Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №180/1074/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5839/26 Справа № 180/1074/25 Суддя у 1-й інстанції - Колодіна Л. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.

за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №180/1074/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2026 року, ухвалене у складі судді Колодіної Л.В., -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року позивач ТОВ «Коллект Центр» звернулось до Томаківського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договорами №3276324 від 12 вересня 2021 року, №100873327 від 26 вересня 2021 року у розмірі 107 345,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 12 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №3276324. В подальшому 26 вересня 2021 року укладено кредитний договір №100873327.

Згідно умов договору №3276324 від 12 вересня 2021 року, загальний розмір кредиту становить 8000 грн. Відповідно до п.1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 6000,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,5% відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п.1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п.2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Договором передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

Зауважує, що згідно п.4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору.

Згідно умов договору №100873327 від 26 вересня 2021 року, відповідно до п.1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 7000 грн. Відповідно до п.1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 2625,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п.1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п.2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Зазначає, що 28 грудня 2021 року було укладено договір №28-12/2021-72 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3276324.

Також зазначає, що 10 березня 2023 року було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3276324. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №3276324.

17 січня 2022 року було укладено договір №17-01/2022-54 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №100873327.

10 січня 2023 року було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №100873327. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №100873327.

Вказує, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3276324 від 12 вересня 2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 62 720,00 грн., з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 8000,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 54 720,00 грн.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №100873327 від 26 вересня 2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 44 625,00 грн., з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 7000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 36 925,00 грн., заборгованість за комісією - 700 грн.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними договорами, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 107 345,00 грн., з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 15 000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 91 645,00 грн., заборгованість за комісією - 700 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2026 року позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договорами: №3276324 від 12 вересня 2021 року, №100873327 від 26 вересня 2021 рок у загальному розмірі 70 845 гривень. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Рациної (Сагун) на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», витрати по сплаті судового збору в сумі 1598,54 грн. В стягненні витрат на правову допомогу - відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Скользнєва В.В. подала апеляційну скаргу, в якій вважає висновки суду першої інстанції зроблені з неправильною оцінкою фактичних обставин, що мають значення для справи, а відтак вказане рішення суду підлягає скасуванню.

В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував відсутність доказів погодження істотних умов кредитних договорів. Вважає, що надання лише довідки про ідентифікацію на підтвердження підписання саме цих умов кредитування, які вказані за текстом договору №3276324, не можна вважати належним доказом за відсутності вказаного ідентифікатора на самому договорі.

Зазначає, що долучений до матеріалів справи документ «Договір про споживчий кредит №103853287 не містить електронного підпису, або будь-яких даних, які б свідчило про волевиявлення прийняття (акцепту) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №103853287. Тобто, якби відповідач підписала електронним підписом, у вигляді одноразового ідентифікатора V51119, умови договору №3276324, то він мав би бути вказаний в тексті цього договору. Вказана довідка свідчить лише про факт ідентифікації особи клієнта, а не про погодження строку кредитування, відсоткової ставки, умов повернення та інших істотних умов. Таким чином, ОСОБА_1 не підписувалися будь-які правила, умови та тарифи щодо користування кредитом, які зазначені безпосередньо в кредитному договорі. Зворотнього матеріали справи не містять. А тому факт погодження нарахування відсотків в тому розмірі в якому вказано в кредитному договорі - відсутній.

Судом першої інстанції не враховано та не взято до уваги, що довідка про ідентифікацію, долучена позивачем, не є доказом того, що відповідач при отриманні коштів була належним чином ознайомлена з відсотковою ставку, яка була нарахована. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору ТОВ «МІЛОАН» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Таким чином сума яка може бути пред`явлена до стягнення за кредитним договором №3276324 від 12 вересня 2021 року не повинна перевищувати тіло кредиту у сумі 8000 грн.

Вказує, що договір №100873327 від 26 вересня 2021 року також не містить одноразового ідентифікатора L26299. Договір підписаний лише зі сторони представника ОСОБА_5 .. Позиція відповідача за даним кредитним договором повністю співпадає з позицією щодо попереднього договору. Позивач не довів факт підписання кредитного договору та погодження його істотних умов з відповідачем. Тому, сума яка може бути пред`явлена до стягнення за кредитним договором №100873327 не може перевищувати тіло 7000 грн.

Наголошує, що жодних договорів з пролонгації користування договорами відповідачем не передбачено, що свідчить про незмінність строковості умов договору. Матеріали справи також не містять додаткового договору про пролонгацію договорів з наявним електронним підписом. Тому строк кредитування за договорами не міг бути пролонгований в односторонньому порядку кредитодавцем без належного погодження з позичальником.

Зауважує, що відповідно до графіку платежів за договором №3276324 загальна вартість кредиту - 15 520 грн. Відповідно до графіку платежів за договором №100873327 загальна вартість кредиту - 10 325 грн. Тобто, якщо слідувати умовами кредитних договорів, то суми боргу, які позивач може пред`явити до стягнення не повинні перевищувати ті, які прямо вказані в умовах.

Звертає увагу, що ОСОБА_1 не підписувала умови кредитних договорів, а тому вважає, що сума яка може бути пред`явлена до стягнення не має перевищувати суму тіл кредитів 15 000 грн. ( 8000 + 7000 = 15 000 грн.).

Зазначає, що 09 жовтня 2025 року між ОСОБА_2 та адвокатом Скользнєвою В.В. було укладено договір про надання правової допомоги. На підтвердження понесених ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу надає акт здачі - прийняття наданих послуг від 20 березня 2026 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 20 березня 2026 року на суму 10 000,00 грн. та договір про надання правової допомоги.

У зв`язку з чим, просить рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2026 року по справі №180/1074/25 скасувати і ухвалити нове рішення у справі. Зменшити розмір заборгованості за кредитними договорами №3276324 та №100873327, що підлягає стягненню з відповідача до 15 000 грн. Стягнути з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_2 сплачену суму судового збору також витрати на правничу допомогу.

Представник позивача ТОВ «Коллект Центр» - адвокат Ткаченко М.М. скориставшись своїм правом подала відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами відповідача, а також обставинами викладеними у апеляційній скарзі.

Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними та не підтвердженими належними доказами.

Зазначає, що клієнт на веб-сайті натискає відповідну кнопку для підписання заявки/договору, силами програмного забезпечення генерується одноразовий ідентифікатор ключа для підписання. У випадку з відповідачем ОСОБА_2 для підписання Договорів нею був сформований, надісланий та введений одноразовий ідентифікатор.

Таким чином, відповідач здійснила дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, та ввела одноразовий ідентифікатор, який отримала на зазначений нею номер мобільного телефону, з метою підписання кредитного договору. У зв`язку з цим, Кредитодавцем було складено Довідки про ідентифікацію, що були додані до позовної заяви, відповідно до якої відповідач, уклала з ТОВ «Мілоан»: Договір про споживчий кредит від 12 вересня 2021 року № 3276324, шляхом підписання його аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора V51119, який 12 вересня 2021 року було направлено на вказаний ним номер телефону НОМЕР_1 та Договір про споживчий кредит від 26 вересня 2021 року № 100873327, шляхом підписання його аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора L26299, який 26 вересня 2021 року було направлено на вказаний нею номер телефону НОМЕР_1 .

Зауважує, що враховуючи те, що норми чинного законодавства не вимагають відображення коду одноразового ідентифікатора саме в кредитному договорі, вважає, що довідка про ідентифікацію, яка містить всю необхідну інформацію щодо здійсненого електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є належним доказом вчинення позичальником підписання кредитного договору в електронній формі згідно вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Вказує, що на підтвердження факту видачі кредитних коштів позивачем до позовної заяви долучено докази перерахування грошових коштів за Договором 1, а саме квитанцію №443163661, відповідно до якої 12 вересня 2021 року від ТОВ «Мілоан» на картку відповідача НОМЕР_2 було перераховано грошові кошті у розмірі 8 000, 00 грн. На підтвердження факту видачі кредитних коштів позивачем до позовної заяви долучено докази перерахування грошових коштів за Договором 2, а саме квитанцію LIQPAY АТ КБ «Приват Банк», відповідно до якої 26 вересня 2021 року 18:05 від Кредитодавця на картку відповідача НОМЕР_2 було перераховано грошові кошті у розмірі 7 000 грн. При цьому, перерахування коштів здійснювалось на картковий рахунок відповідача, зазначений ним при укладанні Договорів.

Отже, позивачем в суді першої інстанції доведено, а відповідачем не спростовано факт укладення договорів та перерахування коштів, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Звертає увагу, що сторонами було погоджено, що строк користування кредитом за Договором продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням Договору відповідач погодилася на зазначені умови.

Вважає, що витрати відповідача на правничу допомогу в сумі 10000 грн. є неспівмірними із наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг та складністю справи (дана категорія справ із незначною складністю), при цьому апеляційна скарга містить ті самі доводи, що і відзив на позовну заяву. Вважає, що вартість послуг, вказана відповідачем є завищеною для категорії незначної складності справи, у зв`язку з чим у задоволенні заяви відповідачки про стягнення з позивача на її користь витрат на правову допомогу відмовити або суттєво зменшити розмір до 1000 грн.

У зв`язку з чим, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ужва К.Р. у судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник позивача ТОВ «Коллект Центр» - адвокат Васюта К.С. у судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила у її задоволенні відмовити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, повідомлена про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з`явився в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги і відзиву, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , звернулася з анкетою-заявою на кредит №3276324 від 12 вересня 2021 року у якій зазначила відомості про себе та бажану суму кредиту в розмірі 8000 грн., строк кредиту: 30 днів з 12 вересня 2021 року, дата повернення кредиту: 12 жовтня 2021 року, сума до повернення: 15 520 грн. Складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту: 1520 грн., проценти за користування кредитом: 6000 грн.

12 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_4 укладено Договір № 3276324.

На підтвердження підписання договору електронним підписом надано довідку про ідентифікацію (одноразовий ідентифікатор V51119).

Відповідно до п.1.2 даного договору позичальнику надано кредит у розмірі 8000,00 грн. Відповідно до п.1.3 договору кредит надається загальним строком на 30 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 12 вересня 2021 року. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів. Відповідно до п.1.4 договору термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом (дата платежу): 12 жовтня 2021 року. Відповідно до п.1.5.1. Договору комісія за надання кредиту: 1520 грн., яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово. Згідно п.1.5.2. проценти за користування кредитом: 6000 грн., які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п.1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно додатку №1 до договору про споживчий кредит №3276324 від 12 вересня 2021 року визначено графік платежів, який визначає дату початку розрахунку 12 вересня 2021 року та кінцеву дату розрахунку 12 жовтня 2021 року. На підтвердження укладення договору до матеріалів справи також додано паспорт споживчого кредиту №3276324, який є додатком №2 до договору про споживчий кредит №3276324 від 12 вересня 2021 року, яким визначено порядок повернення кредиту та нарахування відсотків. Також, додано Правила надання фінансових кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (в редакції від 13 липня 2021 року), якими регламентовано єдиний порядок надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан», визначають порядок і умови укладення кредитних договорів, загальні права та обов`язки сторін договору, правила обліку та порядок зберігання кредитних договорів та інших документів, пов`язаних з наданням фінансових послуг товариством, порядок доступу споживачів фінансових послуг до документів та іншої інформації, пов`язаної з наданням фінансових послуг товариством, а також регулюють інші питання вказані у цих правилах.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором про споживчий кредит №3276324 від 12 вересня 2021 року про перерахування коштів надано довідку від 12 грудня 2024 року виданої ТОВ «ФК «Елаєнс», згідно якої ТОВ «Мілоан» на підставі договору №40484607_26/10/18-1 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів. Деталі операції: номер в системі FONDY: 443163661; номер операції: 175ff2d5-08cb-4182-99f6-38a5996aea11_637670547159876899; дата проведення платежу: 12 вересня 2021 року; призначення платежу: кошти згідно договору 3276324; сума платежу 8000 грн.; валюта платежу: UAН; платіжний метод: карта VISA; статус платежу: approved; номер карти: НОМЕР_2 ; банк отримувача: PRIVATBANK.

Згідно наданих відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором 3276324, станом на 10 грудня 2021 року за відповідачем ОСОБА_4 перед ТОВ «Мілоан» заборгованість за тілом кредиту становить 8000,00 грн., заборгованість по процентам в сумі 3152,00 грн., а всього в сумі 39 520,00 грн.

Згідно наданого розрахунку заборгованості фізичної особи ОСОБА_4 перед ТОВ «Вердикт Капітал» за кредитним договором 3276324, станом на 10 березня 2023 року становить: 62720,00 грн., яка складається з: заборгованості по основній сумі кредиту: 8000,00 грн., заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги в сумі 31520,00 грн., нарахованих відсотків згідно кредитного договору в сумі 23 200,00 грн. При цьому: нараховані відсотки 23 200,00 грн., за кредитним договором були з 28 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року (включно) за відсотковою ставкою 5% денних від залишку заборгованості в сумі 8000 грн.

Згідно розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Коллект Центр» загальна заборгованість заявлена до стягнення за договором на 20 травня 2025 року складає 62 720,00 грн.

Згідно наданого договору факторингу №28-12/2021-72 від 28 грудня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги до боржників, що належать клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між банком і боржником. Згідно п. 2.3 цього договору з дати відступлення прав вимоги фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів (в тому числі за період користування коштами до моменту переходу прав за цим договором, якщо вони не були нараховані клієнтом) за договорами фінансових послуг за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржником грошових зобов`язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків завданих неналежним виконанням грошових зобов`язань, відповідно до законодавства та умов договір фінансових послуг.

Згідно платіжного доручення №0316880000 від 30 грудня 2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» перерахувало ТОВ «Мілоан» обумовлену суму згідно договору факторингу №28-12/2021-72 від 28 грудня 2021 року. Також, до договору факторингу №28-12/2021-72 від 28 грудня 2021 року додано акт приймання - передавання Реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу №28-12/2021-72 від 28 грудня 2021 року, згідно якого фактор прийняв право вимоги до боржників в кількості 3232.

Згідно наданого реєстру боржників до договору факторингу №28-12/2021-72 від 28 грудня 2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги, у тому числі і до відповідача ОСОБА_4 за кредитним договором №3276324, в сумі 39 520,0 грн., з яких: 8000 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 31520,0 грн. - сума заборгованості по процентам.

Згідно наданого договору №10-03/2023/01 який було укладено 10 березня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», згідно якого відступлено на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3276324 до відповідача ОСОБА_1 згідно реєстру боржників до договору №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж прав вимоги від 10 березня 2023 року. Згідно наданого реєстру боржників до договору №10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року, до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право вимоги до божників, у тому числі і до відповідача ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , за договором позики №3276324 від 12 вересня 2021 року в загальній сумі 62 720,00 грн., з яких: сума заборгованості за основним зобов`язанням - 8000 грн., сума заборгованості за нарахованими процентами - 54 720,00 грн.

Крім того, згідно наданого Договору №100873327 від 26 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_4 досягнуто домовленості про надання споживчого кредиту. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором L26299 26 вересня 2021 року +380632847609.

Сума кредиту становить 7000 грн. Відповідно до п.1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 2625,00 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Довідка видана АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підтверджує, що 26 вересня 2021 року, ID НОМЕР_4 , перераховано кошти в сумі 7000 грн. згідно договору 100873327, на рахунок НОМЕР_5 *94.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом у гривні за кредитним договором 100873327 від 26 вересня 2021 року наданого ТОВ «МІЛОАН» за відповідачем ОСОБА_4 станом на 25 грудня 2021 року виникла заборгованість в загальному розмірі 31 325,00 грн., а саме: за кредитом - 7000,00 грн., та відсотках - 23 625 грн., комісії - 700 грн.

17 січня 2022 року було укладено договір №17-01/2022-54 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №100873327.

Згідно платіжного доручення №321370005 від 18 січня 2022 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перерахувало на користь ТОВ «МІЛОАН» обумовлену суму згідно договору факторингу №17-01/2022-54 від 17 січня 2022 року.

Актом приймання-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу №17-01/2022-54 від 17 січня 2022 року ТОВ «МІЛОАН» передало ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на виконання умов договору факторингу №17-01/2022-54 від 17 січня 2022 року реєстр боржників в електронному вигляді, загальна кількість 752.

Згідно реєстру боржників до договору факторингу №17-01/2022-54 від 17 січня 2022 року право вимоги перейшло ТОВ «Вердикт Капітал», у тому числі і до ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_3 , номер договору 100873327 від 26 вересня 2021 року в сумі 31 325,00 грн., яка складається: заборгованість по тілу кредиту в сумі 7000 грн. та заборгованість по процентам в сумі 23 625 грн.

Згідно наданого розрахунку заборгованості фізичної особи ОСОБА_4 перед ТОВ «Вердикт Капітал» (кредитний договір 100873327), станом на 10 січня 2023 року складає: на загальну суму 44 625,00 грн., з яких: заборгованість по основній сумі кредиту - 7000,00 грн. та заборгованість по відсоткам на дату відступлення права вимоги - 23 625,00 грн., комісія - 700 грн., нараховані відсотки за кредитним договором з 17 січня 2022 року - 13 300,00 грн.

10 січня 2023 року було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №100873327. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №100873327.

Згідно наданого реєстру боржників до договору №10-01/2023 від 10 січня 2023 року, до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право вимоги до божників, у тому числі і до відповідача ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_3 , за договором позики №100873327 на загальну суму 44 625,00 грн., з яких: сума заборгованості за основним зобов`язанням - 7000 грн., сума заборгованості за нарахованими процентами 36 925,00 грн.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_4 щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими, однак не погодився з вимогами щодо стягнення комісії та з розміром заборгованості в частині нарахуваних відсотків, оскільки вважав, що таке нарахування відбулось поза межами строку дії кредитних договорів, після укладення перших договорів факторингу - від 28 грудня 2021 року та від 17 січня 2022 року, щодо кредитних договорів №3276324 від 12 вересня 2021 року та №100873327 від 26 вересня 2021 року відповідно.

Тому суд відмовив в задоволенні частини вимог про стягнення нарахованих позивачем відсотків.

Розподіляючи судові витрати в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів фактичної оплати вартості виконаних послуг, у виді квитанції про сплату вартості послуг у заявленому розмірі, або платіжного доручення на перерахування обумовлених коштів, тому відмовив позивачу у стягненні витрат на правову допомогу.

Задовольняючи частково заяву представника відповідача, який просив стягнути з ТОВ «Коллект центр» на користь ОСОБА_2 судові витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн., суд виходив з принципу пропорційності розміру задоволеної (та частини вимог у задоволенні яких відмовлено) частини позовних вимог і стягнув такі витрати у розмірі 2720,80 грн.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції в частині задоволених судом вимог щодо розміру стягнутих відсотків, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги. Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні, за винятком зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (ст.515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором. Таким чином відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину.

Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права.

Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору факторингу (глава 73 ЦК України).

Положеннями ст.ст.1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Верховним Судом в постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19 наголошено, що доказом переходу прав за зобов`язанням до нового кредитора є відповідний правочин щодо відступлення прав вимоги у зобов`язанні, а не документи, що засвідчують права, які передаються.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 вказано, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

У справі, що переглядається, судом першої інстанції встановлено, що відповідач здійснила дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, та ввела одноразовий ідентифікатор, який отримала на зазначений нею номер мобільного телефону, з метою підписання кредитного договору.

У зв`язку з цим, кредитодавцем було складено Довідку про ідентифікацію, що наявні в матеріалах справи, відповідно до якої відповідач, уклала з ТОВ «Мілоан»: Договір про споживчий кредит від 12 вересня 2021 року №3276324, шляхом підписання його аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора V51119, який 12 вересня 2021 року було направлено на вказаний нею номер телефону НОМЕР_1 . Договір про споживчий кредит від 26 вересня 2021 року №100873327, шляхом підписання його аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора L26299, який 26 вересня 2021 року було направлено на вказаний нею номер телефону НОМЕР_1 .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про укладеність між сторонами договорів №3276324 від 12 вересня 2021 року та №100873327 від 26 вересня 2021 року, а, отже, доводи апеляційної скарги, що долучені до матеріалів справи Договори про споживчий кредит №3276324 12 вересня 2021 року та №103853287 від 26 вересня 2021 року не містять електронного підпису, або будь-яких даних які б свідчили про волевиявлення прийняття (акцепту) пропозицію (оферту) щодо укладення договорів колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, відповідач користувалась кредитними коштами, а відсутність відображення коду одноразового ідентифікатора саме в кредитних договорах не спростовує доведеність погодження їх умов шляхом підписання їх відповідачем аналогом ЕЦП.

Щодо стягнення відсотків, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Звертаючись з позовом ТОВ, крім тіла кредиту просило стягнути проценти за користування кредитними коштами, відповідно до ставки визначеної умовами договору.

Між тим, колегія суддів зазначає, що встановлений сторонами договору розмір відсотків за користування коштами є несправедливим у розумінні положень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та суперечить обмеженням, встановленим статтею 21 Закону України «Про споживче кредитування», порушує принципи розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про зменшення розміру відсотків за користування кредитом за договором про споживчий кредит №3276324 від 12 вересня 2021 року з 54 720,00 грн. до 8000 грн., та за договором про споживчий кредит №100873327 від 26 вересня 2021 року - з 36 925,00 грн. до 7 000 грн. відповідно.

Суд же першої інстанції, в цілому правильно застосувавши норми матеріального права щодо вимог про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами, зменшуючи заявлені до стягнення відсотки, виходив з інших підстав. Зокрема вважав, що розмір заявлених до стягнення відсотків нарахований за межами строку дії кредитних договорів, після переуступки прав вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що за обома кредитними договорами проценти нараховані саме на строк пролонгації дії договорів, тобто до грудня 2021 року.

Висновок суду в частині мотивів зменшення відсотків за користування кредитом через їх нарахування після переуступки прав вимоги за договорами факторингу - є помилковим і спростовується доказами які містяться в матеріалах справи (т.1, а.с.28-32).

Колегія суддів погоджується з доводами позивача щодо автоматичної пролонгації дії кредитних договорів, за наявності факту несплати відповідних платежів на погашення кредиту, що знайшло своє підтвердження належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Заперечення сторони відповідача про те, що матеріали справи не містять жодних договорів пролонгації з наявним електронним підписом, що свідчить про незмінність строковості умов договору, а тому строк кредитування за договорами не міг бути пролонгований в односторонньому порядку кредитодавцем, без належного погодження з позичальником, суд відхиляє, оскільки вони (заперечення) спростовуються умовами кредитних договорів (п.2.3.1.2) укладених між кредитодавцем та ОСОБА_1 .

Інші доводи скарги судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки фактично зводиться до переоцінки доказів, пов`язані з незгодою з правовими висновками суду першої інстанції і не тягнуть скасування оскаржуваного рішення в іншій частині.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зменшенню суми яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за рішенням суду до 30 000 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2026 підлягає зміні з викладенням абзацу другого резолютивної частини рішення у редакції резолютивної частини цієї постанови.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З огляду на висновок про часткове задоволення апеляційної скарги, та відповідно до пропорційності розміру задоволених позовних вимог, судовий збір слід стягнути з позивача ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 у розмірі 1 937,92 грн. за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2026 року - змінити.

Абзац другий резолютивної частини рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2026 року викласти у наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за кредитними договорами: №3276324 від 12 вересня 2021 року, №100873327 від 26 вересня 2021 року у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень, яка складається з заборгованості за: кредитним договором №3276324 від 12 вересня 2021 року, з тіла кредиту - у сумі 8000 (вісім тисяч) грн., процентів за користування кредитом - у сумі 8 000 (вісім тисяч) грн.; кредитним договором №100873327 від 26 вересня 2021 року, з тіла кредиту - у сумі 7000 (сім тисяч) грн., процентів за користування кредитом - у сумі 7 000 (сім тисяч) грн.».

В іншій частині позовних вимог рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 937 (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім) грн. 92 коп. та витрати за надання правової допомоги в суді першої та апеляційної інстанцій 4 000 (чотири тисячі) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складено 29.07.2026 року

Головуючий суддя О.В.Агєєв