Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №490/4411/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/3554/2026 Справа № 490/4411/26

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

30 липня 2026 року м.Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Романової К.Т., за участі сторін, представника позиваач,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

ВСТАНОВИВ:

13.05.2026 року позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви до суду.

Позов обґрунтований тим, що спільний син сторін наразі проживає разом зі ним та перебуває на його повному утримані .

Також позивач стверджує, що наразі між сторонами не досягнуто належного врегулювання питання щодо постійного та достатнього матеріального забезпечення дитини.

Таким чином, позивач вказує, що дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум. Такий рівень він один не зможе забезпечити, тому мати, яка має постійний дохід, зобов`язана сплачувати аліменти на дитину.

Ухвалою судді від 15.05.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити. позивач суду пояснив, що після досягнення 14-річного віку син сам виявиви бажання проживати з ним, наразі вони вимушені винаймати житло, оскільки проживати в одній квартирі з відповдіачкою є неможливим через напружені стосунки. Дитина потребує значних витрат, а самотсійно він не може забезпечити всі потреби сина на належному рівні, а відполвдіачка добровільно матеріальної допомоги на утримання сина не надає.

Відповдіачка в судловому засіданні позов визнала частково, не заперечує свій обов`язок матеріально утримувати сина. проте зазначимла, що жодним чином не перешкоджала сину проживати з нею, завждли турбувалася про нього, наразі готова була надавати кошти на його утримання, проте і позивач, і сам ОСОБА_4 припинили з нею спілкування, отже вона і не має змоги передати їм кошти. Просила суд врахувати, що має важке хронічне захворювання, яке потребує постійної медакаментозної підтримки, щомісяця вона витрачає на своє лікування близько 10 00 грн, отже має змогу сплачувати аліменти у розмірі 1/8 частини від своїх доходів, що дозволить їй забезепечувати підтримку свого стану здоров`я.

Вислухавши пояснення сторні, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до наступного.

Сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.03.2002 року, шлюб розірвано рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 17.01.2022 року.

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

З матеріалів справи вбачається, що син сторін проживає з батьком, самостійно обравши місце проживання по досягненню 14 років, даний факт відповідачем не заперечується.

Як пояснив в судовому засіданні позивач, наразі його дохід шщомісячний становить в середньому 34 000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, середньомісячний дохід відповідачки становить близько 25 000 грн , працює офіційно, має стабільний дохід.

Також як підтверджується наданими відповдіачкою медичними докмуентами, ОСОБА_2 має важке хронічне неврологічне захворювання, яке дійсно потребує постійного медикаментозного лікування , щороку проходить стаціонарне лікування, є інвалідом третьої групи за загальним захворюванням.

Відповідно до ч. 10 ст. 7 Сімейного кодексу України кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини та ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, культурного, морального і соціального розвитку. Також, згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилається позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду (постанова Верховного Суду України N 6-143цс13 від 05 лютого 2014 року).

Згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 273 ЦПК України передбачено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Таким чином, відповідачка ОСОБА_2 має конституційний обов`язок утримувати свою неповнолітню дитину до досягнення нею повноліття.

Виходячи з визначеного законодавством обов`язку батьків щодо утримання неповнолітніх дітей, мінімального гарантованого розміру аліментів на дитину, суд приходить до висновку про те, що розмір аліментів слід визначити, як того вимагають положення ст. 183 СК України, в єдиній частці від заробітку (доходу) матері.

Частинами 1, 5 ст.183 Сімейного кодексу України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач визначив способом стягнення аліментів - їх присудження саме в частині від доходу.

Частинами 1, 2 ст.182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Неповнолітній син ОСОБА_3 проживає разом зі своїм батьком та знаходиться на його утриманні. Зазначені обставини жодним чином не спростовані відповідачем під час судового розгляду. Оскільки, відповідно до вимог сімейного законодавства дитина має право на отримання матеріальної допомоги з боку обох батьків, суд вважає необхідним покладення на відповідача аліментного зобов`язання щодо утримання сина.

Докази, які свідчать про наявність підстав для звільнення відповідача від обов`язку утримувати дитину в матеріалах справи відсутні, відповідачем заперечень щодо стягнення з неї аліментів не надано, свій обов`язок вона визнала і під час судового засідання.

Разом з тим, при визначенні розміру аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , 2012 року народження, суд враховує наявність у відповідача хронічного захворювання, яке потребує полстійного медикаментозного лікування, втсановлення їй групи інвалідності, розмір щомсісячних доходів обох сторін, а аткож відсутність відомостей, наданих позивачем, щодо розміру середньомісячних витрат саме на утримання дитини.

Окрім вказаних обставин при визначення розміру аліментів суд також враховує прожитковий мінімум, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2026 рік» для дітей віком від 6 до 18 років, який становить 3512 гривень.

Прожитковий мінімум визначається як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (Закон України від:05.10.2000 року №2017-111 «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

За такого, враховуючи підтверджену необіхідність у отриманні підтримуючої щомісячної терапії, наявність групи інвалідності відповідача , а також те, що позивачем не доведено, що відповідач, як платник аліментів, має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини у визначеному ним розмірі, і що потреби дитини значно перевищують подвійний розмір пррожиткового мінімуму ,суд визначає стягнення з відповідачки на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів в розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що стягнення з відповідачки аліментів на утримання сина в розмірі 1/6 частини його доходу, відповідатиме інтересам дитини, платника аліментів та принципу справедливості, вказаний розмір аліментів є співмірним із тими відомостями та доказами, які були надані та повідомлені суду.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь Держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12,13, 79-81, 141, 258, 259, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 травня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.А. Гуденко