Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №460/11575/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/11575/25 пров. № А/857/40538/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року в справі № 460/11575/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,-

суддя в 1-й інстанції – Максимчук О.О.,

час ухвалення рішення – 11 вересня 2025 року,

місце ухвалення рішення – м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення – 11 вересня 2025 року,

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року ОСОБА_2 (далі – позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просила: визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження страхового стажу позивача на рівні 34 роки 09 місяців 28 днів та призначення з 19.11.2021 року позивачу пенсії за віком із застосуванням зменшеного страхового стажу до 34 роки 09 місяців 28 днів та зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періодів трудової діяльності, викладених в її трудовій книжці від 29.01.1979 року, загальною тривалістю 43 роки 00 місяці 26 днів, включаючи роботу в період з 12.01.1979 року по 27.08.1981 року у Володимирецькій центральній районній лікарні та період роботи з 13.07.1982 року по 05.07.1991 року на Хлібозаводі №3 міста Рівне, та зобов`язати здійснити обчислення, перерахунок і виплату позивачу пенсії з 19.11.2021 року із застосуванням страхового стажу на рівні 43 роки 00 місяці 26 дні.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 12.01.1979 по 27.08.1981 та з 13.07.1982 по 19.07.1982.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком з 19.11.2021, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 12.01.1979 по 27.08.1981 та з 13.07.1982 по 19.07.1982.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відсутні підстави для обрахунку страхового стажу згідно записів трудової книжки від 29.01.1979, оскільки зазначене у ній прізвище « ОСОБА_3 » не відповідає даним, зазначеним у даним у паспорті НОМЕР_1 « ОСОБА_4 » (українською мовою) та « ОСОБА_5 » (російською мовою). Водночас, до страхового стажу Позивача зараховано період роботи у Рівненському виробничому об`єднанні хлібопекарської промисловості 13.07.1982 по 05.07.1992 на підставі архівної довідки від 29.10.2021 № А-8/01-27/21, виданої Державним архівом Рівненської області, яка долучена до заяви про призначення пенсії. Період роботи Позивача у ВАТ «Поліссяхліб» з 01.01.1998 по 31.12.2003 зараховано до страхового стажу за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Тривалість страхового стажу, Позивача визначена на підставі поданих документів та даних реєстру застрахованих осіб, становить 34 роки 9 місяців 28 днів.

Також не погодилася з ухваленим судовим рішенням позивачка та подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення адміністративного позову повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що загальний страховий стаж становить 43 р. 00 м. 27 д. Вважає, що суд першої інстанції оминув увагою зазначену обставину про зменшення відповідачем страхового стажу.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Довговоля Володимирецького району Рівненської області, є громадянкою України та з 19.11.2021 позивачу призначено пенсію за віком, що підтверджується даними з наявних у матеріалах справи паспорта громадянина України, листа відповідача від 25.06.2025 №12351-11492/А-02/8-1700/25.

Позивач 26.05.2025 звернувся до відповідача з заявою, в якій просила надати інформацію щодо розміру зарахованого страхового стажу (34 роки 10 місяців 28 днів) та в разі помилковості визначення страхового стажу здійснити з 19.11.2021 перерахунок та виплату основного розміру пенсії.

Вказана заява розглянута відповідачем, за результатами розгляду якої відповідач листом від 25.06.2025 №12351-11492/А-02/8-1700/25 повідомив, що за наслідками розгляду документів для обрахунку страхового стажу не враховано записи трудової книжки від 29.01.1979, оскільки зазначене у ній прізвище « ОСОБА_3 » не відповідає даним, зазначеним у паспорті позивача СР724041 « ОСОБА_4 » (українською мовою) та « ОСОБА_5 » (російською мовою).

Водночас, до страхового стажу позивача зараховано період робота у Рівненському виробничому об`єднанні хлібопекарської промисловості з 13.07.1982 по 05.07.1992 на підставі архівної довідки від 29.10.2021 № А-8/01-27/21, виданої Державним архівом Рівненської області, яка долучена до заяви про призначення пенсії. Період роботи у ВАТ «Поліссяхліб» з 01.01.1998 по 31.12.2003 зараховано до страхового стажу за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, для зарахування до страхового стажу періодів роботи у Володимирецькій районній лікарні та на Рівненському хлібозаводі №3, необхідно надати підтверджуючі документи, визначені пунктом 3 Порядку №637.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, а тому у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є дії відповідача щодо обмеження страхового стажу позивача на рівні 34 роки 09 місяців 28 днів та призначення з 19.11.2021 року позивачу пенсії за віком із застосуванням зменшеного страхового стажу до 34 роки 09 місяців 28 днів та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періодів трудової діяльності, викладених в її трудовій книжці від 29.01.1979 року, загальною тривалістю 43 роки 00 місяці 26 днів, включаючи роботу в період з 12,01,1979 року по 27.08.1981 року у Володимирецькій центральній районній лікарні та період роботи з 13.07.1982 року по 05.07.1991 року на Хлібозаводі №3 міста Рівне, та зобов`язати здійснити обчислення, перерахунок і виплату позивачу пенсії з 19.11.2021 року із застосуванням страхового стажу на рівні 43 роки 00 місяці 26 дні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01.01.2004 додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків;

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Як встановлено апеляційним судом з наявного в матеріалах справи розрахунку стажу ОСОБА_1 за формою РС-право, до страхового стажу позивачки зараховані наступні періоди:01.09.1981 року – 19.07.1982 року, 20.07.1982 року – 05.07.1992 року, 01.01.1998 року – 31.12.2003 року, 01.01.2004 року – 31.12.2021 року, 01.01.2022 року – 31.01.2022 року.

За такого розрахунку стаж позивачки становить 34 роки 10 місяців 28 днів. Водночас на переконання ОСОБА_1 її трудова участь тривала з 12.01.1979 по 31.01.2022 року, загальною тривалістю 43 роки 00 місяців 27 днів.

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача від 29.01.1979 слідує, що 12.01.1979 позивач була прийнята на посаду санітарки швидкої допомоги Володимирецької центральної районної лікарні (запис №1). 27.08.1981 позивач відповідно до запису №3 звільнена з займаної посади.

Період роботи позивача у Володимирецькій центральній районній лікарні також підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою КНП "Володимирецька багатопрофільна лікарня" від 19.10.2021 №1427/01-20/21.

Тобто, згідно із записами трудової книжки та довідки від 19.10.2021 №1427/01-20/21, позивач в період з 12.01.1979 по 27.08.1981 працювала санітаркою у Володимирецькій центральній районній лікарні.

Суд враховує, що записи в трудовій книжці про роботу позивача та звільнення (записи №1, №3) в період з 12.01.1979 по 27.08.1981 містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посаду, на якій працювала позивач, та відбиток печатки установи про прийом та звільнення. Записи про зазначений період роботи не містять жодних підтирань, закреслень, виправлень.

Відтак на переконання колегії суддів, відповідач при розгляді документів позивача протиправно не врахував до її страхового стажу період роботи з 12.01.1979 по 27.08.1981 у Володимирецькій ЦРЛ, оскільки факт роботи позивача в цій установі підтверджується записами в її трудовій книжці та уточнюючою довідкою від 19.10.2021 №1427/01-20/21, виданою КНП "Володимирецька багатопрофільна лікарня".

Згідно записів трудової книжки позивач в період з 13.07.1982 по 05.07.1991 працювала в Рівненському виробничому об`єднанні хлібопекарної промисловості (записи №6-7), що також підтверджується наявними в матеріалах справи архівними довідками від 29.10.2021 №А-8/01-27/21, від 06.06.2025 №1979/04-02 з посиланням на відповідні накази.

Також як вбачається з архівної довідки від 29.10.2021 №А-8/01-27/21 та від 06.06.2025 №1979/04-02, відповідно до наказу від 13 липня 1982 року №98 по Рівненському виробничому об`єднанню хлібопекарської промисловості, ОСОБА_6 була прийнята на роботу укладальником перевізником хліба на хлібозавод №2 з 13 липня 1982 року.

Відповідно до наказу від 05 липня 1991 року №58 по Рівненському виробничому об`єднанню хлібопекарської промисловості, ОСОБА_1 , контролер укладальника хлібозаводу №2, була звільнена з роботи по переводу на хлібозавод №3 згідно п.5 ст.36 КЗпП УРСР з 05 липня 1991 року.

Зазначені відомості цілком узгоджуються із записами трудової книжки ОСОБА_1 .

Водночас за даними довідки ТДВ «Поліссяхліб» від 03.07.2025 року №127д, Рівненський хлібозавод № 3 перейменовано у ВАТ«Поліссяхліб» (Розпорядження 423-р Рівненського міськвиконкому від 20.03.1997 р.).

ВАТ «Поліссяхліб» перейменовано у ПАТ «Поліссяхліб» (Протокол № 15 загальних зборів акціонерів від 17.11.2011 р.).

ПАТ «Поліссяхліб» реорганізовано у ТДВ «Поліссяхліб шляхом перетворення (Протокол № 01 загальних зборів акціонерів від 20.04.2017 р., Протокол № 03-11/2011 загальних зборів учасників (засновників) ТДВ «Поліссяхліб” від 03.11.2017 р.),

ТДВ «Поліссяхліб” є правонаступником ПАТ «Поліссяхліб» (ВАТ «Поліссяхліб», Рівненського хлібозаводу № 3) відповідно до Статуту ТДВ “Поліссяхліб”.

Як встановлено з довідки ТДВ «Поліссяхліб” ОСОБА_1 працювала на посаді: укладальника ІІ розряду по переводу з 05.07.1991 (нак.№80 від 05.07.1991), переведена на посаду тістовода IV розряду 15.11.1991 (нак.№144 від 15.11.1991), переведена на посаду машиніста ТРМ 01.02.2000 року (нак.№1 від 01.02.2000), переведена на посаду тістороба IV розряду 01.01.2001 року (нак.№1 від 02.01.2021).

ОСОБА_1 звільнена з роботи 31.01.2022 року (наказ №20 від 28.01.2022 року).

Колегія апеляційного суду зауважу, що усі вищезазначені періоди трудової участі позивачки узгоджуються з відомостями трудової книжки останньої.

Отже в період з 13.07.1982 по 31.01.2022 року позивачка безперервно працювала в Рівненському виробничому об`єднанню хлібопекарської промисловості, Рівненському хлібозаводі № 3, ВАТ «Поліссяхліб», ПАТ «Поліссяхліб», ТДВ «Поліссяхліб», однак період з 06.07.1992 по 31.12.1997 безпідставно не зарахований до страхового стажу позивачки.

Апеляційний суд підкреслює, що доводи позовної заяви містили відповідні аргументи про наявність більше 42 років страхового стажу, однак такі не враховані місцевим судом.

Колегія суддів зауважує, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути внаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Кодексом.

Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року в справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (пункти 6.56-6.58), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21, пункт 9.58)).

Відтак на переконання колегії апеляційного суду, до страхового стажу ОСОБА_1 підлягають зарахуванню періоди її роботи з 12.01.1979 по 27.08.1981 та з 06.07.1992 по 31.12.1997, які протиправно не враховані пенсійним органом.

Водночас оскільки страховий стаж обчислюється саме територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону, відтак апеляційний суд вважає належним та достатнім способом захисту прав позивачки зобов`язати відповідача зарахувати вищенаведений період до страхового стажу ОСОБА_1 .

Щодо доводів ГУ ПФУ в Рівненській області про невідповідності написання прізвища позивачки в трудовій книжці, колегія суддів наголошує, що ОСОБА_1 долучила відповідні уточнюючі довідки, відтак неврахування періодів, які підтверджується належними доказами, є протиправним.

Водночас період з 13.07.1982 по 18.07.1982 повторному зарахуванню не підлягає, позаяк вже врахований пенсійним органом до страхового стажу та не може бути зарахований подвійно.

Також колегія суддів не погоджується з визначеною окружним судом датою перерахунку, оскільки перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 Закону № 1058-IV, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Оскільки позивачка звернулася із заявою від 26.05.2025 року (зареєстровано 28.05.2025 року за №11492/А-1700-25), тобто після 15 числа місяця, відтак перерахунок пенсії необхідно здійснити з 01 червня 2025 року. Зазначене також узгоджується із строками звернення до адміністративного суду. Пасивна поведінка позивачки щодо нез`ясування кількості зарахованого страхового стажу, не зумовлює підстави для перерахунку пенсії з 19.11.2021 року.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через порушення норм матеріального права підлягає скасуванню в частині періоду зарахування страхового стажу та дати проведення перерахунку пенсії, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, враховуючи задоволення апеляційної скарги та позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст.308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року в справі № 460/11575/25 скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01 червня 2025 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 12.01.1979 року по 27.08.1981 року та з 06.07.1992 року по 31.12.1997 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень, за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець

судді С. М. Кузьмич

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 30 липня 2026 року.