Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №199/6901/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/6901/26

(3/199/1990/26)

ПОСТАНОВА

іменем України

27.07.2026 місто Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Лисенко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, офіційно не працевлаштованої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , яка притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 667227 від 16.05.2026 за ч. 1 ст. 130 КУпАП слідує, що 16.05.2026 о 02:07 годині ОСОБА_1 у місті Дніпрі по Донецькому шосе, 1-К керувала транспортним засобом «BYD Yuan», н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота; нестійка хода; поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відмовилася, чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху.

ОСОБА_1 до суду не з`явилася, була сповіщеною про дату, час і місце судового розгляду справи судовою повісткою, яка направлялася поштою, а також через офіційний веб-сайт «Судова влада України».

Захисник Філіповський В.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням, в якому просив закрити провадження по справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки справа не містить доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом; оскільки матеріали справи містять суперечності між даними, зазначеними в протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема щодо часу, начебто, керуванням автомобілем ОСОБА_1 , часу складання письмового направлення на огляд та часу складання самого протоколу, які неможливо усунути та які в сукупності з іншими порушеннями вказують на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та, враховуючи, що ОСОБА_1 повідомлена про дату, час та місце судового засідання належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавала, визнано можливим розгляд справи у її відсутність, на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, виходячи з наступного.

Правилами ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Частиною 1 ст. 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного сп`яніння.

Згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

У відповідності до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Як убачається з дослідженого матеріалу відеозапису з бодікамери поліцейського Дідович О.С. заперечила факт керування транспортним засобом «BYD Yuan», н.з. НОМЕР_1 16.05.2026 о 02:07 годині у місті Дніпрі по Донецькому шосе, 1-К.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Як слідує з п. 2) ч. 1 ст. 27 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційний суд аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику, інформує про результати узагальнення судової практики відповідні місцеві суди, Верховний Суд.

Так, судді Дніпровського апеляційного суду, переглядаючи в апеляційному порядку справи про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП, неодноразово закривали провадження по справам за ст. 130 КУпАП через не доведення факту керування транспортним засобом особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, про що свідчать, наприклад: постанова від 24.01.2023 у справі № 202/4911/21; постанова від 13.03.2023 у справі №199/8498/22; постанова від 20.03.2023 у справі № 199/8403/22; постанова від 13.05.2024 у справі № 932/1224/24; постанова від 25.06.2025 у справі № 199/3422/25. Тобто така судова практика Дніпровського апеляційного суду є усталеною, а, виходячи з того, що постанови суддів апеляційного суду за наслідком перегляду справ в апеляційному порядку за КУпАП, є остаточними та касаційному оскарженню не підлягають, відповідно судді місцевих судів повинні враховувати таку практику з огляду на положення п. 2) ч. 1 ст. 27 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час судового розгляду справ аналогічної категорії.

У зв`язку з цим слід зазначити, що відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Для притягнення особи до відповідальності за ст. 130 КУпАП необхідно встановити або: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, вважаються закінченими з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись, на що звертав свою увагу Пленум Верховного Суду України в п. 27 Постанови від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».

Проте досліджена в судовому засіданні сукупність доказів не підтверджує факт руху або початку чи закінчення руху транспортного засобу «BYD Yuan», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .

Такий висновок судді ґрунтується на тому, що ОСОБА_1 , ознайомившись зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, заперечила відомості, викладені в ньому, зокрема щодо факту керування транспортним засобом; матеріалу відеозапису з бодікамери поліцейського не містить фіксації руху транспортного засобу «BYD Yuan», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 16.05.2026 о 02:07 годині у місті Дніпрі по Донецькому шосе, 1-К або початку чи зупинки руху даного транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

У зв`язку з цим слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Таким чином, в цій справі не тільки матеріал відеозапису, зроблений поліцейським, не зафіксував факт керування ОСОБА_1 автомобілем, але і остання не визнала та заперечила відомості, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення від 16.05.2026, який ґрунтується в даному випадку на матеріалі відеозапису, згідно якого ОСОБА_1 не підтвердила факт керування автомобілем, при тому що поряд з ОСОБА_1 також постійно перебувала і друга жінка (прізвище, ім?я та по-батькові якої в справі відсутні), яка по факту події могла бути опитана поліцейськими в якості свідка, але пояснення якої в справі відсутні, як і відсутній матеріал відеозапису, який би фіксував факт опитування потенційного свідка поліцейськими.

При цьому ОСОБА_1 скористалася своїм правом, визначеним ст. 63 Конституції України, та відмовилася ставити свій підпис в графі 13 протоколу та відмовилася надати свої пояснення щодо суті інкримінованого порушення, про що свідчить порожня графа 14 протоколу, що також зафіксовано матеріалом відеозапису.

У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гайдашевський проти України» від 06.02.2025 (справа про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП) Суд визнав порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки апеляційний суд за власною ініціативою шукав ключові докази, які шкодять становищу обвинуваченого, і використав їх у своєму вироку, щоб заперечити аргументи, висунуті захистом. Жоден інший учасник адміністративного провадження не був присутній, щоб просити суд провести ці перевірки чи зібрати докази. Шукаючи такі докази за власною ініціативою та засуджуючи заявника на основі доказів, отриманих таким чином, апеляційний суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді та, відповідно, дав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду за об`єктивною перевіркою.

В такому випадку виключно поліцейський, оцінюючи заперечення ОСОБА_1 щодо факту керування транспортним засобом, виходячи з приписів ч. 2 ст. 251 КУпАП, згідно якої тільки уповноважений працівник Національної поліції має право збирати докази винуватості особи за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з метою підтвердження відомостей, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення щодо факту керування транспортним засобом громадянкою ОСОБА_1 , мав не тільки право, але і повинен був долучити до протоколу про адміністративне правопорушення докази, які поза розумним сумнівом, підтвердять факт руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , спростувавши заперечення останньої, чого в цій справі зроблено не було.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно сукупність досліджених доказів надає судді можливість дійти висновку про те, що справа не містить доказів руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , а тому відомості, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, про те, що саме ОСОБА_1 керувала транспортним засобом, не знайшли свого об`єктивного підтвердження поза розумним сумнівом.

У зв`язку з цим слід нагадати приписи ст. 62 Конституції України, згідно якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини в рішеннях по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказував на те, що, оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Оскільки докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом у справі відсутні, зважаючи на те, що відомості, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, про те, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом, ґрунтуються на припущеннях працівників поліції, а п. 2.5 Правил дорожнього руху зобов`язує на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції виключно водія, яким, відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, є особа, яка керує транспортним засобом, об`єктивних підстав для висловлення поліцейським вимоги ОСОБА_1 у порядку п. 2.5 Правил дорожнього руху щодо проходження огляду на стан сп`яніння – не було.

Вищевикладене надає підстави дійти висновку, що, всупереч положень ч. 2 ст. 251, ч. 1-2 ст. 266 КУпАП, працівники поліції не забезпечили відповідного обов`язкового доказового матеріалу у справі, у зв`язку зі чим оформлення поліцейським відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, з огляду на приписи ч. 5 ст. 266 КУпАП, є недійсним.

Приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), виходжу з того, що суддя у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 06.10.2022 (заява № 13063/18) у справі «Бантиш та інші проти України» Суд констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з небезсторонністю суду через відсутність сторони обвинувачення (прокурора) під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, оскільки, на думку Європейського суду з прав людини, розгляд справ про адміністративні правопорушення суддею без участі прокурора при одночасному виконанні судом функцій, що фактично підтримують обвинувачення, порушує право на справедливий суд та констатував, що провадження у справах про адміністративні правопорушення в Україні, зокрема за ст. 130 КУпАП, за своєю суттю підпадають під кримінальний аспект статті 6 Конвенції, у зв`язку з чим особа, яку притягують до відповідальності, опиняється в нерівних умовах, коли суд бере на себе роль обвинувача.

І така практика Європейського суду з прав людини є усталеною, про що свідчать висновки Суду щодо вимоги про безсторонність відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, наведені в рішенні від 20.09.2016 у справі «Карелін проти росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08, пункти 51-57 та у керівній справі «Михайлова проти України» (Mikhaylova v. Ukraine), заява № 10644/08, рішення від 06.03.2018, де Суд також встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;

3) про закриття справи.

Згідно п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, викладене вище надає судді обґрунтовані підстави дійти висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 , у зв`язку з чим провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Закрити на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.

Суддя: В.О.Лисенко