Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №705/1798/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/1798/26

3/705/884/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026 м.Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Єщенко О.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділу поліцейської діяльності № 2 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , військовослужбовця,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 11.03.2026 серії ЕПР1 № 612292 ОСОБА_1 11.03.2026 о 14 год. 30 хв. в м. Умань по вулиці Тепличній керував транспортним засобом Renault Clio, д.н.з. НОМЕР_1 , із явними ознаками наркотичного сп`яніння, оскільки була блідість шкіри, зіниці, які не реагували на світло, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудній камері відео реєстратора № 2463.2464.10, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За вх. № 16423 від 17.06.2026 від адвоката Сікори В.Є., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшло клопотання про визнання направлення на медичний огляд та пов`язаних з ним доказів недопустимими, у якому зазначено, що виходячи зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 612292 від 11.03.2026 та інших матеріалів справи, направлення ОСОБА_1 на медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння було оформлено з істотним порушенням вимог ст. 266 КУпАП, Порядку № 1103 та Інструкції №1452/735, що ставить під обґрунтований сумнів допустимість такого направлення та складених на його підставі доказів.

Також обставини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 мають істотне значення для правильного встановлення причин та мотивів подальших дій працівників поліції, які зрештою призвели до складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. З відеозаписів вбачається, що причиною зупинки була перевірка наявності страхового полісу транспортного засобу та огляд автомобіля та осіб, які у ньому знаходилися, з метою виявлення заборонених речовин.

Протокол складений за відмову водія від проходження від медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, проте працівниками поліції взагалі не було озвучено ознаки наркотичного сп`яніння у водія.

За таких обставин матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що на момент висунення вимоги про проходження огляду у працівників поліції існували передбачені законом підстави для направлення ОСОБА_1 на медичний огляд. Оскільки обов`язковою передумовою застосування процедури, передбаченої ст. 266 КУпАП, є наявність належним чином встановлених ознак сп`яніння, відсутність таких ознак виключає виникнення у поліцейського повноваження вимагати проходження відповідного огляду. За відсутності законних підстав для пред`явлення такої вимоги відмова особи від її виконання не може утворювати об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За вх. № 16983 від 23.06.2026 від адвоката Сікори В.Є. надійшло клопотання про закриття провадження у справі, обґрунтоване тим, що відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП та п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння (наказ МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015) обов`язковою передумовою направлення водія на медичний огляд є наявність у поліцейського об`єктивно встановлених ознак відповідного виду сп`яніння. Такі ознаки повинні бути безпосередньо виявлені працівником поліції, повідомлені особі та покладені в основу рішення про направлення на огляд. Матеріали справи свідчать про відсутність належних та достатніх підстав для направлення ОСОБА_1 на медичний огляд з огляду на недоведеність та формальність зазначення ознак сп`яніння. У направленні на огляд та протоколі про адміністративне правопорушення поліцейські зазначили такі ознаки наркотичного сп`яніння: розширені зіниці, які не реагують на світло, блідість шкірного покриву, порушення мови та сповільнена реакція. Разом з тим, відеозаписи з нагрудних камер повністю спростовують факт належного встановлення цих ознак, працівниками поліції взагалі не проводилася перевірка реакції зіниць на світло. З відеозаписів не вбачається жодних очевидних проявів порушення мовлення, ОСОБА_1 орієнтувався в обстановці, підтримував логічний та послідовний діалог, надавав відповіді на поставлені запитання та виконував вказівки поліцейських без порушень координації рухів. Зазначення ознак, які фактично не перевірялися та не фіксувалися належним чином, ставить під сумнів обґрунтованість направлення на огляд. Також працівниками поліції не були прийняті до уваги пояснення ОСОБА_1 про те, що він після отримання важких травм проходить лікування та приймає препарати, які містять наркотичні засоби. Працівники поліції повністю проігнорували цю інформацію, вони не з`ясували, які саме препарати він приймає, не перевірили наявність медичних документів та не оцінили, чи можуть наслідки травмування та дії знеболювальних препаратів (уповільнений темп мовлення, втома, фізичний дискомфорт) впливати на його зовнішній вигляд. Прийняття рішення про направлення на огляд без оцінки цих ключових медичних обставин є незаконним. Сам факт виявлення у транспортному засобі будь-яких предметів не входить до вичерпного переліку ознак наркотичного сп`яніння, визначених Інструкцією № 1452/735, не може підміняти собою встановлення клінічних ознак стану особи. За відсутності законних підстав для пред`явлення такої вимоги, відмова особи від її виконання не може утворювати об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім суто процедурних порушень, матеріали справи містять беззаперечні докази попередньо сформованої, упередженої позиції працівників поліції щодо складання протоколу на водія будь-якою ціною.

Згідно з імперативним приписом п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження підлягає закриттю у разі відсутності події або складу адміністративного правопорушення. У даній справі відсутній саме склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь.

З огляду на встановлені та доведені вище обставини, а саме: неперевіреність та недоведеність зазначених у матеріалах справи ознак наркотичного сп`яніння; незаконне проведення пошукових (обшукових) дій, що вийшли за межі поверхневої перевірки; ігнорування медичних документів ветерана війни та наявність об`єктивного лікарського пояснення його стану; відверту упередженість працівників поліції та грубе порушення порядку направлення на медичний огляд; матеріали справи містять істотні суперечності та викликають обґрунтовані сумніви щодо достатності доказової бази для притягнення особи до відповідальності. У діях ОСОБА_1 повністю відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Недоведеність об`єктивної сторони правопорушення та визнання доказів недопустимими є безумовною та імперативною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Таким чином, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 відмовився саме від законно пред`явленої вимоги про проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. За відсутності законної вимоги про проходження огляду відсутня обов`язкова ознака об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому провадження у справі підлягає закриттю.

У судове засідання ОСОБА_1 та його захисник Сікора В.Є. не з`явилися, від адвоката Сікори В.Є. надійшла заява, в якій вона просила судове засідання проводити без її та ОСОБА_1 участі та врахувати доводи сторони захисту, викладені у клопотанні про закриття провадження.

Дослідивши матеріали справи, доходжу таких висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За змістом статей 251, 256 КУпАП обов`язок щодо належного оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та збирання доказів покладений на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності тощо.

Порядок зупинення транспортного засобами працівниками поліції врегульовано ст. 35 Закону України « Про національну поліцію».

Відповідно до ст. 35 вищезазначеного Закону поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених. Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Перелік підстав для зупинки транспортного засобу наведений у ст. 35 Закону, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Як убачається із наданого відеозапису з місця події, водію ОСОБА_1 причиною зупинки його автомобіля було зазначено необхідність поверхневого огляду, оскільки на думку працівників поліції у автомобілі можуть знаходитися наркотичні засобі, обіг яких заборонений. На цій підставі одразу ж після зупинки працівники поліції почали проводити поверхневий огляд автомобіля з середини.

У ході проведення поверхневого огляду водію було поставлене питання, чи вживає він наркотичні засоби, на що він відповів, що не вживає, проте після отриманих важких поранень він проходить лікування та приймає медичні препарати, які можуть містити наркотичні засоби. Препарати йому визначені за рецептом лікаря психіатра, з метою стабілізації його стану. Вказані препарати він купує за рецептом лікаря.

Тобто, при зупинці автомобіля водію ОСОБА_1 не було зазначену жодну із підстав для зупинки автомобіля, перелічених у ст. 35 Закону України «Про національну поліцію».

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 жовтня 2019 року у справі № 161/7068/16-а, поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

За відсутності у поліцейського підстав для зупинки автомобіля така зупинка є порушенням законних прав громадян на свободу пересування.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом диспозиції ст. 130 КУпАП склад даного адміністративного правопорушення утворюється із сукупності фактів, одним з обов`язкових елементів яких є відмова особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження запропонованого йому огляду на стан сп`яніння.

Як убачається із наданого відеозапису, працівником поліції ОСОБА_1 було запропоновано проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння після того, які він повідомив, що вживає медичні препарати, які можуть містити наркотичні засоби, при цьому поліцейським не було озвучено жодної ознаки наркотичного сп`яніння.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння визначається ст. 266 КУпАП.

Відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура направлення поліцейськими водія для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння визначена Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103.

Згідно з п. 6, п. 13, п. 14 вказаної постанови водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Крім цього, слід зазначити, що проходження огляду в медичному закладі пропонується поліцейським не лише усно, а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров`я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення тощо. І лише у разі, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров`я, тільки тоді поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення.

З долученого до матеріалів справи відеозапису не вбачається, щоб поліцейський вручав ОСОБА_1 письмове направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я, відсутні відомості про таке вручення або відмову від отримання направлення і в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП та п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі – Інструкція № 1452/735), обов`язковою передумовою направлення водія на медичний огляд є наявність у поліцейського об`єктивно встановлених ознак відповідного виду сп`яніння. Такі ознаки повинні бути безпосередньо виявлені працівником поліції, повідомлені особі та покладені в основу рішення про направлення на огляд.

Згідно з Розділом 1 п. 2. Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

У п. 4 Розділу 1 Інструкції № 1452/735 вказано, що ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Зі змісту направлення на огляд та протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що працівниками поліції було зазначено такі ознаки наркотичного сп`яніння: розширені зіниці, які не реагують на світло, блідість шкірного покриву – і в направленні, і у протоколі; поведінка, що не відповідає дійсності, - у направленні, порушення мови - у протоколі. Разом з тим відеозаписи не містять підтвердження належного встановлення зазначених ознак. Зокрема, працівниками поліції взагалі не проводилася перевірка реакції зіниць на світло. Встановлення ознаки «зіниці, які не реагують на світло» об`єктивно потребує перевірки реакції зіниць на джерело світла та оцінки відповідної реакції. Жодної такої перевірки проведено не було. За таких обставин зазначення відповідної ознаки у направленні та протоколі не підтверджується зафіксованими на відеозаписах діями працівників поліції щодо її перевірки.

Також із наданого відеозапису вбачається, що працівником поліції взагалі не було озвучено жодної із ознак наркотичного сп`яніння у водія ОСОБА_1 , які б давали йому право вимагати від особи пройти відповідний огляд.

Крім того, після повідомлення ОСОБА_1 про те, що він вживає медичні сильної дії знеболюючі препарати, які можуть містити наркотичні засоби, виписані за рецептом лікаря, працівником поліції не було перевірено назву таких препаратів, не з`ясовано, чи їх вживання особою дозволяє керувати транспортним засобом.

Саме про ознаки наркотичного сп`яніння було зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення та в Акті огляду на стан сп`яніння, водночас із відеозапису також чітко видно, що працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що протокол відносно нього було складено за керування транспортним засобом під дією лікарських препаратів.

Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог статті 266 КУпАП, вважається недійсним.

Сукупність вимог наведених вище нормативно-правових актів дає підстави стверджувати те, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння, підлягає доведенню: факт керування особою транспортним засобом, законність зупинки транспортного засобу, наявність ознак сп`яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду. Відмова особи від проходження огляду на стан сп`яніння повинна бути чіткою, зрозумілою, такою, яка не викликає сумнівів чи неоднозначного її тлумачення, та яка не залежить від будь-яких зовнішніх факторів, у тому числі і дій чи намірів інших осіб.

Огляду підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, визначеними МОЗ і МВС України. Окрім того, обов`язковим є доведення підстав для такого огляду особи.

Більш того, описані в Інструкції ознаки наркотичного чи іншого сп`яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними.

Також відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують, з-поміж іншого, транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані, зокрема, наркотичного, сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами.

Однак на відеозаписі не зафіксовано, що у зв`язку з виявленими ознаками наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 було повідомлено, що він підлягає відстороненню від керування транспортним засобом.

У рішенні ЄСПЛ від 05 лютого 2008 року у справі «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.

Частина 2 ст. 251 КУпАП встановлює, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 4.2 рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Дослідивши всі наявні докази в їх сукупності, слід констатувати: підставою зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 був поверхневий огляд на наявність заборонених речовин, законність такої зупинки належними та допустимими доказами не підтверджена; будь-яких ознак наркотичного сп`яніння, як то передбачено ст. 266 КУпАП та вищезазначеною Інструкцією, перед пропонуванням пройти особі огляд на стан сп`яніння виявлено та озвучено не було, тобто, були відсутні підстави пропонувати особі пройти огляд; протокол та направлення на медичний огляд містять розбіжності щодо виявлених ознак наркотичного сп`яніння; на відео відсутні відомості про повідомлення водія щодо відсторонення від подальшого керування транспортним засобом.

Наведені факти свідчать про неналежність та недопустимість доказів у справі, які не тільки не підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню в рамках даної справи, зокрема стосовно обставин вчинення особою діяння, що ставиться їй у провину, але і оформлені у такий спосіб, який викликає сумніви щодо об`єктивності і повноти дій уповноваженої посадової особи під час складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, які могли нести формальний характер з метою притягнення водія до адміністративної відповідальності.

Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП, і який є підставою для подальшого провадження у справі.

Однак сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Поняття адміністративного правопорушення розкривається шляхом визначення його основних характеристик (склад правопорушення): об`єкт правопорушення, об`єктивна сторона, суб`єкт правопорушення, суб`єктивна сторона.

Об`єктивна сторона даного правопорушення полягає у діяннях, направлених на ухилення особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

З урахуванням вищезазначеного в сукупності, належних, допустимих та достатніх доказів наявності в діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони складу правопорушення не надано, що, як наслідок, має відсутність всього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

При цьому суд усвідомлює суспільну небезпеку правопорушень на транспорті, особливо із керуванням транспортними засобами водіями у стані сп`яніння, необхідність невідворотності покарання порушників та створення умов, які би перешкоджали розповсюдженню таких правопорушень.

Проте необхідність дотримання вимог статті 62 Конституції України (неможливість обґрунтовувати обвинувачення припущеннями, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь), вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (щодо забезпечення прав обвинувачених) та застосування основних принципів та європейських стандартів щодо рівня доказового забезпечення («поза розумним сумнівом») надають підстави для такого висновку за результатами розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 247, 251, 284, 287 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.І.Єщенко