Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №754/7211/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/8849/26

Справа №754/7211/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03 серпня 2026 року Суддя Деснянського районного суду м.Києва Панчнко О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮМ» про стягнення нарахованих та невиплачених належних працівникові сум (розрахунку) при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки сплати належних звільненому працівникові сум (розрахунку), -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ЛЮМ» про стягнення нарахованих та невиплачених належних працівникові сум (розрахунку) при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки сплати належних звільненому працівникові сум (розрахунку).

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 01.01.2022 по 31.05.2022 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ЛЮМ», працював на посаді сторожа по 8 робочих змін на місяць, кожна зміна - 24 год., що складає 192 робочі години на місяць, з посадовим окладом - заробітною платою 6500 грн.

3 березня 2022 року по травень 2022 року ОСОБА_2 не отримав заробітну плату за свою роботу та звернувся з відповідним позовом до суду.

09 липня 2025 року Київський апеляційний суд в своїй Постанові (яка набрала законної сили) по справі № 754/7193/22 встановив, що Наказом ТОВ «ЛЮМ» № 1-П/03 від 01 березня 2022 року «Про оголошення простою» у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», існуючої загрози для життя і здоров`я працівників та відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності товариства в повному обсязі, керуючись ст. 113 КЗпП України, оголошено простій на підприємстві не з вини працівників з 01 березня 2022 року тимчасово, до особливого розпорядження. Працівникам дозволено не перебувати на робочих місцях до закінчення простою. Оплачується простій у розрахунку в розмірі 2/3 тарифної ставки (посадового окладу встановленого працівнику (копія постанови апеляційного суду додається).

Наказом від 31 травня 2022 року № 3 ТОВ «ЛЮМ» звільнено ОСОБА_1 з посади сторожа ТОВ «ЛЮМ» за угодою сторін.

Апеляційний суд прийшов до висновку, що з 01 березня 2022 року та до дня звільнення ОСОБА_1 (31 травня 2022 року) підприємство роботодавця перебувало в оголошеному простої, відповідно оплата часу простою мала оплачуватись з розрахунку 2/3 від окладу працівника. Оклад працівника становив 6 500,00 грн на місяць, за три місяці відповідна оплата часу простою з урахування обов`язкових податків та зборів складає 12 999,99 грн: 6 500,00 : 3 х 2 = 4 333,33 грн; 4 333,33 грн х 3 = 12 999,99).

Також судом встановлено, що роботодавець нарахував працівникові оплату часу простою у квітні 2022 року за березень та квітень 2022 року в загальному розмірі 8 666,66 грн, що відповідає помісячній оплаті в сумі 4 333,33 грн, а також за травень 2022 року відповідач нарахував позивачу оплату часу простою в сумі 4 333,33 грн та компенсацію невикористаної відпустки при звільненні в сумі 2 151,72 грн.

Отже, з урахуванням наведеного ТОВ «ЛЮМ» повинне було виплатити ОСОБА_1 при звільненні нараховану однак не виплачену заробітну плату та компенсацію невикористаної відпустки при звільненні у загальній сумі 15 151,71 грн.(12 999, 99 грн. та 2 151, 72 грн.).

Отже, з урахуванням наведених обставин належні працівнику суми (заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку) не були йому виплачені у день звільнення як того вимагає чинне законодавство України, тому відповідно ОСОБА_1 має право на отримання виплату середнього заробітку за час затримки сплати належних звільненому працівникові сум (розрахунку) у сумі згідно формули розрахунку: розмір середнього заробітку за останні 2 місяць - 13 000 грн. 6 500 грн. х2); кількість відпрацьованих годин в місяці 192 год. х 2 = 384 год.; погодинна вартість праці складає 33, 85 грн. за год. (13 000,00/384). Період затримки розрахунку з урахуванням обмежень ст. 117 КЗпП України: червень 2022 - 192 год. (8 робочих змін по 24 години); липень 2022 - 192 год (8 робочих змін по 24 години); серпень 2022 - 192 год (8 робочих змін по 24 години); вересень 2022 - 192 год (8 робочих змін по 24 години); жовтень 2022- 192 год (8 робочих змін по 24 години); листопад 2022 - 192 год. (8 робочих змін по 24 години); грудень 2022 - 192 год (8 робочих змін по 24 години); січень 2023 - 120 год (5 робочих змін по 24 години). Загалом 1 464 години.

Відповідно загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення з урахуванням обмежень ст. 117 КЗпП, який ТОВ «ЛЮМ» повинен виплатити ОСОБА_3 складає 49 556, 40 грн. (1 464 год х 33, 84 грн.).

Враховуючи зазначене ОСОБА_2 через свого представника звернувся з претензією від 17.03.2026 року вих. №17/03/26 до ТОВ «ЛЮМ» про виплату йому нарахованих та невиплачених належних працівникові сум (розрахунку) при звільненні та виплату середнього заробітку за час затримки сплати належних звільненому працівникові сум (розрахунку). Однак поштове відправлення повернулося за закінченням встановленого терміну зберігання.

У зв`язку з вище викладеним позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав, а саме з даним позовом, так його права та інтереси є порушеними.

У зв`язку з цим просить суд стягнути на свою користь з Відповідача нараховану та не виплачену йому заробітну плату та компенсацію при звільненні у розмірі 15 151,71 грн. та середній заробіток за час затримки сплати належних звільненому працівникові сум (розрахунку) у розмірі 49 556,40 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 27.04.2026 року відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Сторони в передбачений ч. 7 ст. 279 ЦПК України строк не звернулись до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Згідно положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 94 КЗпП України, обумовлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівникам здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлює стаття 117 КЗпП України. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, обов`язок роботодавця виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач покликався на те, що оскільки в день звільнення і до дня звернення до суду з даним позовом заробітна плата не була виплачена в повному розмірі, а відтак відповідач зобов`язаний виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 27.04.2021 року по 20.05.2026 року у розмірі 137 078 грн. 16 коп.

В силу положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» у випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівник має право на отримання компенсації.

Порядок нарахування і виплати такої компенсації регулюється нормами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів її виплати, затвердженим Постановою КМУ від 21 лютого 2001 року № 159.

Судом встановлено, що заочним рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 24.01.2023 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «ЛЮМ» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ЛЮМ» на користь ОСОБА_4 заборгованість по невиплаченій заробітній платі в розмірі 12 904,20 грн., середній заробіток за час затрики розрахунку при звільненні у розмірі 28 209,40 грн., а всього 41 113,60 грн. Стягнуто з ТОВ «ЛЮМ» на користь держави судовий збір у розмірі 1984,80 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 09.07.2025 року заочне рішення Деснянського районного суду м.Києва від 24.01.2023 року - скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ТОВ «ЛЮМ» про стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовлено повністю.

Згідно ч. ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановленні рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, постановою Київського апеляційного суду від 09.07.2025 року встановлено:

«Суд встановив, що відповідач нарахував позивачу оплату часу простою у квітні 2022 року за березень та квітень 2022 року в загальному розмірі 8 666,66 грн, що відповідає помісячній оплаті в сумі 4 333,33 грн, а також за травень 2022 року відповідач нарахував позивачу оплату часу простою в сумі 4 333,33 грн та компенсацію невикористаної відпустки при звільненні в сумі 2 151,72 грн»

Також суд встановив, що на підприємстві відповідача у зв`язку з відсутністю доходів товариства, організація виплат працівникам побудована шляхом видачі готівки в касі підприємства, що підтверджується наявністю в матеріалах справи відомостей на виплату готівки та реєстрів депонованих сум.»

Так, Позивач повторно звернувся до суду із відповідним позовом в якому просить стягнути на свою користь не виплачену йому заробітну плату та компенсацію невикористаної відпустки при звільненні у загальній сумі 15 151,71 грн. (12 999,99 та 2 151,72 грн.). А також відповідно просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку під час звільненні з урахуванням обмежень ст. 117 КЗпП, який ТОВ «ЛЮМ» повинен виплатити ОСОБА_4 складає 49 556,40 грн.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку в разі звільнення є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку під час звільнення та вину власника.

Оскільки, Позивачем до матеріалів справи не надано жодних інших доказів, окрім постанови Київського апеляційного суду від 09.07.2025 року, копії претензії від 17.03.2026 року та трекінгу «Укрпошта», то виходячи із встановлених фактів, суд погоджується з висновками до яких дійшов у своїй Постанові Київський апеляційний суд, що заборгованість підприємства перед позивачем виникла із власної волі позивача, який відмовився отримати розрахунок при звільненні, а Товариство не має можливості здійснити безготівкове перерахування, оскільки виплата належних працівникам сум здійснюється у готівковій формі, і для цього позивач має здійснити власні вольові дії для отримання розрахунку.

Частинами 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронним доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-289, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮМ» про стягнення нарахованих та невиплачених належних працівникові сум (розрахунку) при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки сплати належних звільненому працівникові сум (розрахунку), - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне рішення суду складено 03 серпня 2026 року.

Суддя: О.М. Панченко