Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №202/993/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5774/26 Справа № 202/993/26 Суддя у 1-й інстанції - Недобитюк Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №202/993/26 за позовом ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, третя особа приватний нотаріус Кам`янського районного нотаріального округу Кравченко Світлана Юріївна, про визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 05 березня 2026 року про повернення позовної заяви, постановлену у складі судді Недобитюк Н.В.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернуся до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовом до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, третя особа приватний нотаріус Кам`янського районного нотаріального округу Кравченко С.Ю. про визнання права власності.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 18 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, третя особа приватний нотаріус Кам`янського районного нотаріального округу Кравченко С.Ю. про визнання права власності - залишено без руху для усунення недоліків. Надано позивачу строк для усунення недоліків, який не перевищує десяти днів з дня отримання копії ухвали. Недоліки мали бути усунуті шляхом надання суду належним чином оформленої та чинної довідки про оціночну вартість спірного нерухомого майна (або звіту про оцінку), зазначення в уточненій позовній заяві ціни позову, яка відповідає дійсній вартості майна на момент звернення до суду, а також надання доказів доплати судового збору виходячи з визначеної ціни позову.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 05 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, третя особа приватний нотаріус Кам`янського районного нотаріального округу Кравченко С.Ю., про визнання права власності, повернуто на підставі ч.3 ст.185 ЦПК України.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що ухвала суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню в апеляційному порядку з направленням матеріалів до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що він в уточненій позовній заяві зазначив, що на момент підготовки позовної заяви до суду, ним було сформовано Довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості №201-20250224-0009193532 від 24 лютого 2025 року.

На той момент оціночна вартість спірного будинку (без урахування земельної ділянки) складала 7242.90 грн.

Місто Авдіївка відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затверджених Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 року з 29.02.2024 року є тимчасово окупованою територією України. Загальновідомою обставиною є те, що провести оцінку нерухомого об`єкта наразі неможливо.

На даний час формування електронних довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості за заданими параметрами вже не здійснюється. Вказане підтверджується довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 25 лютого 2026 року без присвоєння унікального ідентифікаційного номеру.

Звертає увагу, що згідно положень частини 2 статті 6 Закону України «Про судовий збір», у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Однак ухвалою суду від 18 лютого 2026 року про залишення позовної заяви без руху не було визначено розмір судового збору.

Тому, беручи до уваги вищевикладені обставини, а також об`єктивну неможливість визначити характер та обсяг наявних пошкоджень спірного будинку, ним було самостійно визначено ціну позову, що складає орієнтовну (приблизну) вартість пошкодженого (знищеного) будинку - 200000 грн.

Вказана уточнена позовна заява з додатками та клопотання про усунення недоліків було надіслано до суду першої інстанції кур`єрською доставкою ТОВ «НОВА ПОШТА» 27 лютого 2026 року в 12:26, №59001588220965.

Стверджує, що ним було направлено клопотання про усунення недоліків до закінчення процесуального строку, який було визначено судом, тому вважає, що суд незаконно постановив ухвалу про повернення позовної заяви, посилаючись на недотримання ним строків усунення недоліків позовної заяви, згідно положень ст.ст.123,124 ЦПК України, оскільки, повертаючи позовну заяву з підстав не усунення недоліків, суд першої інстанції не врахував встановлений ухвалою від 18 лютого 2026 року строк на усунення недоліків.

Окрім того, при постановленні оскаржуваної ухвали судом також було порушено положення ч.2 ст.185 ЦПК України, згідно якої в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Однак, всупереч зазначених вимог, судом першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху не зазначено точної суму судового збору.

У зв`язку із чим просив суд ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 05 березня 2026 року про повернення позовної заяви скасувати, справу повернути для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до положень частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що копію ухвали про залишення позовної заяви без руху було направлено позивачу за адресою, зазначеною ним у позовній заяві, проте, 03 березня 2026 року до суду повернувся поштовий конверт із відміткою ПАТ «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою». Станом на 05 березня 2026 року недоліки позовної заяви позивачем не усунуто, жодних заяв чи клопотань про продовження строку на усунення недоліків або документів на виконання ухвали суду до канцелярії не надходило.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, та обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, визначається дійсною вартістю нерухомого майна. У даному випадку позивачем заявлено дві вимоги майнового характеру, які у своїй сукупності стосуються визнання права власності на цілий об`єкт нерухомості, а тому ціна позову має відповідати дійсній ринковій вартості всього домоволодіння або сумарній вартості часток на момент звернення до суду.

Згідно з ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

У справі встановлено, що ОСОБА_1 , звернувшись до суду з позовом, просить визнати за ним право власності на частку в праві спільної сумісної власності подружжя щодо житлового будинку з прибудинковими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також визнати за ним право власності в порядку спадкування на іншу частку в праві спільної сумісної власності подружжя щодо цього ж будинку, яка належала його померлій дружині ОСОБА_2 .

Ціну позову зазначив 7242,90 грн. та надав суду довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості, сформовану 24 лютого 2025 року (Додаток 2 до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку), посилаючись на те, що м.Авдіївка з 29 лютого 2024 року є тимчасово окупованою територією України, тому на даний час формування електронних довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості за заданими параметрами вже не здійснюється.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 18 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, третя особа приватний нотаріус Кам`янського районного нотаріального округу Кравченко С.Ю.? про визнання права власності - залишено без руху для усунення недоліків. Надано позивачу строк для усунення недоліків, який не перевищує десяти днів з дня отримання копії ухвали. Недоліки мають бути усунуті шляхом надання суду належним чином оформленої та чинної довідки про оціночну вартість спірного нерухомого майна (або звіту про оцінку), зазначення в уточненій позовній заяві ціни позову, яка відповідає дійсній вартості майна на момент звернення до суду, а також надання доказів доплати судового збору виходячи з визначеної ціни позову.

Копію вказаної ухвали судом було направлено позивачу за адресою, зазначеною ним у позовній заяві, проте, 03 березня 2026 року до суду повернувся поштовий конверт із відміткою ПАТ «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою».

В матеріалах справи відсутні дані про отримання позивачем ухвали суду від 18 лютого 2026 року про залишення позовної заяви без руху.

При цьому, 27 лютого 2026 року, тобто до закінчення процесуального строку, який було визначено судом для усунення недоліків позовної заяви, кур`єрською доставкою ТОВ «НОВА ПОШТА» позивач направив на адресу суду уточнену позовну заяву з додатками та клопотання про усунення недоліків.

В уточненій позовній заяві позивач зазначив, що м.Авдіївка з 29 лютого 2024 року є тимчасово окупованою територією України, тому на даний час формування електронних довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості за заданими параметрами вже не здійснюється. Тому, беручи до уваги вищевикладені обставини, а також об`єктивну неможливість визначити характер та обсяг наявних пошкоджень спірного будинку, ним було самостійно визначено ціну позову, що складає орієнтовну (приблизну) вартість пошкодженого (знищеного) будинку - 200000 грн.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 червня 2021 року у справі №9901/41/21 звернула увагу, що в разі коли суд не визначив точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити), а позивач сплатив цей платіж у розмірі, який вважав правильним і таким, що відповідає розміру платежу, який йому фактично дозволив визначити суд на власний розсуд, але не точній сумі судового збору, зазначеній судом, то в такому випадку суд мав би (щонайменше) виконати вимоги процесуального закону, визначити конкретну суму судового збору й надати позивачу (повторно) час для виконання вимоги суду в цій частині. Залишення позовної заяви без розгляду (повернення позовної заяви) за описаних обставин не можна визнати прийнятним.

Згідно норм законодавства України кожна особа наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод, а на суд в свою чергу покладено обов`язок повного та всебічного розгляду спорів, які виникли, що можливо лише під час розгляду справи по суті.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі – Конвенція) зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Водночас не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року).

ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. russia, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Rada Cavanilles v. Spain», § 49, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1998 року).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Слід зазначити, суд першої інстанції на вказане належної уваги не звернув, не перевірив належним чином доводи позивача, викладені в позовній заяві та уточненій позовній заяві, та у порушення норм процесуального права, дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви позивачу на підставі п.3 ст.185 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Індустріального районного суду міста Дніпра від 05 березня 2026 року про повернення позовної заяви скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.

Ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 05 березня 2026 року про повернення позовної заяви у справі №202/993/26 - скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.

Судді: