Вирок від 02 серпня 2026 р. у справі №752/10892/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/10892/26

Провадження №: 1-кп/752/2012/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.08.2026 рокум. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025100010002502 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, має середню освіту, офіційно не працює, має інвалідність 3 групи(в процесі оформлення 1 групи), зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

вироком Голосіївського районного суду м. Києва від від 7.12.2004 року за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 19.04.2005 року за ч. 2 ст.186, ст. 71 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;

вироком Обухівського районного суду Київської області від 30.06.2010 року за ч. 3 ст. 187 КК України на 7 років 6 місяців позавлення волі з конфіскацією майна;

вироком Київського апеляційного суду від 23.01.2019 року, вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 24.10.2018 року за ч. 2 ст.185 КК України, яким ОСОБА_4 було призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки; на підставі ст. 75 КК України останній був звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, було скасовано в частині призначення покарання та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі (звільнений по відбуттю покарання 15.12.2023 року);

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

встановив:

відповідно до указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 із 5 год. 30 хв. 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває.

ОСОБА_4 13.08.2025 року приблизно о 19 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, проспект Науки, буд. 9, виявив ОСОБА_7 . Після чого, ОСОБА_4 під`їхав на інвалідному візку до ОСОБА_7 , який в цей момент впав на пішохідному тротуарі, втративши рівновагу. Надалі ОСОБА_4 розпочав з ОСОБА_7 словесне спілкування та тілесний контакт, начебто допомагаючи останньому піднятись, після чого скориставшись безпорадним станом ОСОБА_7 , умисно, таємно, повторно, протиправно, в умовах воєнного стану, шляхом пошкодження кріплення замку ланцюжка, який перебував на шиї останнього, заволодів золотим ланцюжком вагою 31 г, 583 проби, вартістю 96145грн. 57 коп.

В подальшому, ОСОБА_4 покинув місце вчинення злочину та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому - ОСОБА_8 матеріальної шкоди на загальну суму 96145 грн. 57 коп.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану.

Допитаний в суді обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованому йому злочині визнав повністю за викладених обставин у обвинувальному акті та вироку суду. Вказав, що дійсно 13.08.2025 року десь о 19год. в м. Києві за адресою: м. Київ, проспект Науки, буд. 9 побачив бійку чоловіків, після чого під`їхав до них на інвалідному візку. Вказав, що в ході бійки потерпілий впав на нього і він зняв з нього ланцюжок, який поклав в кишеню та через пару годин здав до ломбарду. Отримані гроші витратив на власні потреби. Вид та вартість викраденого він не оспорює. Шкоду не відшкодував. У вчиненому щиро кається та просить не позбавляти волі.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених у обвинувальному акті та вироку суду, та беручи до уваги, що інші учасники судового провадження також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

При призначенні ОСОБА_4 покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до тяжких злочинів, обставини вчинення злочину, зокрема, вчинення незаконних дій до особи, яка перебувала в безпорадному стані, а також те, що завдані значні матеріальні збитки протягом тривалого часу ним не відшкодовані, навіть частково, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних злочинів проти власності, неодноразово відбував покарання у виді позбавлення волі, разом з тим, після звільнення з місць позбавлення волі через незначний час знову вчиняв злочини, що вказує на його стійку злочинну спрямованість та не бажання стати на шлях виправлення, під час досудового розслідування перебував у розшуку у даному кримінальному провадженні, має середню освіту, не працює, не має стійких соціальних зв"язків, має постійне місце проживання та реєстрації у м. Києві, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, обставини, що пом`якшують покарання - визнання вини, наявність інвалідності, та відсутність обставин, що обтяжують покарання. Судом не встановлено таких обставин, що пом"якшують покарання обвинуваченого, як щире каяття та активне сприяння в розкритті злочину, про які вказує прокурор в обвинувальному акті та в судових дебатах, оскільки обвинувачений, на переконання суду, легковажно та не критично ставиться до вчиненого і його наслідків, перебував у розшуку в даному провадженні після повідомлення про підозру (згідно долученого реєстру матеріалів досудового розслідування), не вжив заходів щодо повернення майна потерпілого чи відшкодування завданих ним збитків. Сам по собі факт визнання вини в ході досудового розслідування та судового провадження, на переконання суду, не вказує на наявність таких обставин.

Враховуючи викладене, а також мету покарання, принцип індивідуалізації покарання та його співмірності вчиненому, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.

На думку суду, визначене обвинуваченому покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України є необхідним та достатнім для його виправлення і запобігання вчинення нових проступків та злочинів.

Із врахуванням обставин справи, тяжкості вчиненого злочину, розміру завданих збитків, позиції потерпілого в судових дебатах, даних про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, не працює, протягом тривалого часу не вжив жодних заходів щодо відшкодування шкоди потерпілому, суд не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_4 вимог ст.ст. 69, 75, 76 КК України навіть за наявності декількох обставин, що пом"якшують його покарання.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_4 реального виду покарання, та те, що в рамках даного провадження відносно обвинуваченого строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту закінчився, суд вважає за доцільне обрати ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження запобіжний захід у виді тримання під вартою до вступу даного вироку в законну силу.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Початок строку відбування покарання обчислювати з 03.08.2026 року.

До вступу вироку в законну силу обрати ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Взяти ОСОБА_4 під варту в залі суду негайно.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з моменту проголошення з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1