем виникло на підставі рішення Печерського районного суду міста Києва від 22.11.2023 року в справі №757/28481/23-ц щодо стягнення з відповідача відшкодування матеріальної та моральної шкоди в сумі 90 036,00 грн., то стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахування яких передбачено ст. 625 ЦК України, мають здійснюватися на суму основного боргу, стягнуту за таким рішенням сум 3 % річних, інфляційних втрат, а також судових витрат, проте вказані доводи суд не приймає виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено ч.2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.17 своєї постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року №5, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст.ст. 526, 599 ЦК України.

Тобто, за змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої палати Верховного Суду від 16.05.2018 року по справі№ 686/21962/15-ц та від 10.04.2018 року по справі №910/10156/17.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За вказаних підстав слід прийти до висновку, що позиція позивача щодо нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат на суми, визначені скасованим заочним рішенням суду, є помилковою, так як базується на неправильному тлумаченні норм матеріального права та повністю суперечить сталій практиці Верховного Суду, оскільки скасування заочного судового рішення означає, що воно втратило чинність з моменту його ухвалення (ex tunc).

Суд звертає увагу, що судове рішення саме по собі не створює нових цивільних обов`язків, а лише підтверджує (або не підтверджує) наявність чи відсутність прав та обов`язків, які виникли раніше з правочинів чи інших підстав (ст. 11 ЦК України). Оскільки рішення скасовано, у відповідача відсутній обов`язок виконувати встановлені цим скасованим рішенням суми. Відтак, відсутній і сам факт прострочення виконання, що унеможливлює застосування санкцій.

Окрім цього, слід зазначити, що судові витрати є категорією процесуального права, регулюються виключно Цивільним процесуальним кодексом України (ЦПК) і не є матеріально-правовим грошовим зобов`язанням у розумінні ЦК України.

Обов`язок відшкодувати судові витрати виникає суто в межах судового процесу. Стаття 625 ЦК України жодним чином не поширюється на процесуальні обов`язки сторін, оскільки вони не є цивільними правочинами чи деліктами, що узгоджується з узагальненою практикою КЦС ВС та Постановою ОП КГС ВС від 18 вересня 2020 року у справі № 916/43/19.

За вказаних підстав, суд приходить до висновку, що оскільки заочне судове рішення було скасовано, воно припинило існування як юридичний факт, а вимоги позивача здійснити нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суми, вказані у скасованому рішенні (включаючи судові витрати та попередні нарахування), повністю суперечить ст. 11, ст. 509, ст. 625 ЦК України, та як наслідок у задоволенні вказаних вимог слід відмовити.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною другою статті 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені та доведені. В цьому випадку порушення прав позивача доведено у встановленому порядку за результатами розгляду справи.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2147,20 грн.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1199, ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 60, 76-89, 95, 141, 208, 209, 218, 247,258, 259, 263-265, 268, 273, 280, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 та фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 37888,80 грн. (Тридцять сім тисяч вісімсот вісімдесят вісім грн. 80 коп.) компенсації матеріальної шкоди завданої позивачеві внаслідок ушкодження здоров`я викликаного побиттям.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 та фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 50 000, 00 гривень (п`ятдесят тисяч гривень) компенсації моральної шкоди завданої позивачу в наслідок ушкодження здоров`я викликаного побиттям.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 та фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2147,20 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 03 серпня 2026 року.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА