Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №140/887/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/887/25 пров. № А/857/27885/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Кушнір В.О., Шевчук С.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року (судді Волдінера Ф.А., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Луцьк) у справі №140/887/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП», звернулося з адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000410/2 від 18.12.2024.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року задоволено позов повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Волинська митниця подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу позивач не подав.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 311 КАС України розгляд справи призначено в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 01.08.2024 між ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» укладено договір купівлі-продажу з компанією ESS-FOOD A/S, згідно якого продавець продає, а покупець купує м`ясні продукти та продукти птиці в асортименті, що обумовлено кількістю, цінами та умовами поставки вказаними окремо в інвойсах та можливих додатках до договору, які є невід`ємною частиною цього договору та завіряються печатками та підписами сторін.

З метою митного оформлення імпортованого товару 16.12.2024 декларант ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» подав до Волинської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер №24UA205140079293U6.

До митної декларації для підтвердження митної вартості додано: сертифікат якості №б/н від 12.12.2024; пакувальний лист від 12.12.2024; рахунок-проформа №3900397510 від 17.09.2024; рахунок-фактуру (комерційний інвойс) №3900406913 від 12.12.2024; міжнародну автотранспортну накладну (CMR) №00001066 від 12.12.2024; міжнародний ветеринарний сертифікат №335/2024/6733 від 12.12.2024; платіжний документ, що стосується товару №336 від 10.12.2024 у сумі 10553,43 євро; рахунок на оплату за транспортно-експедиційні послуги №1740/2024 від 16.12.2024; Довідка, що підтверджує вартість перевезення №1740 від 16.12.2024; висновок ДЗІ від 11.09.2024 №3-1/1200; зовнішньо-економічний контракт №01/08/2024 від 01.08.2024 (з позначкою «m» як такий, що вже надавався митному органу); Додаток №1 від 03.09.2024 до контракту №01/08/2024 від 01.08.2024; Договір-заявка про перевезення №1740 від 09.12.2024; Договір про перевезення №19012024 від 19.01.2024; Договір перевезення №1740 від 09.12.2024; Декларація-інвойс №3900406913 від 12.12.2024; відомості бухгалтерського обліку по рахунку 3712 по Контракту №01/08/2024 від 01.08.2024 (ОСВ та картка рахунку); лист №1740 від 16.12.2024 про залучення перевізника на виконання договору перевезення; роздруківки з електронної пошти щодо підтвердження завантаження товару та його готовності; фото; декларація країни відправлення №24SE0000IUZKLJ4RB6 від 12.12.2024.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, в електронному повідомленні декларанту митницею запропоновано подати такі документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, 4) транспортні (перевізні) документи, 5) банківський платіжний документ, 6) якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 18.12.2024 №UA205140/2024/000410/2.

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності: - умови поставки FCA передбачають, що на покупця покладені обов`язки з оплати завантаження товару на транспорт перевізника, перевезення, страхування. Відповідно довідки про транспортні витрати №1740 від 16.12.2024 заявлена вартість транспортних витрат, інформації про вартість завантажувально-розвантажувальних робіт не надано. В графі 21, 22 ДМВ вартість таких витрат не зазначена. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості;- Прайс-лист товару б/н від 28.08.2024 є пропозицією експортера ESS-FOOD A/S, інформацію від виробника KLS Ugglarps AB, SE не надано. Відповідно до VII статті ГАТТ прайс-лист повинен бути виданий виробником товару для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу;- Висновок ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ №3-1/1200 від 11.09.2024 не стосується партії оцінюваного товару. Наявна у висновку інформація з відкритих джерел /посилання/не надана. У зв`язку з низькою якістю наданого документа перевірити актуальність даних посилань неможливо; - Числове значення, зазначене в митній декларації країни відправлення №24SE0000IUZKLJ4RB6 від 12.12.2024 – 167853,06 не відповідає вартості товару, зазначеній в рахунку-фактури № 3900406913 від 12.12.2024 – 14338,940 Євро. Банківський платіжний документ №336 від 10.12.2024 відповідно гр.70 містить посилання на контракт 01/08/2024 від 01.08.2024, що не ідентифікується з оцінюваною партією товару.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість основним методом самостійно.

Згідно із статтею 54 МК України митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містять розбіжності позивачу запропоновано згідно статей 53, 54 МК України в 10-ти денний термін надати додаткові документи.

Додатково декларантом подано лист від 27.08.2024 №б/н про відсутність додаткових документів та не врахування 10-ти денного терміну.

За умови надання, згідно із частиною третьою статті 53 МК України документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню (в тому числі складових митної вартості) і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, також, вимогами частини шостої статті 54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (статті 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСУР, митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: на рівні 1,25 дол. США/кг (1,1342 євро/кг) за МД № UA2051402/2024/043635 від 09.07.2024, за МД №UA205140/2024/071630 від 13.11.2024.

Одночасно із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/003481.

Позивач, не погоджуючись із рішенням, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митне оформлення за правилами регулювання положень частини 1 статті 248 Митним кодексом України (далі – МК України) розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України).

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як визначено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Колегія суддів відповідно до матеріалів справи встановила, що митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною договору.

Апеляційний суд аналізуючи апеляційні вимоги та підстави прийняття оскаржуваного рішення враховує, що на підтвердження обґрунтованості заявленої у МД №24UA205140079293U6 митної вартості товарів та обраного методу її визначення разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: сертифікат якості №б/н від 12.12.2024; пакувальний лист від 12.12.2024; рахунок-проформа №3900397510 від 17.09.2024; рахунок-фактуру (комерційний інвойс) №3900406913 від 12.12.2024; міжнародну автотранспортну накладну (CMR) №00001066 від 12.12.2024; міжнародний ветеринарний сертифікат №335/2024/6733 від 12.12.2024; платіжний документ, що стосується товару №336 від 10.12.2024 у сумі 10553,43 євро; рахунок на оплату за транспортно-експедиційні послуги №1740/2024 від 16.12.2024; Довідка, що підтверджує вартість перевезення №1740 від 16.12.2024; висновок ДЗІ від 11.09.2024 №3-1/1200; зовнішньо-економічний контракт №01/08/2024 від 01.08.2024 (з позначкою «m» як такий, що вже надавався митному органу); Додаток №1 від 03.09.2024 до контракту №01/08/2024 від 01.08.2024; Договір-заявка про перевезення №1740 від 09.12.2024; Договір про перевезення №19012024 від 19.01.2024; Договір перевезення №1740 від 09.12.2024; Декларація-інвойс №3900406913 від 12.12.2024; відомості бухгалтерського обліку по рахунку 3712 по Контракту №01/08/2024 від 01.08.2024 (ОСВ та картка рахунку); лист №1740 від 16.12.2024 про залучення перевізника на виконання договору перевезення; роздруківки з електронної пошти щодо підтвердження завантаження товару та його готовності; фото; декларація країни відправлення №24SE0000IUZKLJ4RB6 від 12.12.2024.

Наявність зазначених документів на момент оформлення митної вартості товару за митною декларацією №24UA205140079293U6 підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації, у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/003481.

Наведені вище документи підтверджували заявлену декларантом митну вартість ітовару і не мали жодних розбіжностей.

Незважаючи на відсутність будь-яких розбіжностей у поданих документах митним органом було сформовано повідомлення декларанту, в якому вимагались додаткові документи, для підтвердження митної вартості керуючись ст. ст.53, 54 Митного кодексу України, а саме: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (договір на перевезення, документально підтвердити витрати на навантаження); якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару (сировини). Хоч декларантом були надані усі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Щодо розбіжності, яку відповідач-апелянт зазначив в оскаржуваному рішенні, а саме: «Щодо того, що умови поставки FCA передбачають, що на покупця покладені обов`язки з оплати завантаження товару на транспорт перевізника, перевезення, страхування. Відповідно довідки про транспортні витрати №1740 від 16.12.2024 заявлена вартість транспортних витрат, інформації про вартість завантажувально-розвантажувальних робіт не надано. В графі 21, 22 ДМВ вартість таких витрат не зазначена. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості», суд зазначає таке.

Так, відповідно до положень 2.1 Договору купівлі-продажу №01/08/2024 від 01.08.2024, Продавець відвантажує товар в строк 2 (двох) календарних днів від дати отримання Продавцем коштів на поточних рахунок. Поставка Товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс 2020» на умовах вказаних в інвойсі на кожне окреме завантаження товару.

Відповідно до рахунку-проформи № 3900397510 від 17.09.2024 (підтвердження замовлення товару), умови поставки визначені сторонами - FCA Seafrigo Astorp. Те саме передбачено і рахунком-фактурою (комерційний інвойс) № 3900406913 від 12.12.2024.

Умови поставки FCA або Франко-перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Вибір місця постачання вплине на зобов`язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці: якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження; якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. Зі змісту зазначеного терміну вбачається, що базис поставки на умовах FCA покладає зобов`язання по завантаженню на продавця. Відповідальність знімається з відправника вантажу в той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики щодо транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності та мита має здійснити та сплатити продавець, а витрати на імпортне оформлення залишаються на покупці. Ризики переходять від продавця до покупця після розміщення вантажу у транспорті, що належить перевізнику, або після передачі товару на місце завантаження транспорту перевізника.

Відповідно до пункту 2.4, пункту 2.5 Контракту № 01/08/2024 від 01.08.2024, Продавець зобов`язаний за власні кошти та на власний ризик здійснити всі передбачені та необхідні процедури по завантаженню Товару на транспортні засоби в місці відправлення та по митному оформленню експорту товару, його транзиту через треті країни до митного кордону України через треті країни. Продавець зобов`язується за власний рахунок здійснити страхування Товару на користь Покупця від всіх ризиків на суму не менше вартості товару.

Додатком № 1 від 03.09.2024 до Контракту №01/08/2024 від 01.08.2024, Сторони домовились викласти пункт 5.5 Контракту в наступній редакції: «у вартість товару включається вартість упаковки, маркування, вартість тари, палет, навантаження і сертифікату походження. Витрати, пов`язані із виконанням цього договору розподіляються між Сторонами відповідно до правил «Інкотермс 2020», та страхування товару, що передбачено пунктом 2.5 Контракту.

Як вбачається із документів, наданих до митного оформлення товару (контракт ЗЕД, інвойс, пакувальний лист, сертифікат якості, міжнародний ветеринарний сертифікат, CMR), умови поставки FCA Seafrigo Astorp, тобто Продавцем визначено місце завантаження – логістичний комплекс (холодильник), що відповідно кореспондується із місцем завантаження товару, зазначеному у: Договорі-заявці на перевезення; декларації країни відправлення та в міжнародному ветеринарному сертифікаті, що згідно умов FCA «Інкотермс-2020» покладає обов`язок із завантаження товару на Продавця та відповідає положенням пункту 2.4, пункту 5.5 Контракту № 01/08/2024 від 01.08.2024 та його Додатку № 1 від 03.09.2024.

Як вже зазначалось судом, згідно п.2.4-п. 2.5 Контракту № 01/08/2024 від 01.08.2024, Продавець за власні кошти здійснює навантаження товару на транспортні засоби в місці відправлення та страхування товару. Як вбачається із п. 5.5 в редакції Додатку №1 від 03.09.2024 до Контракту № 01/08/2024, у вартість товару включається вартість упаковки, маркування, вартість тари, палет, навантаження товару, сертифікату походження, а також страхування товару.

Отже, у вартість товару згідно інвойсу включено навантаження товару у місці завантаження товару – логістичний холодильний комплекс Seafrigo Astorp, що відповідає умовам поставки, зазначеним в комерційному інвойсі № 3900406913 від 12.12.2024. Крім того, у вартість товару включено і його страхування.

Суд звертає увагу, що в декларації митної вартості, поданої разом із МД №24UA205140079293U6 включено транспортні витрати до митного кордону України, що відповідає зазначеному в рахунку-фактурі на сплату за перевезення № 1740/2024 від 16.12.2024 та довідці про вартість перевезення №1740 від 16.12.2024.

Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.

Митна вартість розрахована декларантом з урахуванням транспортних витрат за відповідним маршрутом згідно заявки на перевезення до митного кордону Україна, що відображено у декларації митної вартості, що подавалась до митного оформлення разом з МД №24UA205140079293U6.

Оскільки за умовами поставки, які визначені сторонами, вартість навантажувальних робіт, страхування товару покладено на продавця та включено у ціну товару, декларантом до декларації митної вартості вносились відомості лише щодо транспортних витрат.

Відповідач-апелянт також у рішенні про коригування митної вартості зазначає, що «Прайс-лист товару б/н від 28.08.2024 є пропозицією експортера ESS-FOOD A/S, інформацію від виробника KLS Ugglarps AB, SE не надано. Відповідно до VII статті ГАТТ прайс-лист повинен бути виданий виробником товару для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу», які колегія суддів відхиляє з урахуванням наступного.

Як вбачається із документів, поданих до митного оформлення, за Контрактом №01/08/2024 від 01.08.2024 р. продавцем Товару є саме «ESS-FOOD A/S», Данія.

Прайс-лист виданий вищенаведеною компанією Продавцем (експортером), з яким декларант уклав зазначений вище зовнішньоекономічний договір. Тобто, виробник товару є іншим, ніж безпосередній продавець (постачальник) товару, який формує вартість товару самостійно, внаслідок чого і був наданий митниці прайс-лист саме Продавця. Крім того, інформація з прайс-листів не є публічною офертою. Це надає можливість продавати товари за іншими цінами, ніж вказані в прайс-листі. Відображена у прайс-листі інформація щодо вартості одиниці товару в повній мірі відповідає вартості, що визначена у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (комерційний інвойс).

Так, згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зауважує, що частиною 2 статті 53 МК України визначений перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких прайс-лист відсутній.

Отже, прайс-лист є додатковим документом, що може підтверджувати митну вартість товару у разі якщо основні документи, зазначені в ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності. При цьому, Митний Кодекс України не визначає вимоги до оформлення прайс-листа, обов`язкового включення до даного документу будь-якої інформації зокрема й вимог щодо того, що він повинен бути «виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує до продажу», як про це зазначає митний орган.

Суд також не погоджується із доводами відповідача щодо того, що числове значення, зазначене в митній декларації країни відправлення № 24SE0000IUZKLJ4RB6 від 12.12.2024 – 167 853,06 не відповідає вартості товару, зазначеній в рахунку-фактурі № 3900406913 від 12.12.2024 – 14338,940 Євро з огляду на таке.

Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів. Тому розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком- фактурою не може бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Зокрема, у постанові від 03 травня 2023 року по справі 140/6689/20 Верховним Судом вказано, що відповідна дата конвертації - дата перерахунку коштів через фінансову установу або дата подання митної декларації країни відправлення і саме він з врахуванням даних банківської системи ЄС здійснює конвертацію. Конвертація проводиться експортером, використовуючи офіційний міжбанківський курс, встановлений Центральним Банком у країні експорту. Оскільки конвертація валют здійснювалася на території ЄС та на основі даних банківської системи ЄС то Держмитслужба не може вказувати на можливість неточностей з боку української компанії. Ціною продажу для платника є ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах, що відповідає тій, яка вказана відправником у митних деклараціях країни відправлення із застосуванням конвертації, з урахуванням курсу валют на території Європейського Союзу на той момент. Експортер здійснює конвертацію з врахуванням даних банківської системи Європейського Союзу. Конвертація валют не вказує на те, що такі документи мають цінову розбіжність.»

Також, суд звертає увагу, що саме рахунок-фактура (інвойс) – комерційний інвойс в силу положень ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, є одним із основних документів, разом із зовнішньоекономічним контрактом, банківськими платіжними документами, що підтверджують оплату за товар згідно контракту, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, документи, що підтверджують сплату за перевезення, які в сукупності підтверджують митну вартість товару та пояснюють числові значення складових митної вартості, на підставі яких саме і проводився розрахунок митної вартості декларантом.

Втім, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Разом із тим, експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації.

Тобто, вказаний документ не є основним і не має містити конкретні відомості щодо ціни товару, згідно яких визначається зокрема митна вартість, а може бути поданий додатково задля уточнення та доповнення певних відомостей, що необхідні для здійснення митного оформлення.

Також щодо твердження відповідача про те, що банківський платіжний документ №336 від 10.12.2024 відповідно гр. 70 містить посилання на контракт 01/08/2024 від 01.08.2024, що не ідентифікується з оцінюваною партією товару, суд враховує висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18, від 25 травня 2021 року у справі №520/10386/2020.

У них зазначено, що чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

Сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

Надаючи оцінку умовами поставки та умовами оплати (до виставлення інвойсу), суди виходили з того, що обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Враховуючи наведене, суд погоджується із тим, що умови і обставини оплати оцінюваного товару у взаємозв`язку з тими доказами, що подавались позивачем до митного контролю, не давали обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлені неповні чи недостовірні відомості про фактурну вартість оцінюваного товару.

Таким чином, сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Як вказано в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеної від 29.05.2019 року, справа №818/6493/13-а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів. з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії Ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні, Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

При цьому, рішення про коригування митної вартості товарів таких відомостей не містить.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (Ь) статті VII цієї угоди під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (Ь) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Також слід зазначити, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. За правилами частини третьої, восьмої згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 Митного кодексу України).

Таким чином, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 Митного кодексу України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти.

Однак, відповідач не проводив відповідні консультації, а посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону, а тому рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 18.12.2024 №UA205140/2Q24/000410/2 є протиправним.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, які заявлені до стягнення у розмірі 8500,00 грн, суд враховує наступне.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021 (справа № 280/2635/20), від 03.08.2022 (справа № 280/4264/21).

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі № 520/6658/21).

Як вбачається із наявних у справі письмових доказів, а саме: договору про надання правової допомоги від 17.01.2024 №1701/2024-01, додатку №12 від 23.12.2024, рахунку від 13.01.2025 №13012025/1, платіжної інструкції від 14.01.2025 №1007, ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» оплатило 8500,00 грн за правову допомогу, надану адвокатським об`єднанням «МАГНІТ» в особі керуючого партнера – адвоката Філатової Т.М.

Відповідно до додатку №12 від 23.12.2024 до договору про надання правової допомоги №1701/2024-01 об`єднанням надано такі послуги: аналіз підстав відмови у визнанні митної вартості товарів, підготовка та подання позову, супровід справи в судах всіх інстанцій, складання, підписання та подання заяв по суті, процесуальних заяв, інших клопотань, заяв, тощо, представництво інтересів клієнта в судових засіданнях в судах всіх інстанцій, а також, у випадку необхідності – збір доказів, складання та подання адвокатських запитів.

Відповідач заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю із категорією справи і предметом позову.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, позивачем подано для митного оформлення товару повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 07.02.2023 у справі №815/6775/17, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з системного аналізу норм законодавства та обставин справи, всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, таким чином колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийняте митницею є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволено правомірно, доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду та не дають підстав вважати, що цим судом невірно застосовано норми матеріального чи порушено норми процесуального права.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 820/2660/18, від 13.10.2023 у справі № 826/23845/15, від 15.10.2024 у справі №520/6058/24, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат підставі статті 139 КАС України немає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці – залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі №140/887/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.О. Кушнір

С.М. Шевчук