Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №520/6540/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 р. Справа № 520/6540/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Національного університету цивільного захисту України на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 25.03.26 у справі № 520/6540/25

за позовом ОСОБА_1

до Національного університету цивільного захисту України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 у справі № 520/6540/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025, задоволено позов ОСОБА_1 до Національного університету цивільного захисту України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Зобов`язано Національний університет цивільного захисту України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно з застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

13 січня 2026 року від представника позивача надійшла заява про встановлення судового контролю.

В обґрунтування заяви зазначено, що відповідачем на виконання рішення у справі № 520/6540/25 було перераховано та сплачено позивачу заборгованість з індексації грошового забезпечення 10.12.2025. З перерахованої до сплати індексації відповідачем фактично сплачено позивачу двома платіжками 58356,07 грн та 6035,36 грн, усього 64 391,43 грн самої індексації. Водночас, відповідач утримав з нарахованої індексації та перерахував до бюджету податок на доходи фізичних осіб 15052,54 грн та військовий збір, при тому, що рішенням у справі № 520/6540/25 було зобов`язано відповідача компенсувати ПДФО позивачеві одночасно з нарахуванням та виплатою індексації грошового забезпечення. Однак, платіжні документи № 3579 та 3582 містять в собі наступні призначення платежів на суми: 58356,07 грн та 6035,36 грн «1006280;2800; випл. зобов. характ. індекс. грош. забез. з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. для ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 зг. рішення Харк.окруж.адмін.суду від 28.07.2025 р. по справі №520/6540/25». Виходячи з зазначеного, відповідач, утримуючи з позивача ПДФО, його одночасну компенсацію позивачеві не здійснив, іншого платіжні документи не містять. Отже, рішення у справі № 520/6540/25 виконано не у повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 задоволено заяву представника позивача про встановлення судового контролю.

Зобов`язано Національний університет цивільного захисту України протягом 60 днів з дня постановлення цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 у справі № 520/6540/25.

Зазначену ухвалу відповідач отримав через підсистему «Електронний суд» 19.01.2026 о 17:49, що підтверджується довідкою про доставку до електронного кабінету ЄСІТС від 19.01.2026.

Станом на момент розгляду питання до суду не надано доказів виконання ухвали суду від 19.01.2026, а також не подано клопотання про продовження строку на подання звіту.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 встановлено Національному університету цивільного захисту України новий строк для подання до Харківського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 у справі № 520/6540/25, а саме протягом 60 днів з дня постановлення цієї ухвали.

Накладено на керівника Національного університету цивільного захисту України (вул. Онопрієнко, буд. 8, м. Черкаси, Черкаський р-н, Черкаська обл., 18034, код ЄДРПОУ 08571363), відповідального за виконання рішення, штраф у сумі двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн 00 коп.

Стягнуто з керівника Національного університету цивільного захисту України (вул. Онопрієнко, буд. 8, м. Черкаси, Черкаський р-н, Черкаська обл., 18034, код ЄДРПОУ 08571363) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) штраф у сумі 33280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп.

Стягнуто з керівника Національного університету цивільного захисту України (вул. Онопрієнко, буд. 8, м. Черкаси, Черкаський р-н, Черкаська обл., 18034, код ЄДРПОУ 08571363) на користь Державного бюджету України штраф у сумі 33280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп.

Не погодившись з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 у справі № 520/6540/25 в частині накладення на керівника Національного університету цивільного захисту України штрафу у розмірі 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн 00 коп. Прийняти звіт Національного університету цивільного захисту України про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 у справі № 520/6540/25 та визнати рішення суду виконаним у повному обсязі. Звільнити керівника Національного університету цивільного захисту України від сплати штрафу на підставі ч. 5 ст. 382-3 КАС України у зв`язку з наданням доказів, що підтверджують здійснення дій, спрямованих на повне виконання судового рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач указує на відсутність вини керівника та факт добровільного виконання рішення, а неподання звіту не було проявом неповаги до суду, а сталося внаслідок технічної помилки (моніторингу Електронного суду виконавцем) та помилкового переконання, що виплата основної суми (без компенсації ПДФО) є достатнім виконанням. Окрім того, зауважує, що значна частина особового складу, а також керівництво університету були безпосередньо задіяні у виконанні невідкладних заходів державного значення, що вимагали цілодобового управління, координації та особистої участі керівника. Неповне виконання рішення (невиплата компенсації ПДФО) на момент винесення ухвали про штраф було наслідком технічної методологічної помилки відділу економіки та фінансів, що підтверджується службовою запискою сектору розрахунків та планування фінансової діяльності відділу економіки і фінансів № 3-ДЗ/88 від 30.03.2026, а не свідомим ухиленням. Окремо зауважує, що рішення суду в частині виплати основної суми індексації було виконано ще 09.12.2025. Недоплата суми компенсації ПДФО сталася внаслідок технічної помилки при розрахунках та була виявлена лише після отримання ухвали про накладення штрафу. Суд першої інстанції, накладаючи штраф на керівника НУЦЗУ, не надав належної оцінки об`єктивним обставинам, що склалися в Університеті на початку 2026 бюджетного року, та не врахував відсутність суб`єктивної сторони правопорушення (умислу) в діях посадової особи. Неподання звіту у цьому випадку не є виявом неповаги до суду або злісним ухиленням, а є наслідком об`єктивного збігу обставин та організаційних труднощів бюджетної установи, де навантаження на одного юриста в рази перевищує встановлені нормативи. Окрім того, 28.03.2026 до суду першої інстанції відразу подано повний звіт про виконання рішення з підтверджуючими документами. Під час подання даної апеляційної скарги, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 у справі № 520/6540/25 затверджено звіт Національного університету цивільного захисту України від 30.03.2026 про виконання рішення суду у справі № 520/6540/25, поданий на виконання ухвали від 25.03.2026.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом установлено, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 задоволено заяву представника позивача про встановлення судового контролю.

Зобов`язано Національний університет цивільного захисту України протягом 60 днів з дня постановлення цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 у справі № 520/6540/25.

Зазначену ухвалу відповідач отримав через підсистему «Електронний суд» 19.01.2026 о 17:49, що підтверджується довідкою про доставку до електронного кабінету ЄСІТС від 19.01.2026.

Станом на момент розгляду питання до суду не надано доказів виконання ухвали суду від 19.01.2026, а також не подано клопотання про продовження строку на подання звіту.

З урахуванням того, що відповідачем не подано до суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 у справі № 520/6540/25, суд першої інстанції дійшов висновку про накладення на керівника відповідача штрафу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення суду у зазначеній справі - 60 днів.

Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України”, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі “Валерій Фуклєв проти України” від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі “Шмалько проти України” від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України” від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі “Apostol v. Georgia” від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Також Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 за №4094-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень” (далі також - Закон №4094-ІХ), яким статтю 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції та доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно з частинами другою та третьою статті 382-2 КАС України звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Системний аналіз указаних положень КАС України дає підстави для висновку, що у випадку подання до суду суб`єктом владних повноважень звіту про виконання судового рішення він повинен бути оформлена відповідно до частини другої статті 382-2 КАС України, при цьому необхідно додати докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Згідно з ч. 5, ч. 6, ч. 7, ч. 8 ст. 382-3 КАС України суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Суд на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, накладеного на керівника суб`єкта владних повноважень, на суму штрафу, який було накладено за такі самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.

Ухвалу суду про накладення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами статті 149 цього Кодексу.

З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму штрафу без додаткового судового рішення нараховується пеня у розмірі три відсотки річних з урахуванням індексу інфляції.

Якщо суб`єктом владних повноважень є колегіальний орган і суд зобов`язав подати звіт про виконання судового рішення його членів, за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення суд, враховуючи індивідуальні дії або бездіяльність кожного з членів такого колегіального органу, своєю ухвалою може накласти штраф на членів, які в межах своїх повноважень, завдань чи функцій не забезпечили виконання судового рішення.

У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, суд своєю ухвалою встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на кожного з членів колегіального органу, які не подали зазначений звіт.

Як слідує з матеріалів справи, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 зобов`язано Національний університет цивільного захисту України протягом 60 днів з дня постановлення цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 у справі № 520/6540/25.

Зазначену ухвалу відповідач отримав через підсистему «Електронний суд» 19.01.2026 о 17:49, що підтверджується довідкою про доставку до електронного кабінету ЄСІТС від 19.01.2026.

Разом із тим станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали будь-який звіт про виконання рішення суду відповідачем не подано, клопотань про продовження встановленого строку чи повідомлень про наявність обставин, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне виконання процесуального обов`язку, до суду не надходило.

За змістом статей 382-2, 382-3 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень звіту у встановлений судом строк або подання такого звіту з порушенням встановленого строку без поважних причин суд встановлює новий строк для подання звіту, а також накладає штраф на керівника відповідного суб`єкта владних повноважень.

Отже, з наведеного слідує, що процесуальною підставою для застосування штрафу у даному випадку стало саме неподання відповідачем звіту у строк, визначений судом, а не сам факт невиконання рішення суду.

Посилання в апеляційній скарзі на дію воєнного стану, безпосередню участь керівництва Університету у виконанні невідкладних заходів державного значення, що вимагали цілодобового управління, координації та особистої участі керівника, перебої в роботі мережі Інтернет та проблеми з доступом до підсистеми «Електронний суд», повітряні тривоги та перебої електропостачання, кадровий дефіцит та надмірне навантаження юридичного відділу не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Наведені обставини мають загальний характер та свідчать про особливості діяльності Університету в умовах воєнного стану, однак самі по собі не підтверджують неможливості подання до суду звіту упродовж 60 днів, встановлених ухвалою суду.

Доводи, на які посилається відповідач, є, по суті, організаційними труднощами. Неналежна організація роботи суб`єкта владних повноважень є суб`єктивною причиною і не звільняє особу від обов`язку вчинити процесуальну дію вчасно.

Варто наголосити, що органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26 жовтня 2022 року у справі № 640/3770/21, від 10 грудня 2024 року у справі № 560/2929/24.

Разом з цим відповідач не надав доказів існування вищезазначених обставин саме у період, визначений судом для подання звіту, та не повідомив суд першої інстанції про неможливість своєчасного виконання відповідного процесуального обов`язку.

Посилання відповідача на те, що рішення суду в частині виплати основної суми індексації було виконано ще 09.12.2025, а недоплата суми компенсації ПДФО сталася внаслідок технічної помилки при розрахунках, також не спростовує законності оскаржуваної ухвали, оскільки відповідні обставини не були доведені до відома суду шляхом подання звіту у строк, визначений ухвалою від 19.01.2026.

Колегія суддів не приймає до уваги і доводи апеляційної скарги про наявність ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 у справі № 520/6540/25, якою затверджено звіт Національного університету цивільного захисту України про виконання рішення суду у справі № 520/6540/25, поданий на виконання ухвали від 25.03.2026.

Так, оцінка законності судового рішення здійснюється виходячи із фактичних та правових обставин, які існували на момент його постановлення.

На час прийняття судом ухвали від 25.03.2026 встановлений судом строк для подання звіту сплив, звіт про виконання рішення суду відповідачем не подано, а тому суд першої інстанції мав передбачені законом підстави для встановлення нового строку та накладення штрафу.

Подальше подання звіту та його прийняття судом першої інстанції після постановлення оскаржуваної ухвали не свідчить про незаконність цієї ухвали та не спростовує наявності процесуального порушення, яке існувало на момент її постановлення.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що накладення штрафу у розмірі 66 560 грн за технічну помилку у розрахунку податків, сума яких у чотири рази менша за розмір штрафу, суперечить принципу пропорційності, колегія суддів зауважує, що частина третя статті 382-3 КАС України містить імперативні вимоги щодо суми накладеного штрафу, а саме від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У даному випадку судом застосовано мінімальний розмір штрафу, встановлений статті 382-3 КАС України, а саме 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Водночас колегія суддів уважає за необхідне наголосити, що процесуальною підставою для застосування штрафу у даному випадку стало саме неподання відповідачем звіту у строк, визначений судом, а не технічна помилка у розрахунку податків при виконанні рішення суду, тобто сам факт його неналежного виконання.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного університету цивільного захисту України - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 у справі № 520/6540/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц