Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №755/9651/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9651/26

Провадження №: 3/755/4035/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Курило А.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, що надійшли з Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіційно не працевлаштованого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КпАП України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 10 червня 2026 року о 02 годині 30 хвилин, керуючи транспортним засобом Forse 500, номерний знак НОМЕР_1 , рухався вулицею Будівельників, 19 в місті Києві, в стані алкогольного сп`яніння.

Огляд для встановлення стану сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за згодою водія та в установленому законом порядку - з використанням спеціального технічного засобу - Alcotest «Drager» 6820, прилад ARNK 0495, результат позитивний - 1,66 ‰ (проміле), та у лікаря-нарколога у КМКЛ «Соціотерапія», результат - 1,71 ‰ (проміле). ОСОБА_1 з результатами огляду не погодився. Подія фіксувалася нагрудні відеореєстратори (бодікамери) 473856, 473632.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Зокрема, оголошення про виклик до суду ОСОБА_1 було розміщено на офіційному вебпорталі судової влади України (сторінці Дніпровського районного суду міста Києва).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі, добросовісно користуватися процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заборона зловживання правом закріплена у статті 17 Конвенції, згідно з якою жодне з її положень не може тлумачитися як таке, що надає право займатися діяльністю або вчиняти дії, спрямовані на скасування чи обмеження визнаних прав і свобод у більшому обсязі, ніж передбачено Конвенцією.

Приписи КУпАП, зокрема стаття 268 цього Кодексу, визначаючи коло процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності, не містять положень, що дозволяли б ухилятися від явки до суду. Зазначена особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої права та сприяти судовому розгляду в межах строків, визначених статтею 38 КУпАП.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, оскільки воно за своєю природою потребує регулювання державою (рішення ЄСПЛ у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).

Отже суд вжив усіх необхідних заходів для повідомлення особи та забезпечення його явки в судове засідання тому вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до вимог ст.268 КУпАП.

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: картку обліку адміністративного правопорушення, протокол про адміністративні правопорушення, результати Alcotest «Drager», висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, акт огляду на стан алкогольного сп?яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, довідку щодо проведення заходів із встановленням повторності вчиненого адміністративного правопорушення, витяги з судової влади України та ЄДРСР, копію постанови суду, оптичний носій інформації - диск DVD-R, - дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 251 КУпАП, відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об?єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом були досліджені долучені до протоколів про адміністративні правопорушення відеозаписи з нагрудних відеокамер інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколів про адміністративні правопорушення.

Суд визнає наявний у справі відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчинення адміністративного правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст.256 КУпАП і не містить недоліків, які б свідчили про істотне порушення права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Судом не встановлено порушень вимог статей 254, 255, 256 КУпАП.

Положеннями ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

На виконання ст. 245 КУпАП завданнями такого провадження є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, а також її вирішення в точній відповідності із законом.

У свою чергу, п.1.3 Правил дорожнього руху України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов?язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Водночас п. 1.9 зазначених Правил передбачено, що особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Зокрема, підпунктом «а» п. 2.9 визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Правова природа цієї норми має імперативний характер і зобов`язання щодо неухильного дотримання її вимог покладається на кожного водія. Отже, ОСОБА_1 повинен знати Правила дорожнього руху України та виконувати їх. Особливу суспільну небезпеку становить той факт, що ОСОБА_1 вчинив це правопорушення повторно протягом року, що свідчить про його свідоме нехтування нормами закону та безпекою інших учасників дорожнього руху. Крім того, ст.68 Конституції України встановлено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Процедура направлення та проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також оформлення результатів такого огляду передбачені в Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, та відповідною Інструкцією, затвердженою спільним наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Згідно з п. 2 Інструкції, огляду на стан сп?яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп?яніння згідно з ознаками такого стану.

Крім того, Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, містить перелік ознак алкогольного сп?яніння, виявлення яких є підставою для проведення огляду.

Статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп?яніння. Частиною 2 цієї статті визначено відповідальність за вчинення зазначених дій повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до Правил дорожнього руху України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп?яніння, а своєю поведінкою забезпечити реальну можливість проведення такого огляду і не створювати перешкоди для проведення такого огляду, висуваючи безпідставні умови, які значно ускладнюють або взагалі унеможливлюють проведення такого огляду.

Під час перегляду в судовому засіданні відеозапису з нагрудних відеореєстраторів (бодікамер) поліцейських, зафіксованого на диску DVD-R, установлено, що згідно зі ст.266 КУпАП та нормами Інструкції, поліцейський, виявивши у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп?яніння, запропонував йому пройти огляд для встановлення стану сп`яніння на місці зупинки за допомогою технічного засобу «Drager». На зазначену пропозицію останній погодився.

Згідно з результатом проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння, у графі результатів тесту зафіксовано показник 1,66 ‰ (проміле) (а.с.4-5).

Не погодившись із висновком спеціального технічного приладу «Drager» на місці зупинки, ОСОБА_1 було доставлено до закладу охорони здоров?я для проведення медичного огляду. Згідно з висновком лікаря-нарколога № 001873 від 10.06.2026, ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння, концентрація етанолу становить 1,71 ‰ (проміле) (а.с.6).

У матеріалах справи міститься постанова серії ЕНА №7345279 від 10.06.2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП (а. с. 9).

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. У рішенні від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Велика палата ЄСПЛ постановила, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки використання автомобілів потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізував право керувати транспортними засобами, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки.

Положеннями ст.8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади та їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Основного Закону).

На підставі ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала їх настання.

Статтею 30 КУпАП передбачено, що за грубе або повторне порушення порядку користування правом керування транспортними засобами особа може бути позбавлена цього права на строк до трьох років, а за систематичне порушення - до десяти років. Якщо особа під час дії цього стягнення вчиняє нове правопорушення, до нового стягнення приєднується невідбута його частина, і загальний строк позбавлення права може перевищувати встановлені межі.

Відповідно до ст. 35 КУпАП, обставиною, що обтяжує відповідальність за адміністративне правопорушення, визнається повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Як вбачається з довідки про перевірку особи на наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, виданої інспектором поліції, ОСОБА_1 раніше притягувався до адміністративної відповідальності. Зокрема, постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 02.12.2025 року (справа №755/21213/25) його визнано винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення - 17 000 грн. штрафу з позбавленням права керування на 1 рік.

За таких обставин суд, урахувавши наведене, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КпАП України.

Водночас із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №688781 від 10.06.2026 року вбачається, що транспортний засіб Forse 500, номерний знак НОМЕР_1 належить іншій особі - ОСОБА_2 , а тому суд не вбачає підстав для застосування до особи, яка притягається до адміністративної відповідальності додаткового стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу (а.с.2-3).

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, суд вважає за необхідне застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами без оплатного вилучення транспортного засобу в межах санкції ч.2 ст.130 КУпАП, оскільки саме таке стягнення є необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень.

Окрім цього, згідно зі ст.40-? КУпАП, судовий збір у провадженні в справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, у розмірі, визначеному ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Також ч.1 ст.307 КУпАП передбачено, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений строк, постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи особи або за місцезнаходженням її майна в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 30, 33, 40-?, 130 ч.2, 252, 283-285, 289, 291, 294, 307, 308 КУпАП, суд,-

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

Згідно з ч.1 ст.307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений законом строк, відповідно до ст.308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу, а також витрати на виконавче провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п?ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Строк пред`явлення постанови до виконання становить три місяці з дня набрання нею законної сили. У разі оскарження постанови перебіг строку давності звернення до виконання зупиняється до розгляду апеляційної скарги.

Суддя Андрій КУРИЛО