Суд: Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів
Дата: 21 липня 2026 р.
Справа: №522/2774/24
Суддя: Крет Галина Романівна
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2026 року
м. Київ
справа № 522/2774/24
провадження № 51-4795 км 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеси, громадянки України,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Вироком Приморського районного суду міста Одеси від 05 грудня 2024 року ОСОБА_7 було засуджено за ч. 3 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього належного їй майна.
2. Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат та інших заходів забезпечення кримінального провадження.
3. Одеський апеляційний судухвалою від 23 вересня 2025 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишив без змін.
4. За обставин, детально викладених у вироку, 18 січня 2024 року (більш точного часу не встановлено), ОСОБА_7 , через телеграм акаунт «cheCKmate911», діючи за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, (матеріали відносно якої виділено в окреме провадження), з метою подальшого незаконного збуту, незаконно замовила у цієї особи психотропну речовину, обіг якої обмежено, в особливо великих розмірах, яку мала отримати 19 січня 2024 року в поштоматі «Нової Пошти» за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 53/55 та транспортувати її до свого житла за адресою: АДРЕСА_1 , з метою фасування та подальшого збуту психотропної речовини, обіг якої обмежено, в особливо великих розмірах.
5. Так, 19 січня 2024 року, приблизно о 18:20 годині, ОСОБА_7 прибула до поштомату «Нової Пошти» за вищевказаною адресою, де згідно попередньої домовленості з невстановленою досудовим розслідуванням особою (матеріали відносно якої виділено в окреме провадження), отримала від цієї особи пакунок з психотропною речовиною,обіг якої обмежено, в особливо великих розмірах, та достовірно знаючи, що вказані речовини обмежені в обігу, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, з метою подальшого їх збуту невстановленим особам, ОСОБА_7 , почала незаконно зберігати її при собі з метою подальшого збуту.
6. Надалі, 19 січня 2024 року, перебуваючи біля будинку № 53/55, по вулиці Середньофонтанській у місті Одесі, ОСОБА_7 виявлено та зупинено із вищевказаним пакунком працівниками поліції під час проведення оперативно-розшукових заходів на території міста Одеси як підозрілу особу. Після чого на місце викликано слідчо-оперативну групу відділу поліції № 5 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області.
7. Того ж дня, за тією ж адресою проведено особистий обшук ОСОБА_7 слідчо-оперативною групою в ході якого у неї виявлено та вилучено полімерний пакет синього кольору всередині якого знаходилась грудочкоподібна речовина білого кольору, яка містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, кількісний вміст якого становить 146, 665 г, що є особливо великим розміром.
8. Психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, в особливо великих розмірах, ОСОБА_7 , незаконно придбала та незаконно зберігала при собі з метою збуту.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
9. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
10. На обґрунтування своїх доводів вказує, що судом апеляційної інстанції надано невірну оцінку окремим доказам, зокрема протоколу особистого обшуку ОСОБА_7 від 19 січня 2024 року та протоколу обшуку її житла від 19 січня 2024 року. Зазначає, що законом не передбачено можливості надання постфактум дозволу на проведення особистого обшуку. Проведення обшуку житла ОСОБА_7 без наявності ухвали слідчого судді з подальшою його легалізацією та надання дозволу ухвалою від 30 січня 2024 року не відноситься до критерію «невідкладності». На думку захисника, докази, вилучені під час проведення цих слідчих дій є неналежними, всі наступні докази, зібрані на основі цих первинних, також повинні визнаватись неналежними із застосуванням до них доктрини «плодів отруєного дерева», що не було зроблено судами попередніх інстанцій.
11. Також, захисник стверджує про необґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції у частині призначеного ОСОБА_7 додаткового покарання у виді конфіскації майна, оскільки на його думку, в діях засудженої не було доведено корисливого мотиву. Зазначає, що під час дослідження доказів місцевим судом не з`ясовувалось корисливого мотиву, у цій частині його рішення не обґрунтоване. Суд апеляційної інстанції самостійно дійшов висновку про наявність в діях засудженої корисливого мотиву, що стало підставою застосування до неї додаткового покарання у виді конфіскації майна згідно зі ст. 59 КК.
12. Вважає рішення апеляційного суду таким, що не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
13. Захисник підтримав подану касаційну скаргу. Прокурор просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
14. Заслухавши доповідь судді, доводи сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
15. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
16. Отже, суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки у судах першої та апеляційної інстанцій.
17. Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
18. Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
19. Як убачається з матеріалів провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК, було зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі з`ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу.
20. Такого висновку суд дійшов на підставі фактичних даних, зміст яких детально відображено у вироку, які містяться, зокрема у:
- протоколі обшуку від 19 січня 2024 року з додатками до нього, за змістом якого, біля магазину «Точка», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 53/55, виявлено ОСОБА_7 та поштомат № 25159 «Нова пошта». Поруч з ОСОБА_7 знаходилась картонна коробка, на запитання щодо її вмісту ОСОБА_7 повідомила, що наркотичні засоби, але кількість та найменування вона не знає, після чого здійснено розпакування коробки, під час якого у її нижній частині виявлено у тому числі полімерний пакет синього кольору в якому знаходилась грудочкоподібна речовина білого кольору вагою приблизно 1400-1500 г. За результатами проведеного експрес-тесту встановлено наявність у цій речовині психотропної речовини - амфетаміну;
- протоколі обшуку від 19 січня 2024 року, проведеного за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого вилучено, зокрема мобільний телефон марки «iPhone 8»;
- висновку експерта № СЕ-19/116-24/843-НЗПРАВ від 07 лютого 2024 року, за змістом якого надана на експертизу грудочкоподібна речовина білого кольору масою 1463 г, містить, у тому числі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 146,665 г;
- протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 19 січня 2024 року, згідно якого під час обшуку ОСОБА_7 у неї виявлено та вилучено електронні ваги;
- протоколі огляду предмету від 23 січня 2024 року, відповідно до якого у мобільному телефоні марки Iphone 8 містяться скріншоти переписки, за змістом яких абонент писав: «Добрий день. Можна пожалуйста 0,5 альфы. Босс дал добро», «Добрий день. Можна мне пожалуйста 0,5 альфы»;
- протоколі огляду предмету від 13 лютого 2024 року, а саме оптичного диску з відеофайлом під назвою «Camera 13», при відображенні якого до поштомату підходить дівчина середнього зросту, худорлявої тілобудови, з чорним волоссям, одягнена в куртку з капюшоном, світлі джинси, чоботи чорного кольору, на правій руці тримає сумку чорного кольору, вказана дівчина зовні схожа на ОСОБА_7 , яка тримаючи в руках мобільний телефон, підійшла впритул до вказаного поштомату та відкривши скриньку дістала з неї картонну коробку та попрямувала в напрямку від поштомату і в цей час була зупинена чоловіком в цивільному одязі,
- інших письмових доказах, зміст яких детально відображено у вироку.
21. Також, суд першої інстанції допитав ОСОБА_7 , яка спочатку визнала себе винною у вчиненні інкримінованого їй злочину, щиро розкаялась, та, зокрема пояснила суду, що на той час вона дуже погано себе почувала, у неї не було грошей і вона хотіла заробити, тому і погодилася забрати посилку. Про це її попросив знайомий на ім`я ОСОБА_8 , з яким вона познайомилася в соціальних мережах, ніколи з ним не зустрічалася. Він запропонував їй за цю послугу 100 доларів США, але заплатив по факту лише 1 000 гривень. 19 січня 2024 року десь о 18:15 годині вона підійшла до поштомату і забрала посилку. Як тільки отримала її, до неї одразу підійшли співробітники поліції. Після її затримання на вулиці, обшукали її та обшукали квартиру. В подальшому ОСОБА_7 змінила показання та повідомила суду, що вона не знала, що в отриманій нею посилці знаходилися наркотичні речовини.
22. Разом з тим, встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_7 інкримінованого їй кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 307 КК. При цьому всім наявним доказам суд надав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення.
23. Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи, та визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви прийнятого рішення.
24. У касаційній скарзі сторона захисту зазначає, що в порушення вимог ч. 3 ст. 233 КПК, судом апеляційної інстанції помилково було надано оцінку окремим доказам, як належним та допустимим, а саме протоколам особистого обшуку ОСОБА_7 та обшуку її житла від 19 січня 2024 року, а також ухвалам слідчих суддів про легалізацію їх проведення від 30 січня 2024 року. Однак, такі доводи сторони захисту колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
25. Обґрунтовуючи свої доводи в частині неправильної оцінки апеляційним судом протоколу особистого обшуку ОСОБА_7 та ухвали слідчого судді про легалізацію такого обшуку, захисник, посилається на постанову ККС ВС від 11 лютого 2021 року у справі № 295/7708/15-к (провадження № 51-5942км19-к) в якій зазначено, що КПК взагалі не передбачає можливості надання постфактум дозволу на проведення особистого обшуку особи в порядку, передбаченому статтями 233, 234, 235 КПК.
26. Колегія суддів погоджується з тим, що КПК не передбачає надання постфактум дозволу на проведення особистого обшуку. Разом з тим, вважає, що наведене рішення не є релевантними обставинам цього провадження, з огляду на статус особи, обшук якої було здійснено, обсяг роз`яснених прав, час який минув з моменту обшуку особи до її затримання тощо.
27. Повертаючись до обставин цієї справи, 19 січня 2024 року під час проведення оперативно-розшукових заходів на території міста Одеси біля поштомату «Нової Пошти», що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 53/55, працівниками поліції було виявлено та зупинено як підозрілу особу, ОСОБА_7 , та викликано слідчо-оперативну групу по приїзду якої, після внесення відомостей до ЄРДР, у цей же день було проведено обшук за вказаною адресою біля магазину «Точка».
28. Зі змісту протоколу обшуку від 19 січня 2024 року та відеозапису до нього убачається, що ОСОБА_9 була фактично затримана уповноваженою службовою особою, як особа, яку застали під час вчинення злочину. Їй роз`яснено права, як особі підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення, у тому числі право на захист. Вказана слідча дія відбувалася в присутності понятих, спеціаліста -криміналіста, оперуповноваженого працівника поліції. Після роз`яснення ОСОБА_7 її прав, остання повідомила, що йде на зустріч слідству, визнає вину та запропонувала допомогу в розпакуванні для огляду картонної коробки, яка знаходилася поруч з нею. Під час огляду вказаної коробки, слідчим окрім іншого, було виявлено полімерний пакет синього кольору з грудочкоподібною речовиною білого кольору вагою приблизно 1400-1500 г., в якій, за результатами проведеного на місці експрес-тесту, встановлено наявність психотропної речовини - амфетаміну.
29. Надалі, після упакування, вилученої речовини у спецпакет, на запитання слідчої чи має ОСОБА_9 при собі заборонені речі, остання повідомила, що не має, та, зокрема, запропонувала слідчій подивитися вміст кишень її одягу, після чого слідча здійснила її обшук. За наслідками проведеної слідчої дії складено відповідний протокол, який підписаний всіма учасниками, у тому числі і ОСОБА_7 без будь-яких зауважень та заперечень.
30. Цього ж дня 19 січня 2024 року у приміщенні службового кабінету №16 відділу поліції № 5 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 101-В, о 23:50 годині складено протокол затримання ОСОБА_7 . Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 208 КПК уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого суді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину. При цьому, процесуальний закон дозволяє з дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 КПК, ст. 236 КПК здійснити її обшук.
31. У частині доводів захисника щодо проведеного обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 19 січня 2024 року з подальшою його легалізацією слідчим суддею 30 січня 2024 року, колегія суддів зазначає про таке.
32. Відповідно до висновку, викладеному в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року у справі № 466/525/22, (провадження № 51-7310кмо23), щодо застосування норми, передбаченої ч. 3 ст. 233 КПК, слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи в невідкладних випадках, зокрема з метою врятування матеріальних об`єктів (майна), що потенційно можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні, від прогнозованого знищення, втрати.
33. У контексті ч. 3 ст. 233 КПК про невідкладність такого випадку свідчать дані про реальну загрозу знищення, втрати майна. У клопотанні про надання дозволу на обшук у порядку ч. 3 ст. 233 КПК, наданих на його обґрунтування матеріалах, в ухвалі слідчого судді, постановленій ех post factum, має бути вказано, які саме обставини на момент проникнення свідчили, що зволікання може спричинити знищення речових доказів, що відомості про загрозу їх знищення, втрати давали підстави сприймати її як реальну.
34. В аспекті реалізації правил ч. 3 ст. 233 КПК, недотримання вказаних вище приписів закону, невиконання вимоги про невідкладне звернення до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку, за відсутності об`єктивних перешкод звернутися з відповідним клопотанням якнайшвидше після закінчення проведення слідчої розшукової дії, є підставою до відмови слідчим суддею в легалізації обшуку ех post factum.
35. У даному кримінальному провадженні законність проведеного невідкладного обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 була предметом судового контролю на стадії досудового розслідування, і, як убачається з матеріалів провадження, слідчий суддя за наслідками розгляду клопотання старшого слідчого, обшук, проведений до постановлення ухвали слідчого судді визнав таким, що проведений як невідкладний, з дотриманням вимог ст. 233 КПК, та відповідно ухвалою від 30 січня 2024 року надав дозвіл на його проведення.
36. Відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК, на ухвали слідчого судді, які не оскаржуються під час досудового розслідування, можуть бути подані заперечення під час підготовчого провадження в суді, разом з тим, будь-яких відомостей про те, що сторона захисту скористалась таким правом матеріали провадження не містять.
37. Колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. За змістом ч. 1 ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
38. Частиною 2 цієї статті передбачено, що суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит.
39. Суд наголошує, що не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів. Для вирішення питання, чи може порушення певних основоположних прав і свобод особи стати підставою для визнання доказів недопустимими, необхідно взяти до уваги не лише сам факт такого порушення, але й встановити його вплив на процес і характер отримання доказів.
40. У цьому кримінальному провадженні Судом не встановлено таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи істотного порушення прав та свобод людини під час проведення слідчих чи інших процесуальних дій, які були б безумовними підставами для визнання отриманих доказів недопустимими. Крім того, матеріали провадження не містять будь-яких даних про те, що сторона захисту зверталась зі скаргами на дії чи бездіяльність органів досудового розслідування під час отримання доказів, не зазначив про наявність таких обставин й захисник у судовому засіданні суду касаційної інстанції.
41. Не є слушними й доводи захисника щодо неправильного застосування судом
ч. 2 ст. 59 КК та необґрунтованого призначення засудженій додаткового покарання у виді конфіскації майна.
42. За змістом ст. 59 КК конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Відповідно до ст. 12 КК кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 307 КК є особливо тяжким, санкція якого передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.
43. Як убачається з матеріалів провадження, за пред`явленим органом досудового розслідування обвинуваченням, визнаного судом доведеним, на підставі безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказів, ОСОБА_7 вчинила інкриміноване їй кримінальне правопорушення діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, з метою подальшого збуту психотропних речовин невстановленим особам. При цьому, як правильно зазначив апеляційний суд особливо великий розмір психотропних речовин, їх пакування, виявлені при особистому обшуку ОСОБА_7 беззаперечно підтверджують мету - збут.
44. Таким чином, встановлені судами обставини підтверджують наявність у ОСОБА_7 корисливого мотиву при кваліфікації її дій за ч. 3 ст. 307 КК, а тому призначення судом додаткової міри покарання у виді конфіскації майна, яке передбачено санкцією цієї статті, є обґрунтованим.
45. За змістом статей 7, 404, 419 КПК у їх взаємозв`язку вбачається, що суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зобов`язаний перевірити всі викладені у ній доводи, а також аргументи, наведені сторонами під час апеляційного провадження, у своїй ухвалі дати на них вичерпну відповідь та зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
46. Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 , дотримався зазначених норм кримінального процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає положенням ст. 419 КПК.
47. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були безумовними підставами для скасування оскарженого судового рішення, про що йдеться в касаційній скарзі захисника, Верховний Суд не встановив.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
ухвалив:
Ухвалу Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Оригінал: reyestr.court.gov.ua