Суд: Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них
Дата: 02 серпня 2026 р.
Справа: №191/1612/24
Суддя: Форощук С. А.
Справа № 191/1612/24
Провадження № 2/191/564/24
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2026 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Форощук С.А.
за участю секретаря Вехник С.Л.
розглянувши згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,
ВСТАНОВИВ:
представник позивача звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у відповідності до рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.08.2022 року із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнені аліменти на доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менш 50 % мінімального прожиткового для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явленням позову до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.11.2023 року із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнені аліменти на сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менш 50 % мінімального прожиткового для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.09.2023 року до повноліття дитини. Таким чином загальний розмір стягуваних з позивача аліментів становить 58,33 % Заборгованості по аліментам позивач не має, але суттєво змінились його життєві обставини, коли він 03.10.2023 року під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини, отримав множинні вогнепальні поранення, внаслідок яких у позивача практично не працює ліва нога та з 14.03.2024 року встановлена друга група інвалідності. З військової служби ОСОБА_1 звільнений з 27.02.2024 року з виключенням з військового обліку. Працювати позивач може, пересувається за допомогою милиць, попереду довге та дорого вартісне лікування, тому він не має змоги виплачувати аліменти у розмірах встановлених вказаними рішеннями судів.
У зв`язку з цим, представник позивача проситьзмінити розмір аліментів, які стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менш 50% мінімального прожиткового для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явленням позову і до повноліття дитини, припинивши з моменту набрання рішенням законної сили стягнення аліментів за рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.08.2022 року. Змінити розмір аліментів, які стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менш 50% мінімального прожиткового для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явленням позову і до повноліття дитини, припинивши з моменту набрання рішенням законної сили стягнення аліментів за рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.11.2023 року.
Представник позивача до початку розгляду справи надав суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без його участі та участі позивача.
Відповідачка ОСОБА_2 надала заяву, про визнання позовних вимог та розгляд справи без її участі.
Представниця відповідачки ОСОБА_3 надала заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_3 не визнає , просить розглянути справу без їх участі.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом встановлено, що рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.08.2022 року у справі №191/1304/22 із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнені аліменти на доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менш 50 % мінімального прожиткового для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явленням позову, з 01.07.2022 року до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення набрало законної сили 10.09.2022 року.
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.11.2023 року у справі № 191/4124/23 із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнені аліменти на сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менш 50 % мінімального прожиткового для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.09.2023 року до повноліття дитини. Рішення набрало законної сили 15.12.2023 року.
Згідно з розрахунком заборгованості по аліментах на користь ОСОБА_2 заборгованість станом на 14.11.2024 року відсутня, заборгованість за період з 14.11.2024 ркоу по 27.01.2025 року становить 11 291,20 грн.
Як вбачається з копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строкової частині) від 27.02.2024 року № 58, яка долучена до матеріалів справи, солдат ОСОБА_1 звільнений з військової служби з виключенням з військового обліку з 24.02.2024 року за станом здоров`я. Згідно зі свідоцтво про хворобу №3211 та випискою з медичної картки стаціонарного хворого № 30840 у зв`язку з отриманими травмами під час захисту Батьківщини, ОСОБА_1 перебував на лікуванні, встановлені рекомендації: амбулаторний нагляд сімейного лікаря, хода за допомогою милиць з дозованим навантаженням на ліву н/к; препарати кальцію, догляд за ранами, перев`язка.
Згідною з випискою з акту огляду МСЕК №566185 та довідкою МСЕК № 566185 ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності з 14.03.2024 року, висновок пр умови та характер праці: працепристосування вдома; рекомендації: лікування у травматолога, санаторно-курортне лікування. Також згідно з випискою з медичної картки №3111 стаціонарного хворого, ОСОБА_1 проходить індивідуальний реабілітаційний план, рекомендації: продовження виконання наданої програми фізичної терапії для відновлення мобільності (підтримуюча реабілітація), продовження виконання вправ для стабільності та розтягу лівої нижньої кінцівки, хода на короткі дистанції без використання канадських милиць.
Як вбачається з довідки про доходи № 9336 2137 1454 2329 ОСОБА_1 отримує пенсію, сума якої за період з 01.11.2024 року по 31.01.2025 року становить 30 958.80 грн.
Також судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; позивач та відповідачка ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому, стороною позивача надана копія акту від 26.11.2024 року, згідно з яким останній фактично проживає за місцем реєстрації своєї матері ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3 . Водночас, надана копія не містить відомостей про період проживання позивача за вказаною адресою та є актуальною станом на 26.11.2024 року.
При вирішення спору суд керується наступним.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов`язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов`язок матері і батька. Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У §54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№2) від 27 листопада 1992 року, № 250,ст.35-36,§ 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Згідно з ч. 1ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно дост. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно зі статтями7,155 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
У відповідності до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.
При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу(ч. 2ст. 182 СК України).
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. (частина перша статті 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до частин другої, третьої статі 150, статті 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; утримувати дитину до повноліття.
Згідно з частинами першою - третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22, від 30 березня 2023 року у справі № 509/5304/20, від 14 червня 2023 року у справі № 758/8284/21.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 підставою для зменшення розміру аліментів зазначав ту обставину, що у нього від моменту призначення аліментів, розмір яких він просить зменшити, відбулося погіршення матеріального становища, оскільки він є звільненим з військової службі, та погіршився стан його здоров`я.
Однак, позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено, що наявність захворювання, позбавляє його можливості працювати та отримувати заробітну плату, як і доказів, що ступінь захворювання позбавляє його можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. У наданих суду документах відсутні протипоказання до роботи, та підтверджують лише факт визнання позивача непридатним до військової служби та звільнення з лав ЗСУ.
Окрім того, позивачем не надано жодних доказів, які б дали змогу суду оцінити розмір витрат на лікування, які, за його твердженням, є значними.
Суд також бере до уваги, що позивач, як особа з інвалідністю внаслідок бойових дій, відповідно до чинного законодавства має право на безоплатне лікування та санаторно-курортне лікування за рахунок держави. Тому доводи позивача, що ґрунтуються на факті інвалідності, не спростовують викладеного та не є винятковими обставинами, які могли б бути підставою для зменшення розміру аліментів.
Суд бере до уваги, що аліменти є основним джерелом утримання дітей. Зменшення їхнього розміру без належного обґрунтування та доведення суттєвого погіршення матеріального становища позивача може негативно вплинути на рівень утримання дитини, що суперечить її інтересам та вимогам сімейного законодавства.
Право дитини на належне утримання має безумовний пріоритет над станом здоров`я батьків, що означає, що проблеми зі здоров`ям чи інвалідність одного з батьків не звільняють його від обов`язку сплачувати аліменти.
Таким чином, розмір аліментів, що стягується з позивача на доньку ОСОБА_4 , відповідає вимогам сімейного законодавства, і їх зменшення без доведення погіршення майнового стану позивача не забезпечить належний рівень утримання дитини і суперечитиме її інтересам.
Водночас, суд зазначає, що загальний розмір стягуваних з позивача аліментів на двох дітей становить 58,33% його доходу, що перевищує встановлений ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження", сукупний розмір аліментів. Отже суд вважає за необхідним зменшити розмір аліментів, які стягнуті із ОСОБА_9 на користь ОСОБА_2 на сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 1/3 частини до 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менш 50% мінімального прожиткового для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Визначення саме такого розміру аліментів, який є аналогічним розміру аліментів, стягнених з позивача на користь ОСОБА_3 на доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на думку суду буде розумним та забезпечить баланс інтересів вказаних дітей, оскільки останні опиняться у рівному матеріальному становищі, в частині його забезпечення зі сторони позивача ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги те, що позивач переконливих доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги не надав, а також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст. 192 СК України), на думку суду, не є достатніми для зменшення визначеного судовим наказом розміру аліментів, та слугувати самостійними підставами для зменшення їх розміру не можуть.
Тож, з урахуванням інтересів дітей, суд вважає, що достатніх та законних підстав для зменшення розміру аліментів до 1/6 частини немає, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з вищенаведених підстав.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України).
Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений відповідно до ч. 5ст. 268 ЦПК України, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, тобто датою ухвалення судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 27.07.2026 року, є дата складення повного судового рішення 03.08.2026 року.
На підставі положень ст. ст. 84, 181, 182, 191, 192, 199, 200 СК України, ст. ст. 258-259,263,264,265, ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів, що стягуються із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стягуються на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14711.2023 року № 191/4124/23 з 1/3 на 1/4 частину з усіх видів заробітку (доходу), але не менш 50 % мінімального прожиткового для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.
Витрати по сплаті судового збору компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стягнення аліментів за цим судовим рішенням розпочати з дня набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 03.08.2026 року.
Суддя С. А. Форощук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua