Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №208/1253/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/1253/26

провадження № 2-а/208/24/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі судді Подкопаєвої І.А., за участю секретаря судового засідання Компанієць І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Заводського районного суду міста Кам`янського в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ), поданим через представника – адвоката Таранченко Юлію Володимирівну,

до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

про скасування постанови №R269235 від 24.12.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності, –

ВСТАНОВИВ :

До Заводського районного суду міста Кам`янського звернувся ОСОБА_1 з даним адміністративним позовом, в якому просив:

- скасувати постанову № R269235 від 24.12.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього штрафу у розмірі 17 000 гривень і закрити провадження у справі, стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 17 000 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , після оновлення військово-облікових даних у мобільному застосунку «Резерв+» дізнався, що в його обліковому записі наявна інформація про порушенням ним правил військового обліку. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07.01.2026 року у справі № 200/8698/25 дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , визнано протиправними, зобов`язано відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

Незважаючи на наявність рішення суду, що набрало законної сили, відповідач виніс оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, чим порушив права позивача, за захистом яких він змушений звернутися до суду із даним позовом.

Позивач повістку про направлення на військово-лікарську комісію не отримував, а тому від проходження комісії не відмовлявся, жодного повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення не отримував, має діючу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (бронювання). Своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає, у зв`язку з цим просить скасувати постанову № R269235 від 24.12.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення і закрити провадження у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2026 року головуючою суддею визначено суддю Подкопаєву І.А..

Ухвалою від 06.02.2026 року матеріали адміністративного позову залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.

12.02.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Таранченко Юлії Володимирівни, надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 06.02.2026 року.

Ухвалою від 17.02.2026 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву, який не може перевищувати 5 (п`яти) днів із дня вручення ухвали суду.

Також ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів, а саме у відповідача витребувано оскаржувану постанову № R269235 від 24.12.2025.

03.03.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позову заперечує. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ІКС «ОБЕРІГ» ОСОБА_1 засобами застосунку «Резерв+» погодився із вчиненням адміністративного правопорушення та не оспорює його. Після зазначеного погодження Єдиним реєстром автоматично була сформована постанова по справі про адміністративне правопорушення. Надано витребувану постанову, що оскаржується.

05.03.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача – адвоката Таранченко Ю.В., надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій позивач наголошує, що чинним законодавством передбачено подання заяви про визнання факту вчинення адміністративного правопорушення шляхом подання заяви особисто до центру або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. В матеріалах справи докази наявності/подання такої заяви позивачем відсутні. Посилання відповідача на визнання факту вчинення адміністративного правопорушення позивачем через застосунок «Резерв+» є необґрунтованим, оскільки такий порядок подання заяви не містить жодного нормативного регулювання. Більше того, матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про необхідність явитися до ТЦК та СП для проходження ВЛК, а також доказів його відмови від такого проходження, електронний військово-обліковий документ, сформований за допомогою мобільного застосунку Резерв + містить відомості про своєчасне уточнення позивачем своїх військово-облікових даних.

Відтак, вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, жодних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення матеріали справи не містять, що є підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі.

В судові засідання, призначені на 31.03.2026, 04.05.2025, представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за відсутності представника не подав.

Представник позивача додатково пояснила, що відповідач виконав рішення Донецького окружного адміністративного суду та зняв позивача з розшуку, проте оскаржувана постанова є дійсною, в адміністративному порядку не скасована, тому між сторонами наявний адміністративно-правовий спір.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини, що виникли між сторонами.

24.12.2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 виніс постанову № R269235 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та наклав на нього штраф у сумі 17 000 грн. 00 коп.

В оскаржуваній постанові зазначено, що за результатом вивчення відомостей та реєстраційної інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл. та поліцейських на соціальний захист»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП.

Наявна в матеріалах справи постанова не містить ані власноручного, ані електронного цифрового підпису начальника, не містить печатки ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також у тексті постанови відсутній підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності, а також відомості про отримання/направлення їй постанови (а.с. 67).

Додатково зазначено, що від особи через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста 23.12.2025 надійшла заява про не оспорювання допущеного порушення та згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за її відсутності.

Вищезазначена заява від 23.12.2025 до відзиву на позовну заяву не додана, в матеріалах справи також відсутня.

Відповідно до військово-облікового документу, сформованого 09.11.2025 через застосунок «Резерв+», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовозобов`язаним, потребує проходження базової загальновійськової підготовки, солдат резерву, бронювання до 24.12.2025, не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК 05.11.2025, непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час – 21.10.2003, дані уточнено вчасно – 27.04.2025 (а.с. 9).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07.01.2026 у справі № 200/8698/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 . Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

Суд виходив з того, що ІНФОРМАЦІЯ_5 як орган ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, в тому числі щодо позивача. До Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку. На момент розгляду справи ОСОБА_1 не було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, а тому внесення щодо нього запису до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення правил військового обліку є протиправним. Питання належного повідомлення ОСОБА_1 про необхідність проходження ВЛК в межах даної справи не досліджувалось і не вирішувалось.

Рішення суду набрало законної сили 16.02.2026 року.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Так, частиною першою статті 210 – 1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною третьою статті 210 - 1 КУпАП - вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Вказана норма за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст. 210 - 1 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння.

Правовою основою військового обов`язку і військової служби в Україні є Конституція України, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закон України «Про оборону України», Закон України «Про Збройні Сили України», Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, чинні на дату виникнення спірних правовідносин, а саме дату винесення оскаржуваної постанови 24.12.2025.

Абзацом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон України № 3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

Абзацом 5 частини першої статті 1 Закону України № 3543-ХІІ передбачено, що особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації,воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Даним Указом постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

В свою чергу, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 від 24.02.2022 на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідними Законами вносились зміни до даних Указів, на підставі яких продовжено дію воєнного стану та загальну мобілізацію.

У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання боєздатності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" № 65/2022 від 24 лютого 2022 року (із змінами та доповненнями), затвердженим Законом України № 2105–IX від 3 березня 2022 року, оголошено проведення загальної мобілізації протягом 90 діб, строк проведення загальної мобілізації безперервно продовжувався.

Указом Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» № 597/2026 від 13.07.2026 року, затвердженим Законом України № 4929-IX від 14.07.2026 року, строк проведення загальної мобілізації продовжено з 2 серпня 2026 року на 90 діб.

Таким чином, з 24 лютого 2022 року в Україні триває особливий період.

Статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини восьмої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, центрів рекрутингу координується та спрямовується Міністерством оборони України. Кабінетом Міністрів України затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки № 154 від 23.02.2022 (далі – Положення № 154).

Відповідно до пункту 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки очолюють керівники, які організовують діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються оперативному командуванню, в зоні відповідальності якого вони перебувають згідно з військово-адміністративним поділом території України.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України (пункт 3 Положення № 154).

Відповідно до пунктів 9 - 11 Положення № 154 завданнями/функціями Центрів, серед іншого, є: ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів; оформлення та видача військово-облікових документів призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладання адміністративних стягнень відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, здійснення заходів оповіщення та призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

В свою чергу, відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсування військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Відповідно до статті 235 КУпАП від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Вручення повісток, їх отримання та обов`язок з`явитися за отриманою повісткою регулюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.

Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни, серед іншого, зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України тощо.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки (частина третя статті 22 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 3 додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсування або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі – Порядок № 560).

Відповідно до пункту 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до пункту 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

У повістці зазначаються: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; найменування посади, власне ім`я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою; прізвище та власне ім`я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; реєстраційний номер повістки; роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки (пункт 29 Порядку № 560).

Відповідно до пункту 30 Порядку № 560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.

У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.

Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів або Журналі реєстрації виданих для оповіщення повісток за формою згідно з додатком 3.

Відомості про вручення військовозобов`язаному або резервісту повістки на бланку вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 30-1 Порядку № 560 кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код). QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням. Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.

Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть: друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді (пункт 31-2 Порядку № 560).

Відповідно до пункт 40 Порядку № 560 під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.

Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання (пункт 41 Порядку № 560).

Отже, чинне законодавство України встановлює обов`язок для військовозобов`язаного з`явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та пройти медичний огляд. Одночасно з тим, з метою недопущення порушення прав військовозобов`язаних передбачений порядок виклику особи до центру та вручення їй відповідної повістки із зазначенням належних доказів отримання такої повістки.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження ВЛК), у військово-обліковому документі зазначена дата відмови 05.11.2025, що і стало підставою винесення оскаржуваної постанови.

Одночасно з тим, в матеріалах справи відсутні докази належного виклику ОСОБА_1 для проходження військово-лікарської комісії.

Зокрема, до відзиву на позовну заяву не додана повістка про виклик ОСОБА_1 до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вищезазначену дату для проходження військово-лікарської комісії, докази направлення її позивачу засобами поштового зв`язку та/або вручення її йому особисто під підпис, також відсутні відеозаписи вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки тощо.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі (ч. 1 ст. 256 КУпАП).

Відповідно до статті 62 Конституції України в Україні діє принцип презумпції невинуватості.

Відповідно до частин першої - третьої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт належного оповіщення позивача про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що виключає винний та умисний характер дій ОСОБА_1 з порушення правил військового обліку.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 суд дійшов до висновку про недоведеність поза розумним сумнівом наявності в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Частиною третьою статті 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);/

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № R269235 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 24.12.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн, а справу про адміністративне правопорушення слід закрити.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує: як розподілити між сторонами судові витрати;

Відповідно до частин першої – другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу тощо.

З матеріалів справи випливає, що за подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 1 064,96 гривень, а також поніс витрати на правову допомогу адвоката у сумі 17 000 гривень.

Відповідно до частин першої та сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Оскільки, за результатом судового розгляду справи суд дійшов до висновку про задоволення позову, позивачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений за подання адміністративного позову, у сумі 1 064,96 гривень.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу адвоката в сумі 17 000 грн.

Відповідно до частин першої – п`ятої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19 Верховний Суд зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У п. 269 рішення Європейський суд з прав людини від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до частин першої – другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 1.1 – 1.2 Договору про надання правової допомоги № б/н від 30.01.2026 року, укладеного між адвокатом Таранченко Юлією Володимирівною та ОСОБА_1 , виконавець приймає до виконання доручення Замовника щодо надання правової допомоги. Характер правової допомоги: представництво інтересів у Заводському районному суді м. Кам`янського, у Донецькому окружному адміністративному суді.

Загальна вартість надання правової допомоги, вказаної в п. 1.2 Договору визначається за домовленістю Сторін (а.с. 19).

Відповідно до Акту приймання наданих послуг за договором б/н від 30.01.2026 року від 30.01.2026 року сторони підтверджують, що виконавець надав Замовнику наступні послуги:

-складання позовної заяви (1 од.) – 5000,00 гривень;

-консультація в необмеженій кількості впродовж слухання справи (необмежена) - 3 000,00 гривень;

-складання та направлення адвокатських запитів (2 од.) – 3 000,00 гривень;

-підготовка відзивів, відповіді на відзив, клопотань по справі (необмежена) – 4 000,00 гривень;

-участь в засіданнях суду (необмежена) – 2 000,00 гривень.

Всього: 17 000,00 гривень (а.с. 20).

Розмір гонорару сплачений ОСОБА_1 у сумі 17 000,00 гривень, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 31.01.2026 року (а.с. 18).

Зі змісту наданих документів вбачається, що сторонами не визначено конкретного порядку обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, умови повернення тощо. Більше того, зі змісту договору випливає, що в межах його дії клієнту надається правова допомога у Донецькому окружному адміністративному суді та Заводському районному суді міста Кам`янського без наступної деталізації щодо виду та обсягів правової допомоги в кожному з судів.

З матеріалів справи випливає, що адвокат в межах розгляду даної справи підготувала та подала до Заводського районного суду міста Кам`янського такі процесуальні документи: позовну заяву, заяву про усунення недоліків разом із клопотанням про витребування доказів, відповідь на відзив; брала участь в 2 судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, наявних в матеріалах справи доказів щодо обсягу правової допомоги та розміру гонорару, суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат та критерію розумності їх розміру, зважає, що дана справа є справою незначної складності та не вимагала значних затрат часу, а тому суд дійшов до висновку, що розмір гонорару у сумі 17 000 гривень не є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), вважає можливим стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката у сумі 5 000,00 гривень.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову та розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 2, 77, 79, 139, 159, 241-246, 250, 255, 268, 286, 293, 295 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 поданий через представника – адвоката Таранченко Юлію Володимирівну, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №R269235 від 24.12.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності – задовольнити повністю.

Постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R269235 від 24.12.2025 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 – 1 КУпАП відносно ОСОБА_1 – скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП в зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 064,96 гривень (одна тисяча шістдесят чотири грн 96 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 5 000,00 гривень (п`ять тисяч грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ;

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_6 : адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя І.А. Подкопаєва