Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №394/839/26 — Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

У к р а ї н а

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

03.08.2026 2-а/394/7/26

394/839/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого – судді: Запорожець О.М.

при секретарі: Лясковській О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Новоархангельськ адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, зокрема свої вимоги мотивувала тим, що 13 липня 2026 року о 10:47:56 поліцейським сектору поліцейської діяльності №1 Голованівського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області Зелінським Володимиром Олександровичем було винесено постанову про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 510 грн. Відповідно до тексту постанови, позивачка нібито порушила вимоги пункту 9.2 Правил дорожнього руху (ПДР) України, а саме: при зміні напрямку руху не ввімкнула світловий покажчик повороту відповідного напрямку, керуючи автомобілем Nissan Juke, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Вважала вказану постанову повністю незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Невідповідність місця події. В оскаржуваній постанові інспектором вказано місце нібито вчинення правопорушення: смт Новоархангельськ, вул. Центральна, 35. Позивачка зазначає, що за вказаною адресою розташована адміністративна будівля поліції та Торговицька ЗОШ, а сама вулиця Центральна на цій ділянці є абсолютно прямою. Рухаючись вказаною вулицею, вона їхала прямолінійно і не здійснювала жодних маневрів. Подія, яку намагався фіксувати інспектор, відбувалася на іншій ділянці — на вулиці Івана Франка (біля Центральної районної лікарні). Вказівка недостовірної адреси в офіційному документі свідчить про відсутність самої події правопорушення за місцем, зазначеним у постанові.

Відсутність маневру та порушення ПДР. На ділянці дороги біля лікарні (вул. Івана Франка) головна дорога має плавний природний вигин (закруглення) праворуч. Рухаючись у межах своєї смуги та повторюючи геометрію проїжджої частини, позивачка продовжувала безперервний рух по своїй дорозі. Вона не змінювала смугу руху, не здійснювала розворот та не з`їжджала на іншу вулицю, а тому у неї не виникало обов`язку вмикати лівий чи правий покажчик повороту відповідно до п. 9.2 ПДР. Зміна напрямку самої дороги через її закруглення не є маневром «повороту» в розумінні закону, а є рухом прямо по своїй смузі. Ввімкнення покажчика повороту в такій ситуації навпаки ввело б в оману інших учасників руху (зокрема водія білого автомобіля на фото).

Відсутність дорожніх знаків пріоритету. На вказаній ділянці дороги повністю відсутні будь-які дорожні знаки пріоритету, зокрема знак 2.3 «Головна дорога» разом із табличкою 7.8 «Напрямок головної дороги». Оскільки знаків, які б визначали інший порядок проїзду або інформували про зміну напрямку головної дороги на перехресті немає, рух за контуром існуючої асфальтованої дороги є прямолінійним.

Відсутність належних доказів. Під час винесення постанови інспектор не надав позивачці для ознайомлення жодних відео доказів. Сама по собі постанова патрульного не може бути беззаперечним доказом вини без належної відеофіксації самого моменту «порушення». Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається виключно на відповідача.

Позивачка просить суд постанову від 13.07.2026 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу правопорушення.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, але разом з тим в адміністративному позові просила проводити розгляд справи за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив до суду не надсилав, повідомлений належним чином про час та місце проведення судового засідання.

Суд враховуючи процесуальний строк для розгляду даної категорії справ приходить до висновку про можливість її розгляду за відсутності сторін на підставі наявних в ній письмових доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали адміністративної справи суд приходить до наступного висновку.

Ч. 1 ст. 286 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Позивач протягом встановленого законодавством строку звернувся до суду з адміністративним позовом.

24.07.2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду, з метою реалізації прав сторонами їм спрямовано копію ухвали.

Ст. 1 КУпАП встановлено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Ч. 1 ст. 7 КУпАП вказує на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Дана норма кореспондується в ч. 1 ст. 6 КАС України відповідно до якої суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В ст. 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості.

В розумінні ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову 13.07.2026 року інспектором сектору поліцейської діяльності №2 (смт Новоархангельськ) Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення згідно з якою 13 липня 2026 року о 10:47:56 год. позивачка керуючи автомобілем Nissan Juke, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Центральній в селище Новоархангельськ при зміні напрямку руху не ввімкнула світловий покажчик повороту відповідного напрямку, чим порушила п. 9.2 б ПДР України.

Дії позивачки кваліфіковано за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

В підпункті б) пункту 9.2 ПДР України (правило, що ставиться в провину позивачці) визначено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Згідно із ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, частина перша статті 173-8, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), частини перша і третя статті 175-3 (у частині порушень, пов`язаних із незабезпеченням безперешкодного доступу громадян до об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, у випадках та порядку, встановлених законодавством), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Як свідчать встановлені обставини справи, спірна постанова була прийнята інспектором сектору поліцейської діяльності №2 (смт Новоархангельськ) Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області - відповідачем по даній справі.

Ч.3 ст. 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, є саме орган Національної поліції - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: центральний орган управління поліцією; територіальні органи поліції.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 15 Закону України «Про національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.

Територіальні органи поліції утворює, ліквідовує та реорганізовує Кабінет Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій керівника поліції.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» створено Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.

Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч. 2 ст. 122 КУпАП, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а отже не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки інспектори відповідного органу діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені Державного органу виконавчої влади, а саме Національної поліції, а тому належним відповідачем (співвідповідачем) є саме відповідний орган (підрозділ) Національної поліції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі № 724/716/16, від 17 червня 2020 року у справі № 127/6881/17, від 18 березня 2021 року у справі №809/466/17, від 28 квітня 2021 року у справі № 2340/5048/18, від 09 липня 2021 року у справі №806/1129/16, яка враховуючи положення статті 242 КАС України є обов`язковою для врахування судом апеляційної інстанції.

П. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У ст. 46 КАС України зазначено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Зі змісту наведених положень процесуального законодавства вбачається, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального право відношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Так, як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17.09.2020, належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.

Інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який положеннями відповідної статті КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Ч. 5 цієї ж статті передбачено, що під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Як вбачається із адміністративного позову, позивачка зазначила відповідачем по даному позову інспектора сектору поліцейської діяльності №2 (смт Новоархангельськ) Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області, тоді як належним відповідачем є орган в якому безпосередньо працює відповідач.

Позивачка при отриманні ухвали про відкриття провадження у справі не заявляла перед судом клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення співвідповідача, окрім того просила розгляд справи проводити за її відсутності, що унеможливило роз`яснення їй положень ст. 48 КАС України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.12.2019 по справі №724/716/16-а зауважив, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову, оскільки він пред`явлений до неналежного відповідача, який повинен відповідати за адміністративним позовом.

Разом з тим позивачка не позбавлена права повторно звернутись до суду з тотожнім позовом при цьому вказавши належного відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 19, 62 Конституції України,ст. ст. 13, 15 Закону України «Про Національну поліцію», ст. ст. 1, 7, 9, 10, 122, 251, 222, 288 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 6, 19, 20, 25, 46, 48, 229, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 268, 286 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову - ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку передбаченому ст. 286 КАС України та розділом ІІІ глави 1 КАС України протягом десяти днів до Третього апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: