Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №757/3672/15-ц — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року

м. Київ

справа № 757/3672/15-ц

провадження № 61-2827св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2025 року у складі судді Новака Р. В. та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року у складі колегії суддів Кафідової О. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., і виходив з такого.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 18 квітня 2025 року, просив стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на свою користь суму внесеного банківського вкладу в розмірі 312 927,99 грн; суму заборгованості з виплати процентів за договором № SAMDNWFD0070086071500 від 04 березня 2014 року в сумі 117 112,23 грн; інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості за кожен день прострочення за період з 04 березня 2014 року по 28 березня 2025 року в розмірі 968 452,76 грн; 3% річних, нараховані на суму заборгованості за кожен день прострочення 04 березня 2014 року по 28 березня 2025 року в сумі 99 903,39 грн.

2. Позов обґрунтовано тим, що 04 березня 2014 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір № SADNWFD00786071500 «Вклад» «Стандарт», відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти у сумі 312 927,99 грн для розміщення на депозитному вкладі строком користування до 04 березня 2015 року та з виплатою процентів у розмірі 20 % річних.

3. 01 серпня 2014 року позивач направив на адресу відповідача заяву про дострокове розірвання вказаного договору та повернення у зв`язку з цим належних йому грошових коштів, яка отримана банком 19 серпня 2014 року.

4. Посилаючись на те, що банк взяті на себе зобов`язання за вказаним договором не виконав та не повернув суму вкладу і проценти, просив задовольнити заявлені ним вимоги.

Короткий зміст рішення судів попередніх інстанцій

5. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 липня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу в розмірі 312 927 грн 97 коп., проценти у розмірі 116 940 грн 76 коп., інфляційні втрати у розмірі 183 043 грн 49 коп. та 3 % річних у розмірі 13 194 грн 42 коп., а всього - 626 106 грн 66 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

6. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з відсутності доказів, які б спростовували наявність депозитних зобов`язань ПАТ КБ «ПриватБанк» перед позивачем, а тому у зв`язку з невиконанням банком взятих на себе зобов`язань за договором банківського вкладу, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми банківського вкладу та процентів.

7. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено, рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 липня 2016 року залишено без змін.

8. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

9. Постановою Верховного Суду від 31 липня 2019 року касаційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено. Рішення Печерського районного суду від 26 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення обставин справи.

10. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

11. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 кошти за договором банківського вкладу № SAMDNWFD0070086071500 від 04 березня 2014 року у розмірі 312 927,99 грн - сума неповернутого вкладу, 1 453,49 грн - несплачені проценти відповідно до умов договору, 99 613,98 грн - 3 % річних за невиконання зобов`язання за період з 21 серпня 2014 року по 28 березня 2025 року, 968 452,76 грн інфляційні втрати за період з серпня 2014 року по березень 2025 року.

12. Рішення мотивоване тим, що відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання за вказаним договором щодо повернення вкладнику грошових коштів, заяву позивача з проханням повернути депозитні кошти залишено без реагування, тому з банку підлягає стягненню на користь позивача відповідна сума прийнятого від нього банківського вкладу.

13. Вказував, що сума отриманих банком коштів у розмірі 312 927,99 грн від позивача, стороною відповідача не оспорюється.

14. Посилався на те, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 надав згоду на переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон» відповідачем не надано, а тому саме АТ КБ «Приватбанк» є боржником за вказаними вище договорами банківських вкладів та належним відповідачем у цій справі.

15. Сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача, зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» в дохід держави судовий збір в сумі 13 824,20 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

16. Постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» залишено без задоволення.

17. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2025 року залишено без змін.

18. Апеляційний суд вважав, що відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання щодо повернення вкладнику грошових коштів за договором банківського вкладу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з банку на користь позивача суми банківського вкладу в розмірі 312 927,99 грн.

Узагальнені доводи касаційної скарги

19. 05 березня 2026 року АТ КБ «Приватбанк» через підсистему «Електронний суд» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року у частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, в іншій частині судові рішення залишити без змін.

20. Підставами касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанції АТ КБ «Приватбанк» зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, у постановах Верховного Суду

від 28 березня 2018 року у справі № 757/1536/15-ц, від 18 травня 2018 року у справі № 761/18883/15-ц, від 31 липня 2019 року у справі № 201/13687/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 201/15704/15, від 07 жовтня 2020 року у справі

№ 705/3876/18-ц, від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, від 06 жовтня 2021 року у справі № 263/11275/18, від 23 грудня 2021 року у справі № 910/13/21, від 27 квітня 2022 року у справі № 321/1260/19, від 28 вересня 2022 року в справі № 530/1995/18, від 22 травня 2024 року у справі № 757/20201/22-ц, а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки.

21. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що позивач не надав на підтвердження факту укладення договору жодного документу, який підтверджував би про внесення готівки у відповідній платіжній системі на рахунок банку, а також не надав до матеріалів справи оригіналу договору № SADNWFD00786071500 від 04 березня 2014 року.

22. Вказує, що стягнення інфляційних втрат та 3 % річних має проводитися лише за період з 28 березня 2022 року по 28 березня 2025 року. Враховуючи, що позивачем було уточнено позовні вимоги у квітні 2025 року, підлягають застосуванню наслідки спливу позовної давності.

23. Також заперечує висновок судів про те, що АТ КБ «Приват Банк» є належним відповідачем, оскільки належним відповідачем є ТОВ «Фінілон», якому АТ КБ «Приват Банк» перевів борг за депозитними договорами.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

24. Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/3672/15-ц, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

25. 23 липня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26. Позивач є вкладником АТ КБ «Приватбанк», зокрема: 04 березня 2014 року між ними було укладено договір банківського вкладу: № SAMDNWFD0070086071500, вклад «Стандарт», на наступних умовах: сума 312 927,99 грн, відсоткова ставка: 20 % річних, особовий рахунок НОМЕР_1 , карта для нарахування процентів № НОМЕР_2 .

27. Факт укладення договору № SAMDNWFD0070086071500 від 04 березня 2014 року між позивачем та відповідачем та наявність коштів на рахунку НОМЕР_1 підтверджується поясненнями представника відповідача щодо обставин справи та первинними бухгалтерськими документами.

28. 13 червня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до банку зі скаргою щодо невиконання ПАТ «КБ «Приватбанк» зобов`язань з виплати процентів за договором банківського вкладу, в якій просив відновити нарахування та виплату процентів за договором.

29. Листом від 23 червня 2014 року № 20.1.0.0.0/7-20140617/2930 ПАТ «КБ «Приватбанк» фактично відмовив позивачу у задоволенні скарги.

30. 16 серпня 2014 року позивач звернувся до банку із заявою про розірвання договору, датованою 01 серпня 2014 року, в якій просив вважати договір розірваним з 11 серпня 2014 року та повернути йому вклад разом з нарахованими на нього відсотками готівкою, яку банк отримав 19 серпня 2014 року (про що представник відповідача зазначав у відзиві).

31. Станом на момент звернення належні позивачу суми коштів АТ КБ «Приватбанк» в добровільному порядку не повернув.

32. Пунктом 9 договору передбачено право сторін на дострокове розірвання вказаного договору з повідомленням іншої сторони за 2 банківські дні до дати розірвання договору.

33. За договором банківського вкладу від № SAMDNWFD0070086071500 від 04 березня 2014 року, строк вкладу складає 366 днів до 04 березня 2015 року включно, проте позивач, звернувшись із заявою про повернення коштів до відповідача, яка отримана останнім 19 серпня 2014 року, фактично змінив умови зобов`язання щодо строку дії договору, і в цьому випадку договір вважається розірваним 21 серпня 2014 року (після спливу 2 банківських днів після отримання АТ КБ «Приватбанк» заяви позивача про повернення суми вкладу).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

34. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

35. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

36. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

37. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

38. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

39. Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені судом.

40. За змістом статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

41. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

42. За правилами статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачою ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

43. Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).

44. Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).

45. Отже строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.

46. Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

47. Згідно з статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

48. Відповідно до частини першої статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

49. Згідно з частиною першою статті 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Банк не має права за заявою клієнта розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, заморожені відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

50. Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

51. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

52. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

53. Згідно з пунктом 5 постанови Правління НБУ «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» від 06 травня 2014 року № 260 заборонено банкам України відкривати відокремлені підрозділи на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Банки, до переліку яких входить і АТ КБ «ПриватБанк», зобов`язані припинити діяльність відокремлених підрозділів, що розташовані на території АРК і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити НБУ.

54. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

55. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

56. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

57. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

58. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

59. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

60. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

61. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

62. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що позивачем доведено, що між ним та банком виникли договірні відносини на підставі договору банківського вкладу, проте відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання з повернення вкладу та сплати процентів, які нараховані за період дії договору, у зв`язку з чим дійшов мотивованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача суми вкладу та процентів.

63. Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

64. Суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача сум, передбачених статтею 625 ЦК України, в межах позовних вимог.

65. Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем під час розгляду справи не спростовано розрахунку заборгованості, який підлягає стягненню на користь позивача, власного розрахунку не надано.

66. Крім того, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджене договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 06 червня 2012 року у справі № 6-17цс12і від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14).

67. Судами попередніх інстанцій встановлено факт укладення позивачем договору банківського вкладу, а також наявності коштів на депозитному рахунку, що підтверджується копіями договору банківського вкладу № SAMDNWFD0070086071500 від 04 березня 2014 року, вжиттям заходів щодо переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон».

68. Суд першої та апеляційної інстанції виконав вказівки, які були зазначені Верховним Судом в постанові від 31 липня 2019 року, та встановив необхідні обставини, які підтверджують укладення договору банківського вкладу № SAMDNWFD0070086071500 від 04 березня 2014 року між позивачем та АТ КБ «Приват Банк»

69. Доводи касаційної скарги про те, що АТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17 листопада 2014 року між ним та ТОВ ФК «Фінілон» укладений договір, за умовами якого товариство стало боржником за договором банківського вкладу, є безпідставними.

70. Відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

71. Банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач надав згоду на переведення боргу на ТОВ ФК «Фінілон», а тому саме АТ КБ «ПриватБанк» є боржником за договором банківського вкладу та належним відповідачем у справі, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 729/887/19 (провадження 61-14093св20), від 20 жовтня 2021 року у справі № 201/8704/19 (провадження № 61-16655св21) та від 17 листопада 2021 року у справі № 755/17323/19 (провадження № 61-436св21), від 16 грудня 2021 року у справі № 482/242/20 (провадження № 61-14059св21), та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20 (провадження № 14-224цс21) у подібних правовідносинах.

72. Задовольняючи позов у частині стягнення трьох процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, нарахованих за неналежне виконання умов договору банківського вкладу № SAMDNWFD0070086071500 від 04 березня 2014 року, суди першої та апеляційної інстанції врахували, що депозитний договір розірвано з 21 серпня 2014 року, строк виконання зобов`язань банком настав 22 серпня 2014 року, тому саме з останньої дати має відбуватися нарахування цих сум.

73. Уточнення позовних вимог не є підставою для застосування позовної давності, оскільки позивач виконав процесуальний обов`язок та звернувся до суду з захистом цивільних прав у лютому 2015 року, тобто в межах позовної давності. Тривалий розгляд справи та уточнення позовних вимог не є підставою для застосування наслідків спливу позовної давності.

74. Разом з тим, до вимог передбачених статтею 625 ЦК України застосовується загальний строк позовної давності у три роки. Оскільки договір було розірвано 21 серпня 2014 року, а позивач звернувся з позовом у лютому 2015 року, то він дотримався позовної давності при зверненні до суду.

75. За встановлених обставин висновки суду першої та апеляційної інстанції не суперечать висновкам викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 757/1536/15-ц, від 18 травня 2018 року у справі № 761/18883/15-ц, від 31 липня 2019 року у справі № 201/13687/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 201/15704/15, від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18-ц, від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, від 06 жовтня 2021 року у справі № 263/11275/18, від 23 грудня 2021 року у справі № 910/13/21, від 27 квітня 2022 року у справі № 321/1260/19, від 28 вересня 2022 року в справі № 530/1995/18, від 22 травня 2024 року у справі № 757/20201/22-ц, на які заявник посилається в касаційній скарзі.

76. Суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили характер спірних правовідносин, повно і всебічно дослідили наявні у справі докази, надали їм належну правову оцінку та правильно застосували норми матеріального права.

77. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

78. Доводи касаційної скарги зводяться переважно до незгоди із встановленими судами обставинами, переоцінки доказів та іншого тлумачення правової природи заявлених вимог, однак не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

79. З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень.

80. Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій, немає. Підстави для розподілу витрат, понесених у касаційному провадженні, відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», залишити без задоволення.

2. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович