Постанова від 06 жовтня 2025 р. у справі №405/3280/22 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 жовтня 2025 року м. Кропивницький

справа № 405/3280/22

провадження № 22-ц/4809/1055/25

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,

за участю секретаря судового засідання Гончар О. В.,

учасники справи:

позивач і відповідач за зустрічним позовом – ОСОБА_1 ,

відповідач і позивач за зустрічним позовом – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда (суддя Шевченко І. М.) від 04.04.2025 та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда (суддя Шевченко І. М.) від 25.04.2025,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. Первісний позов

11.07.2022 ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за відповідачем право власності на автомобіль марки ЗАЗ-DAEWOO, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 та стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію вартості частки вказаного автомобіля в сумі 67 070,00 грн, а також суму сплаченого нею судового збору в розмірі 1 488,60 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що 09.08.2003 був зареєстрований їх з відповідачем шлюб.

У період шлюбу ними був придбаний автомобіль марки 3A3-DAEWOO, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , який є неподільною річчю.

15.03.2013 вказаний автомобіль зареєстрований за відповідачем, що підтверджується даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Цим майном користується лише відповідач.

Згідно з інформацією з інтернет-сайту «Авто.Ріа» в Україні ринкова вартість аналогічного автомобіля становить 3 800 доларів США, що еквівалентно 134 140 грн.

Натепер ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про розірвання їх шлюбу.

Добровільно згоди про поділ автомобіля вони не дійшли, а тому посилаючись на вказані обставини, норми чинного законодавства, просить задовольнити позов.

Оскільки придбаний під час шлюбу спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя та неподільною річчю, а позивачка згодна отримати за сою частку () грошову компенсацію в сумі 67070,00 грн, залишивши автомобіль повністю у власності відповідача, вона просила суд задовольнити її вимоги (том 1, а. с. 2 – 7).

06.02.2023, після ознайомлення з висновок експерта від 29.12.2022 № СЕ-19/112-22/9800-АВ, відповідно до якого визначено ринкову вартість автомобіля марки ЗАЗ-DAEWOO, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 становить 81448,46 грн, представник ОСОБА_1 – адвокат Репело Олександр Вікторович подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просив суд визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_2 право власності на вказаний автомобіль та стягнути з відповідача на користь позивачки грошову компенсацію вартості частки вказаного автомобіля в сумі 40724,23 грн (том 1, а. с. 138, 139).

1.2. Зустрічний позов

15.08.2022, після того, як Ленінський районний суд м. Кіровограда постановив ухвалу від 12.07.2022 про відкриття провадження у справі № 405/3280/22, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 пред`явив до позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 зустрічний позов про поділ майна подружжя шляхом стягнення з неї на його користь грошових коштів в сумі 192 863,07 грн.

Зустрічні позовну вимогу обґрунтований тим, що під час шлюбу ними придбано наступне майно: холодильник «Самсунг» вартістю 24 800,00 грн; телевізор «Самсунг» вартістю 5 034,00 грн, фен «Ровента» вартістю 678,00 грн, дошка для прасування речей вартістю 804 грн, тумба з вмивальником вартістю 7707,00 грн і аксесуари для ванної кімнати на загальну суму 26276,32 грн, мильниця, дозатор для мила, стакан для щіток вартістю 513,39 грн, крісло офісне вартістю 1388,00 грн, піч мікрохвильова «Еленберг» вартістю 1 248,00 грн, мультиварка «Хаусмарк» вартістю 1 974,39 грн, телевізор «Ерго» вартістю 3 699,00 грн, тюнер «Ерго ВУВТ2» вартістю 399,00 грн, ліжко «Даллас» вартістю 4950,00 грн, матрац для ліжка «Даллас» вартістю 2 116,00 грн, набір ножів «Уіпгег» вартістю 782,00 грн, набір тарілок вартістю 686,00 грн, кувшин для очистки води вартістю 484,98 грн, сковорідка «Тефаль» 25 см вартістю 599,49 грн, сковорідка «Тефаль» 24 см вартістю 574,50 грн, електрочайник «Аврора» вартістю 598,00 грн, набір кастрюль вартістю 1 228,74 грн, набір махрових рушників UР вартістю 272,00 грн, набір одіяла та 2 подушки вартістю 1231,00 грн, набір подушки та одіяла вартістю 830,25 грн, стінка в дитячу кімнату вартістю 8 000,00 грн, палас з довгим ворсом вартістю 2000,00 грн, люстра вартістю 1000,00 грн, комп`ютер «Асус» вартістю 8000,00 грн, принтер/сканер «Кенон» вартістю 1529,00 грн, диван вартістю 11560,00 грн, набір меблів вартістю 8000,00 грн, набір тарілок вартістю 600,00 грн, набір столового посуду: чарки кришталеві та бокали для вина вартістю 4000,00 грн, палас с довгим ворсом вартістю 3500,00 грн, пенал та тумба під телевізор вартістю 2500,00 грн, палас з довгим ворсом вартістю 2000,00 грн, пилезбірник «Самсунг» вартістю 3100 грн, праска «Тефаль» вартістю 900,00 грн, духова шафа «Piramida» вартістю 8500,00 грн, газова поверхня «Piramida» вартістю 6000,00 грн, машина для миття посуду «Klarstein» вартістю 6000,00 грн, люстра вартістю 1000,00 грн, стіл кухонний і набір крісел з мармурової крихти вартістю 6000,00 грн, столові прибори на 12 персон, вартістю 10000,00 грн, тостер «Тефаль» вартістю 800,00 грн, набір тюлі и занавісок вартістю 5 000,00 грн.

22.03.2022 ОСОБА_1 заволоділа вказаним майном на суму 188863,07 грн та вивезла його в невідомому напрямку, а тому його поділ в натурі є неможливим.

Крім того, під час вивезення майна було пошкоджено диван дитячий вартістю 3500,00 грн та люстра вартістю 500,00 грн.

Посилаючись на такі обставини позивач за зустрічним позовом проси суд задовольнити його вимогу про стягнення з відповідачки грошових коштів, як компенсації за спільне майно (том 1, а. с. 49 – 53).

12.09.2023 позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 змінив свої вимоги, подавши позовну заяву у новій редакції. У ній він просив суд по таке:

- визнати об`єктами спільної сумісної власності подружжя наступне майно: холодильник «Самсунг» вартістю 25464,75 грн; телевізор «Самсунг» вартістю 7 215,18 грн; фен «Ровента» вартістю 934,15 грн; дошку для прасування речей вартістю 1141,00 грн; тумбу з вмивальником вартістю 11940,30 грн, аксесуари для ванної кімнати вартістю 27923,07 грн; мильницю вартістю 114,00 грн; дозатор для мила вартістю 171,00 грн; стакан для щіток вартістю 131,50 грн; крісло офісне вартістю 1784,25 грн; піч мікрохвильову «Еленберг» вартістю 1319,40 грн; мультиварку «Хаусмарк» вартістю 1159,20 грн; телевізор «Ерго» вартістю 3899,35 грн; тюнер «Ерго DVB-T2» вартістю 359,45 грн; ліжко «Даллас» вартістю 4921,50 грн; матрац для ліжка «Даллас» вартістю 2709,80 грн; набір ножів «Vinzer» вартістю 1213,28 грн; набір тарілок вартістю - 453,96 грн; кувшин для очистки води вартістю 415,40 грн, сковорода «Тефаль» 25 см вартістю 359,40 грн; сковорода «Тефаль» 25 см вартістю 341,40 грн; електрочайник «Аврора» вартістю 379,50 грн; набір каструль вартістю 930,81 грн; набір махрових рушників UP вартістю 292,50 грн; набір одіяло та дві подушки вартістю 1063,44 грн; набір подушка та одіяло вартістю 691,20 грн, а всього майна на загальну вартість 97328,79 грн;

- в порядку поділу майна передати ОСОБА_1 у власність наступне майно: холодильник «Самсунг» вартістю 25464,75 грн; телевізор «Самсунг» вартістю 7215, 18 грн; фен «Ровента» вартістю 934,15 грн; дошку для прасування речей вартістю 1141,00 грн; тумбу з вмивальником вартістю 11940,30 грн, аксесуари для ванної кімнати вартістю 27923,07 грн; мильницю вартістю 114,00 грн; дозатор для мила вартістю 171,00 грн; стакан для щіток вартістю 131,50 грн; крісло офісне вартістю 1 784,25 грн; піч мікрохвильову «Еленберг» вартістю 1319,40 грн; мультиварку «Хаусмарк» вартістю 1159,20 грн; телевізор «Ерго» вартістю 3899,35 грн; тюнер «Ерго ОУВ-Т2» вартістю 359,45 грн; ліжко «Даллас» вартістю 4921,50 грн; матрац для ліжка «Даллас» вартістю 2709,80 грн; набір ножів «Vinzer» вартістю 1213,28 грн; набір тарілок вартістю 453,96 грн; кувшин для очистки води вартістю 415,40 грн; сковороду «Тефаль» 25 см вартістю 359,40 грн; сковороду «Тефаль» 25 см вартістю - 341,40 грн; електрочайник «Аврора» вартістю - 379,50 грн; набір каструль вартістю - 930,81 грн; набір махрових рушників UР вартістю - 292,50 грн; набір одіяло та дві подушки вартістю 1063, 44 грн; набір подушка та одіяло вартістю 691,20 грн, а всього майна на суму 97328,79 грн;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 97328,79 грн (том 1, а. с. 197 – 203).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.08.2022 зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано з первісним позовом позивача ОСОБА_1 .

2.Короткий зміст рішення суду

2.1.Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.04.2025 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено. Суд визнав в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки ЗАЗ-DAEWOO, 2004 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , та стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частки вказаного автомобіля в сумі 40724,23 грн. Крім того, в порядку розподілу судових витрат суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1488,60 грн та витрати на проведення експертизи в розмірі 1812,32 грн, а всього 3 300,92 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя суд відмовив повністю, а понесені ним судові витрати відніс за його рахунок позивача за зустрічним позовом. Також суд скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12.07.2022 про накладення арешту на автомобіль марки ЗАЗ-DAEWOO, 2004 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1 .

Суд мотивував своє рішення в частині задоволення первісного позову тим, що ОСОБА_2 визнав пред`явлений до нього ОСОБА_1 позов про стягнення з нього на її користь 40724,23 грн, що становить вартості автомобіля, який був придбаний у період їх шлюбу та є спільною сумісною власністю. У зв`язку із задоволенням позову суд присудив позивачці за первісним позовом компенсацію понесених нею витрат зі сплати судового збору в сумі 1812,32 грн та витрат на проведення автотоварознавчої експертизи в сумі 3300,92 грн.

Стосовно зустрічного позову, то суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не довів належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами наявність іншого, крім автомобіля, спільного майна подружжя, яке б підлягало поділу. Надані позивачем за зустрічним позовом докази (копії токарних чеків, копії службових чеків) не містять інформації, на підставі якою можна було б встановити, що майно придбавалося подружжям або кимось із них у період шлюбу. Також позивач за зустрічним позовом не довів, що таке майно використовувалося подружжям та потім було викрадене відповідачкою за зустрічним позовом.

2.2.Додатковим рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.04.2025 суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн.

Суд мотивував своє рішення тим, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 довела належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами, що її витрати по сплаті фіксованого гонорару адвоката у цій справі становить 25000,00 грн, а тому, враховуючи, що її позов суд задовольнив, присудив їй також компенсацію цих витрат на професійну правничу допомогу коштом відповідача.

3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

ОСОБА_2 звернувся до Кропивницького апеляційною суду з апеляційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.04.2025 та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.04.2025 у справі № 405/3280/22.

У скарзі апелянт просив скасувати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.04.2025 в частині відмови у задоволенні його зустрічного позову до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та задовольнити цей позов. Також він просив скасувати частково додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.04.2025 та стягнути з нього на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн (змінити рішення – суд).

ОСОБА_2 вважає, що рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.04.2025 в частині вирішення його зустрічного позову незаконнне і необґрунтоване невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.

Він повторив своє твердження про те, що крім автомобіля у період шлюбу сторони у справі придбали й інше майно, яке він вказав у своїй зустрічній позовній заяві. За законом це майно належить їм на праві спільної сумісної власності, але 23.03.2022 ОСОБА_1 вивезла його з будинку у невідомому напрямку.

Стосовно додаткового рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.04.2025 у справі № 405/3280/22, то апелянт вказав, що суд ухвалив його з порушенням норм процесуального права, адже не повідомив його належним чином про час, дату та судового засідання. Ба більше, суд не врахував, що представник позивача за первісним позовом – адвокат Репело О. В. був присутній під час судових дебатів 04.04.2025, а тому його заява від 16.04.2025 про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та прийняття доказів таких витрат була подана з пропуском встановленого строку а підстав для поновлення цього строку він не навів. Крім того, апелянт вважає, що стягнута з нього на користь ОСОБА_1 компенсація її витрат на допомогу адвоката в сумі 25000,00 грн не є пропорційною предмету спору (61,38 % від розміру задоволених вимог). До того ж на його думку, складність цієї справи не вимагала значного обсягу правничої допомоги, а також вказаного адвокатом обсягу витраченого часу.

4.Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надійшов.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).

5.Про розгляд справи у судовому засіданні

Сторони у справі повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, але у судове засідання 07.10.2025 о 10:00 до суду не з`явилися.

06.10.2025 до Кропивницького апеляційного суду надійшла письмова заява ОСОБА_2 про розгляд справи № 405/3280/22 за його позовом до ОСОБА_1 про поділ майна без його участі.

07.10.2025 до Кропивницького апеляційного суду надійшла письмова заява представника ОСОБА_1 – адвоката Репело Олександра Вікторовича про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда у справі про поділ майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні 07.10.2025 без його участі.

ОСОБА_1 особисто в судове засідання не з`явилася. При цьому згідно з ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин суд на місці постановив ухвалу про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Крім того, згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Відповідно до правової позиції, яку Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виклав у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, з урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

6.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, встановлених ст. 367 ЦПК України меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, а також змісту вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 , колегія суддів апеляційного суду переглядає справу лише в частині вирішення судом зустрічного позову та розподілу судових витрат. Натомість в частині вирішення первісного позову справа апеляційним судом не переглядається.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скаргиза наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.04.2025 в оскаржуваній його частині відповідає зазначеним нормам закону, а томувимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають.

Натомість додаткове рішення ухвалене судом з порушенням норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для його скасування.

7.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:

09.08.2003 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, зареєстрований у Фортечному відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 569.

У період їх шлюбу за спільні сумісні коштів подружжя придбало транспортний засіб (автомобіль) марки ЗАЗ-DAEWOO, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , який оформлено (зареєстровано) на ОСОБА_2 .

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/112-22/9800-АВ від 29.12.2022 ринкова вартість автомобіль марки ЗАЗ-DAEWOO, 2004 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 на момент проведення експертизи (29.12.2022) становить 81 448,46 грн.

8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

8.1. Щодо основного рішення суду

8.1.1Норми права та їх джерела

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 1 ст. 60 СК України).

Близьку за змістом норму про спростовну презумпцію режиму спільної сумісної власності щодо майна, набутого подружжям за час шлюбу містить ч. 3 ст. 368 ЦК України.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 61 СК України).

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1, ч. 2 ст. 71 СК України).

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (ч. 3 ст. 372 ЦК України).

8.1.2 Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

Ця справа про поділ майна подружжя, що є об`єктом права їх спільної сумісної власності.

Оскаржуючи рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.04.2025 в частині вирішення зустрічного позову, у задоволенні якого суд відмовив, ОСОБА_2 вказав на те, що незаконність і необґрунтованість вказаного рішення полягає у невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам цієї справи.

Згідно з роз`ясненнями, які надав Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24.10.2008 № 12 невідповідність висновків суду обставинам справи вважається у тому разі, якщо останні встановлені судом повно та правильно, проте висновки з установлених обставин зроблено неправильно.

З огляду на те, що місцевий суд визнав недоведеним позивачем за зустрічним позовом належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами обставини набуття ним і відповідачкою за зустрічним позовом у період їх шлюбу вказаного в зустрічній позовній заяві майна, а також недоведеним факт самовільного заволодіння нею таким майном, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для присудження позивачу грошової компенсації за частку у розмірі вартості такого майна є логічним та обґрунтованим.

Тобто, за умови, що суд повно та правильно встановив обставини справи, його висновки з установлених обставин зроблено правильно.

В апеляційній скарзі позивач за зустрічним позовом не вказав про те, що можливо суд неповно встановив обставин, які мають значення для справи, не вказав і причини, які б могли призвести до такої неповноти. Однак при цьому він наполягає на тому, що у період шлюбу ним та ОСОБА_1 було придбано наступне майно: холодильник «Самсунг» вартістю 25464,75 грн; телевізор «Самсунг» вартістю 7 215,18 грн; фен «Ровента» вартістю 934,15 грн; дошку для прасування речей вартістю 1141,00 грн; тумбу з вмивальником вартістю 11940,30 грн, аксесуари для ванної кімнати вартістю 27923,07 грн; мильницю вартістю 114,00 грн; дозатор для мила вартістю 171,00 грн; стакан для щіток вартістю 131,50 грн; крісло офісне вартістю 1784,25 грн; піч мікрохвильову «Еленберг» вартістю 1319,40 грн; мультиварку «Хаусмарк» вартістю 1159,20 грн; телевізор «Ерго» вартістю 3899,35 грн; тюнер «Ерго DVB-T2» вартістю 359,45 грн; ліжко «Даллас» вартістю 4921,50 грн; матрац для ліжка «Даллас» вартістю 2709,80 грн; набір ножів «Vinzer» вартістю 1213,28 грн; набір тарілок вартістю - 453,96 грн; кувшин для очистки води вартістю 415,40 грн, сковорода «Тефаль» 25 см вартістю 359,40 грн; сковорода «Тефаль» 25 см вартістю 341,40 грн; електрочайник «Аврора» вартістю 379,50 грн; набір каструль вартістю 930,81 грн; набір махрових рушників UP вартістю 292,50 грн; набір одіяло та дві подушки вартістю 1063,44 грн; набір подушка та одіяло вартістю 691,20 грн, а всього майна на загальну вартість 97328,79 грн.

Також апелянт повторив своє твердження, що відповідач за зустрічним позовом самовільно вивіз це майно з їх житла, порушивши його майнові права.

У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Одним з принципів цивільного судочинства є змагальності сторін відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч. 3 ст. 2, ст. 12, ст. 81 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Зміст предмета доказування залежить від характеру правовідносин, щодо яких між сторонами виник спір.

Предмет доказування у справі про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначається нормами статтями 60 - 63, 69 - 72 СК України.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання (див. п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Докази у справі мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності, які встановлені статтями 77 - 80 ЦПК України.

З наведеного можна зробити висновок, що сторона у справі, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов`язана навести та надати докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про стверджувані обставини.

В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони.

Відтак, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

На доведення свого твердження про набуття у шлюбі наведеного у зустрічній заяві майна ОСОБА_2 надав до суду копії письмових доказів (том 1, а. с. 54 - 74).

Крім того, позивач за первісним позовом надав до суду фототаблицю із зображеннями внутрішньої обстановки житлового приміщення, але без зазначення адреси цього приміщення, дат виконання фотознімків (том 1, а. с. 75 – 79) та висновок експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи від 19.06.2023 № 1214/2370-2412/23-27 про оцінку частини товарів, які були вказані в ухвалі Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.06.2023 про призначення експертизи (том 1, а. с. 172 – 180).

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.04.2025містить висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів (за виключенням висновку експерта), які суд визнав недостатніми та такими, що достовірно не підтверджують факти набуття у власність сторін цього майна.

Доводи апеляційної скарги відповідача не містять спростовують висновків суду першої інстанції в цій частині та зводяться до простої незгоди заявника з висновками суду щодо оцінки наданих ним доказів.

При цьому колегія суддів апеляційного суду вважає надати додаткову, детальнішу оцінку висновку експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи від 19.06.2023 № 1214/2370-2412/23-27.

Тож колегія суддів звернула увагу на те, що кожна зі сторін у цій справі стверджувала, що вказане у зустрічній позовній заяві майно (згідно з переліком) у неї відсутнє.

Відповідно п. 3.5 розділу ІІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08. 10.1998 № 53/5, коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Ухвала Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.02.2023 про призначення товарознавчої експертизи не містить вказівки експерту про проведення експертизи за фотознімками чи будь-якими іншими матеріалами, які містять відомості про об`єкти оцінювання (том 1, а. с. 142, 143).

У зв`язку із цим експерт двічі звертався до суду з клопотання про надання йому для огляду об`єктів дослідження та безперешкодний доступ до них (том 1, а. с. 158, 164).

Проте такі об`єкти для проведення експертизи суд не надав, а сторони не надали доступ експерта до цих об`єктів, посилаючись на їх відсутність у кожної зі сторін. При цьому суд у своєму листі від 16.05.2023 до експерта ОСОБА_3 не вказав про проведення експертизи за конкретними матеріалами, які стосуються об`єктів експертного дослідження.

У висновку експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи від 19.06.2023 № 1214/2370-2412/23-27 не вказано про проведення експертом огляду об`єктів експертизи, а також джерела (надані йому судом матеріали) з яких отримано інформацію про них в обсязі, необхідному для їх ідентифікації та оцінки.

З огляду на це, вказаний висновок експерта слід визнати необґрунтованим, а отже таким, що не підтверджує ні наявність такого майна, ні його вартість.

Клопотань про призначення повторної експертизи сторони до суду не подали.

Переглянувши справу у межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що висновки суду відповідають встановленим судом обставинам справи, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.04.2025, у тій його частині, яка оскаржується, є законним і обґрунтованим так, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.2. Щодо додаткового рішення суду

Оскаржуючи додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.04.2025 ОСОБА_2 вказав кілька підстав для його скасування, а саме: 1) суд розглянув питання про ухвалення додаткового рішення за відсутності відповідача за зустрічним позовом, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду; 2) представник позивача за первісним позовом пропустив строк для подання доказів витрат на професійну правничу допомогу; 3) присуджена позивачу за первісним позовом компенсація витрат на професійну правничу допомогу є непропорційною предмету спору, складності справи та обсягу правничої адвокатом допомоги.

Щодо першого аргументу про порушення судом порядку ухвалення додаткового рішення про судові витрати.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).

Частинами 2, 3 статті 246 ЦПК України у редакції чинній станом на 25.04.2025 було встановлено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Згідно з ч. ст. 270 ЦПК України у редакції та ту саму дату було передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Верховний Суд у постанові від 01.11.2023 у справі № 202/3681/16 сформулював висновок щодо застосування ст. 270 УПК України, вказавши таке: «Положення ЦПК України визначають обов`язок суду для вирішення питання про судові витрати призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше 20 днів, якщо справа не слухається в письмовому провадженні (частини друга, третя статті 246 ЦПК України). Отже, законодавець визначив обов`язок суду призначити заяву сторони про розподіл судових витрат в судове засідання, якщо справа розглядалася з призначенням її до розгляду по суті в судових засіданнях (не в письмовому провадженні), за наслідком проведення якого має бути прийнято відповідне процесуальне рішення (додаткова постанова, додаткова ухвала) […] положення частини четвертої статті 270 ЦПК України про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до частини другої статті 246 ЦПК України чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим)».

Подібний правовий висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 року у справі № 911/3312/21.

На ці норми процесуального права суд уваги не звернув.

Враховуючи те, що рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.04.2025 по суті спору було постановлене за результатами розгляду справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи, тому відповідно до вимог статей 246, 270 ЦПК України суд першої інстанції мав призначити судове засідання для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення та за наявності для того підстав ухвалити таке рішення у такому самому порядку, що й основне судове рішення.

Однак матеріали справи не містять ухвали суду про призначення судового засідання на 25.04.2025 для вирішення питання про додаткове рішення про розподіл судових витрат.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що суд виконав вимоги ст. 128 – 132 ЦПК України та повідомив сторони про призначення судового засідання.

Тож, суд першої інстанції безпідставно вказав у своєму додатковому рішенні від 25.04.2025, що заява представника ОСОБА_1 – адвоката Репело О. В. була ним розглянута у відкритому судовому засіданні, а сторони у судове засідання не з`явилися, хоча, нібито, були повідомленні про час та місце розгляду справи.

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи (ч. 1 ст. 8 ЦПК України).

Будь-який учасник справи має право брати участь у судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (п. 2 ч. 1 ст. 43 ЦПК України).

Зазначене унеможливило іншій стороні надати відповідні заперечення проти таких вимог та доводити неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України), а це є порушенням права на справедливий судовий розгляд у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) невід`ємними частинами «права на суд» слід розглядати, зокрема, наступні вимоги: вимога «змагальності» процесу відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наявність можливості бути поінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною, в ході розгляду; право на «публічне слухання», що передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в цивільному судовому процесі перед судом (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden, 26.05.1988, заява № 10563/83, пп. 24 - 33); право на ефективну участь (T. та V. проти Сполученого Королівства,16.12.1999, заява № 24724/94; 24888/94, пп. 83 - 89).

Крім того, ЄСПЛ зауважив, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, 21.10. 2010, п. 47).

Стаття 6 Конвенції головним чином служить для визначення того, чи були надані заявнику достатні можливості викласти свою позицію і оскаржити докази, які він вважав недостовірними, а не для того, щоб оцінювати правильність або неправильність рішення, прийнятого національними судами (Karaleviиius v. Lithuania, ЄСПЛ, 06.06.2002).

Доводи апеляційної скарги відповідача за первісним позовом про те, що місцевий суд не повідомив його про час, дату та місце розгляду його заяви знайшли своє підтвердження так, як в матеріалах справи відповідні докази направлення судом судових повісток-повідомлень учасникам справи відсутні.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 367 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку суд першої інстанції розглянув питання про ухвалення додаткового рішення про розподілу судових витрат супереч чинним на час вчинення цієї процесуальної дії вказаним нормам ЦПК України, не призначивши судове засідання, не повідомивши про нього відповідача за первісним позивом, за відсутності останнього.

Враховуючи, що апелянт обґрунтовує свою апеляційну скаргу на додаткове рішення, зокрема, підставою, передбаченою до п. 3 ч. 3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції зобов`язаний скасувати оскаржене додаткове рішення й ухвалити нове.

Ухвалюючи нове судове рішення в цій частині, колегія суддів апеляційного суду констатує, що попри наведені вище порушення сом першої інстанції норм процесуального права, він правильно встановив докази, які були подані представником позивача за первісним позовом на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу в цій справі у зв`язку з її розглядом в суді першої інстанції, а саме: ордер та договір на надання правничої правової допомоги від 07.07.2022; додаткову угоду від 12.09.2023 до договору про надання правничої допомоги від 07.07.2022, відповідно до п. 2 якої сторони внесли зміни до п. 3 договору про надання правничої допомоги від 07.07.2022 та виклали вказаний пункт в наступній редакції: «За надання правничої допомоги за даним Договором Замовник сплачує Адвокату гонорар, який за домовленістю Сторін попередньо становить 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень Остаточний розмір гонорару адвокату визначається Сторонами в Остаточному розрахунку розміру гонорару адвоката та в Акті виконаних робіт. Остаточний розмір гонорару Адвоката повинен бути сплачений Замовником у повному обсязі протягом місяця після набрання законної сили рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда»; остаточний розрахунок від 14.04.2025 яким сторони остаточно визначили розмір гонорару адвоката згідно договору про надання правничої допомоги від 07.07.2022 по справі № 405/3280/22 - 25 000,00 (двадцять п`ять тисяч) гривень, який повинен бути сплачений Замовником протягом місяця після набрання законної сили рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.04.2025 року; акт виконаних робіт від 14.04.2025.

Одним з дванадцяти основних принципів цивільного судочинства, визначених ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 134 ЦПК України).

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч. 3 ст. 134 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Водночас згідно з положеннями ч. ч. 1 - 5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), акт виконаних робіт (детальний опис робіт, наданих послуг).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату цих послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, акта виконаних робіт, а також розрахунку таких витрат (за виключенням фіксованого гонорару адвоката) є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До того ж згідно з ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Узагальнюючи вимоги ЦПК України щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу можна дійти таких висновків: про очікуваний розмір судових витрат кожна сторона зобов`язана повідомити разом з першою заявою по суті спору та надати подати попередній розрахунок, що не обмежує їх у доведенні іншої фактичної суми судових витрат за результатами розгляду справи; розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягають доведенню стороною, яка просить про їх розподіл (компенсацію); докази витрат на професійну правничу допомогу можуть бути подані стороною від моменту звернення до суду й до судових дебатів, а у випадках об`єктивної неможливості їх подання до того часу - протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву; розмір витрат на професійну правничу допомогу має відповідати встановленим цивільним процесуальним законодавством вимогам співмірності; неспівмірні витрати можуть бути зменшені судом за клопотанням іншої сторони, за умови доведеності нею такої неспівмірності.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, звертаючись до суду Кравченко Т. В. у своїй позовній заяві вказала, що очікуваний нею розмір судових витрат становить 21488,60 грн і складається з судового збору – 1488,60 грн та витрат на професійну правничу допомогу – 20000,00 грн (а. с. 6). На підтвердження судових витрат до заяви було додано квитанцію про сплату судового збору (том 1, а. с. 24) та ордер на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Репело О. В. (том 1, а. с. 23).

До судових дебатів, які, до слова, у справі не проводилися у зв`язку із тим, що в останнє судове засідання 04.04.20225 сторони не з`явилися (том 1, а. с. 23), позивач за первісним позовом та його представник докази витрат на професійну правничу допомогу до суду не подали. Проте у поданому 04.04.2025 адвокатом Репело О. В. до суду письмовому виступі у дебатах він вказав, що відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду будуть подані докази розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн (том 2, а. с. 19 – 22).

Рішення по суті спору Ленінський районний суд м. Кіровограда ухвалив 04.04.2025, а в його резолютивній частині вказав, зокрема, що повний текст рішення складено цього ж дня – 04.04.2025.

З огляду на зміст статей 123, 124 ЦПК України перебіг процесуального строку на подання ОСОБА_1 до суду доказів витрат на професійну правничу допомогу почався з наступного дня після ухвалення рішення суду, тобто з 05.05.2025 і закінчився 09.04.2025 (середа) о 24:00.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку (ч. 6 ст. 124 ЦПК України).

З поштового конверту (трекінговий номер: 2500600720350) вбачається, що заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 405/3280/22 та додані до неї докази витрат на професійну правничу допомогу представник ОСОБА_1 – адвокат Репело О. В. здав на поштовому оператору 15.04.2025, на одинадцятий день після ухвалення рішення суду, тобто з пропуском встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України п`ятиденного строку для подання доказів судових витрат (том 2, а. с. 38 – 47).

Усвідомлюючи факт пропуску встановленого законом строку для подання доказів судових витрат, представник позивача - адвокат Репело О. В. просив суд поновити строк на подання доказів, як пропущений з поважних причин, а саме через те, що про рішення суду від 04.04.2025 йому стало відомо лише 11.04.2025, а остаточно документи про гонорар адвоката були підписані ним і позивачем 14.05.2025.

Суд першої інстанції ухвалив додаткове рішення, присудив позивачу за первісним позовом компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу у повному розмірі (25000,00 грн), але питання поновлення строку на подання доказів реальності таких витрат не вирішив.

Процесуальні строки – період у часі в межах яких вчиняються процесуальні дії.

Учасники справи реалізують свої процесуальні права та виконують процесуальні обов`язки в межах процесуальних строків встановлених законом або судом.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених Кодексом (ст. 126 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄВСЛ «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії», 07.07.1989).

З огляду на викладене, оцінюючі зібрані по справі докази, колегія суддів апеляційного дійшла наступних висновків:

-позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , він імені якої діє представник – адвокат Репело Олександр Вікторович, подала до суду докази її витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи № 405/3280/22 у суді першої інстанції з пропуском встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України п`ятиденного строку;

-причиною того, що цей строк було пропущено представник позивача вказав те, що про рішення суду йому стало відомо лише 11.04.2025, тобто після закінчення строку для подання відповідних доказів. Однак, представник позивача був обізнаний про те, що розгляд справи мав закінчитися 04.04.2025 ухваленням рішення суду, адже в той самий день до початку судового засідання він подав до суд у письмовій формі виступ у судових дебатах. Суд ухвалив рішення і виготовив його повний текст 04.04.2025 про що вказано в тексті самого рішення. Клопочачи про поновлення пропущеного строку представник позивача не вказав будь-яких причин, які завадили йому дізнатися раніше (з 05.04.2025 по 09.05.2025) про рішення суду та подати відповідні докази судових витрат з метою їх розподілу. Таким чином, наведені у клопотанні представника позивача про поновлення строку на подання доказів причини пропуску є неповажними;

-пропущений без поважних позивачем за первісним позивачем строк для подання доказів судових витрат поновленню не підлягає, право на вчинення такої процесуальної дії ним втрачено із закінченням встановленого законом строку, а тому подані з пропусток процесуального строку докази (документи) підлягають залишенню судом без розгляду;

-клопотання представника позивача про ухвалення додаткового рішення подане без пропуску встановленого ч. 2 ст. 270 ЦПК України строку, а тому подане ним разом із заявою про ухвалення додаткового рішення клопотання про поновлення строку на подання такої заяви є передчасним;

-оскільки докази витрат позивача за первісним позовом на професійну правничу допомогу у цій справі у зв`язку із її розглядом в суді першої інстанції підлягають залишенню без розгляду, то такі витрати є недоведеними, а тому в ухваленні рішення про їх розподіл належить відмовити.

9.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

У зв`язку з тим, що додаткове рішення суду від 25.04.2025 не відповідає критеріям законності, обґрунтованості та справедливості, відповідно до приписів ст. 376 ЦПК України, воно підлягає скасуванню. Натомість рішення від 04.04.2025 підлягає залишенню без змін.

10.Про судові витрати

Про встановлений законом порядок розподілу судових витрат у справі вже було вказано вище за текстом цієї постанови.

За змістом п. «в» ч. 4 ст. 382 ЦПК України постанова апеляційного суду має містити відомості про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У цій справі апелянт ОСОБА_2 поніс витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1610,40 грн (том 2, а. с. 102). Про будь-які інші його судові витрати він суд не повідомив.

З огляду на те що суд апеляційної інстанції відхиляє його апеляційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.04.2025, яким у задоволенні зустрічного позову було повністю відмовлено, тому, відповідно до встановленого ч. 1 ст. 141 ЦПК України принципу розподілу судового збору, підстав для покладення таких судових витрат на відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 немає, а тому вони покладаються на нього.

Натомість відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 не подала до суду заяв про наявність у неї судових витрат у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції та їх розподіл.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 376, 376, 382 - 384ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.04.2025 у справі № 405/3280/22 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя залишити без задоволення, а рішення суду в цій частині - без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.04.2025 у справі № 405/3280/22 задовольнити, скасувавши це рішення.

Подані 15.04.02025 представником ОСОБА_1 – адвокатом Репело Олександром Вікторовичем до суду докази витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн без розгляду, а в задоволенні заяви про розподіл цих витрат відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови складено 03.07.2026.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. М. Єгорова

О. І. Чельник