Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №644/9413/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 644/9413/24 Головуючий І-ї інстанції – Шевченко С.В.

Провадження № 33/818/58/26

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Гури В.В.

за участю особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Індустріального районного суду м.Харкова від 03 червня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,-

ВСТАНОВИВ

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, 12.10.2024 року о 21 год. 47 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2108, номерний знак НОМЕР_1 , біля будинку № 7 по вул. Біблика у м. Харкові в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР України. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія ОСОБА_1 проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6820, результат огляду позитивний, 1,69 проміле.

Постановою судді Індустріального районного суду м.Харкова від 03 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнутосудовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзіОСОБА_1 просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо нього закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності, та за відсутності його захисника, у зв`язку із чим фактично був позбавлений права надавати суду докази та пояснення. Вказує, що всупереч змісту оскаржуваного судового рішення, був присутній у районному суді кожного разу, коли призначались судові засідання, окрім 03.06.2025 року, коли було прийнято оскаржувану постанову.

Зазначає, що багато років працює водієм автобусів в АТП «Автотранс», являється єдиним годувальником у родині, так як проживає разом з матір`ю-пенсіонеркою, яка має ряд хронічних захворювань, та сестрою, яка є інвалідом ІІ групи з дитинства.

У день події, 12.10.2024 року, він приїхав з чергового відрядження, був дуже втомлений, та віз продукти для сестри, коли його зупинила поліція. При цьому, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер не відмовлявся .

Мотиви суду

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримання вимог апеляційної скарги, законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9. (а) ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, судовим розглядом встановлено, що 12.10.2024 року о 21 год. 47 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2108, номерний НОМЕР_2 , біля будинку № 7 по вул. Біблика у м. Харкові в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія ОСОБА_1 проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6820, результат огляду позитивний, 1,69 проміле.

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №149287 від 12.10.2024 року.

Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , крім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 був проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів; результат огляду – позитивний, 1,69 проміле;

- результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820, тест №2963 від 12.10.2024 року, згідно з яким ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, результат огляду – 1,69 проміле;

- направленням на огляд водія ТЗ з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 12.10.2024 року о 22 год. 30 хв., згідно якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів; огляд у КНП ХОР «ОКНЛ» не проводився у зв`язку із згодою ОСОБА_1 із результатами проведеного огляду на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820;

- рапортом інспектора взводу 2 роти ТОР УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта Шевченка Д. від 12.10.2024 року щодо події з зазначенням обставин та місця зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянтом не оскаржується сам факт керування ним автомобілем, підстави його зупинки співробітниками поліції, а також результати проведеного на місці зупинки огляду на стан алкогольного сп`яніння за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Перевіряючи доводи ОСОБА_1 про те, що справу було розглянуто за його відсутності, та за відсутності його захисника, що призвело до суттєвого порушення його процесуальних прав, слід зазначити наступне.

Як убачається з матеріалів справи, після її надходження у провадження судді Індустріального районного суду м.Харкова, її було призначено до розгляду у судові засідання, призначені на 19.11.2024 року, на 25.12.2024 року, на 05.02.2025 року, на 24.03.2025 року, на 05.05.2025 року та на 03.06.2025 року.

Про час та місце розгляду справи, призначеної на 19.11.2024 року о 15 год. 00 хв., ОСОБА_1 був повідомлений шляхом направлення йому судової повістки-повідомлення у додаток «Вайбер», отриманої ним 30.10.2024 року. (а.с.11)

Про судове засідання, призначене на 25.12.2024 року о 13 год. 00 хв., ОСОБА_1 був повідомлений шляхом направлення йому судової повістки засобами поштового зв`язку, яка повернулась до суду не врученою з відміткою «за закінченням терміну зберігання». (а.с.12-13) Водночас, ОСОБА_1 25.12.2024 року було подано заяву про відкладення судового розгляду для надання часу на ознайомлення з матеріалами справи. (а.с.14)

Про час та місце розгляду справи, призначеної на 05.02.2025 року о 11 год. 30 хв., ОСОБА_1 був повідомлений шляхом направлення йому судової повістки-повідомлення у додаток «Вайбер», отриманої ним 25.12.2024 року. (а.с.20) Призначене судове засідання було відкладено за клопотанням захисника Самойленко Л.В., поданим нею у день розгляду, для надання часу для ознайомлення з матеріалами справи. (а.с.15)

Судове засідання, призначене на 24.03.2025 року о 15 год. 00 хв., також було відкладено за клопотанням ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що його захисник не ознайомилась з відеозаписом події (а.с.19), про час та місце судового розгляду останній також був повідомлений шляхом направлення йому судової повістки-повідомлення у додаток «Вайбер», отриманої ним 06.02.2025 року. (а.с.21)

Про розгляд справи, призначеної на 05.05.2025 року о 10 год. 00 хв., ОСОБА_1 та його адвокат Самойленко Л.В. були також належним чином повідомлені, про що свідчать їх підписи у розписці. (а.с.22) Зазначене судове засідання знову було відкладено за заявою ОСОБА_1 , поданою ним у той же день, у зв`язку з неявкою його захисника. (а.с.23)

Про час та місце розгляду справи, призначеної на 03.06.2025 року о 10 год. 00 хв., і ОСОБА_1 , і його захисник Самоленко В.В. були повідомлені належним чином шляхом направлення їм судових повісток-повідомлень у додаток «Вайбер», отриманими ними, відповідно, 05.05.2025 року. (а.с.26, 27) Крім того, ОСОБА_1 того ж дня отримав на руки судову повістку, про що свідчить його особистий підпис у розписці від 05.05.2025 року. (а.с.25)

02.03.2025 року захисником ОСОБА_1 – адвокатом Самойленко Л.В. знову було подано до суду заяву про відкладення судового розгляду, призначеного на 03.06.2025 року о 10 год. 00 хв., з тих підстав, що вона буде приймати участь у іншому судовому провадженні, а її підзахисний ОСОБА_1 перебуває на лікарняному. (а.с.24), при цьому жодних підтверджень вказаних обставин, якими захисник обгрунтовувала необхідність відкладення судового розгляду, остання не надала.

За містом ч. 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції вжив усіх можливих заходів щодо належного сповіщення та реалізацію прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час та місце судового розгляду, неодноразово відкладав судові засідання за клопотаннями сторони захисту, навіть з урахуванням того, що у більшості випадків вони були подані безпосередньо у день судових засідань та без будь-якого документального обгрунтування. Апеляційний cуд вважає, що ОСОБА_1 мав вдосталь часу, щоб самостійно або через свого захисника ознайомитись з матеріалами справи у повному обсязі, узгодити позицію захисту з адвокатом, подати свої докази та заперечення на протокол у письмовому виді, що останній виключно на власний розсуд не побажав реалізувати, та що, в свою чергу, призвело до розгляду справи у його відсутність та без урахування його позиції.

Разом із тим, слід зауважити, що адвокат має право самостійно визначати приорітетність справ, враховуючи характер провадження, ризики для клієнта та інші істотні обставини. Таке його право є частиною професійного розсуду. Водночас, адвокат зобов`язаний завчасно та належним чином повідомити суд або інші сторони про свою неможливість бути присутнім у судовому засіданні, що у даному випадку не мало місце.

Посилання апелянта на те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є недоречними, оскільки як убачається з матеріалів судового провадження, протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 чт.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 було складено за порушення ним саме п.2.9а ПДР України – керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а не п.2.5 ПДР України, яким передбачено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти огляд для визначення стану, зокрема, алкогольного сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 багато років працює водієм, є єдиним годувальником у родині та має на утриманні родичів із вадами здоров`я, у тому числі, похилого віку, не є самостійною підставою для звільнення останнього від адміністративної відповідальності, жодним чином не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, та не свідчить про відсутність в його діях складу інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Законодавство України передбачає сувору заборону водіям керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, та відповідає вимогам ст.23, ст.33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.9а Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Індустріального районного суду м.Харкова від 03 червня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик