Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №185/4841/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5131/26 Справа № 185/4841/25 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №185/4841/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2026 року, ухвалене у складі судді Головіна В.О., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2009 року по цивільній справі №2-2643/2009 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, з нього на користь відповідача стягнені аліменти на утримання сина – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ним повноліття. Аліменти стягнені починаючи з 06 квітня 2009 року.

Крім того, заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2019 року по цивільній справі №185/8008/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною трьох років з позивача на користь третьої особи по справі стягнені аліменти на утримання дитини – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) позивача щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 серпня 2019 року та досягнення дитиною повноліття. Також стягнені аліменти на її утримання у розмірі 1/10 частки заробітку (доходу) позивача щомісячно, починаючи з 22 серпня 2019 року та до досягнення дитиною, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років.

Зазначає, що його матеріальний стан суттєво змінився після ухвалення рішення суду про стягнення з нього аліментів на користь відповідача на утримання старшої дитини, та у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, а тому він позбавлений можливості сплачувати аліменти в тому розмірі, які були встановлені за рішенням суду.

Позивач вказав, що був мобілізований до Збройних сил України, брав участь у виконанні бойових завдань, отримав на фронті тяжке поранення та на даний час проходить тривале лікування після перенесених хірургічних втручань. Потребує подальшого лікування та реабілітації та значних коштів на відновлення стану свого здоров`я. У зв`язку з пораненням він позбавлений можливості в подальшому отримувати грошове забезпечення у тому розмірі, що отримував до поранення. Отже його доходи суттєво зменшились.

У зв`язку з чим просить суд зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2009 року, на користь відповідача на утримання сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частини заробітку (доходу) позивача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з дня набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів – задоволено. Зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2009 року на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 до 1/6 частини заробітку (доходу) позивача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з дня набрання даним рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Відкликано з Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) виконавчий лист, що був виданий Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області на підставі рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2009 року про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_7 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 . Витрати на судовий збір залишено за позивачем.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржене рішення є незаконним, необґрунтованим, ухваленим на підставі неповно і не всебічно з`ясованих обставин справи, що як наслідок грубо порушує права дитини.

Звертає увагу, що суд першої інстанції на стадії ухвалення рішення суду, оминув увагою той факт, що відповідач вже має прізвище ОСОБА_9 .

Зазначає, що позивач не надав жодного належного доказу тому, що у державному медичному закладі охорони здоров`я йому було призначено платне лікування. В усіх медичних закладах України державної та комунальної форми власності, де позивач отримував медичну допомогу, лікування позивач отримував безоплатне, як військовий.

Позивач не надав жодного доказу отримання ним платних медичних послуг, або направлення його на платні медичні послуги, або докази понесених ним витрат на медикаментозне лікування, тощо. Отримане поранення та у зв`язку з цим перебування на тривалому лікуванні, само по собі не є доказом погіршення майнового стану.

На підтвердження свого скрутного матеріального становища, серед наданих позивачем письмових доказів не надано жодного належного підтвердження понесених ним витрат на лікування.

Позивач посилається на погіршення його майнового стану, однак для зв`язування того чи дійсно майновий стан погіршився, позивач мав би надати довідки про розмір доходу, який він мав до початку сплати аліментів та станом на нині, що дало б можливість здійснити порівняння рівня його майнового стану та визначити наявність погіршення чи поліпшення майнового стану. Таких доказів матеріали справи не містять.

Також позивач посилався на те, що він щомісячно витрачає орієнтовно 5000 грн. на медикаментозне лікування, проте належним письмових доказів таких витрат не надав, а також не зміг назвати жодної назви ліків, які з його слів він вживає на постійній основі упродовж тривалого часу.

Звертає увагу, що позивач має заборгованість зі сплати аліментів у розмір 58360,10 грн. В судовому засіданні позивач особисто зазначав, що вважає підставою для задоволення позовних вимог наявність заборгованості зі сплати аліментів на утримання другої малолітньої дитини, надав докази наявності заборгованості. Проте, наявність заборгованості зі сплати аліментів та небажання батька своєчасно та у добровільному порядку приймати участь в утриманні своїх дітей у розмірі визначеному рішенням суду, не є підставою для зменшення розміру аліментів.

Надана позивачем довідка про розмір заборгованості по аліментам, що стягуються на утримання другою дитини у сукупності з його усними посиланнями на те, що він має значного розміру витрати на своє лікування, що не підтвердив належними медичними документами не є належним доказом погіршення його майнового стану.

Судом першої інстанції грубо порушено норми процесуального законодавства щодо строків та порядку долучення доказів, а саме, письмові докази по даній справі були подані позивачем до суду після закінчення підготовчого провадження та без належного обґрунтування поважності причини пропуску строків на подання доказів, а також відсутності опису вкладення, що доказувало би відправлення цих доказів відповідачу.

В основу рішення покладені докази, які прийняті судом на стадії розгляду справи по суті, без обґрунтування поважності причин пропуску строків на подачу таких доказів, та без дотримання порядку відправлення доказів відповідачу. Подати заяву про відвід судді у даній справі, можливості не було, оскільки суддя допустив такі грубі порушення процесуального законодавства під час судового засідання на якому представник не була присутня.

У зв`язку з чим просила суд рішення суду від 09 лютого 2026 року скасувати та ухвали нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 (нині ОСОБА_9 ), третя особа, ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, що позивач від колишніх шлюбів має двох дітей - сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2009 року по цивільній справі №2-2643/2009 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, з нього на користь відповідача стягнені аліменти на утримання сина – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу щомісяця, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ним повноліття.

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2019 року по цивільній справі №185/8008/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною трьох років, з позивача на користь третьої особи по справі стягнені аліменти на утримання дитини – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) позивача щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 серпня 2019 року та досягнення дитиною повноліття.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебував на службі у Збройних Силах України (ВЧ НОМЕР_1 ) та при виконанні завдань у зоні бойових дій отримав поранення, у зв`язку з чим потребує тривалого лікування та реабілітаційних заходів у медичних закладах у період з серпня 2022 року по теперішній час.

Так, з виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 24.12.2025 року, у якій зазначено, що позивач, враховуючи данні у медичних документах, має захворювання, потребує постійного дороговартісного лікування.

У період серпня 2025 року матеріальне забезпечення позивача знизилось приблизно на 80000 грн. на місяць і, на відміну від лютого 2025 року, коли позивачу було нараховано та виплачено 103032,35 грн., у подальшому складало 23000 грн. на місяць (а.с.113).

Тобто, матеріальне забезпечення позивача було зменшено у п`ять разів.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог, оскільки позивач перебував на службі у Збройних Силах України та отримав порання у зоні бойових дій при виконанні завдань, у зв`язку з цим з серпня 2022 року по теперішній час проходить лікування та потребує в подальшому реабілітаційних заходів у медичних закладах, та матеріальне забезпечення позивача було суттєво зменшено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини, не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.ст.150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 1 статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно ст.273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів: а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як у бік погіршення так і у бік покращення.

Таким чином, із викладеного вище вбачається, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного рішенням суду.

У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

У п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Встановлено, позивач є батьком двох дітей – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2009 року по цивільній справі №2-2643/2009 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, з нього на користь відповідача стягнені аліменти на утримання сина – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу щомісяця, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ним повноліття.

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2019 року по цивільній справі №185/8008/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною трьох років з позивача на користь третьої особи по справі стягнені аліменти на утримання дитини – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) позивача щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 серпня 2019 року та досягнення дитиною повноліття.

Позивач у виконавчому провадженні №19990325 з виконання виконавчого листа №2-2643/2009 має заборгованість по аліментам у розмірі 88744,10 грн. (зі сплати аліментів - 58360,10 грн., штраф у розмірі 30384 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що з 25 лютого 2022 року позивач ОСОБА_1 був призваний на службу у Збройних Силах України (ВЧ НОМЕР_1 ) та при виконанні завдань у зоні бойових дій отримав поранення, у зв`язку з чим потребує неодноразових лікувань та реабілітаційних заходів у медичних закладах у період з серпня 2022 року по теперішній час.

У період з серпня 2025 року матеріальне забезпечення позивача зменшилось приблизно у п`ять разів та скаладає 23000 грн. на місяць (а.с.113).

Враховуючи встановлені обставини, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, доведеність в суді погіршення стану здоров`я та порушення матеріального становища позивача, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, встановлених судом фактичних обставин справи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу).

Доводи апеляційної скарги про недоведеність позовних вимог є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи апеляційної скарги суд відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і пов`язані з незгодою з висновками суду першої інстанції та не є підставою для його скасування.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існуютьу державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2026 року відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2026 року у цивільній справі №185/4841/25 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.

Судді: