Вирок від 30 липня 2026 р. у справі №593/1272/26 — Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 593/1272/26

Провадження № 1-кп/593/157/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" липня 2026 р. Бережанський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючої – судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у спрощеному провадженні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 2 липня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026216050000100 відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бережани Тернопільської області, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , судимого 4 листопада 2025 року вироком Чортківського районного суду Тернопільської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 17000грн., у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 та ч. 1 ст. 126 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Досудовим розслідуванням встановлено, що 01 липня 2026 року, приблизно о 22 год.30 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які перебували на вулиці поблизу ресторану «Едем», що розташований за адресою: м. Бережани Тернопільського району Тернопільської області, вул. Замость буд. 3, виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на нанесення умисного тілесного ушкодження ОСОБА_4 .

Реалізовуючи свій кримінально-протиправний умисел, 01 липня 2026року, приблизно о 22 год. 30хв., більш точного часу у ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_3 , перебуваючи на вулиці поблизу ресторану «Едем», що розташований за адресою: м. Бережани Тернопільського району Тернопільської області, вул. Замость буд. 3, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи настання таких наслідків, діючи протиправно, з прямим умислом, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, підійшов до ОСОБА_4 та наніс не менше двох ударів кулаком лівої руки у праву ділянку обличчя та голови потерпілого, внаслідок чого спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді: синця повіки правого ока, який поширюється на праве крило носа, садно правої скроневої ділянки волосяної частини голови, які згідно з п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6, (надалі - Правила) належать до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме у заподіяні умисних легких тілесних ушкоджень.

Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що 01 липня 2026 року, приблизно о 22год. 30хв., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які перебували на вулиці поблизу ресторану «Едем», що розташований за адресою: м. Бережани Тернопільського району Тернопільської області, вул. Замость, буд. 3, виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на завдання фізичного болю ОСОБА_5 .

Реалізовуючи свій кримінально-протиправний умисел, 01 липня 2026року, приблизно о 22год.30хв., більш точного часу у ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_3 , перебуваючи на вулиці поблизу ресторану «Едем», що розташований за адресою: м. Бережани Тернопільського району Тернопільської області, вул. Замость, буд. 3, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи настання таких наслідків, діючи протиправно, з прямим умислом, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, підійшов до ОСОБА_5 та правою рукою потягнув її за волосся, зловив за горло, та став здавлювати нижню щелепу, внаслідок чого завдав ОСОБА_5 фізичного болю, однак не спричинив тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, а саме у вчиненні насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, поданий суду обвинувальний акт містить клопотання прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні з урахуванням тих обставин, що обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згідний з розглядом обвинувального акту за його відсутності. З огляду на наведене, відповідно до приписів ч. 1 ст. 302 КПК України, прокурор просить суд розглянути кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 125 та ч. 1 ст. 126 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту долучено письмову заяву ОСОБА_3 , яка складена за участі його захисника ОСОБА_6 , у якій він зазначає, що свою винуватість у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст.125 та ч. 1 ст. 126 КК України, беззаперечно визнає, згідний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та згідний із розглядом обвинувального акту за його відсутності у спрощеному порядку.

Також у вказаній заяві ОСОБА_3 зазначив, що йому роз`яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

До обвинувального акта долучено письмові заяви потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про те, що вони згідні із встановленими досудовим розслідуванням обставинами кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 125 та ч. 1 ст. 126 КК України, ознайомлені з обмеженнями права на апеляційне оскарження та згідні на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Положеннями ч. 2 та ч. 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків; заяву обвинуваченого, в якій він зазначає, що беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст. 125 та ч. 1 ст. 126 КК України, згідний із встановленими під час дізнання обставинами, згідний з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку; відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотань інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, відповідно до вимог ч. 2 ст. 382 КПК України визнає встановленим, що органом досудового розслідування встановлені обставини вчинення ОСОБА_3 кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 125 та ч.1 ст.126 КК України, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_3 , інтереси якого представляє адвокат ОСОБА_6 , обставини вчинення кримінальних проступків, передбачених за ч.1 ст.125 та ч. 1 ст. 126 КК України, не оспорює, свою винуватість у вчиненні вказаних кримінальних проступків визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт вчинення ОСОБА_3 кримінальних проступків.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 126 КК України, тобто умисне вчинення насильницьких дій, які завдали потерпілій ОСОБА_7 фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень та за ч.1 ст.125 КК України як заподіяні потерпілому ОСОБА_8 умисних легких тілесних ушкоджень.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до вимог статтей 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Обираючи покарання за вчинене суд враховує той факт, що відповідно до ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені як ч.1ст.125 та ч.1 ст.126 КК України, відносяться до кримінальних проступків.

Обвинувачений ОСОБА_3 раніше судимий, так як він вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 4 листопада 2025 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України був притягнутий до кримінальної відповідальності із застосуванням до нього покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень, який згідно долученої до матеріалів справи довідки на день розгляду справи є не сплаченим.

ОСОБА_3 на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває та є військовослужбовцем ЗСУ. По місцю служби характеризується посередньо.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченому, не встановлено.

Суд, враховуючи ступінь тяжкості вчинениних ним кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення, особу винного, обставини, які пом`якшують та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, дійшов висновку, що ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді штрафу, що передбачений санкцією як ч.1 ст. 125 так і ч.1 ст. 126 КК України із застосуванням ст.70 КК України.

Оскільки обвинувачений вчинив нові правопорушення після постановлення вироку від 04 листопада 2025року, але до повного відбуття покарання (штраф не сплачено), а тому остаточне покарання йому слід визначити відповідності до ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 4 листопада 2025 року

Таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов не заявлявся, речові докази та процесуальні витрати відсутні.

У ході досудового розслідування відносно ОСОБА_3 запобіжний захід не обирався.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 367-371, 373, 374, 381, 382, 394 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 40 (сорока) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 гривень.

- за ч. 1 ст. 126 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 4 листопада 2025 року у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, та остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в розмірі 1 050 (однієї тисячі п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 850 (сімнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят ) гривень.

Вирок відповідно до ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Бережанський районний суд Тернопільської області, з особливостями, передбаченими ст. 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Головуюча суддя: