Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №755/9623/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9623/26

Провадження №: 3/755/4019/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" липня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Курило А.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 21 червня 2026 року о 22 годині 00 хвилин перебував у громадському місці - поблизу під`їзду № 3 будинку № 24 на вулиці Березняківській у місті Києві - у п`яному вигляді з ознаками алкогольного сп?яніння (різкий запах із порожнини рота, нестійка хода). Під час перевірки документів поліцейськими намагався втекти, не виконав законну вимогу поліцейського про пред?явлення документів, вчинив злісну непокору та опір під час затримання. До особи було застосовано фізичну силу та спеціальний засіб - кайданки.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Зокрема, оголошення про виклик до суду ОСОБА_1 було розміщено на офіційному вебпорталі судової влади України (сторінці Дніпровського районного суду міста Києва).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу самостійно цікавитися перебігом провадження у справі, добросовісно користуватися процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заборона зловживання правом закріплена у статті 17 Конвенції, згідно з якою жодне з її положень не може тлумачитися як таке, що надає право займатися діяльністю або вчиняти дії, спрямовані на скасування чи обмеження визнаних прав і свобод у більшому обсязі, ніж передбачено Конвенцією.

Приписи КУпАП, зокрема стаття 268 цього Кодексу, визначаючи коло процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності, не містять положень, що дозволяли б ухилятися від явки до суду. Зазначена особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої права та сприяти судовому розгляду в межах строків, визначених статтею 38 КУпАП.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, оскільки воно за своєю природою потребує регулювання державою (рішення ЄСПЛ у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).

Також, судом до особи, яка притягається до адміністративної відповідальності застосовувався привід, однак забезпечити його явку у судове засідання доступними суду засобами не вдалося. Отже суд вжив усіх необхідних заходів для повідомлення особи та забезпечення його явки в судове засідання тому вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до вимог ст.268 КУпАП.

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, оптичний носій інформації (DVD-R диск), - дійшов таких висновків.

Стаття 7 КУпАП гарантує, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями такого провадження є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, а також її вирішення в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст.251 КУпАП, наявність чи відсутність правопорушення та винність особи встановлюються виключно на підставі належних доказів (протоколу, пояснень, речових доказів, фото- чи відеофіксації тощо).

Диспозиція ст.185 КУпАП передбачає відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Під час перегляду в судовому засіданні відеозапису з нагрудних відеореєстраторів (бодікамер) поліцейських, зафіксованого на диску DVD-R, установлено, що під час перевірки документів між ОСОБА_1 та поліцейськими виник конфлікт. Під час якого ОСОБА_1 голосно кричав та висловлювався нецензурною лайкою, відмовився виконати законну вимогу працівників поліції щодо припинення протиправних дій та пред?явити документи, що посвідчують особу. Натомість ОСОБА_1 намагався втекти, чим вчинив злісну непокору законному розпорядженню поліцейських під час виконання ними службових обов`язків. Зазначені протиправні дії останнього зумовили його правомірне затримання із застосуванням заходів фізичного впливу та спеціальних засобів і доставлення до Дніпровського управління поліції ГУНП в м. Києві.

З письмових пояснень ОСОБА_1 , які містяться у протоколі про адміністративне затримання, вбачається, що він перебував у стані алкогольного сп?яніння. Біля під?їзду його зупинили працівники поліції для перевірки документів, після чого застосували до нього фізичну силу (зокрема, завдали удару), внаслідок чого він втратив свідомість (а.с.3).

Досліджена судом постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕГА №2053605 від 22.06.2026 року (за ч.1 ст.178 КУпАП) підтверджує факт притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу за появу в громадських місцях у п?яному вигляді (а.с.4).

Оцінюючи дії працівників поліції, суд дійшов висновку, що вимога про пред`явлення документів, які посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус, була законною та висунутою в межах наданих їм повноважень.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 32 Закону України «Про Національну поліцію», поліція має право вимагати документи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Крім того, згідно з частиною шостою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у період дії воєнного стану та проведення мобілізації, громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ разом із документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх на вимогу поліцейського.

З огляду на це, ОСОБА_1 був зобов?язаний виконати вказане законне розпорядження.

Натомість ОСОБА_1 на законні вимоги поліції відреагував агресивно, спробував утекти та вчинив злісну непокору, відмовившись надати документи, що перешкоджало поліцейським виконувати свої службові обов?язки та утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП.

Зважаючи на викладене працівники поліції діяли у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом. Зокрема, відповідно до положень статті 44 та пункту 1 частини третьої статті 45 Закону України «Про Національну поліцію», для припинення правопорушення та затримання особи поліцейські правомірно застосували до ОСОБА_1 заходи фізичного впливу (силу) та спеціальний засіб - кайданки.

За таких обставин суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, а саме - злісна непокора вимозі поліцейського.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, суд вважає за необхідне застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ст.185 КУпАП, оскільки саме таке стягнення є необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень.

Окрім цього, згідно зі ст.40-? КУпАП, судовий збір у провадженні в справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, у розмірі, визначеному ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Також ч.1 ст.307 КУпАП передбачено, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений строк, постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи особи або за місцезнаходженням її майна в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 34, 40-?, 185, 252, 283-285, 289, 291, 294, 307, 308 КУпАП, суд, -

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень.

Згідно з ч.1 ст.307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений законом строк, відповідно до ст.308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу, а також витрати на виконавче провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п?ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Строк пред`явлення постанови до виконання становить три місяці з дня набрання нею законної сили. У разі оскарження постанови перебіг строку давності звернення до виконання зупиняється до розгляду апеляційної скарги.

Суддя Андрій КУРИЛО