Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №507/1904/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5591/26

Справа № 507/1904/25

Головуючий у першій інстанції Вужиловський О. В.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Назарова М.В., Коновалова В.А..

за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

представник позивача – ОСОБА_2

відповідач – ОСОБА_3

представник відповідача - Штець Ольга Олегівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Штець Ольги Олегівни, яка діє в інтересах ОСОБА_3

на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 23 лютого 2026 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання сина, який продовжує навчання,-

установив:

Короткий зміст обставин справи

Позивач 22 вересня 2026 року звернувся до Любашівського районного суду Одеської області з позовною заявою до відповідача про стягнення аліментів на період його навчання.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач вказує, що відповідач по справі є його рідною матір`ю. В даний час, він навчається на денній формі навчання у Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини з 01.09.2024 року по 30.06.2028 року, сплачує контракт. Фактично він знаходиться на повному утриманні батька.

Відповідач, яка є її матір`ю, добровільно допомоги на його утримання у зв`язку з навчанням не надає, не сплачує кошти на навчання, хоча в змозі надавати таку допомогу, оскільки є працездатним.

Посилаючись на викладене, просив суд стягувати з відповідача аліменти на його користь у зв`язку з навчанням у розмірі частини з усіх видів доходу до закінчення навчання.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали свої позовні вимоги в повному обсязі, просили задовольнити їх.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, так як позивачем не доведено необхідність надання йому матеріальної допомоги. На утриманні відповідачки є ще двоє дітей. Позивач перебуває на даний час в Польщі, отримує соціальну допомогу, а тому підстав для задоволення позовних вимог не має. Крім того, вона не надавала допомогу, так як позивач з нею не спілкується, і їй не відомі реквізити його платіжних інструментів. Під час розгляду справи, позивач надав інформацію про банківську картку, після чого вона перерахувала йому кошти на оплату контракту в сумі 40750 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 23 лютого 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на період навчання - задоволено частково. Стягнути із ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на його утримання у зв`язку з навчанням, щомісячно у розмірі 1/8 частини з усіх видів її доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, починаючи з 22.09.2025р. до закінчення навчання, тобто до 30.06.2028 р. Стягнути із ОСОБА_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп. Допущено негайне виконання рішення - у межах суми платежу за один місяць.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначав, що позивач не працює, відповідач не має стабільних доходів, що підтверджується витягом з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела нарахованого доходу, має утриманні двох дітей, перебуває за кодоном, частково сплатила кошти за навчання позивача протягом розгляду справи в сумі 40750 грн. (а.с. 152-158), суд вважав можливим ухвалити рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання позивача на період його навчання в розмірі 1/8 частини з усіх видів її доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, - до завершення навчання – до 30.06.2028 року.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_4 звернулася з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного суду, в якій просить скасувати рішення Любашівського районного суду Одеської області від 23 лютого 2026 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що позивач не надав належних доказів, що утримання спільної дитини, яка продовжує навчання у повному обсязі лягло на його забезпечення, а відповідач ухиляється від свого батьківського обов`язку.

Зазначали, що складений акт викликає сумнівний характер та достовірність викладеної в ньому інформації.

Посилаючись на докази надані відповідачем до суду у вигляді копії декларації батька що він працевлаштований є військовослужбовцем, вважали, що він не перебуває у фінансовій скруті.

Вважали, що позивач не надав доказів про витрати які несе на проживання у іншій країні, а з самого початку вводив суд в оману що проживає з батьком але сам з 28 квітня 2025 року виїхав до Польщі про що підтверджено відповіддю з прикордонної служби.

Зазначали, що вимоги про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання підлягають задоволенню тільки при наявності у батьків можливості надавати таку допомогу, а позивач не надав доказів, підтверджуючих змогу відповідача надавати матеріальну допомогу, такі обставини належними та допустимими доказами не доведені та судом не встановлені. Крім того відповідачка надала перелік доказів про відсутність доходів та майна.

Щодо явки сторін.

Сторони були повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання, однак у судове засідання не з`явились, клопотань про відкладення не надходило, що не перешкоджає апеляційному перегляду.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

У відповідності до вимог ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку (доходу) платника аліментів судом враховується стан здоров`я та матеріальне становище дітей, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних рідних, інші обставини, що мають істотне значення.

Як було встановлено судом першої інстанції, відповідач являється матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_1 , в якому відповідач вказаний матір`ю позивача (а.с. 2).

З довідки Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини № 251103 від 10 вересня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 навчається на денній формі навчання у Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини з 01.09.2024 року по 30.06.2028 року (а.с. 3).

Згідно договору про надання платної освітньої послуги № 1947 від 26 серпня 2024 року видно, що ОСОБА_1 , навчається за контрактом на платній основі, вартість навчання -25000 грн. щорічно (а.с. 7-9).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини , які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень , крім випадків , встановлених цим Кодексом.

Приймаючи до уваги викладене, те, що позивач не працює, відповідач не має стабільних доходів, що підтверджується витягом з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела нарахованого доходу, має утриманні двох дітей, перебуває за кодоном, частково сплатила кошти за навчання позивача протягом розгляду справи в сумі 40750 грн. (а.с. 152-158), суд першої інстанції вважав можливим ухвалити рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання позивача на період його навчання в розмірі 1/8 частини з усіх видів її доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, - до завершення навчання – до 30.06.2028 року.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного .

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу стягнення аліментів на утримання повнолітнього сину сторін, який продовжує навчання, у зв`язку із чим потребує матеріальної допомоги мати та відшкодування частини вартості навчання повнолітнього сина.

Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті199, 200, 201 СК України).

Стаття 199 СК України передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, є одним із способів захисту інтересів таких, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для забезпечення життєдіяльності, оскільки на період навчання вони не мають самостійного заробітку та потребують матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Наведеному відповідають і роз`яснення, надані в пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Відповідно до ст. 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

За ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 Верховний Суд зазначив, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Отже, як зазначено вище, обов`язок щодо утримання дитини, яка продовжує навчання виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Так само і в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-1296цс15, вирішуючи питання про стягнення додаткових витрат на утримання повнолітньої дитини (витрати на навчання і проживання), зроблено висновок про те, що виходячи з аналізу статті 185 СК додаткові витрати присуджуються дитині за наявності у одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності у нього здібностей, талантів, у зв`язку з його хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом і тому подібне. Наявність таких витрат повинен довести позивач. Ці засоби є додатковими, на відміну від засобів, що отримуються одним з батьків на утримання дитини.

В той же час статтею 199 СК передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дітей, що продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на зміст припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, що продовжують навчання.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків в додаткових витратах, правовідносини обов`язку батьків містити повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків містити повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, способом сплати аліментів (статті 199, 200, 201 справжнього Кодексу). У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до учбового закладу, проживання по місцю його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійної, окремої від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь в додаткових витратах на дочку, сина, викликаних особливими обставинами.

Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення ним 23 років, правила статті 185 СК України не застосовуються, вказані правовідносини регулюються статтею 199 СК України.

Вказані висновки про застосування відповідних норм права відповідно до вимог ст. 4 ст. 263 ЦПК України є обов`язковими для суду.

Судовою колегією встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представником позивача заявлено клопотання про витребування доказів у справі (а.с.96).

Відповідно до відповіді №2182524 від 26.12.2025 з Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо наявності ТЗ за параметрами власника або ТЗ у відповідача – ОСОБА_3 відсутні у власності транспортні засоби (а.с.99).

Відповідно до відповіді №2182222 від 26.12.2025 з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів , та/або про суми доходів, отриманих само зайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи встановлено, що ОСОБА_3 у період з жовтня 2023 року по грудень 2024 року отримувала соціальні виплати від УСЗН Одеської районної державної адміністрації Одеської області щомісячно у розмірі 2100 грн, та однаразову виплату від ФОП ОСОБА_5 у жовтні 2023 року у розмірі 3381,24.

Також відповідач зазначала, що вона разом зі своєю сім`єю перебуває на території Федеративної Республіки Німеччина під тимчасовим захистом, так як були вимушені залишити Україну у зв`язку із військовою агресією РФ, про що надала відповідні докази (а.с.21-22).

Судова колегія також бере до уваги частину 12 Постанови КМУ №146 від 26 лютого 1993 р. «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначеному розмірі аліментів одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» у чинній редакції станом на 10.04.2025 відповідно до якої встановлено перелік виплат з якої утримання аліментів не провадитися з:

1) вихідної допомоги при звільненні і сумі непотрібного розміру матеріальної допомоги;

2) компенсації працівникам за невикористану відпустку, крім того, коли особа при звільненні одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років;

3) допомога на лікування;

4) допомога у зв`язку з вагітністю та пологами;

5) компенсаційних виплат при відрядженнях і переведенні на роботу в іншу місцевість;

6) польового забезпечення, надбавок до заробітної плати й інших сум, які виплачуються замість добових і квартирних;

7) компенсаційних сум, які виплачуються за амортизацію інструментів і зношеність одягу;

8)особи матеріальної допомоги, які втратили право на допомогу по безробіттю;

9)вартість безкоштовного надання квартири та комунальних послуг;

10) одноразової допомоги при народженні дитини;

11) державної допомоги на виховання;

12) допомога по догляду за дитиною до досягнення нового трирічного віку;

13)допомога дітям, які перебувають під опікою чи піклуванням;

14) допомога малозабезпеченим сім`ям з дітьми;

15) соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям;

16) державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю, а також надання допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, які передбачені Законом України "Про державну соціальну допомогу особам з дитинства та дітям з інвалідністю" ( 2109-14 );

17) допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років;

18) тимчасової державної допомоги, якщо місце проживання батьків невідоме, або вони усуваються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати гроші;

19) субсидія готівкою для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, твердого та економічного пічного побутового палива;

20) щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території радіоактивного забруднення;

21) вартість речового, продовольчого забезпечення або його грошової компенсації;

22) дотацій на обіди, вартості путівок до санаторіїв і будинків відпочинку, що нараховуються за рахунок коштів підприємств та організацій;

23) базової соціальної допомоги, наданої відповідно до Порядку реалізації експериментального проекту щодо надання базової соціальної допомоги ( 371-2025-п ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2025 р. № 371 "Деякі питання реалізації експериментального проекту з надання базової соціальної допомоги".

Тобто доводи апеляційної скарги, що позивачем у справі не було доведено належними доказами, що у відповідачки є можливість надавати таку допомогу не доведено належними доказами, так як виходячи з вище викладеного позиція закону чітко визначає, що батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину, а наявні докази у справі підтверджують тільки те, що відповідач – ОСОБА_3 отримувала лише доходи у вигляді соціальних виплат, з яких не може утримуватись виплати у вигляді аліментів на утримання сина, який продовжує навчання.

З урахуванням вищевикладеного, колегія судів вважає, що у позовних вимогах щодо стягнення аліментів на утримання сина, який продовжує навчання, слід відмовити.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду в скасуванню, з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимогах.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374,376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 – задовольнити.

Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 23 лютого 2026 року – скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання сина, який продовжує навчання.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

В.А.Коновалова