Вирок від 02 серпня 2026 р. у справі №334/8375/25 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 03.08.2026

Справа № 334/8375/25

Провадження № 1-кп/334/357/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого – судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , законного представника обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025087050000234 від 13.06.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, який є учнем 1-го курсу «Запорізького професійного коледжу готельно - ресторанного бізнесу», зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України

ВСТАНОВИВ:

12.06.2025 року, близько 20 години 45 хвилин, знаходячись в районі ТЦ «Континент», біля футбольного поля за адресою: м. Запоріжжя, вул. Товариська, 39, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з неповнолітнім потерпілим ОСОБА_4 , в ході словесного конфлікту, маючи прямий умисел на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, обвинувачений ОСОБА_6 наніс один удар кулаком правої руки в ділянку верхньої та нижньої губи ліворуч, один удар кулаком лівої руки в ділянку нижньої щелепи праворуч, один удар кулаком правої руки в ділянку нижньої щелепи, два удари кулаками правої та лівої руки в ділянку нижньої щепили ліворуч та праворуч. Внаслідок чого, спричинив потерпілому тілесне ушкодження у вигляді: струсу головного мозку, рани на червоній каймі верхньої губи зліва, які за ступенем тяжкості кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 повністю визнав себе винним пояснивши суду про обставини вчиненого, а саме, що 12 червня 2026 року, приблизно о 20 год.45 хв., він зустрівся з потерпілим ОСОБА_4 для з`ясування певних обставин. В ході словесного конфлікту, він не впорався з емоціями та наніс потерпілому удари в обличчя, після чого, покинув місце події. З того часу він не бачив потерпілого та не спілкувався з ним.

Про скоєне дуже жалкує та запевнив суд, що такого більше не повториться, просив суворо його не карати. Цивільний позов визнав у повному обсязі, але просив суд зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, оскільки у нього не має самостійного джерела доходів.

Прокурор в судовому засіданні констатував, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення (проступок) щодо малолітньої особи. Згідно проведеної оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення неповнолітніми особами, ДУ «Центр пробації зробив висновок, що у ОСОБА_6 є середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення. Тому, з урахуванням обставин по справі та даних про особу, просив призначити покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 1 рік з покладанням на ОСОБА_6 певних обов`язків.

Представник неповнолітнього потерпілого, адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні, просила суд призначити покарання обвинуваченому у вигляді громадських робіт та врахувати той факт, що ОСОБА_6 після скоєного не вибачився перед ОСОБА_4 , не запропонував йому відшкодування шкоди. ОСОБА_6 має середній рівень ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, що необхідно також взяти до уваги при ухваленні вироку. Представник неповнолітнього потерпілого наполягала на задоволенні цивільного позову у повному обсязі, оскільки він повністю доведений письмовими доказами, зокрема підтвердженням витрат на лікування неповнолітнього ОСОБА_4 . Крім того, просила суд стягнути з ОСОБА_6 судові витрати на послуги адвоката у розмірі 15 000 гривень, що сплачені потерпілою стороною.

Захисник обвинуваченого у судовому засіданні погодився з думкою прокурора, в частині кваліфікації кримінального правопорушення та проведення судового розгляду в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України. Проте, просив застосувати до обвинуваченого саме мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст.125 КК України. Цивільний позов задовольнити частково, взявши до уваги, що його підзахисний не працює, не має самостійного джерела доходів.

Обвинувачений ОСОБА_6 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що його підтверджують та відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Оскільки викладені обставини обвинувачений не оспорює, повністю їх визнав, тому, з урахуванням позиції обвинуваченого і думки прокурора, які вважали недоцільним досліджувати докази, які ніким не оспорюються і повністю визнані обвинуваченим, суд розглянув справу згідно ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому суд в судовому засіданні переконався, що учасники кримінального провадження, у тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин, роз`яснивши, що в подальшому вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, а тому у суду відсутні сумніви щодо добровільності позиції учасників кримінального провадження проводити судовий розгляд в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Окрім наведеного, за ініціативою сторін кримінального провадження в судовому засіданні досліджено письмові докази, які характеризують особистість обвинуваченого ОСОБА_6 , з яких встановлено, що останній раніше не судимий, відповідно до медичних довідок на обліку лікарів нарколога, психіатра та фтизіатра не перебуває. Згідно проведеної оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення неповнолітніми особами, ДУ «Центр пробації зробив висновок, що у ОСОБА_6 є середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення.

Враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження прийшов до висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 за обставин, зазначених органом досудового розслідування в обвинувальному акті.

Таким чином, суд вважає вину ОСОБА_6 доведеною повністю. Його дії судом кваліфікуються за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд зазначає наступне.

Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст.ст.50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, саме ті які зазначені органом досудового розслідування в обвинувальному акті.

Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_6 судом не встановлено.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Відповідно до п. 7-1 ч. 1 ст. 51 КК України визначено, що до осіб, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, судом може бути застосовано пробаційний нагляд.

Стаття 59-1 КК України передбачає, що пробаційний нагляд полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

Суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Суд може покласти на засудженого до пробаційного нагляду обов`язки: 1) використовувати електронний засіб контролю і нагляду та проживати за вказаною у рішенні суду адресою; 2) дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля; 3) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу); 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; 5) пройти курс лікування від наркотичної, алкогольної залежності, розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров`я інших осіб.

З урахуванням викладених обставин по справі, тяжкості вчиненого кримінального проступку, покарання, яке передбачено за вчинений кримінальний проступок, відсутності завданої матеріальної шкоди, особистості обвинуваченого, раніше не судимого, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, що свідчить про відсутність сталого матеріального стану, обставини, що пом`якшує покарання та відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим вважає за необхідне призначити йому покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

На думку суду, саме такий вид покарання за даних обставин буде достатнім та необхідним для виправлення й перевиховання обвинуваченого та забезпечить запобігання вчинення ним нових злочинів.

До обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід не застосовувався.

Судом також розглянуто цивільний позов законного представника потерпілого ОСОБА_4 .

У цивільному позові законний представник потерпілого ОСОБА_4 просить стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 4512,16 гривень, яка складається з витрат, на придбання медикаментів та витрат на проведення медичного обстеження за направленням лікарів на загальну суму 4512,16 гривень. А також 25 000 відшкодування моральної шкоди та витрат на професійну юридичну допомогу у розмірі 15 000 грн.

Обґрунтовуючи цивільний позов законний представник потерпілого зазначає, що спричинені потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження потягли за собою необхідність по відновленню стану здоров`я та викликали певні переживання та хвилювання у потерпілого внаслідок неправомірних дій обвинуваченого.

Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

У відповідності до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частина 1 та 2 ст. 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31березня 1995року за№ 4звернуто увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної(немайнової)шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди. Крім цього, у п.3вказаної Постанови Пленуму Верховного суду України зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім цього, у п. 88 Постанови ВС від 15.12.2020 зазначено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Згідно ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення моральної шкоди на користь неповнолітнього потерпілого, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з урахуванням характеру завданої шкоди, тривалості та глибини перенесених ним переживань.

Між тим, суд вважає необхідним врахувати, що потерпілий є неповнолітньою особою, удари нанесені йому були не однолітком, що можливо б було більш звичайною ситуацією, а підлітком старше за нього, яка не має права на застосування будь-яких форм насильства, особливо до дитини.

Ця обставина, на думку суду, посилює переживання потерпілого внаслідок неправомірних дій обвинуваченого. Також, суд вважає, що сам факт спричинення тілесних ушкоджень, необхідність відстоювання своїх прав та необхідність участі неповнолітнього у слідчих діях спричиняли йому додаткові переживання і страждання.

Всі ці обставини у своїй сукупності свідчать про завдання потерпілому моральної шкоди, яку суд оцінює у розмірі 10 000 грн., яку необхідно стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого.

Крім того, для забезпечення належного захисту своїх прав та представництва інтересів потерпілий в особі свого законного представника, укладено договір про надання професійної правничої допомоги з адвокатом ОСОБА_5 .

Відповідно до частини 5 статті 128 КПК України, якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, не врегульовані КПК України, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу є складовою судових витрат.

За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характер} правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з положеннями частини 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомог}' адвокат а підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар} адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З огляду на вимоги частини 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові від 28.09.2023 року у справі № 686/31892/19 Верховний Суд зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведене, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У відповідності з укладеною додатковою угодою № 1 від 27.10.2025 року до договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 27.10.2025 року, на виконання пункту 4.2. названого договору, 28.07.2026 року ОСОБА_9 сплатила на користь адвоката ОСОБА_5 за надані юридичні послуги гонорар у сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень, що підтверджується наявними письмовими доказами: завірений належним чином договір про надання правової допомоги б/н від 27.10.2025 року, розрахунок обсягу та вартості послуг та розміру компенсації витрат по наданню правничої (правової) допомоги за договором про надання правничої (правової) допомоги б/н від 27.10.2025 року, додаткова угода № 1 від 27.10.2025 року до договору про надання правничої (правової) допомоги № б/н від 27.10.2025 року, копія квитанції серії ААІ № 354941 від 28.07.2026 року про сплату гонорару за договором про надання правничої (правової) допомоги б/н від 27.10.2025 року в сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень, акт приймання-передачі наданих послуг від 28.07.2026 року за договором про надання правничої (правової) допомоги б/н від 27.10.2025 року.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Інші судові витрати відсутні.

Керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов законного представника потерпілого ОСОБА_9 , в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_9 , яка діє інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 спричинену матеріальну шкоду у розмірі 4512,16 гривень, на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 10 000 (двадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , законним представником якого є ОСОБА_7 , на користь ОСОБА_9 , яка діє як законний представник неповнолітнього ОСОБА_4 , понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень, пов`язані з представництвом інтересів неповнолітнього потерпілого у справі № 334/8375/25.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Запобіжний захід ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не обирався.

Інші процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню відсутні.

Речовий доказ: DVD-R диск з відеозаписом подій, які відбулися 12.06.2025 року за участю неповнолітніх – залишити в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинувачуваному та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1