Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №334/4790/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 31.07.2026

Справа № 334/4790/26

Провадження № 3/334/1292/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Дніпровського районного суду міста Запоріжжя Бредіхін Ю.Ю., розглянувши адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

відповідно до протоколу серії А5150 № 003 від 08.05.2026 року, перебуваючи у приміщенні оперативного командного пункту військової частини, 07.05.2026 черговий офіцер відділу напрямків управління поточних операцій ОКП ОСОБА_2 , проводячи узагальнення отриманої в 15:20 год. від військової частини НОМЕР_1 інформації про знищення СП “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” в бойових порядках смуги оборони військової частини НОМЕР_1 , лише о 19 год. 15 хв. доповів командуванню військової частини НОМЕР_2 про вказаний факт.

Вказані дії призвели до невірного відображення поточної обстановки та не володіння реальним станом справ командуванням військової частини НОМЕР_2 .

Головний спеціаліст відділу напрямків управління поточних операцій військової частини полковник ОСОБА_1 , якому було визначено завдання щоденно керувати діями чергових офіцерів відділу напрямків управління поточних операцій військової частини, контролювати та корегувати їх роботу, зі свого боку не вжив відповідних заходів щодо не допущення даного випадку. При цьому, з доповідями (рапортами, клопотаннями тощо) про обставин, які перешкоджають виконанню задачі з узагальнення отриманої інформації та її належного відображення, головний спеціаліст відділу напрямків управління поточних операцій полковник ОСОБА_1 ні до начальника відділу напрямків управління поточних операцій, ні до командування військової частини: НОМЕР_2 у період з 15.20 год. 07.05.2026 року по 19.15 год. 07.05.2026 - не звертався.

Вказаними діями головний спеціаліст відділу напрямків управління поточних операцій ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 11, 16, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, вчинив недбале ставлення, як військова службова особа, до військової служби (вчинене в умовах особливого періоду), яке проявилось у самоусуненні від виконання визначених обов`язків головного спеціаліста відділу напрямків управління поточних операцій військової частини, внаслідок чого було піддано небезпеці отримання актуальної інформації щодо відображення поточної обстановки в бойових порядках смуги оборони військової частини НОМЕР_1 , введено в оману командування військової частини НОМЕР_2 щодо реального стану та положення підпорядкованих підрозділів, що в подальшому негативно відобразилося на бойовій готовності військової частини НОМЕР_2 до виконання визначених бойових завдань

У судові засідання ОСОБА_1 не з`явився, проте надав заперечення на протокол, узагальненими доводами яких є те, що згідно зі статтею 255 КУпАП протоколи про військові адміністративні правопорушення мають право складати виключно уповноважені посадові особи. Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції №329 уповноважені посадові особи органів військового управління визначаються наказами відповідних начальників органів військового управління. Протокол у даній справі складено заступником командира військової частини НОМЕР_2 з психологічної підтримки персоналу - начальником відділу психологічної підтримки персоналу.

При цьому у самому протоколі зазначено, що до нього додаються копія рапорту ОСОБА_3 та копія наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 10.12.2025 №939 «Про призначення уповноважених осіб, які мають право складати протоколи про військові адміністративні правопорушення». Разом із тим серед матеріалів, направлених до суду, зазначений наказ відсутній. Натомість у матеріалах міститься лише копія рапорту ОСОБА_3 , а також інші документи, які у протоколі взагалі не зазначені як додатки, зокрема копії паспорта, реєстраційного номера облікової картки платника податків, військового квитка, витягу з наказу від 27.09.2025 №209 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , службової характеристики та медичної характеристики.

За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити, чи була особа, яка склала протокол, належним чином уповноважена на його складання, чи поширювалися повноваження, визначені відповідним наказом, саме на полковника ОСОБА_4 , а також чи відповідає складення протоколу вимогам статті 255 КУпАП.

Пунктом 5 розділу ІІІ Інструкції №329 також встановлено, що справа про військове адміністративне правопорушення повинна бути направлена до суду не пізніше трьох днів із дня складання протоколу. Протокол складено 08.05.2026 а матеріали до суду направлені лише 14.05.2026 (супровідний лист, яким матеріали були направлені до суду, датований 14.05.2026 та зареєстрований за вихідним № 2672/10545), тобто через шість календарних днів після складання протоколу

Аналіз змісту складеного щодо мене протоколу свідчить, що він не відповідає вимогам статті 256 КУпАП. Фактично у ньому наведено лише загальні оціночні твердження про те, що ОСОБА_1 «не доповів», «не вжив заходів», «неналежно виконав службові обов`язки» та «ввів командування в оману». Водночас жодне із зазначених тверджень не конкретизовано та не підтверджено належними фактичними даними.

Матеріали справи, подані до суду, не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б об`єктивно підтверджували обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Зокрема, до матеріалів справи не долучено журнали бойового управління, журнали бойових дій, журнали телефонних переговорів, журнали приймання та передачі інформації, журнали чергової зміни, записи службового зв`язку, аудіо- чи відеозаписи, технічні журнали роботи засобів зв`язку, рапорти або пояснення інших військовослужбовців, які були безпосередніми очевидцями відповідних подій, пояснення посадових осіб, відповідальних за організацію бойового управління, а також інші об`єктивні докази, які могли б підтвердити або спростувати обставини, наведені у протоколі.

Зміст протоколу про адміністративне правопорушення фактично відтворює зміст зазначеного рапорту без наведення результатів самостійної перевірки викладених у ньому обставин, без посилання на інші докази та без належного обґрунтування зроблених висновків. Це свідчить про те, що обставини, наведені у рапорті, були покладені в основу адміністративного обвинувачення без їх належної перевірки та процесуального підтвердження.

Безпосереднім об`єктом цього адміністративного правопорушення є встановлений порядок проходження військової служби та належного виконання військовослужбовцями своїх службових (посадових) обов`язків. Отже, для констатації порушення необхідно встановити, який саме службовий (посадовий) обов`язок був покладений на військовослужбовця, яким нормативно-правовим актом, наказом чи іншим документом він визначений, а також у чому саме полягало його невиконання або неналежне виконання.

Однією з обов`язкових умов притягнення військовослужбовця до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП є встановлення конкретного службового (посадового) обов`язку, який був покладений саме на цю особу та який, за твердженням органу, не було виконано або було виконано неналежним чином.

Посилання у протоколі лише на загальні положення Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту не може замінювати доказ існування конкретного службового обов`язку, покладеного саме на мене. Зазначені нормативні акти визначають загальні принципи проходження військової служби, однак самі по собі не встановлюють конкретного алгоритму дій окремої посадової особи у певній службовій ситуації.

Твердження про введення командування в оману є виключно оцінкою автора рапорту та не підтверджене жодним належним доказом. До матеріалів справи не долучено документів, які б дозволяли встановити час отримання первинної інформації, час її реєстрації, час та порядок передачі відповідних відомостей. Також відсутні журнали бойового управління, журнали бойового чергування, журнали прийняття рішень командування, журнали телефонних переговорів, журнали службового зв`язку, журнали передачі бойових донесень, технічні журнали роботи засобів зв`язку чи інші документи, які б об`єктивно підтверджували, що саме мої дії або бездіяльність перебували у прямому причинно-наслідковому зв`язку з обставинами, зазначеними у протоколі.

Фактично орган, який склав протокол, обмежився лише твердженням про те, що відповідна інформація нібито не була своєчасно доведена до командування. Однак сама по собі ця обставина не свідчить про те, що відповідальність за це покладається саме на мене, оскільки не підтверджує ні наявності у мене реальної можливості виконати інкримінований обов`язок, ні того, що саме мої дії або бездіяльність стали безпосередньою причиною наслідків, викладених у протоколі.

Органом, який склав протокол, не доведено наявності всіх елементів складу інкримінованого адміністративного правопорушення. Зокрема, не підтверджено існування конкретного службового (посадового) обов`язку, невиконання якого мені інкримінується, не доведено наявності у мене реальної можливості його виконати, не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між моїми діями (бездіяльністю) та обставинами, викладеними у протоколі, а також не доведено моєї вини у формі недбалого ставлення до військової служби.

Ураховуючи наведене, просив суд закрити провадження у справі на на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 , які мали місце 07.05.2026 року наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме: недбале ставлення військової службової особи до військової служби вчинене в умовах особливого періоду.

Вина ОСОБА_1 підтверджується дослідженими судом доказами: протколом серії А5150 № 003 від 08.05.2026 року, рапортом начальника управління поточних операцій штабу військової частини, копіями паспорту, військового квитка ОСОБА_1 та іншими документами, що його характеризують.

Також судом у судовому засіданні заслухано пояснення особи, яка склала протокол полковника ОСОБА_5 , який вказав, що ОСОБА_1 був відповідальний за надання оперативної інформації, проте отримавши відомості про втрату спостережного пункту ще о 15:20 год, доповів про це лише о 19:15 год., хоча він знаходився в одному приміщенні із тими особами, яким мав доповісти. Вказане призвело до неправильної оцінки бойової обстановки на полі бою, що мало суттєве значення під час бойових дій.

Суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про відсутність повноважень у заступника командира військової частини повноважень на складення протоколу відносно нього, адже наявність таких повноважень підтверджується витягом з наказу від 10.12.2025 року №939, а також інші доводи щодо порушення строків направлення адміністративного матеріалу до суду та відсутності конкретизованого порушення ним своїх службових обов`язків.

Саме по собі порушення строків направлення матеріалів до суду не впливає на суть адміністративного правопорушення і не є у розумінні чинного законодавства підставою для закриття провадження у справі.

Протокол та додані докази містять чітке формулювання обвинувачення: невиконання службових обов`язків щодо надання оперативних доповідей про зміну бойової обстановки, конкретний час та місце вчинення правопорушення. При цьому суд акцентує увагу на тому, що самі заперечення ОСОБА_1 не містять жодних пояснень стосовно обставин, які йому інкриміновано. Тобто він не вказує на відсутність такого обов`язку, як доповідати про зміну бойової обстановки або ж об`єктивну неможливість здійснити таку доповідь.

Вказане у сукупності, відповідає стандарту доведення вини «поза розумним сумнівом» який передбачає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Вирішуючи питання щодо виду та розміру адміністративного стягнення, відповідно до ст. 33 КУпАП, слід врахувати особу правопорушника, її ставлення до правопорушення, характер правопорушення, ступінь її провини.

На підставі викладеного, слід визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у межах санкції у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить суму в розмірі 17 000 гривень.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день прийняття постанови складає 665,60 гривень.

Керуючись ст. 283-285 КУпАП, суддя

постановив:

визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-15 КУпАП та накласти на нього штраф у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить суму 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Відповідно до ст. 307, 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, постанова про накладення штрафу надсилається до органу державної виконавчої служби, який у порядку примусового виконання постанови стягує з правопорушника подвійний розмір штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів.

Суддя Ю.Ю. Бредіхін