Вирок від 02 серпня 2026 р. у справі №489/4306/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/4306/26

Провадження № 1-кп/489/688/26

Інгульський районний суд міста Миколаєва

Вирок

іменем України

03 серпня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження №12026152040000391 від 15.04.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Засілля Жовтневого району Миколаївської області, громадянки України, з професійно-технічною освітою, не працюючої, не заміжньої, маючої на утриманні чотирьох малолітніх дітей, зареєстрованої по АДРЕСА_1 та зі слів проживаючої по АДРЕСА_2 , раніше не судимої, контактні телефони НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_5 ,

встановив:

13.04.2026 близько 12:00 год ОСОБА_3 , перебуваючи в домоволодінні по АДРЕСА_3 , діючи в умовах воєнного стану, введеного в Україні Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 2102-ІХ, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, умисно таємно викрала телевізор «Ergo 32JHS6800», вартістю 5600 грн, що належить ОСОБА_5 . Після того ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном зникла, розпорядившись ним на власний розсуд, чим заподіяла ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 5600 грн.

Таким чином, судом в межах судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України, встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, тобто скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнала повністю та підтвердила обставини скоєного кримінального правопорушення, вказані в обвинувальному акті, зокрема, що дійсно 13.04.2026 близько 12:00 год, перебуваючи в домоволодінні по АДРЕСА_3 , де вона винаймала житло, здійснила крадіжку телевізору «Ergo, що належав ОСОБА_5 . Викрадений телевізор їй допоміг зняти зі стіни та віднести до ломбарду по вул. Космонавтів м. Миколаєва допоміг ОСОБА_6 . Там вона заклала телевізор та отримала грошові кошти в сумі близько 2000 грн, які їй були потрібні для придбання дитячої суміші для новонародженої дитини, яка перебувала в медичному закладі. Крадіжку вчинила у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем. Планувала через декілька днів викупити телевізор назад. Підтвердила, що добровільно видала слідчому копію договору застави телевізора, а також вказала, що на відеозапису з ломбарду зображена саме вона та ОСОБА_7 в момент, коли принесли туди телевізор. У вчиненому розкаялася, засудила свої дії, попросила вибачення у потерпілої та запевнила суд про неприпустимість вчинення кримінальних правопорушень в майбутньому.

Крім власного визнання обвинуваченою своєї вини, її винуватість у скоєному підтверджується також іншими, дослідженими у судовому засіданні, доказами в їх сукупності.

Потерпіла ОСОБА_5 надала суду показання про те, що з 02.04.2026 здала в оренду обвинуваченій домоволодіння по АДРЕСА_3 . 14.04.2026 їй зателефонували зі служби у справах дітей та повідомили, що у вказаному домоволодінні пошкоджені вхідні двері. Коли вона близько 15:00 год прибула туди разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 то виявила, що дійсно були пошкоджені вхідні двері та із вказаного житла був викрадений належний їй телевізор «Ergo», а в квартирі був розгардіяш. При цьому в квартирі була обвинувачена з трьома чоловіками, і ОСОБА_10 розповіла, що напередодні здала телевізор до ломбарду, оскільки їй були потрібні грошові кошти. Після того вона звернулася до поліції. В подальшому вона викупила вказаний телевізор з ломбарду за 2400 грн. Обвинувачена їй шкоду не відшкодувала. Вважала можливим призначити потерпілій покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку.

Із протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 14.04.2026 вбачається, що ОСОБА_5 звернулася до поліції з приводу вчинення ОСОБА_3 крадіжки її телевізора «Ergo 32JHS6800» з домоволодіння по АДРЕСА_3 .

Відповідно до заяви ОСОБА_5 від 14.04.2026 та протоколу огляду місця події від 14.04.2026 з фототаблицею до нього, слідчим було оглянуто домоволодіння по АДРЕСА_3 . Під час огляду виявлено, що вхід до квартири здійснюється через металеві одностворчаті двері, які на момент огляду відчинені, мають один врізний замок та пошкодження у вигляді деформації біля замкової щілини, відламаної частини дверної рами. В одній із кімнат посередині наявне ліжко, навпроти якого на стіні наявне кріплення для телевізора.

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.04.2026 та довідки до нього, потерпіла ОСОБА_5 впізнала ОСОБА_3 як особу, якій здавала в оренду житло по АДРЕСА_3 , та яка 14.04.2026 повідомила, що 13.04.2026 викрала належний їй телевізор.

Відповідно до протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.04.2026 та довідок до них, свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 впізнали ОСОБА_3 як особу, яка 14.04.2026 повідомила, що 13.04.2026 близько 12:00 год викрала телевізор по АДРЕСА_3 та заклала до ломбарду.

З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.04.2026 та довідки до нього слідує, що свідок ОСОБА_13 впізнав ОСОБА_3 як особу, на прохання якої 13.04.2026 близько 12:00 год допоміг зняти телевізор в домоволодінні по АДРЕСА_3 та відвезти до ломбарду, де вона заклала його на своє ім`я.

Із заяви ОСОБА_3 від 15.04.2026 вбачається, що остання добровільно надала слідчому договір закладення до ломбарду телевізору, який вона викрала 13.04.2026 з домоволодінні по АДРЕСА_3 .

Із повідомлення ПТ «Ломбард «Перший» АТ «Цефей» і Компанція» № 0504/2026 від 05.05.2026 та Специфікації (прийняття предмету застави) № 0000482934 від 13.04.2026 вбачається, що 13.04.2026 ОСОБА_3 передала в заставу ПТ «Ломбард «Перший» АТ «Цефей» і Компанція» телевізор «Ergo 32JHS6800», вартістю 2840 грн, за який отримала грошові кошти (кредит) в сумі 2000 грн. 18.04.2026 вказаний телевізор був повернутий позичальнику.

Фіскальним чеком № 22012 від 12.02.2026 та видатковою накладною Ррз/MY-0009782 від 12.02.2026 підтверджується факт придбання телевізору «Ergo 32JHS6800» за 5999 грн.

Згідно з квитанцією від 18.04.2026 та чеком від 18.04.2026 потерпіла ОСОБА_5 перерахувала на користь ПТ «Ломбард «Перший» грошові кошти в сумі 2204 грн.

Відповідно до протоколу огляду предмета від 18.04.2026 та фототаблиці до нього, слідчий оглянув добровільно виданий потерпілою телевізор «Ergo 32JHS6800», який був в подальшому переданій останній на зберігання, що підтверджується розпискою від 18.04.2026.

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/115-26/5883-ТВ від 17.04.2026, станом на 13.04.2026 ринкова вартість телевізора «Ergo 32JHS6800», що був у використанні, могла становити 5600 грн.

Із протоколів огляду предмету від 07.05.2026 та 29.04.2026 слідує, що слідчим був оглянутий з участю ОСОБА_3 відеозапис, наданий ПТ «Ломбард Перший», при перегляді якого встановлено події за 13.04.2026 в приміщенні ПТ «Ломбард Перший» по вул. Космонавтів, 60, м. Миколаєва, куди о 17:17 год прийшла жінка та чоловік, які принесли телевізор, залишивши його там. Далі жінка підписала договір та отримала грошові кошти, з якими залишила приміщення ломбарду. При цьому ОСОБА_3 вказала, що на вказаному відеозаписі зафіксована саме вона, коли здавала до ломбарду викрадений нею телевізор з домоволодіння по АДРЕСА_3 .

Таким чином, оцінивши кожний доказ з точку зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена поза розумним сумнівом та її дії правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки своїми умисними діями вона вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку) в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачена вчинила кримінальне правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, за місцем проживання характеризується негативно, лікування у лікарів психіатра та нарколога не проходила, за медичною допомогою не зверталася, раніше не судима, має на утриманні чотирьох малолітніх дітей.

До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченої, суд відносить щире каяття, яке полягає у тому, що остання повністю визнала свою вину, попросила вибачення у потерпілої, зазначила, що шкодує про вчинене та висловила жаль з приводу скоєного.

Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.

З урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення (причин, що спонукали особу здійснити крадіжку), особи обвинуваченої, яка раніше не судима, не працює, має на утриманні чотирьох малолітніх дітей, її щирого каяття, негативного ставлення до вчиненого, наявності обставини, що пом`якшує покарання, та відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також ураховуючи позицію потерпілої та державного обвинувача, які просили призначити обвинуваченій покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, доходить висновку про необхідність призначення обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, визначеному санкцію ч. 4 ст. 185 КК України, та можливість звільнення її на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, з покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Вказані вид та міра покарання, на переконання суду, є необхідними й достатніми для виправлення обвинуваченої і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Зазначена позиція суду щодо врахування думки потерпілого при призначенні обвинуваченому покарання узгоджується з висновками, викладеними у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 641/5714/19, згідно з якими «апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі саме у розмірі 3 роки 6 місяців, своє рішення належним чином не вмотивував та при цьому не врахував всі обставини кримінального провадження у їх сукупності, у тому числі думку потерпілого».

Суд зазначає, що з огляду на дискреційні повноваження, суд вправі звільнити особу від відбування призначеного покарання з випробуванням за наявності для цього підстав. Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

При цьому, відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Можливість звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, на переконання суду, обумовлена тим, що остання раніше не судима, розкаялася у вчиненому, попросила вибачення у потерпілої, засудила свої дії, що свідчить про можливість призначення їй покарання без ізоляції від суспільства.

Також право суду призначати покарання на власний розсуд підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.10.2020 у справі №487/5034/18, згідно з якими «поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо».

Визначаючи тривалість строку випробовування, суд, окрім тяжкості кримінального правопорушення, головним чином враховує особу обвинуваченої, яка раніше не судима, щиро розкаялася у вчиненому, засудила свої дії, жалкує з приводу скоєного, має на утриманні малолітніх дітей, а також той факт, що в Україні введений воєнний стан, що покладає на жителів держави додаткові обмеження, тому зазначені обставини, які зменшують суспільну небезпечність обвинуваченої, вказують на можливість встановлення дворічного іспитового строку для її виправлення.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, з обвинуваченої підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися, обвинувачена не затримувалася та відносно неї запобіжний захід не застосовувався.

Оскільки суд дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, тому відсутні підстави для застосування відносно неї запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Керуючись статтями 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі статей 75, 76 КК України засуджену ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з випробовуванням, якщо вона протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Іспитовий строк ОСОБА_3 обчислювати з дня ухвалення вироку, тобто з 03.08.2026.

Речові докази:

- фіскальний чек № 22012 від 12.02.2026; видаткову накладну Ррз/MY-0009782 від 12.02.2026; оптичний носій DVD-R - залишити в матеріалах судового провадження;

- телевізор «Ergo 32JHS6800» – залишити у власника ОСОБА_5 .

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в сумі 3850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) грн 88 копійок.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 до набранням вироком законної сили не застосовувати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Інгульський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1