Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №509/5536/18 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6339/26

Справа № 509/5536/18

Головуючий у першій інстанції Бочаров А. І.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Назарова М.В., Коновалова В.А.,

за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – приватний виконавець Парфьонова Георгій Володимирович

третя особа на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бадахов Ю.Н.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору- ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 березня 2026 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Парфьонова Георгія Володимировича, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бадахов Ю.Н., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

установив:

Короткий зміст обставин справи

26 листопада 2018 року позивачка звернулася до суду з зазначеним вище позовом до відповідачів, посилаючись на те, що 02.10.2018 р. їй стало відомо про існування виконавчого провадження №57308596, відкритого 27.09.2018р. приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. Після ознайомлення з матеріалами вказаного виконавчого провадження, позивачці стало відомо, що 14.05.2018р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме – житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 512.8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0.1209 га, кадастровий номер: 5123755200:02:003Ж0060 (для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка вважає, що вказаний виконавчий напис вчинено нотаріусом за відсутності первинних документів щодо видачі позики та здійснення її часткового погашення, а отже, позивачка вважає, що розмір її заборгованості перед АТ «Раййфайзен Банк» не є безспірним. Також позивачка вказує, що вона не отримувала письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання перед вказаною банківською установою. Додатково, позивачка вказує, що на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису сплинуло більше трьох років з дати виникнення права вимоги, а саме - сплинуло 8 років. Крім цього, позивачка вказує, що рішенням Київського районного суду м.Одеси від 06.09.2010р. №2-1714/10 було частково задоволені позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та стягнуто солідарно на користь вказаної банківської установи заборгованість за кредитним договором в розмірі 154 044.21 доларів США. З огляду на це, позивачка вважає, що оскаржуваним виконавчим написом безпідставно та повторно стягнуті відповідні суми коштів. Також позивачка вказує, що оскаржуваний нею виконавчий напис було вчинено всупереч із даними довідки АТ «Раййфайзен Банк» від 17.10.2018р., згідно якої заборгованість позивачки перед вказаною банківською установою відсутня. В обґрунтування своїх вимог позивачка послалася на ст.ст.34, 50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», ст.ст.15, 16, 18, 625, 1048, 1050 ЦК України, п.1-1 Постанови КМУ від 29.06.1999р. №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

З наведених вище підстав позивачка просила суд позовну вимогу задовольнити, визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса, здійснений 14.05.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н., зареєстрований в реєстрі за №1007 про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Раййфайзен Банк Аваль» суми 281212.24 доларів США боргу та 10 000 грн. оплати за вчинення виконавчого напису.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 березня 2026 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного виконавця Парфьонова Георгія Володимировича, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бадахов Ю.Н., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначає, позивач у справі клопотання ПАТ «Райффайзен банк Аваль» на інших відповідачів не заявляв, навпаки, проти задоволення клопотань ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_5 заперечував, та оскаржував відповідні ухвали суду про задоволення зазначених клопотань. З огляду на викладене, позов у даній справі пред`явлений до неналежних відповідачів, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного суду, в якій просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 березня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом першої інстанції рішення постановлене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Зазначали, що АТ «Оксі Банк», ТОВ «ФК Укрфінанс груп», ОСОБА_2 станом на дату звернення до суду з позовом 26.11.2018 не були власниками спірних правовідносин та не мали жодного стосунку до вказаного виконавчого напису або кредитної заборгованості .

Вважали, що відповідачами у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було вчинено права позивача, а тому вважали, що позивачкою вірно був визначений відповідач у справі.

Крім того, вважала, що судовими рішеннями Одеського апеляційного суду двічі було підтверджено , що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є належним відповідачем у цій справі, а судом першої інстанції зроблено протиправні висновки.

Зазначала, що під час розгляду цієї справи Овідіопольський районний судом Одеської області помилково дійшов висновку, що на момент ухвалення судового рішення саме ОСОБА_5 належним стягувачем у спірних правовідносинах, та саме до нього мав бути пред?явлений позов, що суперечить як обставинам та матеріалам справи так і власним твердженням суду. З одного боку, суд першої інстанції стверджує, що ОСОБА_5 є належним стягувачем, а момент ухвалення судового рішення, (у 2026 році) на підставі договору укладеного через рік після порушення по справі (у 2019 році), а з іншого боку стверджує що позивачем невірно значений відповідач при поданні позову у 2018 році. При цьому, одночасно, ухвалою від 30.10.2023 суд першої інстанції залучив ОСОБА_5 до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору . Крім того, у Постанові від 13.02.2024 Одеський апеляційний суд прямо зазначив, що враховуючи те, що відступлення прав за іпотечним договором від 21.07.2006 року могло бути вчинене лише за умови одночасного здійснення відступлення права вимоги за основним зобов?язанням (кредитним договором), а, як зазначено вище, таке відступлення на користь ОСОБА_5 було неможливим, тому й відступати право за договором іпотеки ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» не мало права.

Також вважали, що судом першої інстанції допущено норм процесуального права при застосуванні ч.2 ст. 51 ЦПК України, замість ст..55 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вважали, що судом першої інстанції не вжито заходів належного сповіщення позивача про час, дату та місце судового засідання, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Щодо явки сторін.

Сторони повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання, однак у судове засідання не з`явились, клопотань про відкладення не надходило, що не перешкоджає апеляційному перегляду.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 21.07.2006р. між Акціонерним поштово-комерційним банком «Аваль» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №014/0049/81/60719 за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 182 000.00 доларів США строком до 21.07.2020 року, а позичальник зобов`язався належним чином використовувати та повернути банку суму отримуваного кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами, та виконані всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені кредитним договором. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 21.07.2006р. між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, а також договір поруки №014/049/81/60719. Але свої зобов`язання перед банком вказані особи не виконали, станом на 30.01.2018 року заборгованість позичальника за кредитним договором складає 281 212.24 дол.США, що за курсом НБУ складає 7 943 265 грн. 75 копійок.

29.11.2019р. між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» було укладено договір відступлення права вимоги, за яким АТ «Райффайзен Банк Аваль» передав, а АТ «Оксі Банк» набуло право вимоги до ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором.

Також, 29.11.2019р. між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Фінансова компанія Укрфінанс груп» було укладено договір відступлення права вимоги, згідно якого АТ «Оксі Банк» передав, а ТОВ «Фінансова компанія Укрфінанс груп» набуло право вимоги до ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором, а також договір відступлення прав вимоги за іпотечним договором, згідно якого АТ «Оксі Банк» передав, а ТОВ «Фінансова компанія Укрфінанс груп» набуло право вимоги до ОСОБА_3 за договором іпотеки від 21.07.2006р.

Цього ж дня, 29.11.2019р. між ТОВ «Фінансова компанія Укрфінанс груп» та ОСОБА_2 було укладено договір відступлення права вимоги, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія Укрфінанс груп» передало, а ОСОБА_3 набув право вимоги до ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором; також 29.11.2019р. між ТОВ «Фінансова компанія Укрфінанс груп» та ОСОБА_2 було укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія Укрфінанс груп» передало, а ОСОБА_2 набув право вимоги до ОСОБА_3 за договором іпотеки від 21.07.2006р.

Постановою Одеського апеляційного суду від 13.02.2024р. у справі №522/15859/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ТОВ «Фінансова компанія Укрфінанс груп» було визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 29.11.2019р., згідно якого ТОВ «Фінансова компанія Укрфінанс груп» передало, а ОСОБА_3 набув право вимоги до ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором.

Одночасно із цим, договір відступлення права вимоги від 29.11.2019р. між ТОВ «Фінансова компанія Укрфінанс груп» та ОСОБА_2 недійсним в судовому порядку не визнавався.

Надаючи оцінку вказаним фактичним обставинам, суд зазначає наступне.

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі №554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі №520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі №209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) вказано, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 200/3452/17 (провадження № 61-18790св19) та від 16 грудня 2022 року у справі № 639/4029/20 (провадження № 61-16669св21).

Згідно з частинами першою, другою статті 15 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

У даній справі встановлено, що на момент ухвалення судового рішення право вимоги за договором іпотеки від 21.07.2006р. між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 , на підставі якого вчинено оскаржуваний виконавчий напис – належить ОСОБА_5 згідно договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 29.11.2019р.

З огляду на це, саме ОСОБА_5 є належним стягувачем у спірних правовідносинах, та саме до нього мав бути пред`явлений позов.

Водночас, Постановою Одеського апеляційного суду від 29.12.2020р. за апеляційною скаргою ОСОБА_1 було скасовано ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 січня 2020 року про задоволення клопотання та залучення у якості відповідача АТ «Оксі Банк», виключення з кола учасників процесу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», заяву про заміну сторони у справі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на його правонаступника АТ "Оксі Банк" передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Також, Постановою Одеського апеляційного суду від 03.05.2022р. за апеляційною скаргою ОСОБА_1 було скасовано ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 16.02.2021 року про залучення до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_5 ,як правонаступника АТ «ОксіБанк» та виключення АТ«Оксі Банк» з кола сторін по справі; заяву ОСОБА_6 про залучення до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_6 , як правонаступника АТ «Оксі Банк» передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 25.03.2024р. клопотання представника АТ «Райффайзен Банк Аваль» про заміну сторони у справі, в якому просить суд замінити ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на його правонаступника АТ "Оксі Банк" було залишено без задоволення; клопотання адвоката Акрабової О.М., представника ОСОБА_5 про залучення до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_5 , як правонаступника АТ «Оксі Банк» та виключення з кола учасників процесу АТ «Оксі Банк» було залишено без задоволення.

Вказана ухвала вмотивована тим, що згідно ч.2 ст.51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Враховуючи наведене, заміна первісного відповідача (співвідповідача) Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» на інших відповідачів можлива лише за клопотанням позивача.

Позивач у справі клопотання про заміну ПАТ «Райффайзен банк Аваль» на інших відповідачів не заявляв, навпаки, проти задоволення клопотань ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_5 заперечував, та оскаржував відповідні ухвали суду про задоволення зазначених клопотань.

З огляду на викладене, судом першої інстанції дійшов вірного висновку, що позов у даній справі пред`явлений до неналежних відповідачів, що було підставою для відмови в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції рішення постановлене з неповним з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає не слушними, з огляду на вище досліджені матеріали справи, фактично такі доводи зводяться до суб`єктивної незгоди скаржника з прийнятим судом першої інстанції рішенням у справі та задоволенню не підлягають.

Посилання скаржника на те, що:

- АТ «Оксі Банк», ТОВ «ФК Укрфінанс груп», ОСОБА_2 станом на дату звернення до суду з позовом 26.11.2018 не були власниками спірних правовідносин та не мали жодного стосунку до вказаного виконавчого напису або кредитної заборгованості;

- відповідачами у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було вчинено права позивача;

- судовими рішеннями Одеського апеляційного суду двічі було підтверджено , що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є належним відповідачем у цій справі, а судом першої інстанції зроблено протиправні висновки, яким надано суперечливої оцінки, судова колегія вважає безпідставними з огляду на наступне.

21.07.2006р. між Акціонерним поштово-комерційним банком «Аваль» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №014/0049/81/60719 за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 182 000.00 доларів США строком до 21.07.2020 року, а позичальник зобов`язався належним чином використовувати та повернути банку суму отримуваного кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами, та виконані всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені кредитним договором. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 21.07.2006р. між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, а також договір поруки №014/049/81/60719. Але свої зобов`язання перед банком вказані особи не виконали, станом на 30.01.2018 року заборгованість позичальника за кредитним договором складає 281 212.24 дол.США, що за курсом НБУ складає 7 943 265 грн. 75 копійок.

У даній справі встановлено, що на момент ухвалення судового рішення право вимоги за договором іпотеки від 21.07.2006р. між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 , на підставі якого вчинено оскаржуваний виконавчий напис – належить ОСОБА_5 згідно договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 29.11.2019р.

З огляду на це, саме ОСОБА_5 є належним стягувачем у спірних правовідносинах, та саме до нього мав бути пред`явлений позов.

Водночас, Постановою Одеського апеляційного суду від 29.12.2020р. за апеляційною скаргою ОСОБА_1 було скасовано ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 січня 2020 року про задоволення клопотання та залучення у якості відповідача АТ «Оксі Банк», виключення з кола учасників процесу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», заяву про заміну сторони у справі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на його правонаступника АТ "Оксі Банк" передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Також, Постановою Одеського апеляційного суду від 03.05.2022р. за апеляційною скаргою ОСОБА_1 було скасовано ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 16.02.2021 року про залучення до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_5 ,як правонаступника АТ «ОксіБанк» та виключення АТ«Оксі Банк» з кола сторін по справі; заяву ОСОБА_6 про залучення до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_6 , як правонаступника АТ «Оксі Банк» передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 25.03.2024р. клопотання представника АТ «Райффайзен Банк Аваль» про заміну сторони у справі, в якому просить суд замінити ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на його правонаступника АТ "Оксі Банк" було залишено без задоволення; клопотання адвоката Акрабової О.М., представника ОСОБА_5 про залучення до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_5 , як правонаступника АТ «Оксі Банк» та виключення з кола учасників процесу АТ «Оксі Банк» було залишено без задоволення.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, чого не спростовано скаржником, а тому такі доводи підлягають залишенню без задоволення.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що судом першої інстанції допущено норм процесуального права при застосуванні ч.2 ст. 51 ЦПК України, замість ст.55 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення справи, судова колегія вважає неслушними, так як помилково трактується скаржником, та фактично є таким , що призводить до незгоди із застосованими вірно, судом першої інстанції нормами закону.

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не вжито заходів належного сповіщення позивача про час, дату та місце судового засідання, судова колегія вважає безпідставними з огляду на те, що з моменту подання позовної заяви ОСОБА_1 правова допомога супроводжувалась адвокатом Безверхим Андрієм Миколайовичем на підставі ордеру про надання правової допомоги серії ВН №1019666 від 07 грудня 2020 року(т.2 а.с.9-10) в матеріалах справи не встановлено доказів, які б свідчили про розірвання договірних відносин пов`язаних із припиненням представництва інтересів ОСОБА_1 , також апеляційний суд звертає увагу на те, що адвокат Безверхий А.М. є авторизованим учасником підсистеми «Електронний суд», який мав доступ до електронної справи та отримував сповіщення від суду першої інстанції. Крім того, судова колегія звертає увагу, що суд першої інстанції додатково сповіщував ОСОБА_1 про хід розгляду справи і сповіщав про судові засідання за допомогою додатку «Viber», що у сукупності свідчить про належне сповіщення сторони позивача про час, дату та місце судового засідання ,а такі доводи є лише припущеннями та задоволенню не підлягають.

Наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 доводи фактично зводяться до переоцінки встановлених судом обставин та незгоди з правовими висновками суду першої інстанції, однак не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду чи підтверджували наявність передбачених законом підстав для стягнення спірної суми.

Обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. 263 ЦПК України вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 ..

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а підстави для його скасування відсутні.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

В.А. Коновалова