Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №520/20923/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 р. Справа № 520/20923/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 14.10.25 у справі № 520/20923/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом також – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі за текстом також – відповідачі), у якому просив:

- визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивача без урахування заробітної плати за період квітень 1988 року - травень 1989 року в Кіровському АТП № 10966 Ворошиловоградського територіального п/о автотранспорту та період вересень 1991 року-серпень 1996 року на шахті № 22 ім. С.М. Кірова;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області в особі Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг № 204650011631 від 03.06.2025 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії позивача за результатами розгляду поданої заяви до територіального органу Пенсійного фонду України у Харківській області від 26.05.2025;

- зобов`язати відповідачів здійснити перерахунок пільгової пенсії позивача на підставі заяви від 26.05.2025 з наданими довідками і первинними документами за періоди його роботи квітень 1988 року - травень 1989 року в Кіровському АТП № 10966 Ворошиловградського територіального п/о автотранспорту, за період вересень 1991 року - серпень 1996 року на шахті № 22 ім. С.М.Кірова.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області в особі Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг та № 204650011631 від 03.06.2025 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії позивача та результатами розгляду поданої заяви до територіального органу Пенсійного фонду України у Харківській області від 26.05.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 період трудової діяльності, зазначений у довідці про заробітну плату від 11.06.2021 за № 531 та довідках про стаж роботи №526 і №527 від 11.06.2021, та повторно розглянути заяву від 26.05.2025 про перерахунок пенсії й прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1211 грн 20 коп.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, з неповно встановленими обставинами, що мають значення для справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції, вийшовши за межі позовних вимог, повторно зобов`язав відповідача включити до трудового стажу періоди роботи, які вже були включені на виконання раніше прийнятих судових рішень. Поряд з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідачів здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії з урахуванням довідок і первинних документів про заробітну плату у періоди квітень 1988 року - травень 1989 року в Кіровському АТП № 10966 Ворошиловградського територіального п/о автотранспорту за період вересень 1991 року-серпень 1996 року на шахті № 22 ім. С.М.Кірова у мотивувальній частині свого рішення суд допустив невизначеність. Уважає, що суд першої інстанції мав зобов`язати відповідачів здійснити перерахунок пільгової пенсії позивача на підставі заяви від 26.05.2025 з наданими довідками і первинними документами за періоди його роботи квітень 1988 року - травень 1989 року в Кіровському АТП № 10966 Ворошиловградського територіального п/о автотранспорту, за період вересень 1991 року - серпень 1996 року на шахті № 22 ім. С.М.Кірова на підставі відповідних довідок.

За результатами апеляційного розгляду позивач просить змінити оскаржуване рішення суду та задовольнити позовні вимоги в частині зобов`язання відповідачів здійснити перерахунок пільгової пенсії позивача на підставі заяви від 26.05.2025 з наданими довідками і первинними документами за періоди його роботи квітень 1988 року - травень 1989 року в Кіровському АТП № 10966 Ворошиловградського територіального п/о автотранспорту, за період вересень 1991 року - серпень 1996 року на шахті № 22 ім. С.М.Кірова.

Відповідачі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористалися.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що у спірних правовідносинах пенсійний орган дотримувався чинних норм законодавства, рішення № 204650011631 від 03.06.2025 є обґрунтованим.

За результатами апеляційного розгляду Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористався.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також – КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, уважає, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, а апеляційну скаргу - без задоволення, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

26.05.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області з заявою про перерахунок пенсії щодо зміни надбавки відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Звернення (заяви) ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.06.2025 за №204650011631 ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії за віком. Підставою відмови зазначено, що наданні довідки заробітну плату, видані органами влади ЛНР і ДНР, є недійсними і не створюють правових наслідків.

Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 за № 595 з 01.12.2014 на територіях, які тимчасово не контролюються українською владою, органи державної влади, в тому числі Пенсійного фонду України, не функціонують. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 за № 1085-р визначено перелік населених пунктів, на території яких органи державною влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч.3 ст.9 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 за № 1207-VII, є недійсним і не створює правових наслідків. Враховуючи наведене, будь-які запити, звернення, довідки чи інші документи, підготовлені або видані органами фонду з територій, які непідконтрольні українській владі, не підлягають реєстрації та виконанню.

Позивач, уважаючи протиправними дії відповідачів щодо відмови у перерахунку пенсії, звернувся до суду з позовом у цій справі.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем під час прийняття рішення від 03.06.2025 за №204650011631, яким відмовлено позивачу в перерахунку пенсії за віком, не враховано всі обставини, що мають значення для перерахунку даного виду пенсії позивачу, як наслідок, відповідач допустив неналежний розгляд, поданої позивачем заяви і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення про відмову позивачу в перерахунку пенсії за віком. Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення від 03.06.2025 за №204650011631 є протиправними та таким, що підлягає скасуванню, а порушені права позивача слід відновити шляхом зобов`язання Головного управління ПФУ у Львівській області зарахувати періоди трудової діяльності, зазначені у довідці про заробітну плату від 11.06.2021 за № 531 та довідку про стаж роботи №526 і №527 від 11.06.2021.

Водночас, ураховуючи, що суд не може перебирати на себе функцій суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта, на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України, для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та задовольнив позовні вимоги шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача від 26.05.2025 про перерахунок пенсії та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами частин 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Абзацом першим ч.1 ст.40 Закону № 1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж, починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абз.5ч.1ст.40 цього Закону).

Згідно з пунктами 1-2 статті 41 Закону № 1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:

1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;

2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що у разі надання особою заяви на призначення (перерахунок) пенсії із наданням довідки за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд незалежно від перерв до 01 липня 2000 року, зазначена довідка може бути врахована для призначення (перерахунку) розміру пенсії тільки після обов`язкового підтвердження первинними документами, на підставі яких було видано зазначену довідку.

Відповідно до ст.43 Закону № 1058 перерахунок пенсій за віком, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абз.1 ч.1 ст.40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №22-1), затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (у редакції Постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 за № 13-1) та зареєстрований в Міністерстві юстиції України за №1566/11846 від 27.12.2005 регулює питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058.

Судом установлено, що для перерахунку пенсії позивачем надано:

- довідку про заробітну плату № 14-2-5158 від 24.06.2021 за період роботи з 01,04.1988 по 31.05.1989, видану адміністрацією міста Кіровська лнр.

- довідку про стаж роботи № 14-2-5156 від 24.06.2021, видану адміністрацією міста Кіровська лнр.

- довідку про заробітну плату № 531 від 11.06.2021 за період роботи з 01.09.1991 по 31.07.1996, видану ГУП Луганської народної республіки « УГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦИЯ».

- довідки про стаж роботи № 526 і № 527 від 11.06.2021, видані ГУП Луганської народної республіки «УГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦИЯ».

Пенсійний орган, з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 за № 595 з 01.12.2014, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 за № 1085-р, ч.3 ст.9 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у рішенні за заявою про перерахунок пенсії вказав, що зазначені довідки, видані органами влади ЛНР і ДНР, є недійсними і не створюють правових наслідків.

Надаючи оцінку зазначеним підставам прийняття рішення від 03.06.2025 за №204650011631, колегія суддів зазначає таке.

Зі змісту преамбули Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 за № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) випливає, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1049 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки, у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Основою гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин.

Тобто одним з основних напрямків політики держави України стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист та повноцінна реалізація, зокрема, соціальних прав громадян України.

Приписи ст.1 Закону № 1207-VII визначають, що тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Загальновідомою є та обставина, що усі органи, організації, установи державної форми власності, в тому числі, й органи Пенсійного фонду України, були евакуйовані з території проведення АТО ще наприкінці 2014 року згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року за № 595 на підконтрольну Українській державі територію і продовжили свою роботу за місцем евакуації. Разом з цим "днр" та "лнр" є терористичними організаціями і не визнаються Україною як державні утворення. Відповідно, органи державної влади України, включно із Пенсійним фондом України, не мають права здійснювати листування, робити запити та будь-яким іншим способом взаємодіяти із представниками самопроголошених "республік", а тому Пенсійний фонд України не має правової підстави для використання, наданної представниками так званих "днр" та "лнр" інформації.

Законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" визначено порядок регулювання правочинів та реалізації прав суб`єктів, названих Законів, з урахуванням необхідних змін на тимчасово окуповані території України у Донецькій та Луганській областях.

Так, ч.1 ст.9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та Законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Водночас згідно зі ст.9 цього Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Відповідно до ч.3 ст.9 зазначеного Закону будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Тобто документи, видані державними органами та органами місцевого самоврядування так званої "луганської народної республіки" згідно з законодавством України є недійсним та не можуть створювати правових наслідків.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Мозер проти Республіки Молдови та росії" від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.

Приписами ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України визначено, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) "зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Отже, з огляду на зазначену практику ЄСПЛ, документи, видані підприємством, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, як виняток, можуть братись до уваги та оцінюватись разом з іншими документами в їх сукупності та взаємозв`язку при вирішенні питання щодо перерахунку розміру пенсії.

За матеріалами справи позивач як підставу для перерахунку пенсії зазначає періоди трудової діяльності на підприємстві, що знаходиться на тимчасово окупованій території. Як докази цього надає відповідні довідки та копію трудовою книжки серії НОМЕР_1 від 19.04.1988, яка містить записи № 1-2 та №5-8 про трудову діяльність позивача за спірний період.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що наданні позивачем довідки про заробітну № 14-2-5158 від 24.06.2021 за період роботи з 01.04.1988 по 31.05.1989, видану адміністрацією міста Кіровська лнр, та № 531 від 11.06.2021 за період роботи з 01.09.1991 по 31.07.1996, видану ГУП Луганської народної республіки «УГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦИЯ» (а.с. 53-54) мають братися до уваги відповідачем.

Суд наголошує, що право особи на отримання пенсії, як складової частини права на соціальний захист, є її конституційним правом, що гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України. Таким чином, у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з вторгненням російської федерації на територію України та військовою агресією по відношенню до громадян України, позивач не може бути позбавлений свого законного права на перерахунок пенсії через здійснення трудової діяльності на території України, що нині перебуває під контролем окупаційної влади.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської соціальної хартії та ч.ч.1, 3 ст.46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Відтак, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів дійшла висновку про те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повинно було взяти до уваги інформацію, зазначену у довідках про заробітну № 14-2-5158 від 24.06.2021 за період роботи з 01.04.1988 по 31.05.1989, видану адміністрацією міста Кіровська лнр, та № 531 від 11.06.2021 за період роботи з 01.09.1991 по 31.07.1996, видану ГУП Луганської народної республіки «УГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦИЯ» та здійснити позивачу перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати, вказаної в цих довідках аби у повному обсязі захистити права позивача на належне пенсійне забезпечення.

Отже, відповідачем під час прийняття рішення від 03.06.2025 за №204650011631, яким відмовлено позивачу в перерахунку пенсії за віком, не враховано всі обставини, що мають значення для перерахунку пенсії позивачу, як наслідок, відповідач допустив неналежний розгляд поданої позивачем заяви і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення про відмову позивачу в перерахунку пенсії за віком.

З урахуванням наведеного рішення від 03.06.2025 за №204650011631 є протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

Водночас колегія суддів зазначає, що у задоволенні позову в частині визнання протиправними дії відповідачів щодо відмови у здійсненні перерахунку його пенсії без урахування заробітної плати за період квітень 1988 року - травень 1989 року в Кіровському АТП № 10966 Ворошиловоградського територіального п/о автотранспорту та період вересень 1991 року-серпень 1996 року на шахті № 22 ім. С.М. Кірова слід відмовити, оскільки в спірних правовідносинах не дії пенсійного органу, а саме рішення № 204650011631 від 03.06.2025 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії позивача та результатами розгляду поданої заяви до територіального органу Пенсійного фонду України у Харківській області від 26.05.2025 породжує для позивача певні правові наслідки і має обов`язковий характер, скасування якого і буде належним і ефективним способом захисту порушених прав позивача.

Відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17 грудня 2004 року у справі «Pedersen and Baadsgaard v. Denmark» (заява № 49017/99) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» (набрав чинності 15 грудня 2023 року) дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Відповідно, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Зважаючи на наведене, на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України, для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача слід вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 26.05.2025 за первинними документами та довідками про заробітну № 14-2-5158 від 24.06.2021 за період роботи з 01.04.1988 по 31.05.1989, видану адміністрацією міста Кіровська лнр, та № 531 від 11.06.2021 за період роботи з 01.09.1991 по 31.07.1996, видану ГУП Луганської народної республіки «УГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦИЯ», повторно розглянути заяву позивача від 26.05.2025 про перерахунок пенсії і прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

Щодо висновку суду першої інстанції про те, що порушені права позивача слід відновити шляхом зобов`язання Головного управління ПФУ у Львівській області зарахувати періоди трудової діяльності, зазначені у довідці про заробітну плату від 11.06.2021 № 531 та довідках про стаж роботи №526 і №527 від 11.06.2021, то колегія суддів зазначає, що за матеріалами справи періоди роботи позивача з 01.09.1991 по 31.07.1996 зараховано пенсійним органом до трудового стажу позивача згідно з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року у справі № 520/19502/21.

Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, а також у зв`язку із тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Другим апеляційним адміністративним судом ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов та апеляційну скаргу позивача задоволено, тобто рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача документально підтверджені судові витрати у сумі 6 056,00 грн (2422,40 грн - за подання позову + 3 633,60 грн - за подання апеляційної скарги).

Керуючись статтями 9, 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі № 520/20923/25 скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області в особі Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг № 204650011631 від 03.06.2025 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 за результатами розгляду, поданої заяви до територіального органу Пенсійного фонду України у Харківській області від 26.05.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 26.05.2025 за первинними документами та довідками про заробітну № 14-2-5158 від 24.06.2021 за період роботи з 01.04.1988 по 31.05.1989, видану адміністрацією міста Кіровська лнр, та № 531 від 11.06.2021 за період роботи з 01.09.1991 по 31.07.1996, видану ГУП Луганської народної республіки «УГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦИЯ», повторно розглянути заяву позивача від 26.05.2025 про перерахунок пенсії і прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова