Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №947/17653/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2123/26

Справа № 947/17653/25

Головуючий у першій інстанції Цирфа К. А.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кострицького В.В.,

суддів Назарової М.В., Коновалової В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу Попова Євгена Васильовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» на рішення Київського районного суду міста Одеси від 14 жовтня 2025 року

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

установив:

Короткий зміст обставин справи

У травні 2025 року до Київського районного суду м. Одеси з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (далі також – позивач), поданим в його інтересах представником Поповим Євгеном Васильовичем до ОСОБА_1 (далі також – відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4243793 від 01.12.2020 у розмірі 33 275 грн, з яких: 5 000 грн за тілом кредиту, 28 275 грн за процентами.

Позов обґрунтований тим, що позивачем на підставі кредитного договору відповідачу надано кошти (кредит). Оскільки відповідач не виконав обов`язок з повернення тіла кредиту та процентів за користування ним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 07.07.2025 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 14 жовтня 2025 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначає, що позивачем до суду не надано належних доказів факту перерахування кредитних коштів на платіжну картку саме позичальника. Інформація з банку – емітента платіжної картки щодо належності картки відповідачу та руху коштів за нею не надано. Інших первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б факт перерахування коштів на платіжну картку саме відповідача до суду також не надано. З урахуванням викладеного, суд позбавлений можливості перевірити наданий позивачем розрахунок в позові та підвередити/спростувати факт надання кредиту, наявність/відсутність заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із вказаним рішенням, адвокат Попова Євгена Васильовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» звернувся з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного суду, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 жовтня 2025 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції помилково та безпідставно відмовив в задоволенні позовних вимог, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права.

Зазначав, що судом першої інстанції установлено, що 01.12.2020 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4243793 в електронній формі, шляхом його підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором. Тобто Договір про надання кредиту № 4243793 від 01.12.2020 року є дійсний. Це є юридичний факт визнаний судом.

Також зазначав, що відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 5 000 грн., шляхом перерахування на її банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності та платності. Що і було виконано позивачем.

Вважав, що сторона позивача надала підтверджуючий документ, а саме довідку від 07.04.2025 року про перерахування грошових коштів, в розмірі 5 000 грн., на картку відповідача. Вказаний доказ стороною відповідача не спростован, як і судом першої інстанції.

Також посилаючись на наданий розрахунок ТОВ «Алекскредит» заборгованість відповідача перед позивачем становить 33 275 грн., з яких: 5 000 грн. за тілом кредиту, 28 275 грн. за процентами.

Вважали, що суд першої інстанції помилково вважав, що при складання електронних документів порушується ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України».

Враховуючи вищевикладене вважали, що суд першої інстанції підтвердив фактичні правовідносини які були між сторонами та визнав юридичні факти.

Крім того, платіжна система не має змоги надати підтвердження про зарахування грошових коштів на платіжну картку позичальника, а товариство власноруч отримати з Банку-емітента таку інформацію не може. Відповідно інформація про зарахування на платіжну картку позичальника є банківською таємницею відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність». розголошення якої можливо за рішенням суду відповідно до ст. 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Зазначена інформація підтверджує факт отримання позичальником кредитних коштів за укладеним договором про надання кредиту та наявна така інформація лише в Банку-емітенті, який є власником платіжної картки позичальника та може підтвердити зазначений факт.

Звертає увагу, що товариство фактично позбавлене можливості долучити відповідний доказ до позовної заяви та тільки при отриманні ухвали суду про витребування доказів з фінансової установи підтвердитися доводи позивача.

Клопотання заявлені разом з апеляційною скаргою

Разом з апеляційною скаргою адвокатом Поповим Є.В. заявлено клопотання про витребування доказів у справі, відповідно до якого просили:

Встановити позивачу ТОВ «Алекскредит», додатковий строк для подання доказів з обслуговуючого банку відповідача.

Витребувати з Sense Bank (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100)

інформацію стосовно громадянина ОСОБА_1 (РНОКПП

НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а саме:

- чи мав відкритий картковий рахунок з номером банківської картки НОМЕР_2 громадянина ОСОБА_1 (РНОКІП НОМЕР_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на 1 грудня 2020 року;

- надати рух грошових коштів по картковому рахунку з номером банківської картки

НОМЕР_2 громадянина ОСОБА_1 (РНОКІПІ

НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за період з 30.11.2020 року по 02.12.2020

року;

- чи зараховувалась грошова сума в розмірі 5 000 грн. 1 грудня 2020 року на картковий рахунок з номером банківської картки НОМЕР_2 громадянина

ОСОБА_1 (РНОКІІІ НОМЕР_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вказане клопотання про витребування доказів не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих

осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до положень п.4 ч.2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Виходячи з принципу змагальності цивільного процесу сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та причини, що «об`єктивно не залежать від особи» і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що клопотання скаржника про витребування апеляційним судом нових доказів на стадії апеляційного перегляду справи, задоволенню не підлягає.

Короткий виклад вимог та доводів відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач не погодившись з доводами та вимогами апеляційної скарги за допомогою підсистеми «Електронний суд» до суду першої інстанції, в обґрунтування якого зазначав, що не отримував копію апеляційної скарги.

Щодо явки сторін.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 33 275 грн. і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.12.2020 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4243793 в електронній формі, шляхом його підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 5 000 грн, шляхом перерахування на її банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності та платності. Термін надання кредиту – до 14.06.2021, розмір денної процентної ставки диференційований – 1,53 %, 1,7 %, 3 %.

Згідно наданого розрахунку ТОВ «Алекскредит» заборгованість відповідача перед позивачем становить 33 275 грн, з яких: 5 000 грн за тілом кредиту, 28 275 грн за процентами.

Встановивши вищевикладене суд першої інстанції прийшов помилкових висновків, що позивачем до суду не надано належних доказів факту перерахування кредитних коштів на платіжну картку саме позичальника. Інформація з банку – емітента платіжної картки щодо належності картки відповідачу та руху коштів за нею не надано. Інших первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б факт перерахування коштів на платіжну картку саме відповідача до суду також не надано. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції помилково вважав, що позбавлений можливості перевірити наданий позивачем розрахунок в позові та підвередити/спростувати факт надання кредиту, наявність/відсутність заборгованості за кредитним договором, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.1 договору визначення понять і термінів, які містяться у цьому договорі (пункт 2.13 Правил), тлумачаться відповідно до цього договору та Правил надання кредиту ТОВ «Алекскредит», що розміщені на сайті кредитодавця www.alexcredit.com.ua (далі – Правила) та є невід`ємною частиною цього договору.

Вказаний договір було оформлено у порядку, передбаченому розділом 4 Правил. Відповідно до пунктів 5.1, .5.2 Правил сторони домовилися, що договір укладається в електронній формі шляхом використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором (а.с.27).

На підставі укладеного договору кредитодавець 01.12.2020 року перерахував на картковий рахунок позичальника кредитні кошти (кредит) у розмірі 5 000,00 грн, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним до 14.06.2021 року (включно) (пункти 1.3, 1.7, 3.1 договору).

Станом на 30.04.2025 року у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 33275,00 грн, яка складається із: 5 000,00 грн – заборгованість за сумою кредиту; 28275,00 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 202, частини першої статті 626 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договором є домовленість двох або більше сторін на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

Статтею 627 ЦК України установлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див., зокрема постанову Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17).

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 вказано, що тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право – обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

За змістом положень статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Як вбачається з матеріалів справи, 01 грудня 2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання кредиту № 4243793, пунктом 1.7 якого визначено порядок нарахування процентів за користування кредитом, відповідно до якого:

1.7.1. У випадку використання Кредиту (п. 2.20. Правил) менше ніж 5 (п`ять) календарних Дострокове виконання Зобов`язань (п. 2.12. Правил), Позичальник сплачує фіксовану суму користування кредитом, яка складає 7,65% від визначеної в п. 1.3. цього Договору суми кредиту.

1.7.2. У випадку використання Позичальником Лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. Договору) та сплати Процентів за користування кредитом календарних днів з 01.12.2020 року до 16.12.2020 року (включно) (Базовий період - п. 2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,53% (Акційна ставка (п. 2.1. Правил програмою лояльності (п. 2.34. Правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні (покращених) умов кредитування складає згідно графіку платежів (Додаток № 1 до договору про надання кредиту) , у тому числі Основна сума кредиту 5000 грн., Проценти за користування кредитом, згідно графіку платежів (Додаток № 1 до договору про надання кредиту.

1.7.3. При використанні Позичальником Загальних умов кредитування процентні ставки складають: в Базовий період з 01.12.2020 року до 16.12.2020 року (включно) - 1,70 % за один день кор Кредитом (Базова процентна ставка - п. 2.3. Правил);- в Спеціальний період (п. 2.40. Правил) з 17.12.2020 року до 14.06.2021 року (включно) — 3 % за один день користування Кредитом (Спеціальна процентна ставка- п. 2.34. Правил).

Пунктом 1.8. Договору позики визначено, що відповідно до п. 2, 3 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальна вартість кредиту – це Основна сума кредиту та витрати Позичальника за кредитом, включаючи Проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги Кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з цим До повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись своїх обов`язків та виконувати їх (п. 7.2. Договору позики).

Пунктом 7.12 Договору позики, у якості підтвердження підписання Договору (вчинення електронного правочину) Позичальнику надсилаються кошти та електронне повідомлення, в якому зазначається інф Кредитодавця, Основна сума кредиту, процентні ставки та міститься активне посилання на Правила, якими регламентуються порядок надання паперових копій електронних документів (за необхідності) та інші аспекти виконання вимог ч. 11 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Екземпляр Дого наданий Кредитодавцем Позичальнику у паперовому вигляді у порядку, передбаченому Розділом 13 Правил

Відповідно до п. 7.9. Договору позики, сторони погодили, що Договір укладається виключно у письмовій формі у вигляді електронного документа на Сайті Кредитодавця https://alexcredit.ua згідно зі ст. 207, 639 Цивільного кодексу Україн застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Підписання Позичальником цього Договору відбува акцептування ним Оферти (пропозиції укласти електронний Договір), яка відповідно до п. 2.30. Правил містить усі істотні умови Договору, зразок факсимільного відтворення аналога підпису уповнов відбитку печатки Кредитодавця, а також погодження (заяву, згоду) Позичальника щодо включення до цього Договору інформації щодо кредитного посередника, прізвища, ім`я, по батькові Позичальника, типу Кредиту, мети отримання Кредиту, порядку та умови надання Кредиту, Основної суми кредиту, Кінцевої дати виконання Договору. Акцептування Оферти здійснюється шляхом використання Електронног ідентифікатором (п. 2.13. Правил).

01.12.2020 р. між Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено Пропозицію укласти Договір (оферта) щодо надання кредиту № 4243793 (надалі по тексту– Пропозиція).

Відповідно до п. 7.2. Пропозиції, сторони уклавши Договір шляхом акцептування Позичальником цієї Оферти, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з умовами Договору та Правилами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись своїх обов`язків та виконувати їх.

Згідно п. 2.2.3. Договору позики, протягом 14 календарних днів з Дати укладення Договору відмовитись від визначених у розділі 10 Правил.

Частинами 5, 6, 7 ст. 18 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису; кваліфікована електронна печатка має презумпцію цілісності електронних даних і достовірності походження електронних даних, з якими вона пов`язана.

Отже, засвідчення документу таким чином є правомірним. Підписання електронного документу - це додавання підписантом до документу електронних даних у вигляді Електронного Підпису (КЕП), який поєднує особу з підписаним документом для засвідчення факту погодження, засвідчення або підтвердження завізованого документу та надає електронному документу юридичної сили.

Кваліфікований електронний підпис використовується лише його власником, ідентифікаційні дані якого зазначені в сертифікаті відкритого ключа, без права його передачі іншим особам.

Електронний підпис є аналогом власноручного підпису та забезпечує достовірність і цілісність інформації, викладеної у документі, а також дає змогу ідентифікувати особу, яка підписала документ. Електронний документ, підписаний (погоджений) із застосуванням електронного підпису або засвідчений електронною печаткою, не потребує візуального відтворення підпису або відбитка печатки.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 № 851-IV, оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Отже, електронний документ стає оригіналом після накладення на нього електронного підпису, який є аналогом власноручного. Тому паперова копія ніколи не може бути оригіналом такого документа. Водночас при копіюванні файлу електронного документа, буде отримано другий оригінал електронного документа.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 порушив умови Договору позики та не виконував покладені на нього зобов`язання належним чином у зв`язку з чим станом на 30.04.2025 р. сума заборгованості відповідача за Договором про надання кредиту № 4243793 від 01.12.2020 р. становить 33275 (тридцять три тисячі двісті сімдесят п`ять) грн. 00 коп., з яких:

- 5000 грн. сума кредиту;

-28275 грн. нараховані проценти за користування кредитом.

Всього за період дії договору Позичальником сплачено за договором 0 грн., що відповідно відображено у розрахунку заборгованості, котрий надається суду та стороні відповідачу.

Отже, кредитором нараховано передбачені договором проценти за користування кредитом виключно на період дії кредитного договору.

Сторони, користуючись принципом свободи договору, погодили, що в період дії базового та спеціального періоду, які в розумінні умов кредитного договору є загальним строком кредитування, позичальник сплачує проценти відповідно до пункту 1.7 договору про надання кредиту № 4243793 від 01.12.2020 року.

Ці проценти є платою за правомірне (договірне) користування кредитом і нараховуються на підставі статті 1048 ЦК України.

Графіком платежів встановлено, що за загальними умовами кредитування є три періоди, базовий –з 01.12.2020 по 16.12.2020, спеціальний 17.12.2020 по 14.06.2021 року, який у сукупності становить строк – з 01.12.2020 по 14.06.2021 року.

У зв`язку з тим, що відповідач належним чином не виконував узгоджений із позивачем Графік платежів, це відповідно призвело до збільшення суми нарахованих процентів на залишок заборгованості по кредиту відносно орієнтовної вартості кредиту, що була зазначена у Таблиці обчислення орієнтовної загальної вартості кредиту та орієнтовної реальної процентної ставки за договором.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, ухвалюючи в оскаржуваній позивачем частині рішення, дійшов помилкового висновку про відсутність належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог ТОВ «Алекскредит».

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального й порушенням норм процесуального права, а відтак відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, розподіл судових витрат, понесених стороною у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Відповідно до положень частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та відповідно до вимог статті 382 ЦПК України з відповідача стягуються документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем у межах цієї справи, а саме 2422,4 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви та 3 633,60 грн – за подання апеляційної скарги, а всього підлягає стягненню 6 056,00 грн судового збору.

З огляду на положення частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання адвоката Попова Євгена Васильовича про витребування доказів – відмовити.

Апеляційну скаргу адвоката Попова Євгена Васильовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» - задовольнити.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 14 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом задовольнити у повному обсязі.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (ЄДРПОУ 41346335, 02094, м. Київ, пр. Леоніда Каденюка, буд. 23) заборгованість за кредитним договором № 4243793 від 01 грудня 2020 року у розмірі 33 275(тридцять три тисячі двісті сімдесят п`ять) грн. та 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. сплаченого судового збору

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

В.А. Коновалова