Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №522/19767/24-Е — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4976/26

Справа № 522/19767/24-Е

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Назарова М.В., Коновалова В.А.,

за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В.,

учасники справи:

позивач – Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

відповідач – ОСОБА_1

представник відповідача - Шерстньова Оксана Сергіївна

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу адвоката Шерстньової Оксани Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 листопада 2025 року

у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,-

установив:

Короткий зміст обставин справи

08 листопада 2024 року до суду найшла справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації у розмірі 32440 грн., а також судового збору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 10 листопада 2025 року gозов Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Страховагрупа "ТАС матеріальну шкоду в порядку суброгації у розмірі 32440 (тридцять дві тисячі чотириста сорок) гривень 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Страховагрупа "ТАС судові витрати у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначає, що з огляду на викладене суд дійшов висновку, що різниця між сплаченим страховим відшкодуванням ПрАТ «СГ «ТАС» та страховим відшкодуванням в порядку суброгації сплаченим АТ СК "ІНГО", підлягає стягненню з відповідача, як особи, з вини якої сталася ДТП внаслідок чого був пошкоджений автомобіль марки «Porsche Macan» д.н.з. НОМЕР_1 . Водночас, щодо тверджень відповідача у відзиві про відсутність доказів шкоди та її виплати, то суд не приймає їх до уваги, оскільки вина відповідача у спричинені такої шкоди встановлена постановою суду від 07.12.2021 року, яка набрала законної сили та скасована судом апеляційної інстанції не була. Крім того, посилання відповідача жодним чином не спростовують обставин викладених у позові.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із вказаним рішенням, представник позивача звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 листопада 2025 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази щодо строків дії Договору страхування на момент ДТП, не наданий Реєстр ТЗ, Акт огляду ТЗ, а наданий Додаток № 3 без дати, без підпису та печаток сторін, який не може вважатися належним доказом, і дані обставини були зазначені Відповідачем у відзиві (сумніви щодо існування та чинності договору страхування, не можливо встановити чи діяв на момент ДТП (09.11.2021р.) Договір страхування від 17.03.2017р.), тому висновок суду про те, що між АТ "СГ "ТАС" та ТОВ "УЛФ ФІНАНС" укладено генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № А505275, предметом договору страхування є страхування транспортного засобу «Porsche Macan» д.н.з. НОМЕР_1 є безпідставним та не встановленим належними доказами.

Зазначали, що вимога із сумою страхового відшкодування (матеріального збитку) не повинні бути задоволені судом, оскільки, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази підстав та належного розрахунку, проведення ремонтних робіт, але суд першої інстанції обмежився загальним описом, без позначення по тексту розміру матеріальної шкоди, а зробив акцент на вину Відповідача.

Вважали, що позивачем не надані копії звернення та листування із СК «ІНГО» щодо виплати страхового відшкодування за Полісом № 202927936, а надано лише платіжне доручення № 2671 від 11.02.2022р. на суму 42 550,00 грн., тому не можливо установити обставини щодо повного розрахунку та суми виплат, які можливо були сплачені пізніше на користь Позивача. Про дану необхідність Відповідачем було вказано у відзиві, але ні з боку позивача, ні з ініціативу суду дана інформація не була підтверджена або спростована належними доказами.

Також вважали, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права при розгляді даної справи, які виразились у порядку розгляду даної справи, взято до уваги заяви, які відсутні в матеріалах справи, має суперечливий характер дати підписання оскаржуваного рішення, судове засідання 10.11.2025 року проведено без фіксації.

Зазначали, що судом першої інстанції надано лише доказам і доводам сторони позивача, в тім, як мотиви наведені позивачем залишились без належного обґрунтування.

Щодо явки сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Ураховуючи, що згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи зазначена інформація оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 09.11.2021 року о 10 год. 55 хв., громадянин ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Lexus RX 350» д.н.з. НОМЕР_2 в м. Одесі по проспекту Шевченко, біля будинку 10/4, рухаючись заднім ходом не впевнився в безпечності, в результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом «Porsche Macan» д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходився позаду. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.09 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 07.12.2021 року по справі про адміністративне правопорушення №522/22849/21, відповідача було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язкова для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з частиною 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, вказані вище обставини доказуванню не підлягають.

На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність Відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Цивільно-правова відповідальність Потерпілого була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс).

Крім того, між АТ "СГ "ТАС" та ТОВ "УЛФ ФІНАНС" укладено генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № А505275, предметом договору страхування є страхування транспортного засобу «Porsche Macan» д.н.з. НОМЕР_1 .

Потерпілий своєчасно звернувся до Позивача із Повідомленням про ДТП від 09.11.2021 р. та з Заявою про настання події від 09.11.2021 р.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля Потерпілого, пошкодженого внаслідок ДТП (з урахуванням покриття в сумі 42550 грн.), склала 32440,00 грн.

Нормами ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Згідно з п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до вимог п.п «в)» п. 38.1.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Відповідно до ч.1ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

В силу ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 1888 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За нормами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 108 Закону України "Про страхування" страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Отже, відповідно до статті 993 ЦК України та статті 108 Закону України «Про страхування» до АТ «СГ «ТАС» після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що різниця між сплаченим страховим відшкодуванням ПрАТ «СГ «ТАС» та страховим відшкодуванням в порядку суброгації сплаченим АТ СК "ІНГО", підлягає стягненню з відповідача, як особи, з вини якої сталася ДТП внаслідок чого був пошкоджений автомобіль марки «Porsche Macan» д.н.з. НОМЕР_1 .

Водночас, судом першої інстанції надано належної оцінки твердженням відповідача зазначеним у відзиві про відсутність доказів шкоди та її виплати, то оскільки вина відповідача у спричинені такої шкоди встановлена постановою суду від 07.12.2021 року, яка набрала законної сили та скасована судом апеляційної інстанції не була. Крім того, посилання відповідача жодним чином не спростовують обставин викладених у позові.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13ЦПКУкраїни встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною першою статті 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст.77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78ЦПКУкраїни обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За нормами ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За нормамич.1ст.95ЦПКУкраїни письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладені обставини суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позов слід задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача 32440,00 грн. на відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у порядку суброгації.

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Доводи апеляційної скарги, що в матеріалах справи відсутні належні докази щодо строків дії Договору страхування на момент ДТП, не наданий Реєстр ТЗ, Акт огляду ТЗ, а наданий Додаток № 3 без дати, без підпису та печаток сторін, який не може вважатися належним доказом, та викликають сумніви щодо існування та чинності договору страхування, у зв`язку з чим не можливо встановити чи діяв на момент ДТП (09.11.2021р.) Договір страхування від 17.03.2017р.), тому висновок суду про те, що між АТ "СГ "ТАС" та ТОВ "УЛФ ФІНАНС" укладено генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № А505275, предметом договору страхування є страхування транспортного засобу «Porsche Macan» д.н.з. НОМЕР_1 є безпідставним та не встановленим належними доказами, судова колегія вважає безпідставними з огляду на наступне.

АТ «СГ «ТАС» (приватне) (надалі – ПОЗИВАЧ) між ТОВ «УЛФ ФІНАНС» укладено Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № А 505275 (надалі – ДОГОВІР СТРАХУВАННЯ) (Додаток FO-808908 до договору добровільного страхування(електронний номер договору до відповідного ТЗ)). Предметом Договору страхування є страхування транспортного засобу Porsche Macan, д.н. НОМЕР_1 (надалі –Застрахований ТЗ).

09.11.2021 року о 10 год. 55 хв., в м. Одесі по проспекту Шевченко, біля будинку 10/4, Документ сформований в системі «Електронний суд» 08.11.2024 1 відбулася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю Застрахованого ТЗ Porsche Macan, д.н. НОМЕР_1 та ТЗ Lexus RX 350, д.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 07.12.2021року (справа № 522/22849/21) відповідача визнано винним у вчиненні зазначеного ДТП.

У результаті зазначеної ДТП було пошкоджено ТЗ Porsche Macan, д.н. НОМЕР_1 , що підтверджується вказаною постановою.

Враховуючи наявність Договору страхування, водій пошкодженого автомобіля Porsche Macan, д.н. НОМЕР_1 звернувся до позивача з заявою про настання події.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Porsche Macan, д.н. НОМЕР_1 , було проведено його огляд, за результатами якого складено акт огляду ТЗ (дефектна відомість) та отримано Рахунок № 21-110 від 25.11.2021 року, відповідно до якого вартість ремонту складає 74 990,00грн.

У зв`язку із зазначеним, позивачем, на підставі зібраних документів складено розрахунок страхового відшкодування та страховий акт № 33945/01/921 від 01.12.2021 року на суму 74 990,00 грн., яку було виплачено в якості страхового відшкодування, що підтверджується платіжною інструкцією № 232582 від 03.12.2021 року.

Загальна сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну Відповідачем, складає 74 990,00 грн.

Згідно ст. 108 Закону України «Про страхування» «1.Страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. 2. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.».

Відповідно ст. 1187 ч.2 Цивільного кодексу України «шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку».

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).

У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176 цс 18).

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що винуватцем ДТП визнано відповідача, а його цивільно-правова відповідальність на момент ДТП була застрахована в АТ «СК «ІНГО» згідно Полісу № 202927936 позивач звернувся до страхової компанії відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку суброгації.

АТ «СК «ІНГО» виплатило страхове відшкодування за полісом № 202927936 в розмірі 42550,00 грн.

Виплата страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням № 2671 від 11.02.2022 року.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Розмір витрат позивача на виплату страхового відшкодування складає 74 990,00 грн., при цьому Полісом № 202927936 покрито частину шкоди на суму 42550,00 грн., то залишок шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, складає: 32440,00 грн. = 74 990,00 грн. – 42550,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що в даному випадку вимоги позовної заяви були підтверджені належними доказами, а докази на відсутність яких вказував скаржник є необов`язковими у даній справі, у зв`язку з тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення була доведена належним чином, про що у справі наявні докази, а тому такі доводи слід залишити без задоволення.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази підстав та належного розрахунку, проведення ремонтних робіт відсутні, чому суд першої інстанції не надав належної оцінки, а зробив акцент на вину Відповідача, апеляційний суд вважає не слушними, так як з рахунку –фактури №21-110 від 25.11.2021 року вбачається, перелік проведених робіт та ціна проведених робіт (а.с.14), судова колегія звертає увагу, що ні під час розгляду справи в суді першої інстанції ні під час апеляційного перегляду клопотань, щодо проведення судових експертиз витребування інформаціх скаржником-відповідачем не заявлялось, а тому такі доводи є лише припущеннями та задоволенню не підлягають.

Вважали, що позивачем не надані копії звернення та листування із СК «ІНГО» щодо виплати страхового відшкодування за Полісом № 202927936, а надано лише платіжне доручення № 2671 від 11.02.2022р. на суму 42 550,00 грн., тому не можливо установити обставини щодо повного розрахунку та суми виплат, судова колегія вважає безпідставними, адже такі доводи є суб`єктивною оцінкою скаржника, яка спрямована на спотворення встановлених фактів, інших контр доказів стороною скаржника до матеріалів справи в спростування наявних доказів не долучено.

Щодо доводів апеляційної скарги, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права при розгляді даної справи, які виразились у порядку розгляду даної справи, взято до уваги заяви, які відсутні в матеріалах справи, має суперечливий характер дати підписання оскаржуваного рішення, судове засідання 10.11.2025 року проведено без фіксації, судова колегія вважає не слушними з огляду на наступне.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд із прав людини (далі – ЄСПЛ) зазначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

З ухвали Приморського районного суду від 10.12.2024 року вбачається, що суд першої інстанції вирішив, що справа підлягає розгляду згідно ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Крім того, 24 січня 2025 року позивачем було надано заяву про розгляд справи без участі сторони позивача.

17 вересня 2025 року представник відповідача звертався до суду з заявою про проведення судового засідання згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України та перенесення розгляду на іншу дату. Судом задоволено клопотання та перенесено розгляд на 10.11.2025 року.

З огляду на викладене, проведення судового засідання у даній справі не було обов`язком суду, а тому в діях суду не допущено порушень процесуального права.

Стосовно тверджень коли саме виготовлено повний текст, апеляційний суд не є компетентним органом для прийняття рішень, в установленому законом порядку скаржник не звертався до уповноважених органів, жодні докази притягнення судді Шенцевої О.П. до відповідальності не надали, а тому такі доводи є лише припущеннями, які задоволенню не підлягають.

Узагальнюючі доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції надано лише доказам і доводам сторони позивача, в тім, як мотиви наведені позивачем залишились без належного обґрунтування, судова колегія з огляду на вище досліджене вважає безпідставними та такими, що підлягають залишенню без задоволення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині.

В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржником норм права та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, яким надано належну правову оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а підстави для його скасування відсутні.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу адвоката Шерстньової Оксани Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

В.А. Коновалова