Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №521/17076/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4956/26

Справа № 521/17076/25

Головуючий у першій інстанції Михайлюк О. А.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

30.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Назарової М. В., Карташова О. Ю.

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 22 грудня 2025 року,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначило, що 20.05.2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачем укладено кредитний договір №Z62.00301.005272328, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 49 382,00 гривень, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності) терміном до 20.05.2022 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,0 % річних та платою за обслуговування кредитної заборгованості згідно графіку щомісячних платежів. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав, надавши відповідачу кредит у розмірі 49 382,00 грн. В той же час, в порушення умов кредитного договору, відповідач зобов`язання за вказаним кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 113 342,54 грн, що складається з: суми заборгованості за кредитом – 46 790,71 грн, суми заборгованості за процентами – 23 391,98 грн, суми заборгованості за плату за обслуговування кредитною заборгованістю – 43 159,85 грн. Позивач вказує, що 25.07.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна», правонаступником якого є ТОВ «Свеа Фнанс», укладено договір факторингу №01.02-31/23, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Росвен Інвест Україна». 26.07.2023 року між ТОВ «Росвен Інвест Україна», правонаступником якого є ТОВ «Свеа Фнанс», та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс», укладено договір факторингу №01.02-38/23 від 26.07.2023, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №Z62.00301.005272328 від 20.05.2019 у розмірі 113 342,54 грн, що складається з: суми заборгованості за кредитом – 46 790,71 грн, суми заборгованості за процентами – 23 391,98 грн, суми заборгованості за плату за обслуговування кредитною заборгованістю 43 159,85 грн, а також судові витрати у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Хаджибейський районний суд міста Одеси рішенням від 22 грудня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» заборгованість у розмірі 113 342,54 грн, що складається з: суми заборгованості за кредитом – 46 790,71 грн, суми заборгованості за процентами – 23 391,98 грн, суми заборгованості за плату за обслуговування кредитною заборгованістю 43 159,85 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до укладеного кредитного договору №Z62.00301.005272328 від 20.05.2019 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , остання отримала кредит у розмірі 49 382,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності) терміном до 20.05.2022 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,0 % річних та платою за обслуговування кредитної заборгованості згідно графіку щомісячних платежів. АТ «Ідея Банк» виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредит у розмірі 49 382,00 грн, натомість відповідач не виконала свого зобов`язання, у зв`язку з чим має заборгованість у розмірі 113 342,54 грн. Крім того, судом встановлено, що 25.07.2023 року між АТ «Ідея Банк» (клієнт) та ТОВ «Росвен Інвест Україна», правонаступником якого є ТОВ «Свеа Фнанс», (фактор) укладено договір факторингу №01.02-31/23, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Росвен Інвест Україна». 26.07.2023 року між ТОВ «Росвен Інвест Україна», правонаступником якого є ТОВ «Свеа Фнанс» (клієнт), та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» (фактор), укладено договір факторингу №01.02-38/23 від 26.07.2023, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс». Доказів повернення кредитних коштів позивачу або АТ «Ідея Банк» чи доказів відсутності заборгованості за укладеним кредитним договором відповідач не надала, у зв`язку з чим суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 22 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» з огляду на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами його право на звернення до суду, а суд в свою чергу припустився помилки щодо розрахунку заборгованості, не звернув увагу на платежі, які були сплачені боржником, підтвердження чого містяться у матеріалах справи, та підтверджуються позивачем, не дослідив усі обставини, що мають значення для справи, не навів підстав для задоволення чи відмови вимоги позивача про стягнення заборгованості за плату за обслуговування кредитної заборгованості. В той же час, скаржник наголошує, що така вимога не підлягає задоволенню, оскільки є нікчемною. Також суд першої інстанції залишив поза увагою посилання відповідача як на неналежні та недопустимі докази надані реєстри боржників, оскільки дані витяги з реєстрів не відповідають критерію допустимості доказів. Реєстр боржників №3 до договору факторингу від 25.07.2023 №01.01.031/23 містить на першому аркуші права вимоги, останній номер якого є 20, далі іде незрозумілий аркуш, який не є продовженням першого аркушу із номером вимоги 21, а замість цього містить порядковий номер 245, а третій аркуш права вимоги починається з номера 4220. Таким чином, і шрифт, і оформлення аркуша номер 2 із даними боржника викликають сумніви, про що наголошував відповідач у суді першої інстанції. Що стосується іншого витягу з реєстру боржників №1, в якому дані боржника зазначені під номером 131 та який наданий до договору факторингу від 26.07.2023 №01.02. – 38/23, то він також викликає сумніви, оскільки не містить належних ідентифікаційних ознак, які притаманні для оформлення витягів з документів, а тому є неналежним та недопустимим доказом. Крім того, шрифт та оформлення цих двох витягів є повністю ідентичними, що знов таки свідчить про їх штучне виготовлення.

Скаржник наголошує, що належним доказом переходу права вимоги за кредитним договором та доказом обсягу переданої вимоги у розмірі заборгованості за кредитом є саме паперовий реєстр боржників, підписаний сторонами договору факторингу, тобто позивачем не доведено належними доказами перехід до ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» права вимоги за кредитним договором боржника. Крім того, судом першої інстанції не в повній мірі досліджено докази на підтвердження витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн, не враховано обсяг робіт адвоката у даній справі та не враховано інші обставини, які мають суттєве значення для задоволення вказаної вимоги з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.03.2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 23.03.2026 отримано ОСОБА_1 24.03.2026 о 5:24:36 год в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою.

Апеляційну скаргу з додатками та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 23.03.2026 отримано Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» 30.01.2026 о 11:11:03 год та 24.03.2026 о 5:27:02 в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідками.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» не скористалося, натомість від позивача 18.05.2026 до Одеського апеляційного суду надійшли письмові пояснення.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються ЦПК України або судом у передбачених ЦПК України випадках.

На стадії перегляду судових рішень в апеляційній інстанції відповідно до змісту глави 1 розділу п`ятого «Перегляд судових рішень» учасники справи мають право подавати наступні заяви по суті справи: апеляційні скарги, відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заперечення.

Аналіз наведеного свідчить про те, що законодавцем передбачено викладення письмово своїх вимог, заперечень, тощо виключно у заявах по суті справи, якими письмові пояснення не є.

З огляду на викладене, письмові пояснення сторони позивача підлягають поверненню без розгляду.

ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» та ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, судові повістки-повідомлення отримали 08.05.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до укладеного кредитного договору №Z62.00301.005272328 від 20.05.2019 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , остання отримала кредит у розмірі 49 382,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності) терміном до 20.05.2022 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,0 % річних та платою за обслуговування кредитної заборгованості згідно графіку щомісячних платежів. АТ «Ідея Банк» виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредит у розмірі 49 382,00 грн, натомість відповідач не виконала свого зобов`язання, у зв`язку з чим має заборгованість у розмірі 113 342,54 грн. Крім того, судом встановлено, що 25.07.2023 року між АТ «Ідея Банк» (клієнт) та ТОВ «Росвен Інвест Україна», правонаступником якого є ТОВ «Свеа Фнанс», (фактор) укладено договір факторингу №01.02-31/23, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Росвен Інвест Україна». 26.07.2023 року між ТОВ «Росвен Інвест Україна», правонаступником якого є ТОВ «Свеа Фнанс» (клієнт), та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» (фактор), укладено договір факторингу №01.02-38/23 від 26.07.2023, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс». Доказів повернення кредитних коштів позивачу або АТ «Ідея Банк» чи доказів відсутності заборгованості за укладеним кредитним договором відповідач не надала, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс».

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

За прпиисами ч. 2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Положеннями ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2019 між Акціонерним товариством «Ідея Банк», Товариством з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування №Z62.00301.005272328, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: тип кредиту – ідеальний, сума кредиту – 49 382,00 грн, процентна ставка та тип, % річних – 15 % річних (змінювана), строк кредиту – 36 місяців.

Згідно пункту 1.6 договору, датою повернення кредиту є 20.05.2022. Повернення заборгованості за договором здійснюється через рахунок №29098000616128, відкритий у банку відповідно до графіку, викладеного в додатку №1 до даного договору.

Відповідно до п. 1.7 договору, банк надає кредит позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 49 382,00 грн на рахунок № НОМЕР_1 позичальника, який відкритий в АТ «Ідея Банк» та позичальник доручає банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 6 441,13 грн згідно з умовами договору добровільного страхування життя, укладеного відповідно до п. 2 цього договору. Спосіб оплати – переказ коштів на рахунок ПрАТ Страхова компанія «Уніка життя» в АТ «Ідея Банк» № НОМЕР_2 через транзитний рахунок, відкритий в АТ «Ідея Банк».

Договір набуває чинності в частині споживчого кредиту з моменту списання коштів з позичкового рахунку для виконання п. 1.7 (п. 8 договору).

Вказаний договір підписаний власноручно ОСОБА_1 20.05.2019.

Ордер-розпорядження №1 підтверджує виконання Акціонерним товариством «Ідея Банк» своїх зобов`язань за кредитним договором, а саме видачу ОСОБА_1 кредиту у розмірі 42 940,87 грн.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що сторонами погоджено всі істотні умови кредитного договору, адже наведені докази містять істотні умови щодо суми кредиту, дати його видачі, строк надання коштів, розмір процентів та умови кредитування. При цьому, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, при цьому правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником. Вказаний кредитний договір в частині або в цілому недійсним не визнавався, доказів цього не надано. Підписання кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідач не заперечує, про що свідчить її позиція, викладена у процесуальних документах поданих до суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року №2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

25.07.2023 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (фактор) укладено договір факторингу №01.02-31/23, у відповідності до п. 2.1 якого клієнт передає (відступає) фактору свої права вимоги, а фактор набуває права вимоги клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в реєстрі боржників, що підписуються сторонами, у паперовому вигляді, в день укладання цього договору та надсилається клієнтом фактору засобами корпоративного зв`язку у захищеному паролем файлі в день укладення цього договору. Реєстр боржників після належного його підписання сторонами вважається невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 4.1 договору факторингу, фактор зобов`язується сплатити клієнту суму фінансування у розмірі 11 963 508,00 грн шляхом перерахування 100 % вказаної суми на рахунки клієнта протягом 3 робочих дній після отримання реєстру боржників засобами корпоративного зв`язку у захищеному паролем файлі, та підписання сторонами договору і реєстру боржників за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно».

Пунктом 5.1 договору факторингу визначено, що права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора в день підписання відповідного реєстру боржників, за умови виконання фактором зобов`язань, передбачених п.4.1. цього договору.

На виконання умов договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023 року ТОВ «Росвен Інвест Україна» сплачено АТ «Ідея Банк» суму фінансування у розмірі 11 963 508,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №9217 від 26.07.2023 року, наявною в матеріалах справи.

Як вбачається з витягу з реєстру боржників №3 до договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023 року, ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором кредиту та страхування №Z62.00301.005272328 від 20.05.2019 в сумі 113 342,54 грн, з яких: сума заборгованості за основним боргом – 46 790,71 грн, сума заборгованості за процентами – 23 391,98 грн, сума заборгованості за комісіями – 43 159,85 грн.

26.07.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу №01.02-38/23, у відповідності до п. 2.1 якого клієнт передає (відступає) фактору свої права вимоги, а фактор набуває права вимоги клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.2. договору факторингу, права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в реєстрі боржників, що підписуються сторонами, у паперовому вигляді, в день укладання цього договору та надсилається клієнтом фактору засобами корпоративного зв`язку у захищеному паролем файлі в день укладення цього договору. Реєстр боржників після належного його підписання сторонами вважається невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 4.1 договору факторингу, фактор зобов`язується сплатити клієнту суму фінансування у розмірі 1 981 288,79 грн шляхом перерахування 100 % вказаної суми на рахунки клієнта протягом 3 робочих дній після отримання реєстру боржників засобами корпоративного зв`язку у захищеному паролем файлі, та підписання сторонами договору і реєстру боржників за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно».

Пунктом 5.1. договору факторингу визначено, що права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора в день підписання відповідного реєстру боржників, за умови виконання фактором зобов`язань, передбачених п. 4.1. цього договору.

На виконання умов договору факторингу №01.02-38/23 від 26.07.2023 року ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (фактор) сплачено ТОВ «Росвен Інвест Україна» суму фінансування у розмірі 1 981 288,79 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №128 від 26.07.2023 року.

Як вбачається з витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу №01.02-38/23 від 26.07.2023 року, ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором кредиту та страхування №Z62.00301.005272328 від 20.05.2019 в сумі 113 342,54 грн, з яких: сума заборгованості за основним боргом – 46 790,71 грн, сума заборгованості за процентами – 23 391,98 грн, сума заборгованості за комісіями – 43 159,85 грн.

Колегія суддів вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо відсутності доказів переходу права вимоги з огляду на неналежність та недопустимість доказів, наданих позивачем, а саме реєстрів боржників, підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина п`ята статті 81 ЦПК України).

Статтею 83 ЦПК України регламентовано порядок подання доказів сторонами та іншими учасниками справи.

Водночас, статтею 84 ЦПК України передбачений такий механізм отримання доказів судом, як витребування доказів, згідно якої учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Відповідно до положень статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

З клопотанням про витребування доказів – витягів з реєстрів боржників відповідач ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції не зверталася, свого обов`язку щодо доведення тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, не виконала.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених обставин та доказів, що наявні у матеріалах справи, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі вищенаведених укладених договорів, а тому до позивача – ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» перейшло право вимоги за договором кредиту та страхування №Z62.00301.005272328 від 20.05.2019, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 .

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконала зобов`язання ані перед первісним, ані перед новим кредитором та внаслідок неналежного виконання обов`язків із повернення кредиту утворилася заборгованість.

Зважаючи на обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі №775/7704/15 від 23 січня 2018 року), колегія суддів здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості.

Так, стороною позивача до матеріалів позову додано довідку-розрахунок заборгованості, складений АТ «Ідея Банк», відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 за договором кредиту та страхування №Z62.00301.005272328 від 20.05.2019 станом на 25.07.2023 року становить 113 342,54 грн, з яких: заборгованість за основним боргом – 46 790,71 грн, заборгованість за процентами – 23 391,98 грн, заборгованість за комісіями – 43 159,85 грн.

Згідно п. 1.5 договору кредиту та страхування №Z62.00301.005272328 від 20.05.2019, під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата відповідно до п. 5 додатку №1 як «інші послуги банку». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку сплачується згідно діючих тарифів банку. Тарифи є невід`ємною частиною договору та розміщені на веб-сайті банку www.ideabank.ua.

Додатком №1 до договору кредиту та страхування №Z62.00301.005272328 від 20.05.2019 є паспорт споживчого кредиту, в якому дійсно встановлено плату за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,50 % щомісячно від початкової суми кредиту.

Разом з тим, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» викладена у такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» (станом на дату виникнення правовідносин між сторонами кредитного договору), загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (станом на дату виникнення правовідносин між сторонами кредитного договору) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), як сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності).

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі плату за додаткові та супутні послуги кредитодавця пов`язані з обслуговуванням кредиту.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» (станом на дату виникнення правовідносин між сторонами кредитного договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (станом на дату виникнення правовідносин між сторонами кредитного договору) умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У договорі кредиту та страхування №Z62.00301.005272328 від 20.05.2019 та додатках до нього, укладеному між первісним кредитором та відповідачем, не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, відтак положення договору про встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,50 % щомісячно від початкової суми кредиту є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За обставин цієї справи первісним кредитором нараховано плату за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,50 % щомісячно від початкової суми кредиту, тобто фактично встановлено плату позичальнику за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Колегія суддів вважає, що положення кредитного договору, укладеного між сторонами про зобов`язання позичальника сплачувати за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,50 % щомісячно від початкової суми кредиту є нікчемними.

Більш того, плата за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,50 % щомісячно від початкової суми кредиту встановлена у паспорті споживчого кредиту, який є додатком №1 до договору кредиту та страхування №Z62.00301.005272328 від 20.05.2019, підписання якого споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті споживчого кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту, про що свідчать висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі №333/5483/20 та від 15 червня 2022 року у справі №383/418/20.

Враховуючи викладене, нарахування кредитодавцем у даній справі плати за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 43 159,85 грн є безпідставним та не ґрунтується на вимогах закону, на що суд першої інстанції уваги не звернув, помилково стягнувши вказану суму як складову кредитної заборгованості з відповідача по справі.

В той же час, випискою по рахунку IBAN НОМЕР_3 за період з 20.05.2019 року по 25.07.2023 року підтверджується, що позичальником ОСОБА_1 вносилися кошти на погашення кредитної заборгованості за договором кредиту та страхування №Z62.00301.005272328 від 20.05.2019, укладеним між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , а саме: 18.06.2019 – 3 000,00 грн, 19.07.2019 – 2 990,00 грн, 06.09.2019 – 2 990,00 грн, 02.10.2019 – 2 954,00 грн, 18.11.2019 – 3 000,00 грн, 05.12.2019 – 2 800,00 грн, 29.05.2020 – 30,00 грн, тобто на загальну суму 17 764,00 грн.

При цьому, із вказаної виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що кошти, сплачені позичальником на погашення заборгованості за договором кредиту та страхування №Z62.00301.005272328 від 20.05.2019 на загальну суму 17 764,00 грн, зараховувалися кредитодавцем наступним чином:

-2 591,29 грн – на погашення заборгованості за тілом кредиту,

-3 676,58 грн – на погашення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами,

-11 496,13 грн – на погашення плати за обслуговування кредиту.

Враховуючи, що нарахування плати за обслуговування кредиту є неправомірним, кошти у розмірі 11 496,13 грн, які були зараховані банком як плата за обслуговування кредиту, слід зарахувати в рахунок погашення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, у відповідності до вимог ст. 534 ЦК України, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» підлягає стягненню заборгованість за договором кредиту та страхування №Z62.00301.005272328 від 20.05.2019 у розмірі 70 182,69 грн – 11 496,13 грн = 58 686,56 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 46790,71 грн, заборгованості за процентами у розмірі 11895,85 грн.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості за договором кредиту та страхування №Z62.00301.005272328 від 20.05.2019 з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» з 113 342,54 грн до 58 686,56 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 46790,71 грн, заборгованості за процентами у розмірі 11895,85 грн, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Щодо судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «Сенс Банк» №3135 від 19.09.2025 року.

Оскільки за результатами перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції апеляційним судом встановлено наявність підстав для зміни оскаржуваного рішення в частині зменшення розміру стягнутої заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс», апеляційний суд змінює розподіл судових витрат.

Так, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» підлягають задоволенню частково на 51,78 % (58 686,56 грн х 100/113 342,54 грн), тому з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 254,32 грн (2 422,40 грн. х 51,78/100).

За подання апеляційної скарги сплаті відповідачем підлягав судовий збір у розмірі 3 633,60 грн (фактично сплачено судового збору на 65,40 грн більше, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» є підставою для його повернення за клопотанням особи), що підтверджується квитанцією про сплату АТ «Універсал Банк» № A572-X52E-PBBH-7TAX від 12.03.2026.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а саме на 48,22 %, то з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 48,22 % від суми сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, тобто від 3 633,60 грн, а саме 1 752,12 грн (3 633,60 грн х 48,22 /100).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на правову допомогу до суду першої інстанції позивачем надано копію договору №02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» та ФОП Руденком Костянтином Васильовичем, довіреність Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» від 18.09.2025 на уповноваження адвоката Руденка Костянтина Васильовича представляти інтереси позивача в судах України, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2412, виданого 23.10.2018 Руденку Костянтину Васильовичу на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області від 23.10.2018 №18, копію акту приймання-передачі наданих послуг №56 до договору №02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024, що складений 03.03.2025 року, копію витягу з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №56 до договору №02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024, складеного 03.03.2025 року, копію платіжної інструкції №2066 від 03.03.2025 року.

З вищенаведених документів, а саме копії витягу з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №56 до договору №02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024, складеного 03.03.2025 року, вбачається, що виконавець –Руденко Костянтин Васильович підготував позовні заяви про стягнення заборгованості з боржників замовника – Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс», зокрема підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором №Z62.00301.005272328 про надання споживчого кредиту від 20.05.2019 року та клопотання про витребування доказів, вартість послуги – 10 000,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі №357/380/20, провадження №14-20цс22).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява №19336/04, § 268).

Встановивши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначалось про неспівмірність витрат на правничу допомогу, беручи до уваги принцип співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції становить 4 000,00 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (які включають витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» підлягають задоволенню частково на 51,78 % (58 686,56 грн х 100/113 342,54 грн), тому з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» підлягають стягненню судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2071,20 грн (4 000,00 грн х 51,78/100).

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, ураховуючи положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1573,40 грн (2071,20 грн + 1 254,32 грн – 1 752,12 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

у х в а л и в:

А пеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 22 грудня 2025 року змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості за договором кредиту та страхування №Z62.00301.005272328 від 20.05.2019 з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» з 113 342,54 грн до 58 686,56 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 46790,71 грн, заборгованості за процентами у розмірі 11895,85 грн, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 22 грудня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс», ЄДРПОУ 41915308, судові витрати у розмірі 1573,40 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 30.07.2026 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді М.В. Назарова

О.Ю. Карташов