Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №569/17260/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/17260/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Костюк О.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 01.07.2026 та 02.07.2026 особовий склад 2 навчального батальйону військової частини НОМЕР_2 вибув на консультацію лікарів до Рівненського військового госпіталю.

02.07.2026, 60 (шістдесят) військовослужбовців вибули до Рівненського військового госпіталю на консультацію лікарів у супроводі команди інструкторів НОМЕР_3 навчального батальйону у кількості 8 осіб, старшим групи супроводу визначено молодшого сержанта ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 16.03.2026 №78 (по стройовій частині) старший солдат ОСОБА_1 зарахований до списків військової частини та призначений на посаду інструктора 5 навчального взводу 7 навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_2 .

02.07.2026, близько 20 год 30 хв, до оперативного чергового ІНФОРМАЦІЯ_2 засобами СЕДО надійшло 5 довідок про вчинення СЗЧ з консультації у лікувальному закладі (Рівненський військовий госпіталь, військова частина НОМЕР_4 ) 5 військовослужбовцями, а саме: солдатом ОСОБА_2 , солдатом ОСОБА_3 , солдатом ОСОБА_4 , солдатом ОСОБА_5 та солдатом ОСОБА_6 .

Враховуючи вищенаведене, молодший сержант ОСОБА_1 , недбало ставлячись до виконання обов`язків військової служби в умовах особливого періоду, не забезпечив належного контролю за особовим складом НОМЕР_3 навчального батальйону, який 02.07.2026 вибув на консультацію до лікувального закладу – Рівненського військового госпіталю, що стало основною причиною вчинення СЗЧ п`ятьма військовослужбовцями.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, пояснив, що був старшим групи супроводу військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , які направлялися для консультацій до Рівненського військового госпіталю. Під час проходження медичного огляду окремі військовослужбовці самовільно залишали розташування госпіталю, про що він відразу повідомляв Військову службу правопорядку та намагався вжити необхідних заходів з метою запобігання втечі. Вказав, що не може нести відповідальність за військовослужбовців, які всупереч законодавству самовільно залишили розташування військового госпіталю, у зв`язку з цим просив закрити провадження у справі.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, суду надано наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ЛВР №622 від 08.07.2026, доповіді про неповернення військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 з консультації в медичному закладі №2643 від 02.07.2026, №2646 від 02.07.2026, №2644 від 02.07.2026, №2645 від 02.07.2026, №2642 від 02.07.2026, копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 , посвідчення ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 від 15.08.2023, картки фізичної особи – платника податків ОСОБА_1 та службової характеристики ОСОБА_1 , письмові пояснення ОСОБА_1 .

На переконання суду, зазначені докази не є належними та достатніми доказами вчинення особою адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 172-15 КУпАП передбачена відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, частина 2 вказаної статі встановлює відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду.

З диспозиції зазначеної статті випливає, що вона носить бланкетний характер і лише описує безпосередньо саме правопорушення, тоді як для повного визначення ознак складу цього правопорушення необхідно звернутися до законодавчих актів, які визначають засади проходження в Україні військової служби. При цьому основним об`єктом посягання є правовідносини безпосередньо військової служби.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ч.4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Недбале ставлення до військової служби характеризується невиконанням або неналежним виконанням військовою службовою особою своїх обов`язків, через несумлінне ставлення до них, наявністю негативних наслідків, що порушують встановлений порядок здійснення військовими службовими особами своїх функцій щодо забезпечення належного рівня військової дисципліни, статутного порядку, збереження військового майна, що є складовою воєнної безпеки України.

Системний аналіз положень ст. 172-15 КУпАП дає підстави вважати, що відповідальність за цією нормою настає лише у випадку, якщо дії, які виразились у невиконанні чи неналежному виконанні військовою службовою особою своїх обов`язків, входили у коло службових обов`язків цієї службової особи, або якщо обов`язок діяти відповідним чином юридично був включений до кола службових повноважень такої особи, що закріплені законами, військовими статутами, положеннями, інструкціями, наказами, що визначають засади проходження в Україні військової служби.

Тобто, недбале ставлення до військової служби передбачає невиконання або належне виконання військовою службовою особою саме обов`язків військової служби, тобто діяльності пов`язаної із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності

Суд констатує, що до матеріалів справи не долучено жодних наказів чи розпоряджень командування військової частини НОМЕР_2 щодо службових повноважень ОСОБА_1 в частині забезпечення належного контролю за особовим складом 2 навчального батальйону, який вибув на консультацію до Рівненського військового госпіталю.

Разом з тим, інших доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 , суду не надано.

Відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальними, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції (справа «Лучанінова проти України»).

У рішеннях «Малофєєва проти росії» та «Карелін проти росії», Європейський суд з прав людини зауважив, що формулювання правопорушення, викладене у фабулі постанови про адміністративне правопорушення, слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведена не судом, а перед судом у змагальному процесі.

Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, у даній справі відсутні належні та допустимі докази, на підставі яких у визначеному законом порядку, поза розумним сумнівом можливо встановити наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, суть якого викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, та винність ОСОБА_1 у його вчиненні, а відтак провадження відносно останнього підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд.

Суддя Рівненського міського суду Олег КОСТЮК