Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №352/578/26 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/578/26

Провадження № 3/352/187/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Суддя Тисменицького районного суду Івано-Франківської області Кузьменко С.В., розглянувши матеріали, що надійшли з відділення поліції №1 Івано-Франківського районного управління поліції в Івано-Франківській області про притягнення

ОСОБА_1 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст протоколу про адміністративне правопорушення:

Інспектором відділення поліції №1 (місто Тисмениця) Івано-Франківського РУП в Івано-Франківській області Бураковським П.В. 06 березня 2026 року складено протокол про адміністративне правопорушення за наступних обставин:

06 березня 2026 року о 20 годині 51 хвилина в селі Драгомирчани, вулиця Миру, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Таврія Нова, номерний знак НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки із використанням газоаналізатора АлкоФор 507 та в лікувальному закладі КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» ОСОБА_1 відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху (далі – Правила), затверджених постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року.

Згідно із протоколом про адміністративні правопорушення дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною першою статті 130 кодексу України про адміністративні правопорушення.

2.Рух провадження

11 березня 2026 року протокол про адміністративне правопорушення із доданими матеріалами надійшов до Тисменицького районного суду для розгляду по суті та згідно із протоколом автоматичного розподілу справ переданий до розгляду судді Олійнику М.Ю.

Указом Президента України від 19 травня 2026 року суддю Олійника М.Ю. призначено на посаду судді Чернігівського апеляційного суду, в зв`язку із чим розпорядженням керівника апарату Тисменицького районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_2 від 01 червня 2026 року призначено повторний автоматизований розподіл даної кримінальної справи відповідно до вимог чинного законодавства України, за результатами розгляду якого справа передана судді Кузьменку С.В. та призначена до розгляду на 01 липня 2026 року.

01 липня 2026 року судове засідання відкладено на 31 липня 2026 в зв`язку із викликом свідка за клопотанням адвоката.

3.Позиція особи, яка притягається до відповідальності:

ОСОБА_1 в судовому засіданні просив закрити провадження в даній справі, оскільки він не керував автомобілем перед складенням протоколу.

Зазначив, що автомобілем керував не він, а дружина, тому він і відмовився від проходження огляду, так як був пасажиром, а не водієм.. Від після зупинки дійсно виходив з лівого боку автомобіля, однак він перебував на задньому пасажирському місці, а не водійському. Дружина виходила з правого боку, оскільки була на той час вагітна та їй було незручно вийти з лівого боку, т.я. там був маленький інтервал з машиною, що стояла поруч.

Просив на місці показати йому відео, як він керує автомобілем, однак поліцейські не надали.

Зазначив, що йому нічого не відомо про притягнення його до відповідальності за статтею 121 КУпАП, він таке постанову не отримував.

Адвокат Винник Ю.Г. (далі- Адвокат), який представляє інтереси ОСОБА_1 на підставі ордеру, подав клопотання про закриття провадження у справі в зв`язку із відсутністю складу правопорушення, яке обґрунтовано наступним:

-докази керування автомобілем саме ОСОБА_1 відсутні, натомість автомобілем керувала свідок ОСОБА_3 ;

-акт огляду водія не є належним доказом керування автомобілем конкретною особою;

-направлення на огляд не оформлювалось і не оголошувалось ОСОБА_1 ;

- ОСОБА_1 та ОСОБА_3 послідовно на місці пояснювали, що керувала автомобілем саме свідок, а не ОСОБА_1 ;

-Поліцейськими не долучено відео з камер запису АТБ, хоча про його наявність неодноразово говорили;

-З відеозаписів не вбачається інших ознак сп`яніння, окрім запаху алкоголю з порожнини рота;

-Відеозаписи не підписані кваліфікованим електронним підписом та на наданих дисках не зазначено серійний номер, а також не вказано індивідуальних ознак пристрою, який застосовувався для відеозйомки, в зв`язку із чим вказаний відеозапис є недопустимим;

-В протоколі та документах вказані різні посади особи, якою складено протокол, а також неправильно зазначено дані про власника автомобіля;

-Протокол є формою викладення звинувачення та не може бути доказом.

4.Досліджені Суддею докази

Докази надані особою, уповноваженою на збирання доказів

4.1 Письмові докази:

Протокол про адміністративне правопорушення:

Згідно із текстом протоколу, 06 березня 2026 року о 20 годині 51 хвилина в селі Драгомирчани, вулиця Миру, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Таврія Нова, номерний знак НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки із використанням газоаналізатора АлкоФор 507 та в лікувальному закладі КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» ОСОБА_1 відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил.

Протокол містить підписи ОСОБА_1 у відповідних графах.

Направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06 березня 2026 року

Згідно із текстом направлення в результаті огляду ОСОБА_1 , проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота

Результат огляду – ОСОБА_1 від огляду відмовився/ огляд не проводився.

Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів

Згідно із текстом акту, огляд ОСОБА_4 проводився у зв`язку із виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота за допомогою приладу АлкоФор 507. Результат огляду на стан сп?яніння - огляд не проводився/ ОСОБА_4 відмовився.

Копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, газоаналізатор АлкоФор 507

За результатами перевірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019. Свідоцтво чинне до 24 листопада 2026 року.

Сертифікат відповідності газоаналізатора АлкоФор

Постанова про накладення адміністративного стягнення від 06 березня 2026 року.

Згідно із текстом постанови ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за частиною першою статті 121 кодексу України про адміністративні правопорушення за керування автомобілем Таврія Нова, номерний знак НОМЕР_2 6 березня 2026 року о 10 годині 51 хвилина в селі Драгомирчани по вулиці Миру в темну пору доби із непрацюючим заднім правим габаритним вогнем

Розписка до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 608096

Згідно із текстом розписки, ОСОБА_1 06 березня 2026 року відсторонений від керування транспортним засобом Таврія Нова, номерний знак НОМЕР_2 , та передав для керування ОСОБА_3

4.2 відеозаписи з бодікамери та поліцейського автомобіля

На відеозаписах з відеореєстратора зафіксовано рух автомобіль Таврія Нова, номерний знак НОМЕР_2 та його зупинку о 21.51.46, а також вихід свідка ОСОБА_3 з правої сторони о 21.51.56

На відеозаписі з бодікамери зафіксовано спілкування поліцейських та ОСОБА_1 . Відеозапис розпочинається із перебування ОСОБА_1 біля автомобіля з лівої сторони та в цей момент же момент на відеозаписів зафіксований вихід свідка ОСОБА_3 з автомобіля з правої сторони.

В подальшому на відеозаписі зафіксовані:

-повідомлення поліцейського ОСОБА_1 про наявність у останнього такої ознаки алкогольного сп`яніння , як запах алкоголю з порожнини рота;

-пропозиція поліцейського ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки або в медичному закладі;

-відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки та в медичному закладі;

-процедура роз`яснення прав та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

-пояснення ОСОБА_1 , що він не керував автомобілем, а керувала ОСОБА_3 .

Докази надані Адвокатом

4.3 Пояснення ОСОБА_1 , зазначені в пункті 3 цієї Постанови

4.4 Пояснення свідка ОСОБА_3 , яка пояснила, що є дружиною ОСОБА_1 6 березня 2026 року автомобілем керувала вона, а не чоловік. Чому поліцейські зробили інший висновок – їй невідомо, доказів керування чоловіком автомобілем немає і поліцейські їх не надали, в тому числі з камер відео спостереження магазину АТБ.

Під час руху чоловік сидів на задньому пасажирському сидінні. Конструкція їх автомобіля така, що дверей тільки двоє і щоб вийти із заднього сидіння треба відкинути переднє сидіння. Також в автомобілі відсутні будь-які перешкоди між передніми пасажирськими та водійським сидінням, які б перешкоджали пересуванню.

Вона дійсно виходила з автомобіля з правого ( пасажирського) боку, а чоловік з лівого (водійського). Це пов`язано із тим, що зліва було мало місця до сусіднього автомобіля і їй було незручно вийти, оскільки двері автомобіля не відкривались повністю . Тому, поки вона виходила через праве пасажирське сидіння, а чоловік в цей час з лівого ( водійського) боку. Одразу припаркуватись таким чином, щоб було зручно вийти саме з водійського сидіння вона не могла, оскільки вже не було місці на паркувальному місці, а пізніше не могла перепаркуватись, оскільки позаду стояв поліцейський автомобіль.

Їй невідомо, чому поліцейські вирішили, що автомобілем керував чоловік. Вони одразу казали, що автомобілем керувала вона. У неї достатній водійські стаж та наявне посвідчення водія з 2021 року

Їй невідомо, щоб на чоловіка складали постанову про притягнення до відповідальності за керування автомобілем без увімкненого габаритного поворотнику. На місці поліцейські називали це як причину зупинки, однак постанову не виносили.

4.5 письмові докази

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ЗАЗ 110270, державний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_5 .

Свідоцтво водія, видане ОСОБА_3 20 травня 2023 року та дійсне до 20 травня 2053 року

Свідоцтво про одруження, згідно із яким ОСОБА_1 та ОСОБА_3 одружились 25 червня 2018 року

Обмінна карта, згідно із якою станом на 06 березня 2026 року ОСОБА_3 була вагітною

Фотографії автомобіля ЗАЗ 110270, державний номерний знак НОМЕР_2 , відповідно до яких автомобіль має по одній двері праворуч та ліворуч, а також не містить будь-яких перешкод для пересування поміж передніми водійським та пасажирським сидінням.

Інформація щодо наявності в 2018 році і закриття виконавчого провадження про стягнення коштів з ОСОБА_1 .

5.Опис обставин, установлених під час розгляду справи та висновки Судді

У відповідності до вимог статті 252 кодексу України про адміністративні правопорушення суддя оцінює докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до рішення Конституційного Суду № 4-р(П)/2022 від 15 червня 2022 року визначені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) поняття„кримінальне звинувачення“, „кримінальне правопорушення“ мають „автономне значення“. Критеріями, на підставі яких Європейський суд з прав людини встановлює, чи застосовувати кримінальний аспект статті 6 Конвенції, є: 1) юридична кваліфікація діяння в національному законодавстві [тобто з`ясування того, як кваліфікують діяння в національному праві: кримінальне правопорушення (злочин), адміністративне правопорушення, дисциплінарне тощо]; 2) природа правопорушення; 3) характер і суворість (ступінь тяжкості) покарання, що його може бути застосовано до особи. Для застосування статті 6 Конвенції в аспекті розуміння поняття „кримінальне звинувачення“ достатньо, щоб правопорушення за своїм характером вважалось „кримінальним“ згідно з Конвенцією або щоб за вчинене правопорушення до особи було застосовано покарання, яке за своїм характером і ступенем суворості належало в цілому до „кримінальної“ сфери. Таким чином, за сталою практикою Європейського суду з прав людини такі адміністративні стягнення, як адміністративний арешт і значні адміністративні штрафи, є співмірними з кримінальним покаранням

При вирішенні конкретної справі, Cуд звертає увагу на те, що санкцією частини першої статті 130 кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачений такий вид стягнення як штраф у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000 гривень із позбавленням права керування транспортним засобом на 1 рік. При цьому розмір штрафу є більшим від розміру покарань, передбачених за вчинення окремих видів кримінальних проступків, а позбавлення права керування транспортним засобом на 1 рік становить втручання в права людини протягом тривалого строку.

В зв`язку із викладеним Суд вважає, що на особу, що притягається до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП, розповсюджуються такі ж визначені Конституцією України та Конвенцією гарантії права на справедливий суд, як і на осіб, що притягаються до кримінальної відповідальності, зокрема норми частин третьої статті 62 Конституції України та частини четвертої статті 17 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а також принцип індивідуального характеру відповідальності особи у відповідності до статті 61 Конституції України.

Частиною першою статті 251 кодексу України про адміністративні правопорушення обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів по адміністративні правопорушення, в даному випадку на посадових осіб відділення поліції № 1 Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області, які в цій справі фактично представляють сторону звинувачення.

На виконання вищевказаних принципів Суддею досліджено протокол про адміністративне правопорушення, долучені до нього докази, а також надані Адвокатом, в тому числі заслухано пояснення свідка.

Суд звертає увагу, що ним, на виконання статті 22 Кримінального процесуального кодексу України, не здійснюється самостійно збір доказів, в зв`язку із чим, будь-які докази, окрім долучених до протоколу Судом самостійно не витребовувались та не досліджувались. За аналогічних обставин у справі «Фігурка проти України» ( заява № 28232/22), Європейський Суд з прав людини дійшов висновку щодо відсутності порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За результатами дослідження доказів у справі у відповідності до вимог статті 252 кодексу України про адміністративні правопорушення, у Суду відсутні будь-які сумніви щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статтею 130 КУпАП, а його винуватість у вчиненні цього правопорушення поза розумним сумнівом доведена доказами, наданими особою, уповноваженою на збирання цих доказів.

щодо належності і допустимості доказів

Відповідно до статті 251 кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Всі докази, зібрані особою, уповноваженою на збирання доказів, відповідають вказаним вимогам законодавства, в зв`язку із чим визнаються Суддею допустимими і належними.

Суддя вважає необгрунтованими доводи Адвоката щодо недопустимості доказів з огляду на наступне.

Відповідно до статті 87 Кримінального процесуального кодексу України, яка регулює відносини щодо визнання недопустимими доказів в кримінальному процесі та а підставі якої, на думку Судді, можуть бути визнані докази недопустимими і в процесі розгляду справи про притягнення особи до відповідальності за статтею 130 КУпАП, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Однак Адвокатом не зазначено які саме, на його думку, істотні порушення прав та свобод ОСОБА_1 допущені внаслідок відеозапису без підпису кваліфікованим електронним підписом та не зазначення на диску індивідуальних ознак, а також зазначення в документах помилкових відомостей про марку автомобіля, його власника та звання поліцейського.

При цьому в судовому засіданні ОСОБА_1 та Адвокат підтвердили що обставини, викладені в протоколі та відображені на відеозаписі, відповідають фактичним обставинам події, а також не зазначали про ймовірну фальсифікацію цих доказів.

В зв`язку із викладеним, Суд відхиляє доводи Адвоката про недопустимість доказів.

Вказані докази містять інформацію щодо обставин, що є предметом розгляду в цій справі, а тому є належними та такими, за результатами дослідження яких можна прийняти рішення у справі.

щодо керування транспортним засобом

На наданих і досліджених доказах, зокрема відеозаписах з бодікамер поліцейських не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом

Сторонами звинувачення та захисту надані різні версії подій, а саме:

-на думку звинувачення автомобілем керував ОСОБА_1 ;

-на думку захисту автомобілем керувала ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 .

Суддя нагадує що висновок про винуватість особи може бути здійснено виключно у випадку доведення винуватості особи поза розумним сумнівом.

Верховний Суд в своїх висновках неодноразово звертав увагу, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

В ході розгляду справи встановлено та особами підтверджується, що ОСОБА_1 вийшов з лівого (водійського) сидіння, а свідок ОСОБА_3 – з правого ( пасажирського).

Суддя звертає увагу, що вихід ОСОБА_3 відбувся протягом короткого часу (не більше 10 секунд) з моменту зупинки транспортного засобу, що зафіксовано на відеозаписах.

Такий короткий проміжок часу в сукупності із:

-перебуванням ОСОБА_1 вже на вулиці в момент виходу ОСОБА_3 із автомобіля, в той час як за версію захисту для такого розвитку подій спочатку ОСОБА_3 повинна була пересісти з водійського сидіння на пасажирське і тільки після цього ОСОБА_1 міг би розпочати свій рух щодо виходу з заднього пасажирського сидіння

-поясненнями ОСОБА_3 про її перебування в стані вагітності, який обмежував пересування та не дозволив вийти з лівого боку автомобіля,

викликають у Судді сумнів щодо достовірності версії захисту.

В той же час, за відсутності інших доказів така версія, хоча і була б менше вирогідною, ніж версія звинувачення, однак не спростовувала сумніви щодо можливості її існування.

Однак, в цій справі стороною звинувачення надані також інші докази, які, на думку Судді, переконують поза розумним сумнівом, що за кермом перебував саме ОСОБА_1 , а саме:

-постанова про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за керування тим самим автомобілем в тому самому місці та в той самий час. Вказана постанова дійсно не містить відомостей про її отримання ОСОБА_1 , однак про її наявність ОСОБА_1 стало відомо щонайменше з моменту ознайомлення 25 березня 2026 року адвокатом з матеріалами справи № 352/578/26 та дослідження цієї постанови в судовому засіданні 01 липня 2026 року в присутності ОСОБА_1 . В судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що він вказану постанову не оскаржував, в тому числі з того моменту ознайомлення з матеріалами справи 352/578/26, а у відкритому доступі на сайті судова влада Україна також відсутня інформація щодо оскарження цієї постанови в судовому порядку. Враховуючи викладене, Суддя вважає постанову про притягнення ОСОБА_1 , належним та допустимим доказом керування ним автомобілем в той самий час та місці, як і в цій справі;

-протокол про адміністративне правопорушення. Враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення складено одразу після події, Суддя вважає, що поліцейські були безпосередніми свідками події, в зв`язку із чим у відповідності до статті 251 КУпАП оцінює протокол в якості доказу, який в сукупності з поясненнями ОСОБА_1 та постановою про притягнення його до відповідальності підтверджує факт керування ОСОБА_1 автомобілем.

щодо відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп`яніння та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 ( далі – Інструкція)

Відповідно до пункту 2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

При цьому Інструкція не вимагає наявності всіх або кількох ознак сп`яніння у водія, а для виникнення підстав вважати про перебування водія в стані сп`яніння достатньо наявності однієї ознаки.

В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що у водія наявна така ознака алкогольного сп`яніння як запах алкоголю з порожнини рота. На дослідженому відеозаписі зафіксоване повідомлення поліцейського ОСОБА_6 про наявність у останнього ознак алкогольного сп`яніння, зокрема запаху алкоголю з порожнини рота.

Таким чином, у поліцейського були наявні підстави для пропозиції водієві пройти огляд на стан сп`яніння.

Відповідно до пунктів 6,7 розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Поліцейським пропонувалось ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі, однак ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду, що зафіксовано на відеозаписі.

Таким чином, поліцейським дотримана процедура пропозиції водієві пройти огляд на стан сп`яніння в установленому законодавством порядку.

висновки суду щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 .

Таким чином, Судом поза розумним сумнівом встановлено факт відмови ОСОБА_1 , який 06 березня 2026 року о 20 годині 51 хвилина в селі Драгомирчани, вулиця Миру , керував транспортним засобом ЗАЗ 110270, державний номерний знак НОМЕР_2 , від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Вказаними діями ОСОБА_1 допустив порушення вимог частини першоїстатті 130 кодексу України про адміністративні правопорушення за ознаками відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

щодо виду та розміру адміністративного стягнення

Санкція частини першої статті 130 кодексу України передбачає можливість призначення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Суддя враховує умисний характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_7 , який раніше двічі притягався до адміністративної відповідальності за статтею 173 КУПАП, його майновий стан та ступінь вини, а також відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, та вважає, що стягнення має бути накладено в межах санкції частини першої статті 130 кодексу України про адміністративні правопорушення, а підстави для призначення більш м`якого стягнення, ніж визначено санкцією статті, відсутні.

6.Щодо судового збору

Відповідно до статті 40-1 кодексу України про адміністративні правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 20256рік» установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3328 гривень.

Таким чином, розмір судового збору станом на час розгляду справи становить 3328х0.2=665 гривень 60 копійок.

В зв`язку із викладеним, керуючись статтями 252, 283-285,294 кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в дохід державного бюджету в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Відповідно до частини першої статті 307 кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно частини другої статті 308 кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Сергій КУЗЬМЕНКО