Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №947/44696/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6023/26

Справа № 947/44696/25

Головуючий у першій інстанції Ващук О. В.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя — Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді – Назарова М.В., Коновалова В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну адвоката Сулиги Станіслава Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Подільського міськрайонного суду Одеської області від 04 березня 2026 року, постановлену у складі судді Ващук О.В., у приміщенні того ж суду,

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст судового рішення, що оскаржується

Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 04 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – визнано неподаною і повернуто позивачу.

В обґрунтування оскаржуваної ухвали суд зазначив, що представником позивача - адвокатом Сулига С.О. відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконала у повному обсязі вимоги, визначені статтями чинного ЦПК України, а саме представником позивача не надано до суду відповідних документів, встановлених ухвалою суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, мотивуючи тим, що судом порушені норми процесуального права, шляхом їх помилкового застосування.

Вказує, що останнім відомим місцем проживання відповідача є адреса в м. Одесі, а доказів його проживання в Єгипті позивач не має.

Тому справа повинна розглядатися судами України за останнім відомим місцем проживання відповідача, а підстав для визначення підсудності Верховним Судом немає.

Також указується, що суд мав самостійно перевірити відомості про місце проживання відповідача та, якщо встановити його неможливо, вирішити питання про відкриття провадження з подальшим викликом відповідача через оголошення на вебпорталі судової влади.

Повернення позову вважає проявом надмірного формалізму, порушенням права на доступ до суду та фактичним позбавленням позивачки можливості розірвати шлюб.

У зв`язку із цим просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Щодо явки сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справу необхідно направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, з огляду на таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак оскаржувана ухвала не відповідає вимогам зазначених норм процесуального закону з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, 02.12.2025 на адресу Київського районного суду м. Одеси надійшов вказаний позов.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2025 року справу передано на розгляд до Подільського міськрайонного суду Одеської області.

Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 10 лютого 2026 року вказану позовну заяву було залишено без руху, оскільки її подано без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 ЦПК України, та наданий позивачу 10-денний строк з дня отримання ухвали на усунення недоліків.

Запропоновано ОСОБА_1 протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до Подільського міськрайонного суду Одеської області:

- доказів на підтвердження проживання відповідача ОСОБА_2 , який є громадянином Арабської Республіки Єгипет, на території Арабської Республіки Єгипет;

- двох примірників позовної заяви та доданих до неї документів у перекладі на офіційну мову Арабської Республіки Єгипет (арабську мову), належним чином завірених, які в подальшому будуть надіслані для звернення суду України до компетентного суду іноземної держави із дорученням про надання правової допомоги за кордоном, у передбаченому законом порядку.

Відповідно до довідки про доставку електронного документу: «документ в електронному вигляді «-Ухвала» від 10 лютого 2026 року доставлено до електронного кабінету представника позивача 17 лютого 2026 року.

24.02 2026 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій зазначено, щодо доказів на підтвердження проживання відповідача на території Арабської Республіки Єгипет, то позивач немає і не може надати такі докази , оскільки їй не відомо про факт постійного проживання відповідача на території Єгипту, як і те, що він покидав межі території України, зокрема Одеси.

Остання відома адреса проживання відповідача - це АДРЕСА_1 .

Щодо перекладу позовної заяви та доданих до неї документів на арабську мову, то представник зазначає, що у відповідності до ч. 1, 4 ст. 9 ЦПК України, цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.

Також зазначив, що Конвенцією передбачено можливість вручення документів і державною мовою судочинства країни за умови, якщо особа не відмовляється від їх прийняття, на що зауважує, що відповідач вже достатньо довго прожив на території України, щоб у достатній мірі розуміти її державну мову.

Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 04 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – визнано неподаною і повернуто позивачу.

В обґрунтування оскаржуваної ухвали суд зазначив, що представником позивача - адвокатом Сулига С.О. відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконала у повному обсязі вимоги, визначені статтями чинного ЦПК України, а саме представником позивача не надано до суду відповідних документів, встановлених ухвалою суду.

Однак колегія суддів не погоджується з вказаним висновком виходячи з наступного.

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до частини першої статті 104 Сімейного кодексу України (далі – СК України) шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Згідно з статтею 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Із позовної заяви видно, що представник позивача на виконання вимог пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України щодо обов`язкової вказівки у позові місця проживання чи перебування відповідача, зазначив останнє відоме зареєстроване його місце проживання.

В даному випадку є помилковими вимоги суду першої інстанції щодо надання адреси місця проживання відповідача у країні, громадянином якої він є (Арабської Республіки Єгипет), оскільки із змісту позову та поданої представником позивача заяви про усунення недоліків видно, що така інформація у позивача відсутня.

Вимоги суду першої інстанції щодо надання копії позову з додатками, перекладеними на мову, якою володіє відповідач не узгоджуються із змістом статті 177 ЦПК України.

Згідно частини першої статті 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.

Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом (частина четверта статті 9 ЦПК України).

Перекладач допускається ухвалою суду за заявою учасника справи або призначається з ініціативи суду (частина друга статті 75 ЦПК України

Відповідно до статті 496 ЦПК України іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За статтею 498 ЦПК України у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Таким чином, у разі, якщо після відкриття провадження у справі буде встановлена необхідність вручення документів (зокрема, позовної заяви з додатками) відповідачу за межами України, такі дії можуть бути вчинені судом першої інстанцій у визначеному законодавством України порядку.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятою статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно з частиною четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття (розгляду) позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

У справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17 січня 1970 року зазначено, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

У рішеннях ЄСПЛ у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року (пункт 65), у справі «Кудла проти Польщі» от 26 октября 2000 року (пункт 122) зазначено, що однієї із гарантій 6 Конвенції є право на забезпечення ефективного доступу до суду для того, щоб учасники судового процесу могли одержати рішення, яке стосується їх «прав та обов`язків».

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і перешкодило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Отже, у даній справі суд проявив надмірний формалізм, переклавши на позивача можливі ризики розгляду справи за участю іноземної особи.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі № 559/2162/18, 19 жовтня 2022 року у справі №526/442/22.

Таким чином, зазначені судом першої інстанції обставини не свідчили про невідповідність позовної заяви вимогам статей 175, 177 ЦПК України та не могли бути підставою для визнання її неподаною і повернення позивачці.

Позивачка зазначила останнє відоме їй місце проживання відповідача на території України, а також повідомила суд про відсутність у неї будь-яких відомостей і доказів щодо його проживання на території Арабської Республіки Єгипет.

Покладення на позивачку обов`язку надати докази обставин, які їй невідомі та існування яких матеріалами справи не підтверджено, не ґрунтується на положеннях процесуального закону.

Так само передчасною є вимога про подання перекладених арабською мовою примірників позовної заяви та доданих до неї документів, оскільки на стадії вирішення питання про відкриття провадження судом не було встановлено ані фактичного місця проживання відповідача за межами України, ані необхідності вручення йому процесуальних документів на території іноземної держави.

У разі встановлення після відкриття провадження факту проживання або перебування відповідача за межами України суд першої інстанції не позбавлений можливості вирішити питання щодо вручення йому процесуальних документів та звернення із судовим дорученням до компетентного органу іноземної держави в порядку, передбаченому ЦПК України та відповідним міжнародним договором.

Отже, суд першої інстанції фактично поклав на позивачку обов`язки, які не передбачені статтями 175, 177 ЦПК України як обов`язкові вимоги до позовної заяви та документів, що додаються до неї, а їх невиконання безпідставно розцінив як не усунення недоліків позову.

Повернення позовної заяви за таких обставин є проявом надмірного формалізму, необґрунтовано обмежує право позивачки на доступ до суду та перешкоджає вирішенню по суті питання про розірвання шлюбу.

За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 175, 177, 185 ЦПК України, унаслідок чого постановив помилкову ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та відповідно до статті 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали суду з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 367, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката Сулиги Станіслава Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Подільського міськрайонного суду Одеської області від 04 березня 2026 року - скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

В.А. Коновалова