Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №711/7494/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7494/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Кондрацької Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Мелещенко О.В.,

розглянувши у судовому засіданні у залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 24 січня 2024 року між позивачем - ОСОБА_1 , та відповідачкою - ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що складено актовий запис №32.

Також, позивач вказує, що після реєстрації шлюбу вони з відповідачкою проживали однією сім?єю, однак згодом між ними виникли суттєві розбіжності щодо сімейного життя, ведення спільного побуту та взаєморозуміння. Унаслідок тривалих конфліктів, втрати взаємної поваги, довіри та взаємної підтримки подружні відносини фактично припинилися. На теперішній час сім?я фактично розпалася. Сторони не підтримують подружніх відносин, не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету та не проживають як чоловік і дружина, незважаючи на реєстрацію місця проживання за однією адресою. Примирення між ними є неможливим, оскільки взаєморозуміння та сімейні стосунки остаточно втрачені, а намірів щодо їх відновлення жоден із сторін не має. За таких обставин позивач вважає, що подальше збереження шлюбу суперечить його інтересам, не відповідає фактичним сімейним відносинам сторін та не має правового, морального чи соціального підґрунтя. Вважає, що шлюб існує виключно формально.

Від шлюбу спільних дітей сторони не мають. Спір щодо визначення місця проживання дітей, їх утримання чи участі у вихованні між сторонами відсутній. На даний час між сторонами не досягнуто домовленості щодо добровільного поділу спільного сумісного майна подружжя.

На переконання позивача, вжиття заходів щодо примирення подружжя у даному випадку є недоцільним.

Ухвалою суду від 16.07.2026 позовну заяву залишено без руху. 20.07.2026р. на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою суд від 21.07.2026 прийнято та відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання позивач не з`явився, до початку подав до суду заяву, у якій просив розгляд справи здійснювати без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, також звернулася до суду із заявою про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнала та не заперечувала щодо розірвання шлюбу. Після розірвання шлюбу просила залишити їй шлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».

Враховуючи думку позивача та відповідача, дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

У судовому засіданні встановлено, що 24 січня 2024 року сторони зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що складено актовий запис №32, що підтверджується даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 та свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданих кожному із подружжя 24.01.2024.

Від шлюбу сторони дітей не мають. Майновий спір на час розгляду справи між сторонами відсутній.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За приписами ч. 3 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року, «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

З`ясувавши обставини справи, суд вважає, що шлюб між сторонами носить формальний характер, сімейних відносин сторони не підтримують протягом тривалого часу, вони не пов`язані спільним побутом та бюджетом, взаємні почуття між ними втрачені і примирення між сторонами неможливе, а тому, на думку суду, подальше перебування їх у шлюбі буде шкодити їхнім інтересам.

Частиною третьою статті 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 СК України). Частиною 2 ст. 112 СК України встановлено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Статтею 113 СК України передбачено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Отже, позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають до задоволення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 24, 56, 105, 110, 112, 113 СК України, ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 259, 265, 268, 273, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_4 ), зареєстрований 24.01.2024 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №32, - розірвати.

Після розірвання шлюбу відповідачці ОСОБА_2 залишити шлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 30.07.2026.

Головуючий: Н. М. Кондрацька