Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №209/944/25 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/944/25

Провадження № 2/209/272/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15 липня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шендрика К.Л.,

за участі секретаря Драгунцевої С.М.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представниці позивачки ОСОБА_2 ,

представниці відповідачів ОСОБА_3 ,

третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа – приватний нотаріус Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Геращенко Ганна Валеріївна, про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем та усунення інших спадкоємців від права на спадщину,

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить: встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 з грудня 2018 року однією сім`єю разом зі спадкодавицею ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; усунути відповідачів від права на спадкування за законом на спадщину по спадковій справі № 72669236 у спадковому реєстрі, яка відкрилася в результаті смерті ОСОБА_7 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_7 вона фактично прийняла спадщину, оскільки з грудня 2018 року та по день її смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала з нею однією сім`єю за однією адресою і вона перебувала ці роки на її утриманні. За життя ОСОБА_7 постійно проживала зі своїм сином, ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у приватизованій ними та її матір`ю ОСОБА_9 квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Мати спадкодавиці померла ІНФОРМАЦІЯ_4 і ОСОБА_7 прийняла після неї спадщину, тоді як її рідний брат ОСОБА_10 відмовився від спадщини матері. ОСОБА_10 помер близько 10 років тому та мав двох синів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які є рідними племінниками ОСОБА_7 та наразі претендують на спадщину, хоча зі своєю тіткою не спілкувались, не турбувались про її моральний та фізичний стан, не допомагали матеріально, хоча вона в силу свого похилого віку, низки хронічних захворювань та тяжку хворобу мала безпорадний стан. ОСОБА_7 була розлучена. Приблизно в 2012 році їй було діагностовано цукровий діабет, згодом гіпертонічну хворобу, серцеву недостатність, ожиріння та інші супутні хвороби. Вона товаришувала з ОСОБА_7 , а та дуже тепло відносилась до її доньок, яких вона іноді балувала подарунками та солодощами, часто святкували разом церковні та новорічні свята, дні народження. ОСОБА_7 недовгий час, до 2001 року, працювала в СЗОШ № 40, а потім торгувала на ринку, маючи невеликі заробітки, однак великі фізичні навантаження привели до погіршення стану її здоров`я. Через відсутність достатнього фінансового стану ОСОБА_7 економила в зимовий період на автономному газовому опаленні тощо, тож вона запропонувала ОСОБА_7 проживати в окремій кімнаті в її чотирикімнатній квартирі на правах члена сім`ї, оскільки інших людей, які могли б допомагати та доглядати за ОСОБА_7 не було. Декілька разів ОСОБА_7 намагалась зателефонувати та попросити допомоги у племінників, однак чула від них відмову, оскільки вона повністю успадкувала будинок після смерті їх бабусі та не поділилась з їх батьком, тож мала фінансову можливість допомагати собі сама. У 2020 році ОСОБА_7 перенесла інсульт, після якого вже не могла підробляти на ринку, заощадження, які накопила раніше потроху закінчувались, тому вона знаходилась на її утриманні, оскільки необхідні були дороговартісні ліки, дієтичне харчування та постійне спостереження у лікарів тощо. ОСОБА_7 пенсію не отримувала і знаходилась на її утриманні. У 2021 році ОСОБА_7 захворіла на коронавірусну хворобу. Вона разом зі своєю донькою ОСОБА_11 привозила ОСОБА_7 у лікарню ліки, їжу та необхідні особисті речі, засоби особистої гігієни тощо, тоді як племінники самоусунулись від будь-якої допомоги померлій. У квітні 2024 року у ОСОБА_7 стався інфаркт головного мозку в лівій півкулі внаслідок емболії церебральної артерії, який вона не перенесла та померла. Покійна вважала її сім`ю найближчими родичами і говорила, що складе заповіт на неї, щоб квартира, за якою вона доглядала залишилась їй, як розрахунок за всі добрі справи та турботу про неї. Коли ОСОБА_7 померла, вона повідомила про це її близьким родичам, однак вони не надали матеріальної допомоги на її поховання, тож вона за свої кошти здійснила поховання 17 жовтня 2024 року, реалізуючи своє право на прийняття спадщини вона звернулась до нотаріуса та дізналася, що заповіт ОСОБА_7 не встигла скласти, 05 липня 2024 року приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Геращенко Г.В. була заведена спадкова справа за номером у спадковому реєстрі 72669236 (номер у нотаріуса 69/2024). 21 жовтня 2024 року вона звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилось після померлої ОСОБА_7 25 жовтня 2024 року вона отримала відмову від приватного нотаріуса Геращенко Г.В. у зв`язку з тим, що факт проживання спадкоємців однією сім`єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили. Вона має законне право, як особа, яка проживала зі спадкодавицею однією сім`єю з 2018 року, тобто не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, одержати право на спадкування, усунувши спадкоємців другої черги від спадщини, а саме відповідачів, у зв`язку з тим, що більше п`яти років до відкриття спадщини проживала зі спадкодавицею за фактичним місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_1 , тривалий час опікувалась померлою ОСОБА_7 , надавала нематеріальну допомогу (спілкувалася, радила та консультувала її, інколи повчала по прибиранню квартири та слідкуванням за собою, викликала лікарів під час погіршення стану здоров`я, відвозила до лікарень, поздоровляла зі святами, створювала затишок родинного піклування та спілкування своєї дружньої родини з померлою, щоб вона не відчувала себе самотньою та нікому не потрібною, матеріально забезпечувала спадкодавицю, купуючи продукти харчування та необхідні речі, ліки, сплачуючи комунальні послуги, якими в тому числі користувалась ОСОБА_7 , проживаючи за фактичним місцем проживання, прибирала приміщення, готувала їй їжу, прала речі, викликала майстрів по ремонту газового котла, який забезпечував квартиру теплом та гарячою водою, ремонту побутової техніки та в квартирі в цілому, що підтримувало її фізично та морально, коли ОСОБА_7 була неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби викликані відсутністю фінансової можливості, тяжкими хворобами: гіпертонічною хворобою III ст., гіпертензивного серця ризик IV, серцевої недостатності І ст., цукровий діабет (інсулінозалежний), короткочасною втратою зору та іншими супутніми хворобами, в тому числі ожиріння тощо. Тоді як відповідачі ніколи не турбувались про ОСОБА_7 , не спілкувались з нею, а коли бачили на ринку навіть іноді в поганому самопочутті ніколи не пропонували допомогу, якої вона потребувала. Племінники ухилялись від надання допомоги ОСОБА_7 , яка через похилий вік та тяжку хворобу знаходилась у безпорадному стані, хоча вони могли та мали надавати таку допомогу.

07 березня 2025 року було прийнято вищезазначений позов, призначено цивільну справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та було призначене підготовче судове засідання у справі.

21 березня 2025 року від представниці відповідачів ОСОБА_3 надійшов відзив на позов, у якому зазначено, що відповідачі протягом встановленого законом шестимісячного строку після смерті спадкодавця звернулися із заявами про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Геращенко Г.В., оскільки право на спадкування після померлої тітки вони отримали в порядку спадкування за законом за правом представлення, як племінники спадкодавця, бо їх батько ОСОБА_10 , як спадкоємець другої черги, помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . Позивачка не входить до кола спадкоємців померлої ОСОБА_7 ні за заповітом, ні за законом, вона ніколи не проживала разом із ОСОБА_7 однією сім`єю, не мала з нею спільного бюджету, не вела спільного господарства, вони не мали спільних прав та обов`язків і вона не здійснювала догляд за померлою, бо ОСОБА_7 такого догляду не потребувала. Позивачка є сусідкою ОСОБА_7 , вони перебували у приятельських відносинах, але ніколи не мешкали разом та не були членами однієї сім`ї. Позивачка, маючи власну родину, двох дорослих дочок, начебто, виділила одну із чотирьох кімнат у своїй квартирі сторонній людині, при тому, що ОСОБА_7 мала свою власну чотирикімнатну квартиру поверхом вище, обладнану автономним газовим опаленням, в якій наявні всі умови для нормального життя. Акт про проживання не підтверджується ніякими іншими достатніми доказами, які у своїй сукупності мають надати суду змогу дійти до висновку про наявність факту спільного проживання однією сім`єю із спадкодавцем. Фотографії лише констатують факт їх знайомства, їхні спільні посиденьки за святковим столом із келихом вина у невідомо який період часу. За квитанціями ОСОБА_1 сплатила квартплату за спірну квартиру за період часу, що настав після смерті спадкодавця. Позивачка ніколи не мешкала разом з померлою ОСОБА_7 , ніколи не здійснювала за нею будь-який догляд, не надавала їй ніякої допомоги, бо ОСОБА_7 такого догляду та допомоги не потребувала, вона була самодостатньою жінкою, їздила за межі України за вживаними речами, якими в подальшому торгувала на центральному ринку міста Кам`янське, тобто самостійно забезпечувала себе грошовими коштами для існування. У 2023 році ОСОБА_7 виїжджала на відпочинок за межі України. ОСОБА_7 була дієздатною особою, усвідомлювала значення своїх дій, керувала ними, самостійно приймала рішення, що стосувалися її життя та майна, самостійно мешкала у своїй квартирі, самостійно себе обслуговувала, підтримувала особисту гігієну, матеріально утримувала, самостійно пересувалася, забезпечувала себе продуктами харчування, відвідуючи магазини та базар, самостійно готувала собі їжу, за власний рахунок сплачувала використані нею комунальні послуги. У виписках з лікарень не вказано, що ОСОБА_7 потребує постійного стороннього догляду через те, що не може себе самостійно обслуговувати, або потребує встановлення інвалідності. ОСОБА_7 завжди підтримувала нормальні родинні відносини зі своїм братом та батьком відповідачів - ОСОБА_10 . Саме тому, за домовленістю між ними, батько відповідачів відмовився на користь своєї сестри ОСОБА_7 від спадщини після смерті їх матері ОСОБА_12 у вигляді 3/5 частин житлового будинку по АДРЕСА_3 , який використався двома власниками, як окремі житлові приміщення (2/5 частини та 3/5 частини). ОСОБА_7 в подальшому пообіцяла продати будинок та порівну розподілити кошти між ними. Але за життя свого брата ОСОБА_13 , який помер у 2013 році, будинок так і не був проданий, залишався у власності ОСОБА_7 . Після смерті батька відповідачі за проханням тітки ОСОБА_11 , підтримували житловий стан будинку, слідкували за земельною ділянкою. Цей будинок ОСОБА_7 продала 28 липня 2021 року, всі отримані від продажу будинку кошти вона витратила на свої власні потреби та лікування. Наявність у ОСОБА_7 власних грошових коштів, її можливість самостійно розпоряджатися своїми коштами, забезпечувати себе фізично та матеріально, нівелює позицію позивачки про її безкорисливість по відношенню до сусідки ОСОБА_7 , її відданість померлій, її повне матеріальне утримання з 2020 року, як зазначено у позові. Після смерті батька вони стали менше зустрічатися, але зберегли родинні відносини, спілкувалися по телефону та через месенджери. ОСОБА_7 не була особою з інвалідністю, не потребувала постійного стороннього догляду через свій стан здоров`я, не вимагала ні від відповідачів, ні від інших осіб доглядати за нею та забезпечувати її, мешкала у своїй квартирі, працювала, самостійно слідкувала за своїм здоров`ям, зверталася до лікарів, приймала необхідні ліки. Між відповідачами та тіткою ніколи не виникало розмов з приводу її спадщини, бо тітка ОСОБА_11 не збиралася помирати, а тому не мала сенсу складати заповіт, і не казала, що має намір скласти заповіт на користь будь-яких осіб. ОСОБА_14 нікому не повідомила про смерть ОСОБА_7 і навмисно приховала цей факт. Позивачка, яка заволоділа телефоном ОСОБА_7 і мала доступ до телефонної книги і месенджерів у телефоні безперечно мала можливість надіслати повідомлення із сповіщенням про смерть ОСОБА_11 , про дату, час та місце поховання. 14 червня 2024 року відповідачам та всім друзям і знайомим ОСОБА_7 стало відомо про її раптову смерть. Через те що ОСОБА_1 , з корисливих мотивів, приховала її смерть, родичі, друзі та знайомі ОСОБА_11 навіть не змогла попрощатися з нею, віддати шану померлій. Вона до теперішнього часу навіть не повідомила, де похований прах ОСОБА_7 . Після смерті ОСОБА_7 , позивачка незаконно заволоділа всім майном померлої, її телефоном, речами та документами, що знаходилися у квартирі, до теперішнього часу не надає доступ до квартири, хоча не є спадкоємицею померлої ні за законом, ні за заповітом.

Орієнтовний розмір судових витрат, які відповідачі понесли у зв`язку з безпідставним зверненням позивачки до суду з цим позовом та очікують понести у зв`язку з розглядом справи, становить 12000 грн. витрат за надання професійної правничої допомоги, остаточний розрахунок суми судових витрат буде наданий суду до ухвалення рішення у справі. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою від 03 квітня 2025 року у приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Геращенко Г.В., ГУ ПФУ в Дніпропетровській обл., ГУ ДПС у Дніпропетровській обл., Адміністрації ДПС України, Відділу ДРАЦС у місті Кам`янське Кам`янського р-ну Дніпропетровської обл. Південного МУ МЮ (м. Одеса), КП ДОР «Аульський водовід», КНП КМР «Міська лікарня № 9» були витребувані докази.

10 квітня 2025 року з Центру обробки спеціальної інформації ДПС України надійшли витребувані докази.

18 квітня 2025 року з КП ДОР «Аульський водовід» надійшли витребувані докази.

21 квітня 2025 року з ГУ ДПС у Дніпропетровській обл. надійшли витребувані докази.

21 квітня 2025 року з Відділу ДРАЦС у місті Кам`янське Кам`янського р-ну Дніпропетровської обл. Південного МУ МЮ (м. Одеса) надійшли витребувані докази.

30 квітня 2025 року від приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Геращенко Г.В. надійшли витребувані докази.

05 травня 2025 року з ГУ ПФУ в Дніпропетровській обл. надійшли витребувані докази.

12 травня 2025 року з КНП КМР «Міська лікарня № 9» надійшли витребувані докази.

11 червня 2025 року підготовче провадження було закрито, а справа була призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та пояснила, що у квартирі по АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 проживала з сином ОСОБА_15 з 1998 року. У 2004 році мати ОСОБА_7 померла, спадок оформили на ОСОБА_11 . У 2003 році помер син ОСОБА_7 . Вона, як сусідка і подруга ОСОБА_7 , приймала участь у його вихованні. У неї були ключі від квартири ОСОБА_7 . Після смерті ОСОБА_16 постійно плакала, ніхто з близьких не приходив до неї. Похованням ОСОБА_7 займалася вона. У 2017 році ОСОБА_7 стало погано, у неї був інсульт, вона до неї їздила, привозила їжу, речі. З боку ОСОБА_17 ніхто не приїздив, вони не спілкувались. ОСОБА_7 заборонила казати ОСОБА_17 як у неї справи. Її діти з 2017 року жили окремо, чоловік був за кордоном. У ОСОБА_7 не було опалення, води. ОСОБА_7 жила постійно у неї з 09 грудня 2018 року. У 2021 році ОСОБА_7 захворіла на ковід, вона до неї їздила кожного дня, також їздила її дочка ОСОБА_11 . Відповідачі до ОСОБА_7 не їздили. Вона їм не дзвонила і не казала, що ОСОБА_7 хворіє. Остання також не казала їй про це. ОСОБА_7 вже потім, після того, як одужала, сказала ОСОБА_18 по телефону, що хворіла. Руслан просив ОСОБА_7 оформити на нього заповіт, а та сказала, що оформить майно на того, хто буде її доглядати. Вона була присутня при цій розмові. ОСОБА_18 і ОСОБА_19 також дзвонили ОСОБА_7 щодо спадку, вони дзвонили десь два рази на рік. Руслан присилав ОСОБА_7 . СМС, вітав її з днем народження. Приблизно у 2023 році ОСОБА_7 прийшла з магазина і розповіла, що зустріла ОСОБА_20 . Роман питав ОСОБА_7 за гроші від продажу будинку батьків ОСОБА_7 , а та йому відповіла, що гроші потрібні їй на лікування і щоб вони їй допомагали купляти ліки чи просто грошовою допомогою. Роман грубо відповів і відмовив. ОСОБА_7 продала будинок. ОСОБА_7 сама пересувалась, хоч їй і важко було ходити. ОСОБА_7 сама ходила, їжу теж сама готувала і вони разом готували. Помитись, переодягнутись, прибратись ОСОБА_7 могла, але все це для неї було важко. Іноді вона допомагала ОСОБА_7 . ОСОБА_11 виходила іноді на вулицю, спілкувались з сусідами. У її квартирі у ОСОБА_7 була своя кімната, всі речі до неї вона не переносила, а ходила в свою квартиру, переодягалась, брала речі. Десь у 2021 році ОСОБА_18 дзвонив ОСОБА_7 і просився переночувати, а ОСОБА_11 відмовила. Всі документи ОСОБА_7 були в її квартирі, у кімнаті ОСОБА_11 . ОСОБА_7 просила, щоб вона її поховала поряд з сином. 12 квітня 2024 року ОСОБА_7 потрапила в дев`яту лікарню з інсультом. Вона, за проханням ОСОБА_7 , подзвонила у Київ її двоюрідній сестрі, а та подзвонила іншим родичам, з якими ОСОБА_11 спілкувалась. Відповідачам вона не дзвонила, бо ОСОБА_7 не хотіла їх ні бачити, ні чути і їй не дозволяла їм казати щось про неї, а коли вони питали, то вона казала, що все нормально. Після того, як вони вимагали у ОСОБА_7 гроші, казала їм: «Допоможіть ви мені, я самотня». ОСОБА_18 казав, що в нього двоє діток і у нього немає такої можливості. У лікарню вона ходила до ОСОБА_7 кожен день, вона платила нянечкам, щоб за нею доглядали, купляла ліки. Крім неї приходила ще її старша донька, а більше ніхто не приходив. ОСОБА_20 і ОСОБА_18 не знали, що ОСОБА_7 у лікарні з 12 квітня 2024 року. Похованням ОСОБА_7 займалась вона, відповідачі не знали, що ОСОБА_11 померла, бо та сказала не казати їм. Вони такі ситуації обговорювали. ОСОБА_11 з ОСОБА_18 іноді спілкувались, це була ініціатива ОСОБА_18 , він просився до неї в гості, а ОСОБА_11 йому відмовляла, бо у неї була неприязнь до ОСОБА_18 , а особливо до ОСОБА_20 . Вона боялась ОСОБА_20 і з ним вони взагалі не спілкувались. Вони з ОСОБА_11 зблизились десь у 2000 році, дружні відносини у них були до її смерті. ОСОБА_7 займалась з її онукою українською мовою. Вони стали, як сестри. Вона працювала у школі, займалася репетиторством. Вона та її чоловік, коли приїзджав, допомагали ОСОБА_7 . ОСОБА_11 ставилась до її дітей, як до рідних. Якби племінники захотіли, то могли б допомагати ОСОБА_11 . Чи прийняла б вона їх допомогу, чи ні вона не знає, навряд чи. ОСОБА_7 просто казала, що їй треба допомога, вона не казала, що хотіла допомоги від племінників. ОСОБА_11 не працювала і не отримувала пенсію, проживала за гроші від продажу будинку, щось продала із секонду, який вона привезла з Польщі до 2018 року, у неї були якісь заощадження. До 2018 року ОСОБА_7 їздила до Польщі на заробітки, а у 2021 році продала будинок за 5000 $. З цих грошей ОСОБА_7 гасила кредити, скільки саме вона не вникала. Вона та її діти допомагали ОСОБА_7 , всього цього їй вистачало на життя і лікування. ОСОБА_7 могла обходитись без допомоги племінників. Без неї, її дітей і їхньої допомоги ОСОБА_7 не могла би самостійно обходитись. ОСОБА_7 у період 2018-2024 років іноді сплачувала за комуналку, спочатку це були її кошти, а потім вона давала кошти. ОСОБА_7 не хотіла платити. Після смерті ОСОБА_11 вона частково почала сплачувати комуналку, а потім припинила, бо дізналася, що є інші спадкоємці. Рішення проживати у неї - це було їхнє спільне рішення. Рухалась ОСОБА_7 самостійно до 12 квітня 2024 року, а потім впала в кому. З грудня 2018 року ОСОБА_7 проживала з нею у своїй квартирі. Спільного бюджету у них не було, спільних коштів теж, ОСОБА_11 трішки давала кошти по 100-200 грн., а вона ходила купляла їй ласощі. Вона давала гроші ОСОБА_7 , купляла їй ліки. Гроші від продажу будинку йшли на те, що ОСОБА_7 віддавала борги. ОСОБА_11 виїжджала в Болгарію у 2022 році за кошти її доньки. У Києві у ОСОБА_7 є триюрідна сестра ОСОБА_21 , у ОСОБА_22 брат ОСОБА_23 , у Запоріжжі тітка. Спірна квартира належала ОСОБА_7 , а документи на квартиру зберігалися у неї. Якщо б ОСОБА_11 захотіла, то могла б продати квартиру. ОСОБА_7 страждала на цукровий діабет і сама колола інсулін, скільки їй не відомо, їй виписували ліки. За ОСОБА_24 квартиру вона платила комунальні платежі. З ОСОБА_25 взагалі не спілкувалась, у них відношення були ніякі, а до ОСОБА_26 трохи краще відносилась, а той дзвонив їй 1-2 рази на рік. ОСОБА_7 за собою сама слідкувала. У ОСОБА_11 були борги, вони з`явилися давно, ще до 2018 року. Вона не допомагала ОСОБА_11 віддавати борги. Вона поховала ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в день її смерті. Вона про це повідомила сестру ОСОБА_11 з Києва, а племінників вона не повідомляла. Вони з ОСОБА_11 спільно проживали, проводили час. ОСОБА_11 проживала в окремій кімнаті, там були її особисті речі і документи.

Представниця позивачки ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та надала пояснення, аналогічні обгрунтуванню позову.

Представниця відповідачів ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала у повному обсязі та пояснила, що відповідачі є рідними племінниками померлої ОСОБА_7 . Вони разом з нею не мешкали. ОСОБА_7 була зареєстрована і проживала одна за адресою: пр-т Наддніпрянській 10-120. Акт про проживання це єдиний доказ проживання ОСОБА_7 з позивачкою. ОСОБА_7 не мала необхідності в сторонньому утриманні. Відповідачі не є інвалідами. ОСОБА_18 страждає на слух. Вони є працездатними і вона думає, що вони могли б надавати допомогу, якщо б ОСОБА_7 їх просила, а вона не просила у них надавати суттєву допомогу. Невеличкі грошові кошти ОСОБА_7 просила у ОСОБА_18 , коли він приїздив в Україну, і він їй їх давав, це були невеликі суми, десь по 200-300 грн. Це було до лютого 2022 року. Руслан до початку війни виїхав за кордон і після не повертався. Відповідачі дізналися про смерть ОСОБА_7 від своєї матері, це було через три місяці після її смерті. Матір відповідачів шукала ОСОБА_7 і від сусідів дізналася про її смерть. Її довірителям було відомо, що ОСОБА_7 страждала на цукровий діабет, але не тяжко. ОСОБА_11 не просила її довірителів про допомогу і не казала, що не могла без сторонньої допомоги жити і забезпечувати себе, бо вона все могла сама. Також ніхто не звертався до них з проханням про допомогу ОСОБА_11 . ОСОБА_20 не часто спілкувався з ОСОБА_11 , це були випадкові зустрічі на вулиці. Між ОСОБА_18 і ОСОБА_11 були телефонні розмови, поздоровлення на свята, зустрічі між ними були до 2022 року, коли ОСОБА_18 знаходився в Україні. Її довірителям не було відомо про важкий стан здоров`я ОСОБА_7 , бо його, як такого, не було в той час коли вони з нею зустрічалися і зідзвонювались.

Третя особа приватний нотаріус Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської обл. Геращенко Г.В. пояснила, що позов не підтримує в повному обсязі. У її провадженні є спадкова справа 69/2024, заведена після смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_27 є спадкоємцями 2-ї черги. Заява від 05 липня 2024 року надійшла від ОСОБА_20 . Заява від ОСОБА_18 датована 25 вересня 2024 року, а надійшла 19 жовтня 2024 року. В заяві зазначено адреса отримувача Друга Кам`янська нотаріальна контора, Астаховій, на конверті відправник ОСОБА_28 , дата відправки 25 вересня 2024 року. До неї ця заява переадресовується представником ОСОБА_29 , а не Другою Кам`янською нотаріальною конторою. Представник направляє її поштою 16 жовтня 2024 року, а вона отримує цю заяву 19 жовтня 2024 року. 21 жовтня 2024 року (відправка 17 жовтня 2024 року) також поштою вона отримула заяву від ОСОБА_1 (на заяві стоїть дата 11 жовтня 2024 року) і цього ж дня ОСОБА_30 подала заяву про відкриття спадщини особисто. 25 жовтня 2024 року до неї прийшла ОСОБА_31 і пояснила чому заява ОСОБА_18 спочатку була адресована на Другу нотконтору, а потім переслана саме нею їй. Вона пояснила, що відслідковувала цю заяву і її віддали в другій конторі для пересилки їй. Потім надійшла заява ОСОБА_1 про не вчинення нотаріальних дій, бо вона буде звертатися до суду. Вона винесла постанову, що вона не закликається як спадкоємець, оскільки все відбувається почергово і закликаються племінники, як спадкомці 2-ї групи за правом представлення. На конверті від ОСОБА_18 на ОСОБА_32 нотконтору адресат закордонний. Конверт був відкритий, у ньому були копії паспорта, РНОКПП і заява. Заява від ОСОБА_18 надіїшла в строки, волевиявлення зафіксоване, а потім він підтвердив свою заяву другою заявою.

Свідок ОСОБА_33 у судовому засіданні пояснила, що вона з 1988 року проживає за адресою: АДРЕСА_4 . Вікторовську вона знає дуже давно, теж з 1988 року, це її сусідка, між ними дуже дружні відносини. Відповідачів вона не знає. Вище неї на четвертому поверсі проживала ОСОБА_34 і вони спілкувалися. ОСОБА_7 захворіла приблизно у 2018 році і позивачка забрала її до себе, бо нікому її було доглядати, а вони дуже дружили. З 2018 року ОСОБА_7 не в змозі була себе обслугрвувати, їй було тяжко, хворі ноги, вона не ходила, тяжко пересувалась, потребувала допомоги. Це вона знає, бо заходила в гості до ОСОБА_35 і ОСОБА_7 і ОСОБА_11 їй це казала. ОСОБА_7 розповідала, що у неї не було води і опалення. У ОСОБА_7 був брат, який помер і були у неї два племінника, вона їх не бачила. ОСОБА_7 говорила про ОСОБА_36 , що це найрідніша людина і була їй дуже вдячна. ОСОБА_11 казала, що їй не вистачає років для пенсії і їй допомагає ОСОБА_37 , а потім вона залишить тій свої статки. ОСОБА_7 жила в окремій кімнаті в квартирі АДРЕСА_5 , це квартира позивачки. Раніше вона з ОСОБА_7 також спілкувалась, як сусіди. Кілька разів вона була в квартирі ОСОБА_7 до 2018 року, там було все занедбане. Вони побачились на вулиці і ОСОБА_11 сказала, що вона себе дуже погано почуває. Це було ще до ковіду. Їй не відомо на які кошти проживала ОСОБА_7 . ОСОБА_11 після 2018 року на вулицю виходила сама, але тяжко. З 2018 року до смерті ОСОБА_7 вона заходила до ОСОБА_35 в гості кожного дня - через день і бачила там ОСОБА_11 . ОСОБА_11 було 63-67 років. ОСОБА_7 потребувала сторонньої допомоги з гігієнічними процедурами. Позивач готувала їй. Їй не відомо чи ОСОБА_7 милась сама, чи її хтось мив. ОСОБА_11 не готувала, в магазин не ходила з 2018 року. ОСОБА_7 не розповідала їй про те, що просила про допомогу племінників, а вони не допомогли. Вона не чула чи спілкується з ними ОСОБА_7 і не чула, щоб ОСОБА_11 до когось, крім ОСОБА_35 , зверталась за допомогою.

Свідок ОСОБА_38 у судовому засіданні пояснила, що вона постійно проживає за адресою: АДРЕСА_6 . Позивачку вона знає з 1987 року, з того часу, як заселилися, між ними дружні відносини. ?Відповідачів вона не знає. З ОСОБА_7 вони спілкувались просто по сусідськи. ОСОБА_7 постійно проживала в 120 квартирі. Десь з 2018 року ОСОБА_11 проживала в квартирі АДРЕСА_5 , бо у неї зламався котел і не було тепла в квартирі. ОСОБА_37 всім допомагає. Вони вважають, що вона старша по підїзду. У ОСОБА_11 у квартирі вона не була. Після смерті сина ОСОБА_7 жила сама, а з 2018 року по день смерті ОСОБА_11 постійно жила в квартирі АДРЕСА_5 , вона це бачила. В квартирі АДРЕСА_5 вона була 2-3 рази на місяць, в той момент бачила ОСОБА_7 і спілкувалась з нею. ОСОБА_11 скаржилась на стан здоровля, після ковіду вона дуже була слаба. Довго з ними ОСОБА_11 не сиділа. У ОСОБА_7 був високий тиск. Родичі у ОСОБА_11 були, але вона їх не бачила. ?Коли вони вдвох спілкувалась, вона питала, чому родичі не допомагають, а ОСОБА_7 казала, що можна сказати, що в неї родичів немає. ОСОБА_11 при ній набрала номер, як вона зрозуміла племінника, і сказала, що вона хвора і їй потрібна допомога, увага, що сама жити вона не може і їй потрібно, щоб біля неї хтось був. Племінник відповів, що він за кордоном і в нього немає можливості допомагати. Іншому племіннику вона не дзвонила. Це було в 2021 році. ОСОБА_7 до племінників ставилася ніяк. Вона підписувала акт про проживання і була присутня при його складанні. Ще була ОСОБА_39 з 4 поверху, яка зараз живе в Англії, і також підписувала. До 2018 року вона з ОСОБА_7 не спілкувалась близько. До 2018 року ОСОБА_11 була здорова, їздила за кордон. Вона не знає, який у ОСОБА_7 був стан здоров`я до 2018 року. ОСОБА_7 переселилась до ОСОБА_35 , бо було холодно, а потім там і залишалась. Не може точно назвати рік, коли ОСОБА_11 була слабка. Їй відомо, що ОСОБА_7 у 2022 році їздила за кордон без ОСОБА_35 . ОСОБА_11 торгувала речами після 2018 року також. Вона не знає, чи була ОСОБА_11 інвалідом. З ковідом ОСОБА_7 лежала в лікарні у 2021 році. ?На вулиці з ОСОБА_11 вони раза два зустрічалися на лавочці. ОСОБА_7 ходила у магазин «Берізка» у дворі, а загалом ходила ОСОБА_37 . Їй не відомо, чи ходила вона у аптеку. ОСОБА_7 сама пересувалась, сама ходила до туалету, могла сама переодягтися і помитися. ОСОБА_40 робила їм чай. У ОСОБА_7 була своя кімната, у якій були необхідні їй речі, а решту вони ходили брати з квартири АДРЕСА_7 . За два-три роки до смерті ОСОБА_11 вона була у неї в квартирі, там було неможливо жити. На момент дзвінка племіннику не було такого, щоб ОСОБА_7 не могла сама себе обслуговувати чи ходити без сторонньої допомоги. Вона взагалі не бачила такого, щоб ОСОБА_11 не могла ходити без сторонньої допомоги. Коли ОСОБА_7 дзвонила племіннику, то просила його допомогти їй з доглядальницею чи допомоги грошима і щоб вони її не залишали. ОСОБА_11 вистачало піклування ОСОБА_35 , але їй хотілося, щоб рідні за нею доглядали, щоб була допомога і увага. ОСОБА_7 хотіла, щоб племінник приїхав. ОСОБА_11 вистачало піклування ОСОБА_35 «з головою», просто хотілося, щоб рідня була поруч, а її не було. Вона не чула, щоб ОСОБА_11 казала ОСОБА_41 , що бажає допомоги з боку племінників. Про поїздку ОСОБА_11 за кордон їй відомо зі слів сусідів.

Свідок ОСОБА_42 у судовому засіданні пояснила, що проживає за адресою: АДРЕСА_8 . Позивачка є її свахою (вона є бабусею чоловіка доньки ОСОБА_43 ), вона її знає більше 10 років. Відповідачів вона не знає. Десь з 2018-2019 років у ОСОБА_35 постійно проживала ОСОБА_7 , вони і свята гуляли, і коли ОСОБА_11 хворіла, вони зі свахою її купали, бо ОСОБА_7 була неспроможна з 2019 року, оскільки хворіла. ОСОБА_11 не виходила на вулицю, по квартирі сама пересувалась з паличкою. Коли ОСОБА_7 було дуже погано, то вони її і переодягали, і приносили їсти їй в кімнату. Це були періодичні загострення хвороби. У ОСОБА_35 вона була в середньому 2-3 рази на тиждень. У ОСОБА_11 був сахарний діабет і тиск. ОСОБА_7 лежала у лікарні з мікроінсультом і ковід лікувала. У лікарню вони з ОСОБА_44 приїжджали, більше ніхто не приїздив до неї. ОСОБА_7 не спілкувалась з родичами і казала, що ця розмова їй неприємна. ОСОБА_37 купляла ОСОБА_7 ліки, готувала окремо дієтичні страви. ОСОБА_11 вистачало опіки ОСОБА_35 і їй не потрібно було іншої допомоги. ОСОБА_7 не потребувала сторонньої допомоги від своїх племінників і не хотіла про це говорити. ОСОБА_37 дзвонила їй і вона допомагала. У квартирі ОСОБА_7 вона була десь у 2022 році, умов проживання там не було. Вони зайшли і вийшли. ОСОБА_7 не могла сама себе обслуговувати. Крім ОСОБА_35 ніхто не допомагав ОСОБА_7 . ОСОБА_11 казала, що ОСОБА_37 з нею ходила до лікаря. Вона з ними відмічала дні народження, в тому числі і ОСОБА_7 , і родичів ОСОБА_11 не було, були тільки дві вчительки, з якими ОСОБА_11 працювала. ОСОБА_7 не скаржилась, що ОСОБА_37 не надає їй в повній мірі допомогу, яку б та хотіла. ОСОБА_11 пенсію не отримувала. ОСОБА_7 вважала ОСОБА_36 сестрою. Влітку 2018-2019 року ОСОБА_7 ще іноді ночувала у себе. Її квартира була непригодна для проживання.

Свідок ОСОБА_45 у судовому засіданні пояснила, що позивача знає через сестру чоловіка ОСОБА_7 , між ними відносини ніякі. Відповідачі є її синами.ОСОБА_7 - це рідна сестра її чоловіка, який помер у 2013 році. Вони проживали поряд з ОСОБА_11 і вона часто бувала в її квартирі до 2013 року з чоловіком і дітьми. Їхні відносини погіршились після смерті чоловіка. ОСОБА_20 похресник ОСОБА_7 . З ОСОБА_20 у ОСОБА_11 були холодні відносини, а з ОСОБА_18 були близькі відносини до останнього дня. ОСОБА_18 працював за кордоном в Польщі і коли приїздив, то вони спілкувалися. ОСОБА_7 просила у нього кошти на товар і ОСОБА_18 їй давав. ОСОБА_18 почав їздити за кордон 14 років тому, він постійно проживає за межами України з 2021 року. Руслан останній раз був в Україні в червні 2021 року, до цього він постійно спілкувався з ОСОБА_7 , вони зустрічалися у них у дворі. З 2018 року по день смерті вона бачила ОСОБА_7 на вулиці і на зупинці автобусів, які їхали на правий берег, куди ОСОБА_11 їздила торгувати. Останній раз вона бачила ОСОБА_11 в 2023 році біля АТБ, та купляла овочі. Вони не здоровкались і не розмовляли, а по телефону розмовляли з приводу грошей, які ОСОБА_11 отримала за будинок. ОСОБА_7 торгувала на ринку на вул. ОСОБА_46 одягом з-за кордону, ОСОБА_11 сама їздила за речами за кордон, вона торгувала до початку війни в 2022-2023 році. ОСОБА_7 їздила до своєї двоюрідної сестри в м. Київ, там нянчила дітей. Після початку війни ОСОБА_11 їздила в Болгарію. Їй подзвонила її двоюрідна сестра і запитала, чому ОСОБА_11 не бере трубку, сказала, що їй не може додзвонитися її подруга. ОСОБА_18 теж казав що дзвонив до тітки ОСОБА_11 , а вона не відповідала. Тоді вона пішла до ОСОБА_7 14 червня 2024 року, стукала до неї, але вона не відчинила двері. Потім вона постукала в двері до сусіда з 119 квартири і він сказав, що ОСОБА_11 померла вже давненько. Тоді вона постукала до ОСОБА_47 , бо знала, що вони були подружками. ОСОБА_48 сказала, що ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , і щоб вона ні на що не розраховувала. Ірина мала можливість повідомити про смерть ОСОБА_7 , але вона казала, що ОСОБА_11 не хотіла цього.

Свідок ОСОБА_49 у судовому засіданні пояснила, що позивачку вона не знає. Відповідачі є її племінниками, між ними родинні відносини. ОСОБА_7 знає з зими 1975-1976 років. З молодості ОСОБА_50 дружила з ОСОБА_11 сім`ями. Вона з ОСОБА_51 також спілкується. Останній раз вона з ОСОБА_52 спілкувалася восени 2024 року. Десь на початку червня 2024 року ОСОБА_53 зателефонувала їй і попросила дізнатися чому не відповідає ОСОБА_7 . Останній раз ОСОБА_11 телефонувала ОСОБА_54 ІНФОРМАЦІЯ_9 , вона нічого їй не казала і не розповідала, тільки всхлипувала. Після цього ОСОБА_11 була не в мережі. Вона подзвонила ОСОБА_11 і трубку ніхто не брав. Тоді вона подзвонила ОСОБА_55 та розповіла про розмову з ОСОБА_56 . Лідія пішла до ОСОБА_11 і потім розповіла, що сусідка сказала, що ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 . Десь восени 2021 року вона зустріла ОСОБА_11 біля АТБ на 10 мікрорайоні, ОСОБА_7 сама йшла. ОСОБА_11 займалась секонхендом. Перед цим, влітку 2020-2021 року, вона бачила ОСОБА_11 на ОСОБА_46 . ОСОБА_7 розповіла, що їздила з кимось за кордон. З племінників ОСОБА_11 більше спілкувалась з ОСОБА_18 . Один до одного вони з ОСОБА_11 в гості не ходили. Протягом 2018-2024 років вона декілька разів бачила ОСОБА_11 на базарі біля АТБ. В січні-лютому 2024 року ОСОБА_11 з Києва телефонувала ОСОБА_57 , там вона нянчила чи онука, чи онучку. Племінники спілкувались з ОСОБА_7 . ОСОБА_11 у ОСОБА_18 брала гроші, невеликі. Це їй відомо від ОСОБА_18 . ОСОБА_7 казала, що у неї тиск і діабет. Коли вона її бачила останніми роками, то ОСОБА_7 не виглядала дуже хворою, яка потребує сторонньої допомоги. ОСОБА_11 їй не жалілася, що погано себе почувала і не казала, що просила ОСОБА_18 і ОСОБА_20 про допомогу, але вони їй відмовили.

Свідок ОСОБА_58 у судовому засіданні пояснила, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_9 . Позивач є її мамою, між ними родинні відносини. Відповідачів особисто не знає, бачила один раз. ОСОБА_7 вона знає з дитинства. ОСОБА_7 була її вчителькою з укрмови з 5 класу, а також була їхньою сусідкою з 4-го поверху. Весь час вони спілкувались з нею. У них були дуже добрі стосунки. У 2016 року вона переїхала на свою квартиру, а сестра з`їхала з батьківської квартири у 2017 році. З 2003 року, коли помер син ОСОБА_7 , у неї погіршився стан здоров`я, почався цукровий діабет. ОСОБА_7 часто була в лікарнях. Її мама її супроводжувала, здавала з нею аналізи, купувала ліки. У 2018 році ОСОБА_7 переїхала до мами. Вона сама попросилась. Мама їх зібрала, повідомила їм і вони були не проти. ОСОБА_59 дуже хворіла. Мама купувала ліки, продукти. Іноді мама її просила. З 2017 року ОСОБА_7 перестала їздити за кордон. Коли вони спілкувались, ОСОБА_7 жалілась на здоров`я, розмовляли за комуналку, не любила вона дієту. За квартиру АДРЕСА_7 комуналку її мати платила свої кошти, а ОСОБА_7 казала що відасть. Доходів у ОСОБА_7 не було. Мама з ОСОБА_7 разом прибирали у квартирі ОСОБА_60 . ОСОБА_7 у 2021 році переболіла ковідом, потім у неї був мікроінсульт. В 2020 році мама приїзжала до ОСОБА_7 в лікарню, і вона приїжала. ОСОБА_7 казала, що хоче свою квартиру залишити мамі і та відвела її до нотаріуса. Документи на квартиру зберігались в кімнаті, де жила ОСОБА_7 , у мами. В кімнаті у ОСОБА_7 було все необхідне. Вона зареєструвала ОСОБА_61 у сімейного лікаря. ОСОБА_7 всього вистачало, вона не скаржилася. ОСОБА_7 казала, що якби не мама, то вона не знала, що б було. Племінника ОСОБА_25 боялась. Коли вона працювала у ВП № 1, то бачила запис про заяву ОСОБА_7 на ОСОБА_20 з приводу насилля у сім`ї. Руслану ОСОБА_7 дзвонила, щоб він її забрав до Німеччини. ОСОБА_7 думала, що може ще щось заробити і казала йому про стан здоров`я, просила, щоб він її забрав, бо там і лікарі хороші. ОСОБА_7 казала, що вона там би підлікувалась. Але, знаючи ОСОБА_7 , вона там би і заробила. Мама мала можливість утримувати себе і ОСОБА_7 . Мама займалась репетиторством, у неї було достатньо часу працювати і виділяти час ОСОБА_7 . ОСОБА_59 допомагала їй, сиділа з дитиною коли вона працювала. Також ОСОБА_59 з мамою разом готували, посуд мила. ОСОБА_7 по квартирі пересувалась сама. З паличкою ОСОБА_7 ходіла іноді, бо боліли коліна. В квітні 2024 року вона прийшла до матері. ОСОБА_62 попросила відвести її до її квартири, оскільки хотіла там побути, а потім ОСОБА_7 забрала швидка. Фото додані до позову: а.с. 23 – це мама, ОСОБА_59 і ОСОБА_15 , десь 2000-2002 рік, друге фото десь 2005 рік, а.с. 24 - мама і вчитель 2018 рік. Похованням займалась мама і все було за її кошти. Коли ОСОБА_7 потрапила в лікарню і померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона взяла її телефон, щоб подзвонити і ОСОБА_18 , і тітці ОСОБА_63 . В телефоні побачила непрочитане смс від ОСОБА_18 , хоча воно надійшло ще коли ОСОБА_7 не хворіла. Текст СМС: «Т. Лена, скоро день народження батька». Вона одразу подзвонила ОСОБА_18 на мобільний, але їй відповіли, що абонент поза зоною. В телефонній книжці знайшла номер ОСОБА_64 та набрала, але то була не та ОСОБА_19 . ОСОБА_7 потребувала сторонньої допомоги з 2017 року. Руслану вона більше не дзвонила. Мама платила всі комунальні платежи, щоб у ОСОБА_60 не забрали квартиру, бо ОСОБА_7 відмовлялась платити. У ОСОБА_7 не працював котел, з якого часу не пам`ятає. Їй не відомо про грошові надходження ОСОБА_7 ОСОБА_59 з 2018 року по 2023 рік скаржилася на стан здоров`я. З 2018 року ОСОБА_7 не могла самостійно покупатися, переодягтись могла. ОСОБА_7 не скаржилась на те, що їй потрібна інша допомога, окрім її матери. ОСОБА_7 казала, що до ОСОБА_20 вона не зверталась, а до ОСОБА_18 вона зверталась, але той їй відмовив, коли вона просила, щоб він забрав її до себе в Німеччину. Це було десь у 2021 році.

16 червня 2026 року від представниці відповідачів ОСОБА_3 надійшла заява про стягнення з позивачки понесених відповідачами судових витрат в розмірі 29500 грн.

15 липня 2026 року представниці позивачки ОСОБА_2 надійшла заява про стягнення з відповідачами понесених позивачкою судових витрат в розмірі 32000 грн.

Вислухавши учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідною тіткою відповідачів, що підтверджується копіями свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_65 та ОСОБА_66 , свідоцтв про народження ОСОБА_10 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , свідоцтва про смерть ОСОБА_7 , актовим записом про смерть (а.с. 13, 66-68, 70, 136) та визнано сторонами в судовому засіданні.

Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина у вигляді належної їй на праві власності квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у якій вона була зареєстрована з 22 листопада 1996 року до смерті, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, витягами зі спадкового реєстру, довідкою про реєстрацію і склад сім`ї, копією спадкової справи № 69/2024 (а.с. 16-20, 22, 65, 145-186 та у електронному вигляді).

З грудня 2018 року до часу відкриття спадщини, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 проживала у квартирі позивачки за адресою: АДРЕСА_1 , остання опікувалась нею, вони вели спільне господарство та мали спільний побут, тобто проживали однією сім`єю. Після смерті ОСОБА_7 її поховання здійснила позивачка. Ці обставини підтверджується актом про проживання, накладаною, довідкою на одержання та поховання праху (а.с. 12 та у електронному вигляді), а також підтверджено у судовому засіданні свідками ОСОБА_67 , ОСОБА_42 , ОСОБА_38 , ОСОБА_68 .

Крім того судом встановлено, що ОСОБА_7 та відповідачі на протязі тривалого часу не підтримували родинних відносин і взагалі не спілкувалися, оскільки ОСОБА_28 з 13 червня 2021 року знаходиться за кордоном, а з ОСОБА_69 уникала спілкування. ОСОБА_7 взагалі не бажала повідомляти племінникам, що вона хворіє і просила не сповіщати їх про її смерть. Ці обставини підтверджуються листом ДПС України (а.с. 121) та свідченнями, наданими свідками ОСОБА_70 ою ОСОБА_71 , ОСОБА_42 , ОСОБА_38 , ОСОБА_33 , ОСОБА_72 у судовому засіданні.

Виходячи з вищевикладеного, повно та всебічно з`ясувавши обставини, які були досліджені у судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що факт проживання позивачки однією сім`єї з померлою ОСОБА_7 знайшов своє підтвердження наданими позивачкою доказами, тому суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в цій частині та встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 з грудня 2018 року однією сім`єю разом зі спадкодавицею ОСОБА_7 по час відкриття спадщини, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо позовних вимог про усунення відповідачів від спадкування, суд виходить з наступного:

Відповідно до вимог статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частиною 5 статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Для ухвалення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні достатні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання.

Правило ч. 5 ст. 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до Сімейного Кодексу України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Згідно постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування» - безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів, у їх сукупності, спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ході розгляду справи позивачка не довева, що ОСОБА_7 перебувала у безпорадному стані, зумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, та не могла самостійно забезпечити умови свого життя, потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування саме від відповідачів. Не доведений і той факт, що ОСОБА_7 зверталася до відповідачів з проханням про допомогу, догляд та утримання, а відповідачи, маючи змогу допомогати останній, ухилилися. Натомість у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 відмовлялася звертатися за допомогою до відповідачів та за власним бажанням жила у ОСОБА_1 . Крім того в судовому засіданні встановлено, що допомоги, яку надавала позивач ОСОБА_7 , останній вистачало і ОСОБА_7 не потребувала іншої допомоги та утримання. Вказані обставини в судовому засіданні підтвердили свідки та визнано сомою позивачкою.

Таким чином, позивачкою не надано достатніх належних, допустимих та беззаперечних доказів, щодо ухилення відповідачів від надання спадкодавцеві ОСОБА_7 допомоги при можливості її надання та не доведено потреби спадкодавця в допомозі саме від відповідачів.

Враховуючи встановлене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині усунення відповідачів від спадкування.

Вирішуючи питання про стягнення витрат сторін на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частин 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1,2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що представниками сторін було заявлено про намір подання до суду заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу разом з підтвердженням розміру судових витрат, в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у ч.ч. 3, 4, 5, 9 ст. 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, суд вважає, що визначені представницею позивачки Овчаренко О.М. та представницею відповідачів ОСОБА_3 до відшкодування гонорари, є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а також є неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах, обсяг наданих адвокатами послуг не відповідають критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування витрат позивачки на професійну правничу допомогу адвоката Овчаренко О.М. до 8000 грн. і витрат відповідачів на професійну правничу допомогу адвоката Дубової О.А. до 8000 грн., оскільки такий розмір витрат є необхідним і неминучим для останніх, які були змушені до залучення професійної правничої допомоги адвоката.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись 12, 13, 76, 81, 82, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_10 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_10 ), третя особа – приватний нотаріус Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Геращенко Ганна Валеріївна (юридична адреса: Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, б-р Будівельників, 7, прим. 73) про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем та усунення інших спадкоємців від права на спадщину - задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 з грудня 2018 року однією сім`єю разом зі спадкодавицею ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по час відкриття спадщини, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_11 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір за подання позову в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок та за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 121 (сто двадцять одна) гривня 12 копійок, а також витрати на правову допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір за подання позову в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок та за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 121 (сто двадцять одна) гривня 12 копійок, а також витрати на правову допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 витрати на правову допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення буде виготовлено 24 липня 2026 року.

Суддя К.Л. Шендрик